Черкаська Лозова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Черкаська Лозова
CherkasykaLozova gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада/громада Черкасько-Лозівська сільська рада
Код КОАТУУ 6322083001
Облікова картка Черкаська Лозова 
Основні дані
Засноване 1663
Населення 4186
Площа 3,826 км²
Густота населення 1094,09 осіб/км²
Поштовий індекс 62340
Телефонний код +380 5763
Географічні дані
Географічні координати 50°06′50″ пн. ш. 36°13′18″ сх. д. / 50.11389° пн. ш. 36.22167° сх. д. / 50.11389; 36.22167Координати: 50°06′50″ пн. ш. 36°13′18″ сх. д. / 50.11389° пн. ш. 36.22167° сх. д. / 50.11389; 36.22167
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Водойми р. Лозовенька
Місцева влада
Адреса ради 62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Черкаська Лозова, вул. 1-Травня, 1, тел. 54-2-49, ф.54-0-57
Сільський голова Шабалтас Павло Петрович
Карта
Черкаська Лозова. Карта розташування: Україна
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова. Карта розташування: Харківська область
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова. Карта розташування: Дергачівський район
Черкаська Лозова
Черкаська Лозова

Черкаська Лозова у Вікісховищі?

Черка́ська Лозова́ — село в Україні, в Дергачівському районі Харківської області. Населення становить 4186 осіб. Орган місцевого самоврядування — Черкасько-Лозівська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Черкаська Лозова знаходиться на річці Лозовенька, вище за течією за 3 км розташоване село Руська Лозова, нижче за течією на відстані 3 км — село Чайківка, на річці велика загата і Лозовеньківське водосховище, на відстані 1 км проходить Харківська окружна дорога (М03) — кордон Харкова (селище П'ятихатки).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Село виникло на початку XVII ст., під час народно-визвольної війни, яка охопила Україну з 1648 по 1654 рр. проти польсько-шляхетських військ. У цей період, особливо після укладення Зборівської (1649 р.) та Білоцерківської (1651 р.) угод, скоротилося козацьке військо. Ті, хто не був внесений до списку козаків, повинні були повернутися до своїх панів, а шляхта одержала право знову володіти своїми маєтками. Тисячі козаків, селян і міщан України, рятуючись від польських та українських панів, переходили через кордон на південні території Російської держави і заселяли Слобідську Україну.

Переселенці освоювали цілинні землі, будували нові міста і села. Священик Іоанн Калінін у 1737 році писав: «Господа Квітки, предок яких полковий суддя Семен Опанасович Квітка отримав царську грамоту на землю в Лозовій та на поселення на ній 50 вільних козаків-черкесів, подарували Хрестовоздвиженській церкві два дзвони, прикрашені срібними ризами ікон». З документа також відомо, що церква була збудована в 1663 році.

За переписом 1732 року в селі Черкаська Лозова проживало: козаків-черкесів — 104 чоловік (33 двори); підпомічників — 245 чоловік (71 двір); підданих черкесів — 97 чоловік (71 двір); великоруських козаків — 14 чоловік (7 дворів). Згодом почали виділятися й інші соціальні верстви: ковалі, жовнярі, орачі, пічники, чоботарі.

За даними на 1864 рік у казенному селі Черкаська (Лозова) Деркачівської волості Харківського повіту мешкало 1966 осіб (954 чоловічої статі та 1012 — жіночої), налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 3359 осіб.[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 105 людей[3].

У вересні 2012 року частина села (вулиці Архітекторів, Богдана Хмельницького, Дубова Алея, Профспілкова, Сімферопольська; в'їзди Окружний і Санаторний) була включена в межі міста Харкова.[4]

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.
  • Клуб.
  • Спортивний майданчик.
  • Автокросу траса.

Сьогодення[ред.ред. код]

Сьогодні жителі села Черкаська Лозова відроджують найкращі традиції. У ньому діють два народні колективи, танцювальний ансамбль «Асорті», працюють гуртки.

Село ввійшло у XXI століття. Газифікація, телефонізація, будівництво доріг, духовне відродження стає прикрасою життя мешканців села.

Галерея[ред.ред. код]

Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  3. Мартиролог. Харківська область, ст. 719—721
  4. Рішення Харківської міської ради від 24.10.2012 року № 907/12 «Про впорядкування найменувань» Архівовано з першоджерела 27 лютого 2013.

Джерела[ред.ред. код]