Рокитне (Харківський район)
село Рокитне | |
---|---|
Палац родини Куликовських поч. ХІХ-го ст. | |
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Харківський район |
Тер. громада | Нововодолазька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA63120170310060454 |
Облікова картка | Рокитне |
Основні дані | |
Засноване | 1699 |
Населення | 1167 |
Площа | 1,753 км² |
Густота населення | 665,72 осіб/км² |
Поштовий індекс | 61428 |
Телефонний код | +380 5740 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°48′20″ пн. ш. 35°57′16″ сх. д. / 49.80556° пн. ш. 35.95444° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
102 м |
Водойми | р. Мжа |
Відстань до обласного центру |
39,2 км |
Відстань до районного центру |
14,1 км |
Найближча залізнична станція | Ордівка |
Відстань до залізничної станції |
3 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 63211, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Рокитне, вул. Центральна, 112 |
Карта | |
Мапа | |
|
Роки́тне — село в Україні, у Нововодолазькій громаді Харківського району Харківської області. Населення становить 1167 осіб. Колишній (до 2020) орган місцевого самоврядування — Рокитненська сільська рада.
Село Рокитне знаходиться на лівому березі річки Мжа в місці впадання в неї річки Мокра Рокитна. Вище за течією на відстані 6 км розташоване село Бахметівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Утківка, на протилежному березі розташована невелика частина села і село Ватутіне. Поруч проходить автомобільна дорога Р51. Річка в цьому місці заболочена, утворює лимани і старі. До села примикає кілька лісових масивів, у тому числі урочище Рокитнянське (дуб, сосна).
Село Рокитне засноване в 1699 році[1]. Засновником села вважається полковник Федір Григорович Донець-Захаржевський (пом. 1705 року). Однак поселення могло бути засноване і раніше, так як ряд джерел називають засновником села батька Донець-Захаржевського — полковника Григорія Донця, який помер в 1690 році, тобто за 9 років до передбачуваної дати заснування села.
Після смерті Федора Донець-Захаржевського селом Рокитне володіли його вдова і син Іван, які пізніше продали село липецькому сотнику Черняку.
Після смерті сотника селом володіла його вдова, яка вийшла заміж за підполковника Куликовського. Після її смерті в 1746 році село перейшло у спадок чоловікові. Надалі, аж до революції 1917 року, селом володів знаменитий слобожанський рід Куликовських.
У 1805 році на кошти полковника Михайла Матвійовича Куликівського був побудований Храм Архангела Михаїла. Ця велика кам'яна церква виконана в стилі класицизму і збереглася до наших днів. Даний храм є головною визначною пам'яткою села.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Староводолазької волості Валківського повіту мешкало 685 осіб (352 чоловічої статі та 333 — жіночої), налічувалось 110 дворових господарств, існували православна церква та 2 винокурних заводи[2]. В XVIII столітті в Рокитному у вересні проходили щорічні ярмарки, які збирали купців і населення з усієї округи.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1316 осіб[3].
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Нововодолазької селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Нововодолазького району, село увійшло до складу новоутвореного Харківського району[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1047 | 89.72% |
російська | 106 | 9.08% |
вірменська | 5 | 0.43% |
білоруська | 2 | 0.17% |
румунська | 1 | 0.08% |
інші/не вказали | 6 | 0.52% |
Усього | 1167 | 100% |
- Свино-товарна ферма
- ВАТ «Агросервіс»
- Рокитненський ліцей Нововодолазької селищної ради Харківської області
- Рокитненське відділення ДНЗ "Регіональний механіко-технологічний центр професійної освіти Харківської області
- КЗ "Сільський будинок культури с.Рокитне"
- Амбулаторія сімейної медицини
- Поштове відділення
- Маєток Куликовських. Побудований на початку XIX століття;
- Архангело-Михайлівський храм. 1805 рік.
- Тимченко Володимир Юрійович (1962—2017) — солдат Збройних сил України.
- ↑ Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в ХVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. – Т. 1. – Харьков, 1886. - с. 291
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»