Тоні Блер

Тоні Блер англ. Tony Blair
англ. Tony Blair
Тоні Блер англ. Tony Blair
Прем'єр-міністр Великої Британії
3 травня 1997 — 27 червня 2007
Попередник	Джон Мейджор
Наступник	Ґордон Браун
Лідер Лейбористської партії
21 липня 1994 — 24 червня 2007
Попередник	Джон Сміт
Наступник	Ґордон Браун
Народився	6 травня 1953(1953-05-06) (71 рік) Единбург, Шотландія
Відомий як	політик, дипломат, автобіограф, адвокат
Місце роботи	Єльський університет і Близькосхідний квартет
Країна	Велика Британія
Alma mater	Колледж Святого Іоанна (1976), Феттс-коледжd, Юридична школа Ситі, Chorister Schoold (липень 1966) і St. Peter's Boys Schoold
Політична партія	Лейбористська партія
Батько	Лео Чарльз Лінтон Блер
Мати	Хейзел Блер
У шлюбі з	Чері Бут
Діти	сини: Юен, Нікі і Лео дочка: Кетрін
Професія	юрист
Релігія	католик, колишній англіканин
Нагороди	Президентська медаль Свободи
Підпис	[[Зображення: |128px]]
institute.global
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Е́нтоні Чарлз Лі́нтон Блер (англ. Anthony Charles Lynton Blair; нар. 6 травня 1953, Единбург, Шотландія) — прем'єр-міністр Великої Британії з 3 травня 1997 до 27 червня 2007 року. Представник Лейбористської партії. Перший лорд Казначейства, член Таємної ради, міністр Британської цивільної служби і член парламенту від виборчого округу Седжфілд у північно-східній Англії.

Біографія

Тоні Блер народився в шотландському місті Единбурзі в сім'ї юриста. У дитинстві три роки прожив в Австралії.

Закінчив два коледжі — в Единбурзі (в привілейованій приватній середній школі Феттес-коледж) і Оксфорді (Оксфордський коледж св. Іоанна). Право вивчав в Оксфорді. Під час навчання він вступив в Лейбористську партію. Після закінчення коледжу Тоні відправився в Париж, де заради «пізнання життя» цілий рік пропрацював барменом.

Відомо, що під час навчання в школі однокласником майбутнього прем'єра був актор Роуен Аткінсон.

У 1975 році, після закінчення університету, викладав право в Оксфорді, після чого став працювати в адвокатській конторі Деррі Ірвіна, близького друга одного з керівників Лейбористської партії Джона Сміта, під впливом якого Тоні Блер розпочав політичну діяльність. У 1983 році він зайняв щойно створене місце в Парламенті, представляючи Седжфілдський округ — шахтарський регіон на півночі. Активно включившись в партійну боротьбу, майбутній прем'єр займався журналістикою і в 1987–1988 роках вів власну колонку в «Таймс». Кар'єра швидко йшла в гору, і в 1992 році Блера обрали до виконавчого комітету партії.

Блер став лідером британської Лейбористської партії в липні 1994, після раптової смерті його попередника, Джона Сміта. Під його керівництвом партія отримала рішучу перемогу на виборах 1997 року, поклавши кінець 18-річному правлінню урядів правоцентристської Консервативної партії. Блер займав посаду прем'єр-міністра довше за будь-якого іншого представника Лейбористської партії і є єдиною людиною, яка б привела партію до трьох послідовних перемог на виборах. Він був наймолодшим прем'єр-міністром після лорда Ліверпуля у 1812 році.

Разом з Гордоном Брауном і Пітером Мандельсоном, Блеру приписують заслугу повернення Лейбористської партії до центру британської політики, використовуючи термін «Нова праця» щоб відрізняти свою про-ринкову політику від більш колективістської політики партії в минулому. Цю зміну порівнюють з центристськими реформами Демократичної партії США, пов'язаними з Біллом Клінтоном і «новими демократами», хоч з меншою кількістю соціально консервативних елементів та культурними відмінностями між британським і американським суспільствами. Блер описує свою політичну філософію як «сучасну соціал-демократію» і «третій шлях».

Блер підтримав цілий ряд аспектів зовнішньої політики США, беручи участь у вторгненнях до Афганістану в 2001 і Іраку в 2003. В результаті він зіткнувся з різкою критикою більшості ліберально настроєних британців, тобто прихильників своєї власної партії, а обставини втягнення Британії до війну в Іраку розглядаються багатьма як безчесні.

У жовтні 2004 Блер заявив, що він не зможе піти на четвертий термін як прем'єр-міністр. Це привело до роздумів щодо того, як довго його лідерство буде продовжуватися, наступні загальні вибори будуть приведені 3 червня 2010. 14 травня 2006 газета Незалежність (англ. Independent on Sunday) повідомила, що Блер конфіденційно запевнив міністрів що він залишить посаду літом 2007. Передбачалось, що його замінить канцлер Казначейства Гордон Браун. 10 травня 2007 р. Тоні Блер повідомив, що піде в відставку з посади прем'єр-міністра країни 27 червня того ж року.

Останні 2 місяці його перебування на посаді прем'єр-міністра були позначені значною міжнародною активністю. У тому числі він зміг відстояти інтереси Сполученого Королівства у новому базовому договорі щодо ЄС, який має замінити Європейську конституцію. Завдяки цьому на Велику Британію не має розповсюджуватись обов'язковість виконання Хартії фундаментальних прав ЄС, замість посади союзного міністра закордонних справ має бути введена лише посада Верховного представника ЄС у справах зовнішньої політики.

27 червня 2007 королева Єлизавета ІІ прийняла відставку Тоні Блера з посади прем'єр-міністра та призначила Гордона Брауна, канцлера казначейства, доручивши йому сформувати Кабінет. Тоді ж Блер склав із себе повноваження члена Парламенту від округу Седжфілд, першим представником якого у Палаті громад він був, але залишився таємним радником ЇЇ Величності.

Після відставки та нетривалого відпочинку він був призначений спеціальним представником так званого «близькосхідного квартету» з урегулювання ситуації на Близькому Сході.

Посилання

• Фонд віри Тоні Блера
• Веб-сайт Тоні Блера

Література

• Кривонос Р. А. Блер Ентоні // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 67.