Бабаї

селище Бабаї
Герб Бабаїв
Бабаївська школа
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Височанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63120030020029600
Облікова картка	Бабаї
Основні дані
Засновано	1647
Статус	із 2024 року
Площа	5,81 км²
Населення	▼ 6 487 (01.01.2022)
Густота	1149,2 осіб/км²;
Поштовий індекс	62403
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д.
Висота над рівнем моря	119 м
Водойма	р. Уда, р. Ставицька
Відстань
Найближча залізнична станція:	Покотилівка
До станції:	4 км
До райцентру:
- фізична:	9 км
- залізницею:	12 км
- автошляхами:	12,8 км
До обл. центру:
- фізична:	9 км
- залізницею:	12 км
- автошляхами:	12,8 км
Селищна влада
Адреса	62403,Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, майдан Михайлівський, 2
Голова селищної ради	Мороз Олександр Васильович
Карта
Бабаї
Бабаї Бабаї
Бабаї у Вікісховищі

Бабаї́  (у минулому — Архангельське) — селище Харківського району Харківської області України. Населення — 6,9 тисяч осіб (1959), 7,3 тисяч осіб (2001), 6,7 тисяч осіб (2018). З 2020 року у складі Височанської селищної громади.

Географічне розташування

Селище Бабаї знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією примикає селище Покотилівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване селище Хорошеве, на протилежному березі — місто Харків. До селища примикає селище Затишне. Поруч проходять автомобільна дорога М18 (Харківська кільцева дорога, E105) і залізниця Харків — Берестин, на якій розташована станція Покотилівка. До селища примикає дубовий ліс.

В самому центрі селища протікає річка Ставицька.

У минулому село Бабаї простягалася на обох берегах річки Уди. Про це свідчить помістя бабаївського боярського сина Мишньова, яке базувалося з 1655 року там де нині східний безлюдівський квартал "Морозівка", а також безлюдівська річка Бабаї. Але під час антимосковського повстання у серпні 1668 року сюди прийшло об'єднане військо козаків (вірних Дорошенкові) й татар на чолі з Мустафою Мурзою, яке напало й спалило і Бабаї, і сусідні поселення також. Саме так і виникло "безлюддя" - зруйнована й спустошена місцевість, на якій у 1670-х почали селитися козаки й заснували нову слободу Безлюдівка.

Річка Бабаї та помісна земля Мишньових (під номером 78) на мапі Безлюдівки 1783 року

Походження назви

Назва утворена, словотворчим засобом флексії множини, від прізвища «Бабай» одного з родів росіян. Одним із них був московський військовий — «боярський син» Федір Климентійович Бабай. Цікаво, що всіх росіян, у тому числі й Бабаїв, було виселено з села, але назва лишилася.

І в наш час піднімається питання про перейменування російської назви селища на нову

Історичні відомості

Бабаї на мапі 1783 року

Приміщення старої школи

Перша згадка про це поселення в писемних джерелах датується 1647 роком. Хоч довгий час панувала версія про 1643 рік, але ця дата виявилася друкарською помилкою в документі. Тоді ж на землях біля річки Уди, відведених за указом царя Олексія Михайловича, поселяються росіяни — чугуївські боярські діти, з-поміж яких був Федір Клементійович Бабай. Початково це поселення було селом росіян, але пізніше їх звідти було виселено, і Бабаї стало селом українців, які належали козацькому полковнику Григорію Донцю та його нащадкам.

1650 року побудований перший храм Архангела Михаїла (не зберігся). Село також називалося Архангельським на честь храму.

Від 50-х років 17 століття входило до Харківського полку.

Під час гайдамацького руху 50-70-х років 18 століття місцеві жителі підтримали козацько-селянські загони, що діяли біля Бабаїв.

У 1774 році у бабаївського священика Якова Правицького деякий час жив письменник і філософ Григорій Сковорода (тут він закінчив писати свої «Байки Харківські»). Неподалік у Бабаївському лісі розташоване джерело, назване на честь Сковороди.

За даними на 1864 рік у казенному селі Харківського повіту, мешкало 1129 осіб (552 чоловічої статі та 577 — жіночої), налічувалось 166 дворових господарств, існували православна церква, школа, винокурний, пивоварний, цегельний, овчинний та лісопильний заводи.

Станом на 1914 рік село було центром Бабаївської волості, кількість мешканців зросла до 3370 осіб.

Статус селища міського типу надано 1938 року.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	4560	62.43 %
російська	2712	37.13 %
білоруська	7	0.10 %
вірменська	7	0.10 %
румунська	1	0.01 %
єврейська	1	0.01 %
інші/не вказали	16	0.22 %
Усього	7304	100 %

Промисловість

У селі за радянської влади були побудовані: авторемонтний завод, промислова артіль (промартіль), господарство радгоспу.

Пам'ятники

• Пам'ятник Григорію Сковороді (Бабаї)

Пам'ятки

• Джерело ім. Г. С. Сковороди — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
• Будинок, у якому жив Г. С. Сковорода (Бабаї) (маєток Щербініна, флігель, колишній будинок священика Я. Правицького) — пам'ятка історії та культури Слобожанщини (йому понад 200 років). Історики припускають, що тут зупинявся рідний брат Пушкіна Лев Сергійович, друг поета барон Дельвіг і навіть сам Олександр Сергійович. Довгий час в цьому будинку жив Григорій Сковорода, тут він написав свої «Байки харківські». На 2021 рік споруда перебуває в напівзруйнованому стані. Волонтери й місцеві мешканці домагаються реставрації будівлі і надання статусу національної пам'ятки. На відновлення споруди з обласного бюджету кошти виділялися, але місцева влада не встигла їх реалізувати, і вони повернулися в обласний бюджет.

Соціальна сфера

Середня школа. Протягом 1964—1967 років у цій школі працював вчителем біології та хімії відомий український зоолог Альфред Дулицький.

Персоналії

• У Бабаях зберігся будинок, у якому деякий час проживав видатний український філософ, поет, демократ, гуманіст і просвітитель Григорій Сковорода.
• У 1890 році село відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустангу» (англ. Through Russia on a Mustang).
• Бондаренко Олександр Степанович (1893—1941) — радянський науковець, віце-президент ВАСГНІЛ.
• Воронченко Ігор Олександрович (нар. 22 серпня 1964) — віце-адмірал Військово-Морських Сил ЗС України. Командувач ВМС України (з 2016).
• Мойсеєнко Варфоломій Явтухович (24 серпня 1894 — † 12 січня 1962) — підполковник Армії УНР.
• Клавдія Шульженко (11(24) березня 1906 — †17 червня 1984): за 2 км від Бабаїв у бік залізниці (ст. Покотилівка) зберігся (?, напевно був у 1964-66 роках) будинок, де жила Клавдія Шульженко, і потім там жила її рідня.
• Катерина Монзуль — українська футбольна арбітриня. Перша жінка-арбітр в Україні, яка потрапила в елітну категорію арбітрів та арбітринь ФІФА та перша арбітриня, яка обслуговувала матчі прем'єр-ліги України.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Слюсарський А. Г. Слобідська Україна. — Х., 1954.
• Історія міст і сіл УРСР. Харківська область. — К., 1967.
• Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. — К., 1987. (рос.)
• Бабаї: Збірник архівних документів і матеріалів. — Х., 1996.
• С любовью о малой родине. Поселок Бабаи: страницы истории и современность: [сб. очерков] / Н.Приз, О. Пересада, Н. Рубан, В. Булат. — Х. : Золотые страницы, 2015. — 296 с. + 1 DVD. — ISBN 966-400-350-3. (рос.)

Посилання

• БАБАЇ, смт [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Документ про вимірювання й опис земель в селі Архангельському. 1687 рік
• Слідство стосовно вбивтсва отамана Антона, що вчинив боярський син Анцифор Грішний. 1700 рік