Хорошеве (селище)
| селище Хорошеве | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Харківський район | ||
| Тер. громада | Безлюдівська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63120010030030261  | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1653 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 3,85 км² | ||
| Населення | ▼ 4119 (01.01.2020)[1] | ||
| Густота | 1200 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 62466 | ||
| Телефонний код | +380 57 749 | ||
| Географічні координати | 49°51′8″ пн. ш. 36°13′30″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 36.22500° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 142 м | ||
| Водойма | р. Уди, Саржина Криниця
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Жихор | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 10 км | ||
| - залізницею: | 18 км | ||
| - автошляхами: | 30 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 10 км | ||
| - залізницею: | 18 км | ||
| - автошляхами: | 30 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48 | ||
| Карта | |||
  Хорошеве | |||
 Хорошеве  Хорошеве | |||
 | |||
|
| |||
Хорошеве — село (з 31.07.23 згідно із ЗУ), яке розташоване на правому березі річки Уди за 12 км від Харкова. Чисельність населення — менша за 5000 осіб. Загальна площа території села — 2816 га.
Село Хорошеве знаходиться на правому березі річки Уда, вище за течією на відстані 2 км розташований смт Бабаї, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Гусина Поляна (Зміївський район), на протилежному березі - смт Безлюдівка. Через село проходить залізниця, станція Жихор. Село оточене лісовими масивами (дуб), в тому числі лісом Чорним. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.[2]
Через село протікають два струмки: річка Хорошівка та річка Саржина Криниця.
Рідна мова за переписом 2001 р.[3]
| Українська | Російська | Білоруська | |
|---|---|---|---|
| ХОРОШЕВЕ | 85,91% | 13,79% | 0,26% |
Безпосередньо селище Хорошеве було засноване переселенцями з Правобережної України у 1653 році, ставши частиною процесу заселення Слобідської України. Точну дату заснування підтверджує архівний документ від 16 (26) липня 1653 року, який знайшов архівіст Страшко Віктор Васильович. У ньому зафіксовано свідчення:
«Черкашенин Тимошка Михалев сказал: стоят де они н[ы]не и поселитца хотят на реке на Удах от Чюгуева верстах в десяти и болши».
Ці черкаси звернулися до царя з проханням про надання фінансової допомоги для облаштування на нових землях, яку було задоволено.
Завдяки цьому документу днем села Хорошевого стало 26 липня.
Назва селища Хорошеве має давнє походження, імовірно, сягаючи часів Русі-України (X–XIII ст.). У документах, зокрема в «Книзі Великому кресленню» першої половини XVII століття, вже фігурує Хорошівське городище, що свідчить про дотатарську історію поселення[4].
Назву пов'язують зі словом «хороше» (тобто «красиве»), оскільки селище розташоване у мальовничих місцях.
Існує також поширена народна легенда про імператрицю Катерину II, яка нібито, проїжджаючи, вигукнула: «Як же тут хороше». Проте дослідники ставлять цю версію під сумнів, оскільки назва існувала задовго до її правління, а подібні перекази є типовими для багатьох населених пунктів Слобожанщини[5].
У селі збереглися залишки городища скіфського часу (IV-III ст. до н. е.), ранньослов'янської роменської культури і часів Київської Русі. Біля городища є кургани.
Журнал «Руський паломник» (1839 року) в опублікованій історичній розвідці відзначав, що в літописах XII століття згадувався город Хороший, в якому був споруджений православний храм. У «Книзі великого креслення» (1846 року видання) зазначено:
 |
Хорошівське городище являє пам'ятник міста Хорошого, що існувало до татарського погрому |  |
.
1571 - перша письмова згадка про Хорошеве городище[6]. У XVI столітті в розписах вартових пунктів, встановлених царем Іваном IV Грозним для захисту від нападу степових кочівників на руські землі, відзначаються Донецьке і Хорошівське городища на річці Уда. У розписі місць, які мав проїхати Рильський голова для спостереження за переміщенням татар, під 1571 роком є наступна згадка:
|
Та вниз по річці Уда через Павлове селище до Донецького городища, та до Хорошева городища через Хорошів колодязь[7]. | |
У XVIII столітті Хорошеве - сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку. Серед тогочасної хорошівської сотенної старшини були вихідці з роду Квіток (пращури українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка). Після 1765 р. увійшло до складу Мереф'янського комісарства як слобода. Станом на 1779 рік військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва Хорошеве налічувала всього 333 мешканці (326 «військових обивателів» і 7 «власницьких підданих»).
За даними на 1864 рік у власницькому селі Безлюдівської волості Харківського повіту мешкало 659 осіб (225 чоловічої статі та 434 — жіночої), налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква та жіночий монастир[8].
Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1270 осіб[9].
У жовтні 1918 року в Хорошеві створено раду селянських і солдатських депутатів. Хорошівський Вознесенський жіночий монастир був перетворений в будинок-інтернат для старих та інвалідів. Нині Хорошівський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслуговування. Пансіонат розрахований на 410 осіб. Чисельність обслуговчого персоналу — 170 працівників. Це переважно мешканці с. Хорошеве.
1924 року організовано трудову сільськогосподарську артіль «Бджола» і сільськогосподарську комуну ім. Комінтерна.
1927 року створено машинно-тракторне товариство, а 1930 — колгосп «Червона Армія».
З 1938 року Хорошеве — селище міського типу. Діють об'єкти соціальної і культурної сфер: загальноосвітня школа ступенів, ясла-садок, бібліотека, Будинок культури, лікарня.
У 1987 році письменник Віталій Петльований написав про Хорошеве повість "Гуляй-гора [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".
12 червня 2020 року селище увійшло до складу Безлюдівської селищної територіальної громади. До цього часу воно входило до складу Хорошівської селищної ради на півдні Харківського району[10].
- Петльований Віталій Іванович (3 (16) грудня 1914 - 1989) — український радянський письменник, автор повісті "Гуляй-Гора" про Хорошеве.
- Іван Григорович Веглеріс — один з визволителів Хорошева 28 серпня 1943 року, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин села.
- Анатолій Павлович Гайденко (1937, Хорошеве), композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних, державних і регіональних конкурсів, професор Харківського університету мистецтв ім. I. П. Котляревського.
- Денис Гетманцев — спортсмен, в активі якого два десятки золотих медалей, здобутих на спортивних змаганнях різного рівня, у тому числі й міжнародного.
- Петро Іванович Горлач — блокадник Ленінграда, ветеран Великої Вітчизняної війни, почесний громадянин села.
- Віталій Павлович Збукар — колишній селищний голова. У 2000 — 2014 рр. очолював Харківську районну раду.
- Олена Якименко — молода поетеса, дипломант двох міжнародних конкурсів «Гранослов», член Спілки письменників України.
- ↑ Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF) (Статистичний збірник). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область[недоступне посилання]
- ↑
- ↑
- ↑ Філарет (Гумілевський). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Хорошево
- ↑ Голубовский П. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южно-русских степей IX—XIII вв. — К., 1884. — 259 с.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 143)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області»
- Смт. Хорошеве // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Прогноз погоди в смт. Хорошеве [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія Хорошева [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Хорошівська селищна рада
- Филарет Историко – статистическое описание Харьковской епархии: в 3 т. / Филарет (архиепископ); гл. ред. А.Ф. Парамонов. Харьков: Райдер, 2004.
 |
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
