Прудянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Прудянка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада Прудянська селищна рада
Код КОАТУУ: 6322057000
Облікова картка Прудянка 
Основні дані
Засноване 1801
Статус з 1938 року
Площа 4,83 км²
Населення 1913 (01.01.2017)[1]
Густота 414,460 осіб/км²
Поштовий індекс 62320
Телефонний код +380 5763
Географічні координати 50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583Координати: 50°14′41″ пн. ш. 36°11′09″ сх. д. / 50.24472° пн. ш. 36.18583° сх. д. / 50.24472; 36.18583
Висота над рівнем моря 161 м
Водойма р. Лопань
Відстань
Найближча залізнична станція: Прудянка
До райцентру:
 - фізична: 17 км
До обл. центру:
 - залізницею: 27 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса 62320, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Прудянка, вул. 1 П'ятирічки, 2, тел. 51-224
Голова селищної ради Кучеренко Світлана Миколаївна
Карта
Прудянка. Карта розташування: Україна
Прудянка
Прудянка
Прудянка. Карта розташування: Харківська область
Прудянка
Прудянка
Прудянка. Карта розташування: Дергачівський район
Прудянка
Прудянка

Прудянка — селище міського типу1939 року) Дергачівського району Харківської області України, центр селищної Ради.

Селищній Раді підпорядковані населені пункти Цупівка, Чайківка і Шаповалівка.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Прудянка знаходиться на лівому березі річки Лопань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Цупівка, нижче за течією — смт Слатине, на протилежному березі — село Шаповалівка, в селищі є залізнична станція Прудянка.

По селищу протікає безіменна річка. Поруч розташовано Прудянське водосховище.

Селище розташована за 17 км від районного центру.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

На початку XVII століття тут жили переселенці з села Срібних Прудів Курської губернії, пізніше сюди прибували втікачі з Правобережжя. Спочатку село називалося Прудами, потім Новосергіївкою (1830 рік), з 70-х років XIX століття — Прудянкою.

На початку XX століття в Прудянці було лише дві вулиці Прудянки — 10 дворів і Линьовка — 13 дворів. В них проживало 120 чоловік населення. Майже всі будинки були вкриті соломою. Волосним центром була Дементіївка. Там знаходилось старшина, писар, поліцейський урядник, піп, а також лікар і фельдшер. У Прудянці були староста і десятський. А навколо Прудянки у своїх маєтках жили поміщики: у Слатино — Захаров, на Линьовці — Линьок, і Цупівці — Квітка та економія крупного поміщика Харитоненка.

За даними на 1864 рік на хуторі Пруди (Новосергіївка) Дементіївської волості Харківського повіту мешкало 498 осіб (245 чоловічої статі та 253 — жіночої), налічувалось 59 дворових господарств[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1345 осіб[3].

Величезні масиви землі належали поміщикам, а серед них маленькі наділи у бідноти, більші — у заможних селян. Більшість населення неписьменні та малописьменні. Не було ні клуба, ні бібліотеки, ні медпункта, ні пошти. В початкової школі навчалось 80 дітей з Слатино, з Цупівки, з Шаповалівки й Прудянки. Їх навчали 2 вчительки. Кожна вела комбінований клас І-ІІІ і II—IV по 40 з гаком учнів. Найважливішим предметом був закон божій, який викладав дементіївський піп. Одна з учительок, Пономарьова Галина Іванівна, приїхала вчителювати в Прудянки 1916 року.

Після встановлення Радянської влади в Україні була утворена сільська Рада, комітет бідноти. Поміщицькі землі розподілили між селянами. 1920 року була організована хата-читальня, а потім і клуб. Головою сільради був тоді Задніпровський Микита Трохимович, колишній учасник повстання на панцернику Потьомкін на чолі з Матюшенком. У клубі працював драматичний і інші гуртки. Відкривались пункти з ліквідації неписьменності і малописьменності серед населення. Пізніше в селі були відкриті медпункти, відділення зв'язку, неповна середня школа.

У роки колективізації був організований колгосп імені 1 Травня, який пізніше об'єднався з колгоспом імені Чапаєва, і існував до 1959 року.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 95 людей[4].

Під час окупації, в роки Німецько-радянської війни, гітлерівці розстріляли 34 чоловіка, зруйнували 22 будинки і залізничний міст. В повоєнні роки почався бурхливий ріст селища. В той час, як з 1917 по 1941 р. було збудовано 180 будинків, в післявоєнні роки збудовано 523 будинки. Більша частина будинків з цегли або обкладені цеглою. Дахи вкриті залізом або шифером.

Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  3. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 712—714