Томаш Замойський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Замойський.
Томаш Замойський
Народився1 квітня 1594(1594-04-01)
Помер8 січня 1638(1638-01-08) (43 роки)
ПідданствоРіч Посполита
Національністьполяк
Діяльністьвоєначальник, державний діяч, меценат, письменник
Відомий завдякизасновник Томашполя
Посадавеликий канцлер коронний, воєвода київський, подільський
ПопередникСтаніслав Жолкевський
НаступникОлександр Заславський
Конфесіякатолик
РідЗамойські
БатькоЯн Замойський
МатиБарбара Тарновська
РодичіОлександр Острозький (тесть)
У шлюбі зКатерина Острозька
ДітиЯн Собіпан, Ґризельда Вишневецька, Йоанна Барбара
Герб
Герб

То́маш Замо́йський (пол. Tomasz Zamoyski; 1 квітня 1594 — 8 січня 1638) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта. Син Яна Саріуша Замойського. Великий канцлер коронний (1635–1638), сенатор. Великий підканцлер коронний (1628–1635), генеральний староста краківський (1628–1638). Воєвода подільський (1618–1619) і київський (1619–1628). Ординат замойський (1605–1638). Староста книшинський, сокальський, новоторзький, рабштинський, калуський, ґоньондзький і річицький.

Біографія

[ред. | ред. код]
Катерина Острозька (дружина)

Народився 1 квітня 1594 року. Єдиний син канцлера Яна Саріуша Замойського та його дружини Барбари Тарновської — доньки мечника коронного, буського старости Станіслава Тарновського[1]. II-й ординат на Замостю.[2] Після заснування Замойської ординації батько довірив опікунство над малим сином Томашем Іванові-Томашеві Дрогойовському в 1589 році.[3]

Високоосвічена людина свого часу, Томаш Замойський об'їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації.

1618 року: брав участь в битві під Оринином проти Девлет-Ґерая;[4] став воєводою подільським, на цій посаді воював проти турецько-татарських військ Кантемира-Мурзи та Давлет-Ґірея. 1619 року Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками; отримав посаду київського воєводи (урочистий «в'їзд» у жовтні 1619,[5] до 1628 року). Був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[6]

Посади: маршалок Коронного трибуналу 1623-29 років, староста генеральний краківський 1628 р., підканцлер (віце-канцлер) коронний 1628 р., великий коронний канцлер з 1635 року; староста книшинський, сокальський, новотарський, рабштинський, ґоньондзький, річицький.[2]

За даними Каспера Несецького, був похований біля «ніг батька» в Замості.[4] На його похороні мав промову Якуб Собеський.

Заснував містечка Томашпіль (сучасна Вінниччина), Томашів-Любельський у Руському воєводстві І Речі Посполитої (сучасна Польща). Був власником Тернополя, Рівного після одруження з Катериною Острозькою — донькою князя Олександра Острозького[7] Вклав кошти в розбудову замку Тернополя (1621 року в замку приймав королевича Владислава IV Вазу); Шаргорода, де сприяв діяльності монахів ордену місіонерів.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — донька Олександра Острозького Катерина. Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Tarnowscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. ↑ а б Zamoyscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. ↑ Drohojowski Jan Tomasz, h. Korczak (†1605) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 382—384. reprint (пол.)
  4. ↑ а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 671.
  5. ↑ Білоус Н. Павел Пачинський — київський намісник… — С. 243.
  6. ↑ Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398. — ISBN 5-319-01072-9.
  7. ↑ Książęta Ostrogscy [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Przyboś A. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620—1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 515. (пол.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Попередник
Станіслав Лянцкоронський 		Воєвода подільський
1618-1619 		Наступник
Адам Олександр Сангушко
Попередник
Станіслав Жолкевський 		Воєвода київський
1619-1628 		Наступник
Олександр Заславський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Замойський&oldid=40077791