Сотниківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сотниківка
Герб Сотниківки Прапор Сотниківки
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський
Громада Яготинська міська громада
Основні дані
Засноване 1729
Населення 1068
Площа 6,4 км²
Густота населення 166,88 осіб/км²
Поштовий індекс 07711
Телефонний код +380 4575
Географічні дані
Географічні координати 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д. / 50.36167; 31.83194Координати: 50°21′42″ пн. ш. 31°49′55″ сх. д. / 50.36167° пн. ш. 31.83194° сх. д. / 50.36167; 31.83194
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Місцева влада
Адреса ради 07711, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Сотниківка, вул. Миру, 56
Карта
Сотниківка. Карта розташування: Україна
Сотниківка
Сотниківка
Сотниківка. Карта розташування: Київська область
Сотниківка
Сотниківка
Мапа
Мапа

Сотникі́вка — село в Україні, в Яготинській міській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1068 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване у 1729 році.

Селище є на мапі 1812 року.[1]

У 19 столітті належало до Полтавської губернії, Пирятинський повіт.

На початку 1930-х років входило до складу Пирятинського району Полтавської області. У перші роки радянської влади село одержало від міста інвентар для сільськогосподарських робіт. У 1928 році селяни організували ТСОЗ.

Село постраждало від колективізації та Голодомору — геноциду радянського уряду проти української нації. У 1930-х роках до населення почали застосовуватись репресивні заходи — відбирались продукти харчування, худоба, сільськогосподарська техніка. Перетятька Павла, Перетятька Івана, Куця Петра, Куця Митрофана, Пінчука Миколу сільські активісти-комнезамівці оголосили ворогами народу, їх було засуджено до виправних таборів, а їхні сім'ї викинуто з обійсть без засобів для прожиття.

Після 1955 року приєднана Томарівка.[2]

Загальна кількість жертв Голодомору за свідченнями очевидців — понад 600 осіб[3]. У 1993 році на сільському кладовищі встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.

З 2020 року входить в склад Яготинської міської громади.

Див. також[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

  • Юзефович Михайло Володимирович (1802—1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (1857—1889). Один із ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
  • Григо́рий Бори́сович Ма́рченко (укр. Григорій Борисович Марченко; 13 марта 1951, Киевская область, Украинская ССР, СССР — 24 января 2017, Киев, Украина) — советский и украинский военный деятель, директор Департамента реагирования на чрезвычайные ситуации Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям, первый заместитель командующего Национальной гвардией Украины — начальник Главного штаба, генерал-лейтенант.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 10 жовтня 2021.
  2. Карта РККА M-36 (А) • 1 км. Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Процитовано 10 жовтня 2021.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київська область. — «Буква», 2008. — с. 1156