Сухаревський Вадим Олегович
| Вадим Олегович Сухаревський | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||||||||||||
 | |||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||
| Народження |
6 жовтня 1984 (39 років) Берегове | ||||||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||||||
| Alma Mater | АСВ ім. Сагайдачного (2009), НУОУ ім. Черняховського (2016) | ||||||||||||||
| Псевдо | Борсук | ||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||||||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||||||||||||||
| Формування |
 Генеральний штаб | ||||||||||||||
| Війни / битви |
Миротворча місія в Іраку • Битва за Ель-Кут Війна на сході України • Протистояння у Слов'янську • Бої за Луганський аеропорт • Бої під Красним • Бої під Маріуполем • Російське вторгнення в Україну (2022) | ||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
.svg){kind=small}
Вади́м Оле́гович Сухаре́вський (псевдо: «Борсук»[1]; нар. 6 жовтня 1984, Берегове, Закарпатська область, УРСР) — полковник ЗСУ. Заступник Головнокомандувача ЗСУ, відповідальний за безпілотні системи та розвиток застосування дронів (з лютого 2024 року).[2] Перший офіцер ЗСУ, під чиїм командуванням відкрито вогонь на ураження російських бойовиків.[3][4] Герой України (2022).
Командувач силами безпілотних систем, командир 59-ї мотопіхотної бригади (2022—2024), начальник штабу 35-ї бригади морської піхоти (2021—2022), командир 503-го батальйону морської піхоти (2016—2021), до того — військовослужбовець десантних військ. Учасник російсько-української війни.
У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[5].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 6 жовтня 1984 року в м. Берегове Закарпатської області.[6] Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
З лютого по жовтень 2004 року у складі 6-ї окремої механізованої бригади брав участь у Миротворчій місії в Іраку. Учасник Битви за Ель-Кут.
2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів».[6]
В 2011 році — старший лейтенант, командир аеромобільної роти 80-го окремого аеромобільного полку. Командир полку Віктор Копачинський відзначив Сухаревського як одного з двох кращих командирів рот полку.[7]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
13 квітня 2014 року взяв участь у першому бою війни на Донбасі біля Семенівки у складі спецпідрозділу СБУ «Альфа».[1][8] Старший лейтенант Сухаревський, всупереч наказу «не відкривати вогонь», відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна[9].
16 серпня 2014 року був поранений у боях під Красним.[10]
З 2014 по 2016 рік навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
З 2016-го — командир 1-го лінійного батальйону 36-ї бригади морської піхоти. Виконував завдання на Маріупольському напрямку.
У червні 2020 року отримав звання підполковника.[11]
З 2021 року — начальник штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
З лютого 2022 року[джерело?] — командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.[12]
18 червня 2022 року нагороджений званням Героя України. На той час мав звання полковника.[13][14]
9 лютого 2024 року — очолив новостворені Сили безпілотних систем Збройних сил України.[15]
10 лютого 2024 року призначено заступником Головнокомандувача Збройних сил України.[16]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
ПЕРШИМ в історії ЗНИЩ*В р0с1ян / звільнення ДОНЕЦЬКА/ЄВРОМАЙДАН врятував ЗСУ/ місія в ІРАКУ на YouTube // 18 квітня 2024 |
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (18 червня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[17][13]
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[18]
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[19][20]
- Орден «За мужність» II ст. (14 квітня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[21]
- Орден «За мужність» III ст. (4 грудня 2020) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[22]
- Орден «Народний Герой України» (2 серпня 2015)
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружений, має доньку та сина.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Цензор.НЕТ. Перший офіцер ЗСУ, який відкрив вогонь по російських агресорах. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Від керівника Внутрішніх військ у часи Майдану до легенд війни: хто прийшов у Генштаб і команду Сирського. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ Перший день. Перший постріл. Перший Герой. People’s Project.com (укр.). Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Морпіх має бути принциповим та безжальним — підполковник Вадим Сухаревський. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
- ↑ а б Капітан Сухаревський Вадим Олегович | Національна академія сухопутних військ. www.asv.gov.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2019.
- ↑ СТЕЦИШИН, Віталій (2011). КРАЩИЙ ПОЛК УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА (PDF). asv.gov.ua. с. 15.
- ↑ Цензор.НЕТ. Історія першого бою АТО 13 квітня під Слов'янськом очима підполковника «Альфи» Андрія Дубовика. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Першим відкрив вогонь у 2014 році. Хто такий Сухаревський, який став заступником головкома ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 25 лютого 2024.
- ↑ Цензор.НЕТ. 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ (ru-RU) . Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Комбату 503-го ОБМП Сухаревському присвоїли звання підполковника. censor.net. 8 червня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ Взвод № 1. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Процитовано 13 січня 2023.
- ↑ а б Володимир Зеленський відвідав передові позиції українських військ на Миколаївщині та нагородив захисників // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 18 червня 2022
- ↑ Цензор.НЕТ. Зеленський присвоїв звання Герой України командиру 59-ї ОМБр Сухаревському. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Сили безпілотних систем України очолить полковник Вадим Сухаревський – нардеп (укр.). 9 лютого 2024.
- ↑ Сирський про заступників: Мають знання та досвід, який прискорить перемогу. Українська правда (укр.). Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 18 червня 2022 року № 426/2022 «Про присвоєння В.Сухаревському звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента
- ↑ Указ Президента України від 14 квітня 2023 року № 224/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2020 року № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Serg Marco, Луганский аэропорт — аэропорт, которого не было(рос.) // Петро і Мазепа, 22 липня 2015
- Serg Marco, Сбитый ИЛ: Вадим Сухаревський(рос.) // Петро і Мазепа, 18 жовтня 2015
- Лилия Рагуцкая, Враг предлагал мне миллион за свободу(рос.) // obozrevatel.com, 2 березня 2018
- Лилия Рагуцкая, Рискуя жизнью, нам звонили из оккупации и умоляли вернуться(рос.) // obozrevatel.com, 6 березня 2018
Відео[ред. | ред. код]
- Перший бій майора Сухаревського // ТРК «Бриз», 13 травня 2017
- Комбат Сухаревський: "Полонений питав: «Звідки ви взялися? Нам сказали, що армії в Україні немає». // Юрій Бутусов, 5 грудня 2019
- Комбат Сухаревський про «дорогу життя» в Луганський аеропорт, битвах за Георгіївку і на кордоні з РФ // Юрій Бутусов, 12 грудня 2019
|
- Полковники (Україна)
- Народились 6 жовтня
- Народились 1984
- Військовики 59-ї окремої мотопіхотної бригади
- Військовики 35-ї окремої бригади морської піхоти
- Військовики морської піхоти України
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»
- Нагороджені відзнакою «Знак пошани»
- Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
- Нагороджені нагрудним знаком «Слава і честь»
- Нагороджені нагрудним знаком «Учасник АТО»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Берегового
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного