Єжи Оссолінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єжи Оссолінський
Єжи Оссолінський
Єжи Оссолінський
1643 — 1650
Попередник: Петро Гембицький
Наступник: Андрій Лещинський
 
Освіта: Q11741038? і Левенський католицький університет (1835—1968)
Народження: 15 грудня 1595(1595-12-15)
Сандомир, нині Польща
Смерть: 9 серпня 1650(1650-08-09) (54 роки)
Варшава, нині Польща
Похований: костел святого Йосифа, Клімонтув
Національність: поляк
Релігія: римо-католик
Династія: Оссолінські
Батько: Jan Zbigniew Ossoliński[d]
Діти: Q9262793?, Helena Tekla Ossolińska[d] і Teresa Anna Ossolińska[d]

Медіафайли у Вікісховищі?

Єжи Оссолі́нський (також Юрій Оссолінський[1]; пол. Jerzy Ossoliński; 15 грудня 1595 — 9 серпня 1650, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Оссолінських гербу Топор. Представник проавстрійської, а з 1644 року — профранцузької партії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Сандомирі, Польща. Четвертий (третій дорослий) син Яна Збігнева Оссолінського[2] та його другої дружини Анни Фірлей.

Здобув ґрунтовну освіту в закордонних університетах, опанував ораторське мистецтво. 1633 року був послом польського короля Владислава IV до Папи Римського Урбана VIII та Венеціанської республіки. 1635 року перебував із дипломатичною місією в Пруссії, а 1636 року — в Священній Римській імперії. Отримав від імператора Фердинанда II титул імперського князя. Підтримував антипротестанський рух, а також ідеї війни проти Османської імперії. Виступав за посилення монаршої влади. Мав за союзників короля, дрібну шляхту та козацтво; ворогував із магнатерією та високпосадовцями, зокрема із Адамом Казановським, Яремою Вишневецьким, Петром Гембицьким. 1646 року був змушений поховати плани війни проти турків через опір Сейму. Після смерті короля Владислава підтримав кандидатуру Яна II Казимира на польський престол. У 16481650 роках намагався загасити козацьке повстання Хмельницького шляхом переговорів і поступок. 1649 року був одним із розробників Зборівського договору (зокрема, зумів підкупити хана Іслам-Гірея ІІІ[3]).

Автор «De optimo statu reipublicae» (1614), «Questiones morales» (Падуя, 1615), «Mercurius Sarmaticus» (Данциг, 1645), а також декількох щоденників.

Помер 9 серпня 1650 року у Варшаві (нині Польща). Похований в костелі святого Йосифа у Клімонтуві.

Уряди[ред. | ред. код]

Великий канцлер коронний (16431650), сенатор. Великий підканцлер коронний (16391643), сандомирський воєвода (16361639), великий підскарбій коронний (16331636), маршалок сейма (1631), великий підстолій коронний (16301633). Староста бидгощський1633), станіславський, адзельський, дерптський, рицький, бродницький, богуславський, любачівський, любомльський і любельський.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Оссолінські

Дружина — Ізабелла Данилович, донька Миколи Даниловича[4]. Шлюб уклали 1620 року. Діти:

За даними Каспера Несецького, його другою дружиною була сандомирська воєводичка Ельжбета з Фірлеїв.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1880; 1892-1904.
  2. Jan Zbigniew Ossoliński z Klimuntowa h. Topór (ID: 13.658.77). (пол.)
  3. Пиндус Б., Сотник М., Ханас Вас. Оссолінський Єжи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 692. — ISBN 966-528-199-2.
  4. Mikołaj Daniłowicz z Zaderewiec h. Sas (ID: 4.160.39). (пол.)
  5. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 3. — S. 498.
  6. Оssolińscy (03) Архівовано 27 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]