Прудянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Прудянка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада Прудянська селищна рада
Код КОАТУУ: 6322057000
Облікова картка Прудянка 
Основні дані
Засноване 1801
Статус з 1938 року
Площа 4,83 км²
Населення 2001
Густота 414,460 осіб/км²
Поштовий індекс 62320
Телефонний код +380 5763
Географічні координати 50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583Координати: 50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583
Висота над рівнем моря 161 м
Водойма р. Лопань
Відстань
Найближча залізнична станція: Прудянка
До райцентру:
 - фізична: 17 км
До обл. центру:
 - залізницею: 27 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса 62320, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Прудянка, вул. 1 П'ятирічки, 2, тел. 51-224
Голова селищної ради Кучеренко Світлана Миколаївна
Карта
Прудянка is located in Україна
Прудянка
Прудянка
Прудянка is located in Харківська область
Прудянка
Прудянка
Прудянка is located in Дергачівський район
Прудянка
Прудянка

Прудянка — селище міського типу1939 року) Дергачівського району Харківської області України, центр селищної Ради.

Селищній Раді підпорядковані населені пункти Цупівка, Чайківка і Шаповалівка.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Селище міського типу Прудянка знаходиться на лівому березі річки Лопань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Цупівка, нижче за течією — смт Слатине, на протилежному березі — село Шаповалівка, в селищі є залізнична станція Прудянка.

По селищу протікає безіменна річка. Поруч розташовано Прудянське водосховище.

Селище розташована за 17 км від районного центру.

Історичні відомості[ред.ред. код]

На початку XVII століття тут жили переселенці з села Срібних Прудів Курської губернії, пізніше сюди прибували втікачі з Правобережжя. Спочатку село називалося Прудами, потім Новосергіївкою (1830 рік), з 70-х років XIX століття — Прудянкою.

На початку XX століття в Прудянці було лише дві вулиці Прудянки — 10 дворів і Линьовка — 13 дворів. В них проживало 120 чоловік населення. Майже всі будинки були вкриті соломою. Волосним центром була Дементіївка. Там знаходилось старшина, писар, поліцейський урядник, піп, а також лікар і фельдшер. У Прудянці були староста і десятський. А навколо Прудянки у своїх маєтках жили поміщики: у Слатино — Захаров, на Линьовці — Линьок, і Цупівці — Квітка та економія крупного поміщика Харитоненка.

За даними на 1864 рік на хуторі Пруди (Новосергіївка) Дементіївської волості Харківського повіту мешкало 498 осіб (245 чоловічої статі та 253 — жіночої), налічувалось 59 дворових господарств[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1345 осіб[2].

Величезні масиви землі належали поміщикам, а серед них маленькі наділи у бідноти, більші — у заможних селян. Більшість населення неписьменні та малописьменні. Не було ні клуба, ні бібліотеки, ні медпункта, ні пошти. В початкової школі навчалось 80 дітей з Слатино, з Цупівки, з Шаповалівки й Прудянки. Їх навчали 2 вчительки. Кожна вела комбінований клас І-ІІІ і II—IV по 40 з гаком учнів. Найважливішим предметом був закон божій, який викладав дементіївський піп. Одна з учительок, Пономарьова Галина Іванівна, приїхала вчителювати в Прудянки 1916 року.

Після встановлення Радянської влади в Україні була утворена сільська Рада, комітет бідноти. Поміщицькі землі розподілили між селянами. 1920 року була організована хата-читальня, а потім і клуб. Головою сільради був тоді Задніпровський Микита Трохимович, колишній учасник повстання на панцернику Потьомкін на чолі з Матюшенком. У клубі працював драматичний і інші гуртки. Відкривались пункти з ліквідації неписьменності і малописьменності серед населення. Пізніше в селі були відкриті медпункти, відділення зв'язку, неповна середня школа.

У роки колективізації був організований колгосп імені 1 Травня, який пізніше об'єднався з колгоспом імені Чапаєва, і існував до 1959 року.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 95 людей[3].

Під час окупації, в роки Німецько-радянської війни, гітлерівці розстріляли 34 чоловіка, зруйнували 22 будинки і залізничний міст. В повоєнні роки почався бурхливий ріст селища. В той час, як з 1917 по 1941 р. було збудовано 180 будинків, в післявоєнні роки збудовано 523 будинки. Більша частина будинків з цегли або обкладені цеглою. Дахи вкриті залізом або шифером.

Також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  3. Мартиролог. Харківська область, ст. 712—714