Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: відмінності між версіями

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Версія за 12:39, 28 жовтня 2017

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) - фармакотерапевтична група антидепресантів третього покоління, призначених для лікування тривожних розладів і депресії. СІЗЗС це сучасна група антидепресантів з порівняно легкою переносимістю^[1] ^:40—41 . На відміну від трициклічних антидепресантів (ТЦА), для СІЗЗС значно менше властиві антихолінергічні (холінолітичні) побічні ефекти, рідко виникає ортостатична гіпотензія і седація ^[2] ; ризик кардіотоксичної дії при передозуванні значно нижче ^[3] . Сьогодні препарати цієї групи призначаються найчастіше ^[4] у багатьох країнах ^[5] .

СІЗЗС відносяться до антидепресантів першого ряду і можуть бути рекомендовані для застосування в загальномедичній практиці ^[6] . Вони можуть легко застосовуватися в амбулаторних умовах. Препарати цієї групи можна використовувати у пацієнтів з протипоказаннями до застосування трициклічних антидепресантів (порушення серцевого ритму, закритокутова глаукома та ін.) ^[7].

Найбільш частими побічними ефектами СІЗЗС є такі порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, як нудота, блювота. Інші часті побічні явища - неспокій, тривога, безсоння, рідше підвищена сонливість ^[7] , а також сексуальні порушення (еректильна дисфункція, аноргазмія ^[8] , затримка еякуляції та ін. ^[9] ).

Показання

«Прозак» - торгова назва флуоксетину.Це типовий представник селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.

Основне показання для застосування СІЗЗС - великий депресивний розлад. Препарати цієї групи часто також виписуються при тривожно-депресивному розладі, соціальних фобіях, панічному розладі, обсесивно-компульсивному розладі, розладах прийому їжі, хронічних болях, іноді при посттравматичному стресовому розладі. Рідко призначаються при деперсоналізаційному розладі, але з меншим успіхом ^[10] .

СІЗЗС також застосовуються при булімії, ожирінні, передменструальному синдромі, межовому розладі особистості, хронічному больовому синдромі, зловживанні алкоголем ^[7] .

Депресія

Загальна ефективність при депресії

Згідно з даними двох мета-аналізів, опублікованими в 2008 і 2010, ефективність СІЗЗС при лікуванні депресії значною мірою залежить від ступеня її тяжкості ^[11] ^[12] . Відмінності в дії плацебо і представників групи СІЗЗС виявилися клінічно значимими лише при дуже тяжкій депресії, їхній ефект при депресивних епізодах легкого і середнього ступеня був незначним або зовсім відсутнім в порівнянні з плацебо ^[11] ^[12] .

У другому з цих досліджень використовувалися дані всіх клінічних випробувань, наданих FDA (Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських препаратів в США, англ. Food and Drug Administration) для ліцензування таких препаратів, як пароксетин, флуоксетин, сертралін і циталопрам. Щоб уникнути систематичних помилок, враховувалися дані не тільки опублікованих досліджень, а й неопублікованих ^[12] . Зв'язок між ступенем тяжкості і ефективністю пояснюють зменшенням ефекту плацебо у хворих з важкою депресією, а не збільшенням ефекту препарату ^[12] ^[13] ^[14] ^[15] .

Деякі дослідники ставлять під сумнів статистичну основу даного дослідження, припускаючи, що в ньому недооцінюється величина ефекту антидепресантів ^[16] ^[17] . Хоча навіть після повторного аналізу було виявлено, що дія цих антидепресантів все ще нижче порогових значень NICE при об'єднанні всіх результатів (конкретно пароксетин проходить порогові значення) ^[17] .

Варто відзначити, що ще в 1950-х роках при проведенні контрольованих досліджень антидепресантів для лікування широкого спектру медичних, і зокрема психічних розладів, було описано явище, при якому пацієнти з більшим ступенем тяжкості депресії відчували значно більше клінічне покращення, ніж при менш важкій депресії ^[11] . Ефективність антидепресантів була доведена переважно на основі тих досліджень, які включали осіб з найбільш тяжкими депресивними розладами ^[11] .

Російські дослідники оцінюють ефективність СІЗЗС при депресіях різного ступеня тяжкості інакше. Зокрема, висловлювалася думка, що при легких і середніх депресіях СІЗЗС можна порівняти за ефективністю з трициклічними антидепресантами, але при тяжких депресіях вони проявляють значно меншу ефективність у порівнянні з ТЦА ^[18] ^:29 . Стверджується, що препарати з групи СІЗЗС в більшій мірі показані при амбулаторних депресіях із супутньою невротичною (обсесивно - фобічною і тривожно -фобічною) симптоматикою, а ТЦА краще при великих депресіях ^[19] .

Тим часом виконані на Заході огляди клінічних досліджень і мета-аналізи переконливо показують, що СІЗЗС не відрізняються від ТЦА щодо їх ефективності при депресії ^[20] ^[21] ^[22] ^[23] . Не було виявлено також відмінностей в ефективності між різними представниками групи СІЗЗС ^[20] .

Існують, проте, і дані, згідно з якими антидепресанти групи СІЗЗСН (венлафаксин, мілнаципран і дулоксетин) більш ефективні, ніж СІЗЗС, а за іншими даними - настільки ж ефективні, як ТЦА. Таким чином, результати порівняння ефективності різних груп антидепресантів в клінічних дослідженнях суперечливі ^[24] .

Терапевтичний ефект СІЗЗС розвивається повільно: найчастіше він формується до кінця 2-5-го тижня терапії, а при застосуванні циталопраму і пароксетину - через 12-14 днів їхнього прийому ^[25] . У деяких випадках терапевтична дія при прийомі СІЗЗС розвивається лише через 6-8 тижнів після початку прийому препарату ^[3] . На відміну від трициклічних антидепресантів, перевага СІЗЗС полягає в тому, що вони призначаються відразу в терапевтично ефективному дозуванні і не вимагають поступового його нарощування ^[26] .

СІЗЗС (за винятком флуоксетину) не показали ефективності при лікуванні депресії у дітей та підлітків ^[27] .

Терапевтично резистентна депресія

Шаблон:См. также СІЗЗС можуть бути ефективні й у тому випадку, коли застосування трициклічних антидепресантів не дало результатів при терапії депресій ^[7] . Клінічно показано, що при цьому заміна ТЦА на СІЗЗС дає поліпшення в 30-50% випадків. Крім того, антидепресанти, які відносяться до групи СІЗЗС, в силу відмінності своєї дії щодо нейротрансмітерних систем можуть бути взаємозамінні, тобто після невдалої терапії одним з препаратів СІЗЗС не виключена спроба використання іншого препарату з цієї ж групи ^[18] ^:39 .

З іншого боку, трициклічні антидепресанти теж можуть призначатися в якості другого кроку при неефективності раніше призначених СІЗЗС ^[18] ^:39 , як і представники інших груп антидепресантів (наприклад, СІЗЗСН або бупропіон) ^[28] .

При неефективності попередніх кроків в якості третього кроку призначається комбінація двох антидепресантів (наприклад, ТЦА і СІЗЗС - хоча в поєднанні ці препарати повинні застосовуватися з обережністю через можливість розвитку небезпечних побічних дій) ^[18] ^:40—42 . Існують й інші методи подолання резистентності - наприклад, аугментація: додавання до ТЦА або СІЗЗС препарату, який не є антидепресантом, але здатного при такому поєднанні посилити антидепресивний ефект ^[18] ^:43—48 .

Список ліків і хімічні формули

Найбільш поширені препарати: флуоксетин, пароксетин, сертралін, флувоксамін, циталопрам, есциталопрам.

Інші: дапоксетин^[en] , панурамин^[en] , индалпин^[en] , фемоксетин^[en] , зимелідин, церикламин^[en] .

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Циталопрам	Дапоксетин	Есциталопрам	Флуоксетин	Флувоксамін	Панурамін

350 350 Індалпін 350 пароксетин 350 Фемоксетин 350 сертралін 350 Зимелідин 350 Церікламін 350

Механізм дії та відмінності

Механізм антидепресивної дії СІЗЗС - блокування зворотного захоплення (реаптейка) серотоніну [[Нейрон|нейронами,які його виділяють, що призводить до збільшення кількості серотоніну в синаптичній щілині.]] Згідно з класичною моноаміновою теорією виникнення депресії (вірніше, її різновиду - серотонінової теорії, яка набула поширення поряд з норадреналіновою^[19] ), дефіцит нейромедіатора серотоніну, що лежить в основі розвитку депресії, може бути усунений за допомогою антидепресантів цієї групи. Існують й інші антидепресанти (наприклад, ТЦА та інгібітори МАО), які теж впливають на рівень серотоніну, володіючи, проте, принципово іншим механізмом дії ^[19] .

З впливом на серотонінові рецептор и пов'язують такі ефекти СІЗЗС, як корекція зниженого настрою, зниження вітальної туги, тривоги, фобій, апетиту, легкий аналгетичний ефект, при тому що зміна рівня норадреналін а й дофамін а, характерне для антидепресантів деяких інших груп, супроводжується кілька іншими ефектами: зниженням психомоторної загальмованості і психомоторної активацією ^[29] .

У той же час в основному саме з посиленням серотонинергической активності пов'язані і побічні ефекти СІЗЗС. Серотонінові рецептори широко представлені не тільки в ЦНС і периферичної нервової системи, але і в гладких м'язах бронхів, шлунково-кишковій системі, стінках судин і ін. ^[29] Стимуляція серотонінових рецепторів обумовлює шлунково-кишкові, сексуальні порушення, а при тривалому лікуванні препаратами СІЗЗС - ризик виникнення кровотеч ^[19] . Можливість екстрапірамідних рухових розладів обумовлена зниженням дофамінергічної передачі внаслідок підвищення рівня серотоніну при прийомі СІЗЗС ^[30] ^[31] , так як серотонін і дофамін в ряді структур головного мозку знаходяться в реципрокних (антагоністичних) взаємодіях ^[32] .

Незважаючи на те, що всі препарати групи СІЗЗС блокують зворотне захоплення серотоніну, вони відрізняються за селективністю (тобто вибірковістю дії на серотонінові рецептори) та ступенем потужності цього ефекту ^[4] .

У міру накопичення даних про механізми дії та клінічні ефекти СІЗЗС стало очевидним, що, крім пригнічення зворотного захоплення серотоніну, ці антидепресанти мають й інші, так звані вторинні фармакологічні властивості. Зокрема, вони можуть пригнічувати зворотне захоплення норадреналіну і дофаміну, надавати пряму стимулюючу дію на серотонінові рецептори підтипу 5-HT2C_, пригнічувати мускаринові холінорецептори. Кожен з СІЗЗС володіє своїм, індивідуальним набором цих вторинних фармакологічних властивостей. Саме вторинні фармакологічні властивості, на думку ряду провідних дослідників, відрізняють один СІЗЗС від іншого ^[33] .

Вторичные фармакологические свойства отдельных препаратов

Так, флуоксетин, помимо блокирования реаптейка серотонина (основное действие), блокирует и обратный захват норадреналина, прямым образом стимулирует 5-HT_2С^[33]. Сертралин является слабым ингибитором обратного захвата дофамина. Флувоксамин имеет некоторую активность по отношению к сигма-рецепторам, однако функции последних мало изучены^[34]. У циталопрама вторичные фармакологические свойства отсутствуют, что позволяет считать его наиболее типичным представителем группы СИОЗС^[33].

До появления эсциталопрама циталопрам считался наиболее селективным из всех СИОЗС^[2]. Циталопрам представляет собой рацемическую смесь стереоизомеров S-циталопрама и R-циталопрама. По силе ингибирования обратного захвата серотонина эсциталопрам (S-циталопрам) в 100 раз превосходит R-циталопрам^[2]^[35], поэтому S-изомер практически полностью обусловливает эффект ингибирования обратного захвата серотонина циталопрама^[35]. Применение эсциталопрама приводит к большему увеличению содержания серотонина в мозге, чем использование циталопрама^[35]. Эсциталопрам несколько лучше переносится по сравнению с другими СИОЗС, за исключением сертралина^[2].

Пароксетин является наиболее мощным ингибитором обратного захвата серотонина из всех СИОЗС^[36]. Обладает также сродством к норадреналиновым, дофаминовым, гистаминовым и мускариновым ацетилхолиновым рецепторам^[37], к альфа1-, альфа2- и бета-адренергическим рецепторам^[38].

Наличие у пароксетина холинолитического эффекта (воздействия на ацетилхолиновые рецепторы) приводит к тому, что при его приёме происходит быстрая редукция тревоги и бессонницы, при этом слабее проявляется свойственный группе СИОЗС первоначальный активирующий эффект, менее выражены такие побочные эффекты, как рвота или понос. Соответственно, данный антидепрессант может оказаться предпочтительным при лечении тревожно-фобических нарушений, тревожных депрессий, но будет хуже переноситься, если в структуре депрессивного расстройства присутствует выраженное психическое и двигательное торможение^[33].

Кроме того, холинолитические свойства пароксетина потенциально сопряжены с развитием запоров, увеличением массы тела, сухостью во рту, задержкой мочи, сексуальными нарушениями, а также возможностью синдрома отмены — побочные эффекты, которые в меньшей степени присущи другим антидепрессантам этой группы^[33].

Как и сертралин, пароксетин в относительно высоких дозах ингибирует обратный захват дофамина, что способствует усилению антидепрессивного эффекта. Однако, в то время как с влиянием на обратный захват дофамина связывают благоприятное действие сертралина на когнитивные функции, пароксетин, напротив, может вызывать когнитивные нарушения. По-видимому, это обусловлено его достаточно выраженными холинолитическими свойствами и более слабым влиянием на дофаминовые рецепторы по сравнению с сертралином. Пароксетину свойствен выраженный седативный эффект^[39].

Что же касается флуоксетина, обладающего свойством напрямую стимулировать 5-HT_2С-рецепторы, то при его приёме более выражен первоначальный активирующий эффект СИОЗС. При этом возможно усиление тревоги, нарушения сна, угнетение аппетита, снижение массы тела^[33].

Флуоксетин предпочтителен при лечении депрессий, протекающих с моторной заторможенностью и гиперсомнией, он также может оказаться эффективнее других СИОЗС при булимии и переедании. В то же время он может плохо переноситься пациентами с психомоторным возбуждением, с тревогой и бессонницей — такого рода симптоматику он способен усугублять^[33].

Побочные эффекты циталопрама более предсказуемы, поскольку обусловлены только общими для СИОЗС серотонинергическими механизмами. Соответственно возникает возможность назначать этот антидепрессант в ситуациях, предъявляющих повышенные требования к безопасности и переносимости^[33].

Фармакокінетика

Біотрансформація СІЗЗС відбувається в печінці, а їх метаболіти виводяться через нирки. Тому серйозні порушення функцій цих органів є протипоказаннями для застосування даних препаратів ^[7] .

Пароксетин і флувоксамін метаболізуються до неактивних речовин. Флуоксетин на шляху N-метилування метаболізується до норфлуоксетину, сертралін метаболізується до дезметилсертраліна, а циталопрам - до дезметилциталопрама. Ці метаболіти теж блокують захоплення серотоніну ^[7] .

Швидкість виведення з організму окремих препаратів цієї групи різна. Більшість СІЗЗС мають тривалий період напіввиведення (не менше доби), що дозволяє застосовувати їх один раз в день. Виняток становить флувоксамін: його слід приймати два рази на добу ^[39] . Період напіввиведення у флувоксаміну становить 15 год. ^[7]

Найбільш тривалий період напіввиведення у флуоксетина ^[7] , він складає 1-3 доби після одноразового застосування і 4-6 діб після досягнення рівноважної концентрації. Період напіввиведення його активного метаболіту норфлуоксетину становить 4-16 діб; препарат виводиться у вигляді норфлуоксетину протягом 1 тижня ^[40] . При такому періоді напіввиведення необхідно кілька тижнів для досягнення стійкої концентрації і такий же період для повного виведення препарату з організму після припинення його прийому. Тому максимум клінічної дії флуоксетину може проявитися через кілька тижнів після початку його прийому і зберігатися тривалий час після його скасування ^[26] .

Тривалий період напіввиведення обумовлює менший ризик розвитку синдрому відміни в разі різкого припинення прийому флуоксетину ^[39] .

Побічні ефекти флуоксетину можуть зберігатися протягом більш тривалого часу, ніж у інших СІЗЗС, ризик розвитку серотонінового синдрому на тлі лікарських взаємодій також вище. Крім того, фармакокінетика флуоксетина носить нелінійний характер, і підвищення його дози призводить до непропорційного підвищенню рівня препарату в крові ^[39] (як і підвищення дози пароксетину, який теж має нелінійну фармакокінетику ^[26] ), відповідно до непропорційно вираженої клінічної дії і таким же непропорційно вираженим проявам побічних ефектів ^[26] .

Для флувоксаміну властива слабко виражена нелінійна фармакокінетика, а циталопрам і сертралін відрізняються лінійною фармакокінетикою ^[26] .

На рівень концентрації пароксетину (і, можливо, флуоксетину) більшою мірою, ніж у інших СІЗЗС, впливає вік хворого. У пацієнтів старше 65 років, соматично благополучних, рівень його концентрації може бути на 50-100% вище, ніж у пацієнтів молодшого віку. Вікові відмінності в рівнях концентрації різних СІЗЗС мають велике значення, так як пацієнти літнього віку часто приймають комплексні медикаментозні призначення, а дія СІЗЗС на певні ензими системи цитохром P450 залежить від концентрації препарату ^[26] .

Рівень концентрації флувоксаміну в крові не залежить від вікових особливостей пацієнта, однак у жінок концентрація цього препарату завжди на 40-50% вище, ніж у чоловіків. Рівень концентрації сертраліну у чоловіків юнацького віку на 35% нижче, ніж у молодих жінок і людей похилого віку ^[26] .

При терапевтичних концентраціях СІЗЗС в крові не існує чіткої кореляції між дозуванням препарату та клінічною реакцією, тобто нарощування дозування препарату не впливає суттєво на його лікувальний ефект. Тому лікарський моніторинг (вимірювання концентрації препарату в крові) під час застосування СІЗЗС в більшості випадків не проводиться. Проводити його має сенс перш за все у хворих з індивідуальними особливостями метаболізму - уповільненим або прискореним процесом виведення, який обумовлює більш високу або більш низьку концентрацію ліків в крові ^[26] .

Всі препарати групи СІЗЗС з високою активністю зв'язуються з білками плазми (95-96% флуоксетину, пароксетину та сертраліну, що циркулюють в крові, знаходяться у зв'язаному стані), що визначає низьку ефективність гемодіалізу з метою виведення цих препаратів при отруєннях, викликаних їхнім передозуванням ^[7] .

Побічні ефекти

Найбільш частими побічними ефектами СІЗЗС є шлунково-кишкові розлади, такі як нудота, блювання, диспепсія, болі в животі, діарея, закрепи. Можливий і розвиток анорексії з втратою ваги ^[3] . Шлунково-кишкові побічні дії, особливо нудота, часто розвиваються на 1-му - 2-му тижні терапії і зазвичай проходять швидко (тоді як побічні ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи порушення сну, можуть зберігатися тривалий час). Хоча СІЗЗС часто викликають помірне зниження маси тіла при короткочасній терапії з метою купірування, відомо також про можливості збільшення ваги при тривалій підтримуючій терапії деякими, але не всіма СІЗЗС ^[4] .

До побічних ефектів СІЗЗС відносяться також безсоння, загострення тривоги, головний біль, запаморочення, відсутність або зниження апетиту, фізична слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість, тремор, пітливість, сексуальні порушення (ослаблення лібідо або потенції, гальмування (уповільнення) еякуляції або аноргазмія, фригідність ), екстрапірамідні розлади ^[41] ^[31] (акатизія, гостра дистонія, паркінсонізм і стани, подібні до пізньої дискінезії ^[31] ), гіперпролактинемія (підвищення пролактину) ^[42] ^[43] , остеопороз ^[44] .

Безсоння - один з найбільш частих побічних ефектів СІЗЗС, що виникає в 20-25% випадків. У дослідженнях, що включали застосування полісомнографії, відзначалося зниження ефективності сну на тлі прийому СІЗЗС, збільшення кількості повних або часткових пробуджень ^[45] .

Крім того, можливі дратівливість, агресивність, підвищена збудливість і нервозність, дисфорія, інверсія знака фази з депресії в манію або гіпоманію або почастішання і прискорення циклу з формуванням «швидкого циклу» ^[45] ^[46] ^[47] .

Нерідко відзначалися випадки так званого СІЗЗС-індукованого апатичного синдрому - стану при прийомі СІЗЗС, що характеризується втратою мотивації та емоційним притупленням, які не є результатом седації або симптомом депресії; цей синдром носить дозозалежний характер і має зворотній розвиток при скасуванні, призводить до значного зниження якості життя у дорослих, соціальних труднощів та появи труднощів у навчанні у підлітків ^[48] ^[49] .

Можливі також лейкопенія, тромбоцитопенія ^[7] , шлунково-кишкові кровотечі ^[2] ^[50] ^[51] ^[52] ^[53] , внутрішньочерепні крововиливи (ризик цього побічного ефекту дуже низький) ^[54] , підвищений ризик сонячних опіків ^[55] , підвищення рівня холестерину ^[56] , неспецифічні зміни на ЕКГ ^[7] . Рідкісними побічними ефектами СІЗЗС є брадикардія, гранулоцитопенія, судоми, гіпонатріємія, ураження печінки, серотоніновий синдром ^[57] , набряки ^[58] . Іноді прийом СІЗЗС призводить до розвитку глаукоми ^[59] ^[60] .

СІЗЗС на пізньому терміні вагітності можуть чинити тератогенну дію ^[26] ^[61] . При їхньому прийомі підвищений також ризик самовільних абортів ^[62] ^[63] ^[64] і передчасних пологів ^[64] ^[65] ^[66] , підвищений ризик низької маси тіла у новонароджених ^[64] . Застосування СІЗЗС під час третього триместру вагітності пов'язане з симптомами відміни у новонароджених, а також з підвищеним ризиком легеневої гіпертензії ^[50] . Висловлюється твердження, що прийом пароксетину ^[67] ^[64] і флуоксетину в першому триместрі вагітності підвищує ризик порушень розвитку серця у плоду ^[67] ^[68] , хоча ці дані не завжди підтверджуються ^[62] ^[63] . Наявні також дані про те, що прийом інгібіторів зворотного захоплення серотоніну під час вагітності може, ймовірно, призводити до порушень психічного розвитку у дітей, зокрема до розладів аутистичного спектра ^[69] ^[65] .

У перші дні застосування флуоксетину, а також, можливо, і на подальших етапах лікування можуть спостерігатися акатизія, головні болі, порушення гостроти зору, алергічні реакції, переважно шкірні ^[7] . При застосуванні флуоксетину вкрай рідко спостерігалися випадки злоякісного нейролептичного синдрому ^[26] .

Циталопрам в дозах понад 40 мг в день може викликати зміни електричної діяльності серця, що порушує ритм, включаючи смертельно небезпечну піруетну тахікардію (Torsade de Pointes). Цей ризик особливо великий для пацієнтів, які вже потерпають від захворювань серця, а також для пацієнтів з низьким рівнем калію та магнію в крові ^[70] .

Сексуальна дисфункція

СІЗЗС можуть викликати різні види сексуальної дисфункції, такі як аноргазмія, еректильна дисфункція та зниження лібідо ^[8] . Статеві дисфункції виявляються у 30-50% пацієнтів, які отримують СІЗЗС ^[4] (за іншими даними - 25-73% ^[71] ), і є найбільш поширеною причиною відмови від прийому цих препаратів ^[34] . У багатьох людей сексуальні функції відновлюються після відміни антидепресантів, однак у деяких пацієнтів сексуальні побічні ефекти зберігаються на невизначений термін після припинення прийому препарату ^[72] .

Пароксетин викликає статистично більш значимий рівень сексуальної дисфункції, ніж інші антидепресанти цієї групи ^[34] . Найрідше викликає сексуальну дисфункцію флувоксамін ^[9] .

Затримка оргазму ^[34] ^[73] або відсутність оргазму ^[73] - це переважаючий сексуальний побічний ефект у СІЗЗС ^[34] ^[73] . Наступна за частотою сексуальна дисфункція - зниження лібідо; найменш поширені при лікуванні цими препаратами скарги на порушення ерекції і зниження чутливості статевих органів. Крім того, можливі й інші сексуальні побічні дії: зниження сексуального потягу, прискорений оргазм, збільшення тривалості ерекції та ін. ^[34]

Сексуальні побічні ефекти СІЗЗС залежать від дози, більш високі дози викликають їх значно частіше ^[34] .

Існують різні підходи до вирішення цієї проблеми ^[71] :

Лечение сексуальной дисфункции

Применение антидепрессанта без снижения его дозы (данный подход позволяет определить, не редуцируются ли в дальнейшем симптомы сексуальной дисфункции из-за адаптации организма к действию антидепрессанта — что, однако, происходит лишь у 10% пациентов)^[71].
Снижение дозы^[45]^[71]^[74].
Переход на другой антидепрессант, характеризующийся меньшим риском сексуальной дисфункции^[71]^[74].
«Лекарственные каникулы», то есть отмена антидепрессанта на несколько дней^[45]^[71] (для препаратов с относительно коротким периодом полувыведения^[45]). Оправданность применения этого метода сомнительна, так как «лекарственные каникулы» увеличивают риск рецидива депрессии, а при возобновлении приёма антидепрессанта сексуальная дисфункция может возникнуть опять^[73].
Приём суточной дозы антидепрессанта приблизительно за сутки до полового акта (чтобы уровень препарата в организме был максимально низким)^[71].
Добавление к антидепрессанту другого препарата, способного устранить сексуальную дисфункцию^[73]^[74].

Для лечения сексуальной дисфункции, вызванной СИОЗС, могут применяться следующие препараты:

бупропион^[44]^[45]^[71]^[75] (ингибитор обратного захвата норадреналина/дофамина — СИОЗНиД)
буспирон^[44]^[45]^[76]^[73] (частичный агонист 5-HT_1A-рецепторов)
ципрогептадин^[45]^[76]^[77] (антагонист 5-HT2-рецепторов)
метилфенидат^[78] (стимулятор)
миртазапин^[76] (норадренергический и специфический серотонинергический антидепрессант)
тразодон^[78] (специфический серотонинергический антидепрессант)
амфетамин (стимулятор)
амантадин^[45]^[76] (противовирусный препарат)
прамипексол^[78] (агонист дофамина)
ропинирол^[78] (агонист дофамина)
гингко билоба^[76]
йохимбин^[45]^[76]^[77]
силденафил (Виагра)^[44]^[71]^[75]
тадалафил (Сиалис)^[44]^[75]
гель тестостерона^[71]

Относительно некоторых из этих препаратов были указаны лишь единичные случаи их использования, предположительно демонстрирующие их эффективность^[76].

При обзоре 23 рандомизированных плацебо-контролируемых исследований, включивших 1886 пациентов, было обнаружено, что эффективной стратегией при лечении сексуальной дисфункции, вызванной приёмом антидепрессантов, является назначение силденафила или тадалафила мужчинам, а женщинам — назначение бупропиона в высоких дозах; эффективность остальных препаратов сомнительна^[75].

Полезными при сексуальной дисфункции, связанной с приёмом СИОЗС, также могут быть здоровый образ жизни (включающий, например, снижение веса, физические упражнения, отказ от курения и употребления алкоголя) и когнитивно-поведенческая терапия^[78].

З іншого боку, ефект СІЗЗС, що полягає в уповільненні сексуального збудження може використовуватися при лікуванні передчасної еякуляції ^[79] .

Ризик суїциду

Кілька досліджень показали, що використання СІЗЗС пов'язане з більш високим ризиком суїцидальної поведінки у дітей та підлітків ^[80] ^[81] ^[82] ^[83] ^[84] , а також, ймовірно, у молодих дорослих ^[83] . Наприклад, в 2004 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США ( англ. Food and Drug Administration, FDA, USFDA ) проаналізувало клінічні дослідження на дітях з великим депресивним розладом і виявило статистично значуще збільшення ризику «можливих суїцидальних думок і суїцидальної поведінки» у приблизно 80% досліджуваних ^[85] .

Думка щодо того, чи можуть СІЗЗС підвищувати ризик самогубства у дорослих пацієнтів, є дискусійною. Відомості щодо цього суперечливі ^[86] ^[87] ^[88] ^[89] ^[90] . Наприклад, в 2005 році був проведений мета-аналіз 702 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), куди увійшло понад 87 000 пацієнтів (Fergusson і співавт.); цей аналіз показав значне підвищення ризику суїцидальних спроб - але незавершених суїцидів - при прийомі СІЗЗС в порівнянні з плацебо ^[91] . З іншого боку, автори мета-аналізу 277 РКД, в який увійшли 40 000 пацієнтів (Gunnell і співавт.), не виявили жодних доказів на користь підвищення ризику суїцидів при прийомі СІЗЗС ^[1] ^:112 .

Мета-аналіз 342 РКД за участю більше 99 000 пацієнтів (Stone і співавт.) показав, що використання антидепресантів пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки у дітей, підлітків і молодих дорослих ^[50] . За результатами проведеного в 2006 році Управлінням з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США аналізу 372 плацебо-контрольованих випробувань СІЗЗС і схожих з ними препаратів, які охопили близько 100 000 пацієнтів, приблизно до 40-річного віку ці ліки стимулюють суїцидальну поведінку, а у пацієнтів в більш старшому віці цей показник падає ^[92] .

Фахівцями наголошується, що СІЗЗС, як і трициклічні антидепресанти, можуть привести до виникнення або посилення суїцидальних думок і суїцидальних спроб на ранніх стадіях лікування; ймовірно, в зв'язку з тим, що на початку лікування представники цієї групи препаратів здатні викликати збудження і активацію ^[1] ^:113 . На фоні затримки помітного покращення від початку прийому антидепресантів настрій залишається зниженим, при цьому спостерігаються чітко виражені почуття провини і безнадійності, проте енергійність і мотивація поліпшуються, що й може призвести до посилення суїцидальних тенденцій. Схожа ситуація може виникати у пацієнтів, у яких розвинулися акатизія або тривога, викликані прийомом деяких СІЗЗС ^[93] .

Акатизія, яка може виникнути в результаті побічної дії СІЗЗС, здатна сама по собі обумовлювати підвищений ризик самогубства внаслідок сполучених з нею таких, що тяжче переносяться дискомфорту і занепокоєння, ажитації та імпульсивності ^[94] .

Варто зазначити, що при наявності у пацієнта суїцидальних думок застосовувати антидепресанти зі стимулюючим ефектом вкрай небажано, так як стимулюючі препарати, активуючи насамперед психомоторну сферу, можуть сприяти реалізації суїцидальних намірів. Тому бажано застосовувати антидепресанти з седативним ефектом ^[95] . З препаратів групи СІЗЗС до стимулюючих антидепресантів відносять флуоксетин ^[3] . Циталопрам деякі автори відносять до антидепресантів збалансованого дії ^[3] , інші - до антидепресантів-стимуляторів ^[6] ^[96] . Не існує єдиної думки, до якої з цих груп відносити пароксетин ^[25] ^[96] ^[97] .

Стимулююча (як і седативна) дія антидепресантів починає проявлятися в перші ж тижні прийому, на відміну від терапевтичної ^[3] . Збудження та безсоння, які можуть виникнути при прийомі СІЗЗС внаслідок стимулюючого ефекту, можна усунути шляхом призначення транквілізатора без скасування антидепресанта ^[39] .

Загалом ризик суїциду при призначенні СІЗЗС нижче, ніж при призначенні трициклічних антидепресантів ^[1] ^:113—114 ^[98] . Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну менш небезпечні при передозуванні в плані суїцидальних намірів у порівнянні зі старими антидепресантами (ТЦА, інгібіторами МАО) ^[99] ^[100] . Смертельні результати при передозуванні частіше відмічалися при комбінованому застосуванні СІЗЗС з іншими препаратами, особливо з трициклічними антидепресантами ^[99] .

Іноді відзначається, що СІЗЗС можуть викликати збудження і суїцидальну поведінку навіть у здорових добровольців ^[101] .

Манія та гіпоманія

Прийом антидепресантів СІЗЗС може призводити до виникнення маніакального стану ^[45] ^[58] ^[102] ^[103] . Ризик розвитку манії особливо характерний для флуоксетину, в меншій мірі - для пароксетину, однак у пароксетину цей ризик все ж вище, ніж у інших представників групи СІЗЗС ^[29] ^[46] ^[58] .

Загалом ризик інверсії афекту (розвитку манії або гіпоманії) характерний для антидепресантів різних груп ^[102] . Але у пацієнтів з уніполярною депресією інверсія афекту відбувається рідко, на відміну від пацієнтів з біполярним афективним розладом, особливо I типу (при біполярному розладі II типу ризик даного побічного ефекту проміжний) ^[103] . У пацієнтів з біполярним афективним розладом антидепресанти можуть, крім того, викликати швидку циклічність ^[76] , змішані стани, негативно впливати на перебіг хвороби загалом ^[104] ^:320 .

Трициклічні антидепресанти при біполярному афективному розладі індукують манію або гіпоманію набагато частіше, ніж антидепресанти групи СІЗЗС. Застосування СІЗЗС пов'язане з низьким ризиком інверсії афекту, якому легко можна запобігти нормотиміками ^[105] (антидепресанти в якості монотерапії застосовувати у пацієнтів з біполярним розладом не рекомендується, вони можуть використовуватися тільки як доповнення до нормотиміків ^[106] ).

Частота випадків інверсії афекту щодо антидепресантів різних груп в наукових публікаціях різниться, але все ж описане триразове перевищення частоти зміни фаз при застосуванні трициклічних антидепресантів в порівнянні з СІЗЗС ^[1] ^:22 .

Переважна кількість фахівців сходяться на тому, що трициклічні антидепресанти при біполярному розладі слід призначати тільки у разі значної тяжкості депресивних розладів коротким курсом (і неодмінно в комбінації з літієм або іншими нормотиміками). Перевагу слід віддавати антидепресантам з групи СІЗЗС або бупропіону. ^[107]

З іншого боку, існують дослідження, які показують, що у пацієнтів з уніполярною депресією, на відміну від біполярної, СІЗЗС викликають перехід в манію або гіпоманію дещо частіше, ніж трициклічні антидепресанти ^[107] .

За деякими даними, діти і підлітки особливо схильні до розвитку манії, індукованої СІЗЗС ^[108] .

У рідкісних випадках інверсія афекту може виникати як наслідок скасування антидепресанту. Найчастіше виникнення манії при цьому відзначалося внаслідок скасування трициклічних антидепресантів (у пацієнтів, які потерпають від уніполярної депресії) та внаслідок скасування СІЗЗС (у пацієнтів, які потерпають від біполярної депресії) ^[109] .

Синдром відміни

Ризик синдрому відміни характерний для антидепресантів різних груп (СІЗЗС, інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти) і може включати в себе як соматичну, так і психічну симптоматику ^[110] . Синдром відміни СІЗЗС може виникнути в перші кілька днів після відміни препарату і спонтанно проходить протягом декількох тижнів ^[111] ^[112] ^[113] .

Для СІЗЗС з коротким періодом напіввиведення (пароксетин та ін.), характерний розвиток більш важкого синдрому відміни, ніж для СІЗЗС з тривалим періодом напіввиведення (флуоксетин та ін.). У пацієнтів, які отримували СІЗЗС з тривалим періодом напіввиведення, розвиток реакцій відміни може бути відстроченим ^[114] .

Скасування пароксетину найбільш часто призводить до цього синдрому в порівнянні з іншими СІЗЗС. ^[111] ^[115] Скасування флувоксаміну також нерідко викликає цей синдром; значно рідше його викликає скасування флуоксетину або сертраліну. ^[116]

Синдром відміни СІЗЗС в тих чи інших випадках може включати в себе такі симптоми, як запаморочення, втома, слабкість, головний біль, біль у м'язах, парестезії, нудота ^[111] , блювота, діарея, зорові порушення, безсоння, тремор, нестійкість ходи, дратівливість ^[115] , астенія ^[117] , тривожність, апатія, нічні кошмари ^[114] , нервозність, ажитація ^[118] , коливання настрою, рухові порушення ^[113] , манія або гіпоманія, панічні атаки, грипоподібні симптоми, аритмії ^[110] . Варто відзначити, що відмінності в проявах синдрому відміни між пацієнтами, що страждають депресією, і пацієнтами, що страждають тривожними розладами, відсутні ^[119] .

При виникненні важких проявів синдрому відміни рекомендується відновити прийом антидепресанту з подальшим поступовим зниженням дозування в залежності від переносимості ^[111] .

Для профілактики синдрому відміни (а також для попередження рецидиву депресії) бажано скасовувати антидепресанти поступово, з послідовним зниженням дози протягом як мінімум 4 тижнів. При виникненні синдрому відміни або в разі, якщо препарат приймався протягом 1 року або більше, період зниження дозувань повинен бути більш тривалим ^[3] .

Застосування СІЗЗС під час вагітності (як і трициклічних антидепресантів) може призводити до синдрому відміни у новонароджених; частота виникнення синдрому в цих випадках невідома ^[120] .

У 2012 році в журналі "Addiction" була опублікована стаття, в якій заявлялося про подібність синдрому відміни СІЗЗС і синдрому відміни бензодіазепінів; на думку авторів статті, було б невірно говорити про ці реакції як про складову лише синдрому залежності від бензодіазепінів, а не від антидепресантів групи СІЗЗС ^[121] .

Лікарські взаємодії

Взаємодії з іншими ліками при прийомі СІЗЗС пов'язані з їхньою здатністю впливати на ізоферменти цитохромуР450. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами - один з головних чинників ризику небажаних ефектів антидепресантів цієї групи. Високий ризик лікарських взаємодій існує при прийомі флуоксетина, що взаємодіє з чотирма видами ізоферментів цитохрому Р450 - 2 D62, C9 / 10, 2 C19 і 3 A3 / 4 - і флувоксаміну, що взаємодіє з ізоферментами 1 A2, 2 C19 і 3 A3 / 4 ^[39] . Потужним інгібітором ферментів печінки є пароксетин. Сертралін менш проблемний в цьому відношенні, хоча його вплив на інгібування ферментів залежить від дози; циталопрам і есциталопрам порівняно безпечні ^[2] .

СІЗЗС не слід комбінувати з інгібіторами МАО, так як це може викликати тяжкий серотоніновий синдром ^[122] .

При призначенні СІЗЗС сумісно з ТЦА останні необхідно застосовувати в менших дозах і стежити за їхнім рівнем у плазмі крові, оскільки таке поєднання може призвести до підвищення рівня ТЦА в крові і до підвищеного ризику токсичності ^[76] .

Одночасне застосування СІЗЗС і солей літію підсилює серотонінергічні ефекти антидепресантів, а також підсилює побічні ефекти солей літію і змінює їхні концентрації в крові ^[123] .

СІЗЗС можуть посилювати екстрапірамідні побічні ефекти типових нейролептиків. Флуоксетин і пароксетин з більшою ймовірністю, ніж інші СІЗЗС, викликають підвищення рівня типових нейролептиків в крові і, відповідно, підсилюють їхні побічні ефекти або токсичність ^[76] . Концентрація в крові багатьох атипових нейролептиків при прийомі СІЗЗС теж підвищується ^[27] .

Циметидин може призводити до пригнічення метаболізму СІЗЗС, підвищення їхньої концентрації в крові з посиленням їхньої основної дії та побічних ефектів ^[123] .

СІЗЗС підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові ^[76] .

Варфарин у поєднанні з СІЗЗС призводить до збільшення протромбінового часу та підвищення кровоточивості ^[123] .

При одночасному прийомі з СІЗЗС аспірину чи інших нестероїдних протизапальних препаратів ^[124] , а також антикоагулянтів і антиагрегантів ^[52] підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч ^[124] ^[52] . Знеболюючі групи нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин, ібупрофен, напроксен) можуть знижувати ефективність СІЗЗС ^[125] ^[126] :

У поєднанні з алкоголем або седативними, снодійними препаратами СІЗЗС призводять до посилення пригнічуючого впливу седативних та снодійних засобів і алкоголю на ЦНС з розвитком небажаних ефектів ^[123] .

Более подробный список взаимодействий

Некоторые препараты могут увеличить токсичность СИОЗС, например золпидем^[127].

СИОЗС могут потенцировать развитие экстрапирамидных расстройств, вызываемых применением бупропиона и психостимуляторов^[26].

Некоторые антибиотики (в частности, эритромицин) могут повышать концентрацию сертралина и циталопрама в крови и даже вызвать психоз при сочетании с флуоксетином (кларитромицин)^[117].

У пациентов, принимающих СИОЗС, может быть ослаблено анальгетическое действие трамадола или кодеина^[128].

Некоторые СИОЗС неблагоприятно взаимодействуют со статинами — например, флуоксетин в сочетании с некоторыми статинами способен вызывать проявления миозита^[117].

СИОЗС сильно ослабляют эффекты триптаминов (например, псилоцибина), ЛСД, психоделиков семейства 2C и т. п. и почти полностью убирают серотонинергические эффекты МДхx (например, МДМА, метилона, бутилона).^{[джерело не вказане 3901 день]}

Лекарственные взаимодействия отдельных СИОЗС

Пароксетин. Вальпроат натрия приводит к замедлению метаболизма пароксетина и повышает его концентрацию в крови. Пароксетин замедляет метаболизм некоторых нейролептиков (пимозид, этаперазин и др.) и трициклических антидепрессантов и повышает их концентрацию в крови с возможным усилением их побочного действия^[123].

Флувоксамин. Замедляет метаболизм галоперидола (а также других нейролептиков группы производных бутирофенона) и увеличивает его концентрацию в крови в 2 раза (одновременно увеличивается концентрация флувоксамина в 2—10 раз)^[123], в результате чего она может достигать токсического уровня^[45]. При сочетании флувоксамина с атипичными нейролептиками оланзапином^[117] или клозапином — также замедление метаболизма нейролептика и увеличение его концентрации в крови^[123] (при сочетании с клозапином — в несколько раз^[117]). Кроме того, флувоксамин замедляет метаболизм некоторых трициклических антидепрессантов с возможным повышением их концентрации и развитием интоксикации; к аналогичным эффектам приводит совместное применение флувоксамина с бета-адреноблокаторами, теофиллином, кофеином, альпразоламом, карбамазепином^[123].

Флуоксетин. Антибиотики-макролиды (эритромицин, кларитромицин и др.) повышают концентрацию в крови флуоксетина с возможным развитием токсических явлений. Аналогичным образом действует флуоксетин на метаболизм таких препаратов, как ТЦА, тразодон, альпразолам, бета-адреноблокаторы, карбамазепин, вальпроат натрия^[123], фенитоин^[45], барбитураты. Флуоксетин усиливает седативное действие и двигательную заторможенность при приёме барбитуратов и триазолобензодиазепинов (альпразолама, триазолама). Уменьшает противотревожное действие буспирона. Литий усиливает как антидепрессивное, так и токсическое действие флуоксетина^[129]. Флуоксетин вызывает повышение уровня основного метаболита бупропиона — гидрокс-бупропиона, способное привести к клиническим проявлениям токсического влияния этого метаболита: кататонии, растерянности и возбуждению^[26]. При применении флуоксетина совместно с блокаторами кальциевых каналов (верапамил, нифедипин) отмечались головные боли, отёки, тошнота^[130].

Сертралин. Замедляет метаболизм дезипрамина (а также имипрамина) и увеличивает концентрацию этого антидепрессанта в крови на 50 %. Снижает плазменный клиренс диазепама и толбутамида, незначительное повышает их концентрации в крови. Усиливает побочные эффекты солей лития, однако влияние сертралина на концентрацию солей лития в крови не обнаружено^[123].

Серотоніновий синдром

Докладніше: Серотониновый синдром

Рідкісний, проте потенційно смертельно небезпечний побічний ефект антидепресантів, який може виникати при комбінованому прийомі СІЗЗС з деякими іншими препаратами, які впливають на рівень серотоніну в ЦНС (особливо антидепресантами з серотонінергічною дією). Ризик розвитку серотонінового синдрому найбільш високий при одночасному застосуванні СІЗЗС і інгібіторів МАО ^[122] .

До клінічних проявів серотонінового синдрому відносять симптоми трьох груп: психічні, вегетативні і нервово-м'язові порушення ^[131] . Можуть розвиватися ажитація, тривога, маніакальний синдром ^[131] , гіпоманія, підвищена сприйнятливість, дисфорія, безсоння ^[132] ^:72 , галюцинації, делірій, сплутаність свідомості, мутизм, кома ^[131] . До симптомів вегетативної дисфункції відносяться болі в животі, пронос, підвищення температури тіла (від 37-38 ° C до 42 ° і вище), головні болі, сльозотеча, розширені зіниці, прискорене серцебиття, прискорене дихання, коливання артеріального тиску, нудота ^[131] , блювота, посилення кишкових шумів, слинотеча, припливи ^[132] ^:73 , озноб, підвищене потовиділення ^[133] . До нервово-м'язових порушень відносяться акатизія, припадки, гіперрефлексія, порушення координації, миоклонус , окулогірні кризи, опістотонус, парестезії, мышечная ригидность , тремор ^[131] , тризм, іноді дизартрія. Найтиповішими і яскравими проявами серотонінового синдрому вважаються клонус і гіперрефлексія ^[132] ^:72 .

Важкими ускладненнями серотонінового синдрому є серцево-судинні порушення ^[122] , ДВС-синдром, рабдоміоліз, міоглобінурія, ниркова, печінкова і мультиорганна недостатність, метаболічний ацидоз ^[131] , гіперкаліємія, респіраторний дистрес-синдром дорослих, аспіраційна пневмонія, недостатність кровообігу, інсульт ^[132] ^:76—77 , лейкопенія, тромбоцитопенія, тоніко-клонічні судоми ^[41] .

Крім поєднання з СІЗЗС інгібіторів МАО, до серотонінового синдрому може призвести поєднання з СІЗЗС наступних препаратів:

трициклічні антидепресанти ^[132] ^:68 (кломіпрамін, амітриптилін ^[131] ), тразодон, нефазодон^[en] , буспирон● ^[131] , венлафаксин, міртазапін ^[132] ^:67
S-аденозилметионін (SAM, гептрал), 5-гідрокситриптофан (5-HTP, препарати триптофану) - непсихотропні засоби, які забезпечують антидепресивний ефект ^[134]
рослинні антидепресивні засоби, що містять звіробій ^[1]
нормотиміки: карбамазепін, літій ^[122]
атипові антипсихотики: рисперидон, кветіапін, оланзапін, зипразидон ^[132] ^:67
леводопа ^[131]
препарати проти мігрені ^[131]
опіоїдні анальгетики ^[27] (зокрема, трамадол ^[122] , меперидин ^[26] )
протизастудні засоби, що містять декстрометорфан ^[122]
інгібітори кальциневрину ^[132] ^:67
ліки, що впливають на метаболізм СІЗЗС (ті, що інгібують CYP2D6 і CYP3A4 ізоформи цитохромуР450) ^[135]

Існують окремі повідомлення про виникнення серотонінового синдрому при монотерапії СІЗЗС на початку курсу лікування, при різкому підвищенні дози або при інтоксикації цим препаратом ^[131] . Причиною серотонінового синдрому може стати навіть одинична терапевтична доза СІЗЗС ^[132] ^:66 .

Для профілактики серотонінового синдрому необхідно обмежувати використання серотонінергічних препаратів в комбінованій терапії ^[122] . Між відміною СІЗЗС і призначенням інших серотонінергічних засобів слід витримувати проміжок в два тижні ^[136] , так само як і між скасуванням флуоксетина і призначенням інших СІЗЗС ^[122] . Проміжок не менше п'яти тижнів необхідний між скасуванням флуоксетина і призначенням незворотного ІМАО, для літніх пацієнтів - не менше восьми ^[122] . При переведенні з необоротних ІМАО на СІЗЗС слід витримувати перерву в чотири тижні; а при переведенні з моклобеміду на СІЗЗС досить 24 годин ^[122] .

При виникненні серотонінового синдрому першим і основним заходом є скасування всіх серотонінергічних засобів ^[137] , що у більшості пацієнтів призводить до швидкого зменшення симптомів протягом 6-12 годин і до їхнього повного зникнення протягом доби ^[131] . Іншими важливими заходами є симптоматична терапія і індивідуальний догляд ^[133] . Лікування пацієнтів з серотоніновим синдромом має здійснюватися стаціонарно у відділенні реанімації або інтенсивної терапії за участю терапевтів та токсикологів. При цьому потрібний моніторинг основних функцій організму ^[132] ^:81—82 . У важких випадках - призначення антагоністів серотоніну ( ципрогептадин● , метісергід) ^[133] ; дезінтоксикаційна терапія та інші заходи, спрямовані на підтримку життєво важливих функцій ^[122] : зниження температури тіла, штучна вентиляція легенів ^[137] , зниження артеріального тиску при гіпертензії ^[135] , паралізація за допомогою недеполяризуючих міорелаксантів ^[132] ^:84 та ін.

Запобіжні заходи

СІЗЗС з обережністю застосовують у пацієнтів, хворих на епілепсію (необхідний ретельний контроль; при розвитку нападів препарат відміняють), при одночасному проведенні електросудомної терапії (затягування нападів описано на тлі прийому флуоксетину), при серцево-судинних захворюваннях, при грудному вигодовуванні (призначати лише в тому випадку, якщо для цього є чіткі показання: відзначалися випадки несприятливих реакцій у немовлят ^[9] ) та при вагітності ^[3] .

Слід враховувати, що застосування СІЗЗС пов'язане з підвищеним ризиком кровотеч (особливо у осіб похилого віку, які приймають інші препарати, які руйнують слизову оболонку кишечника чи порушують згортання крові). Зокрема, необхідно розглянути призначення гастропротективних препаратів у людей похилого віку, які використовують нестероїдні протизапальні засоби або аспірин ^[2] . З обережністю призначають СІЗЗС пацієнтам, яким плануються хірургічні операції, а також пацієнтам з порушеним гемостазом^[27] .

Антидепресанти групи СІЗЗС, хоч і незначно, але можуть впливати на концентрацію уваги і координацію (наприклад, при керуванні автомобілем) ^[3] .

Протипоказання

Маніакальні стани, підвищена чутливість до препарату, супутнє лікування інгібіторами МАО ^[3] , епілепсія, вагітність і годування грудьми ^[117] . Флуоксетин небажано застосовувати також при наявності в анамнезі манії, індукованої антидепресантами ^[138] .

Флуоксетин протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності, пароксетин і циталопрам при тяжкій нирковій недостатності можна застосовувати тільки в менших дозах. При захворюваннях печінки не слід застосовувати сертралін, а флуоксетин і циталопрам допустимо використовувати лише в менших дозах ^[46] .

Пароксетин протипоказаний при нападах глаукоми ^[25] .

У пацієнтів, для яких характерний підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч на тлі прийому СІЗЗС (похилий вік або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі), необхідно уникати використання циталопраму ^[39] .

СІЗЗС не можна застосовувати при отруєннях алкоголем, психотропними засобами та іншими ліками ^[7] .

Критика

Шаблон:См. также Хоча багато дослідників вважають серотонінову гіпотезу вірною, вона часто піддається критиці: заявляється, що строгих наукових підтверджень цієї гіпотези немає. Як стверджують критики, сучасні дослідження нейронауки не дали можливості підтвердити припущення, згідно з якими в основі депресії лежить дефіцит серотоніну в ЦНС. Не підлягає сумніву, що антидепресанти групи СІЗЗС інгібують зворотне захоплення серотоніну, однак значення цього факту в поліпшенні психічного стану пацієнтів береться під сумнів. Проте теза, згідно з якою СІЗЗС виправляють нейрохімічний дисбаланс, як і раніше широко використовується виробниками в їхній рекламі та справляє сильний вплив на споживача ^[139] .

У той час як в ЗМІ широко поширене твердження, що депресію викликає дефіцит серотоніну ^[140] , автори академічних робіт про психіатрію ставляться до цього твердження набагато більш скептично ^[140] ^[141] ^:182 .

Дані деяких клінічних досліджень показують зв'язок між прийомом пароксетину, флуоксетину, сертраліну і виникненням ворожості, агресивними діями, суїцидальними вчинками ^[142] . Ризики самогубства і схильності до самогубства при використанні СІЗЗС значно вище, ніж повідомляють фармацевтичні компанії. Експерти FDA і незалежні дослідники виявили, що великі фармкомпанії приховують випадки суїцидальних думок і вчинків - зокрема, позначаючи їх як «емоційну лабільність». Крім того, щонайменше три компанії: GlaxoSmithKline, Eli Lilly and Company і Pfizer - додавали в результатах клінічних досліджень випадки самогубств і спроб самогубства в групу плацебо, якщо вони відбувалися до того, як пацієнти були рандомізовані по групах. Часто не реєструються події, пов'язані з суїцидальними намірами, викликаними препаратом, якщо вони сталися незабаром після скасування СІЗЗС; нарешті, дані про багато досліджень, які показали небажані результати, повністю приховують ^[143] .

Широку популярність в США отримали випадки суїциду та інших видів агресивної поведінки на тлі прийому флуоксетину (прозаку) і судові позови до фармакологічної компанії Eli Lilly and Company з цього приводу. Загалом проти Eli Lilly було подано 70 позовів. У всіх випадках стверджувалося, що до початку прийому цього препарату пацієнти не відчували потягу до самогубства ^[144] . Внутрішні документи компанії свідчать, що Eli Lilly тривалий час приховувала інформацію про самогубства внаслідок прийому прозаку при клінічних випробуваннях і пояснювала це передозуванням препарату або проявом депресії ^[140] . До 2000 року сума компенсацій у зв'язку з прозаком досягла $ 50 млн ^[145] .

За даними ВООЗ, у пацієнтів, що приймають пароксетин, є найбільш важкі в порівнянні з пацієнтами, які приймали будь-які інші антидепресанти, проблеми відміни. GlaxoSmithKline - компанія, яка виробляє пароксетин, - тривалий час заперечувала проблему звикання до цього препарату. У 2002 році FDA опублікувала попередження, а Міжнародна федерація асоціацій фармацевтичних виробників оголосила по американському телебаченню про те, що компанія GlaxoSmithKline винна у введенні громадськості в оману щодо пароксетину ^[143] .

У матеріалах BBC (2002 рік) стверджувалося, що прийом cероксату (пароксетину) може призводити до сильного занепокоєння, актів агресії, до самоушкодження і самогубства, викликати залежність і важкий синдром відміни. Зокрема, за результатами судового засідання в американському штаті Вайомінг було визнано, що сероксат став основною причиною смерті чотирьох людей (вбивство Дональдом Шелом трьох членів своєї сім'ї та його самогубства). Показання на суді давав відомий психіатр Девід Хілі ^[146] .

Як зазначалося в програмі BBC, синдром відміни пароксетину може бути настільки стійким, що поступове зниження дози може здійснюватися надзвичайно повільно. Було виявлено, що за результатами власних досліджень компанії GlaxoSmithKline синдром відміни виникав у більшості здорових добровольців ^[146], які приймали пароксетин.

Після програми BBC про пароксетин творці програми отримали 1374 листів від глядачів, в основному пацієнтів. У багатьох з них йшлося про акти насильства або самоушкодження, що виникли на початку лікування цим препаратом або безпосередньо після підвищення його дози. Як відзначають Девід Хілі, A. Herxheimer, D.B. Menkes (2006), ці дані не можна вважати лише окремими повідомленнями, так як аналіз чітко вказує на зв'язок цих дій з дозуванням; крім того, самозвіти про акти насильства надавалися пацієнтами, раніше не схильними до агресивних дій; ці дані також узгоджуються з аналізом звітів, що стосуються актів насильства під час прийому пароксетину, наданих британській організації MHRA (The Medicines and Healthcare Products Regulatory Agency) лікарями з 1991 по 2002 рік ^[142] .

Загалом проти компанії було висунуто кілька десятків позовів. Юристам постраждалих сторін вдалося отримати доступ до внутрішньої документації компанії і зробити на підставі її вивчення висновок, що GlaxoSmithKline ще у 1989 році мала відомості про восьмикратне підвищення ризику самогубства при прийомі її препаратів ^[147] .

У своїй статті, опублікованій в журналі BMJ в 2015 році, Девід Хілі називає серотонінову гіпотезу «міфом», що поширився в суспільстві завдяки активному прагненню фармацевтичних компаній та психіатрів просувати на ринок антидепресанти групи СІЗЗС, терапевтичний ефект яких насправді не доведений. Хілі зазначає, що СІЗЗС неефективні при важких суїцидальних депресіях, для яких характерний, мабуть, надлишок кортизолу, а не брак серотоніну ^[148] .

Публікація Хілі викликала ряд заперечень - зокрема, в тому ж журналі була надрукована стаття Олександра Ленгфорда, в якій говорилося, що психіатри не є ледачими редукціоністами, якими має намір подати їх Хілі: вони чудово усвідомлюють, що механізми дії антидепресантів не до кінця відомі, але, проте, антидепресанти працюють, і механізм їхньої дії може бути різноманітний. Ленгфорд підкреслює, що антидепресанти СІЗЗС стали так поширені в клінічній практиці не через передбачувану змову лікарів і фармацевтів, а через кращий (у порівнянні з ТЦА) профіль побічних ефектів і низьку токсичність при передозуванні ^[149] .

Систематизований огляд 29 опублікованих і 11 неопублікованих клінічних досліджень (автори огляду - C. Barbui, T. Furukawa, A. Cipriani, 2008) показав, що пароксетин не перевищує плацебо щодо загальної ефективності і переносимості лікування. Дані результати не були спотворені вибірковим відбором опублікованих досліджень ^[150] .

За даними опублікованого в журналі Lancet мета-аналізу досліджень, в яких оцінювалося застосування СІЗЗС у дітей і підлітків у віці від 5 до 18 років (автори мета-аналізу - C.J. Whittington, T. Kendall, P. Fonagy та ін., 2004), при обліку неопублікованих досліджень сприятливий профіль ризик-користь змінився для деяких СІЗЗС на несприятливий ^[151] .

У 2008 році було проведено аналіз (Turner і співавтори) як опублікованих, так і неопублікованих досліджень щодо дії 12 антидепресантів; дані цих досліджень були надані авторам аналізу Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (Food and Drug Administration - FDA) ^[152] . У число цих 12 антидепресантів увійшли в тому числі препарати групи СІЗЗС: циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, пароксетин і сертралін ^[153] . Було виявлено, що 94% досліджень з тих, що публікувалися раніше показали перевагу антидепресантів в порівнянні з плацебо; однак, розглянувши результати як опублікованих, так і неопублікованих досліджень, Turner із співавторами виявили, що лише близько 51% з них демонструють перевагу в порівнянні з плацебо. З 74 розглянутих досліджень тільки 38 мали позитивні результати, і майже всі вони були опубліковані. Дослідження ж з негативними або сумнівними результатами виявилися переважно або не опублікованими (22 дослідження), або опублікованими з спотворенням результатів, в результаті чого вони поставали як позитивні (11 досліджень) ^[152] .

У книзі відомого американського психолога Ірвінга Кірша «Нові ліки імператора: Руйнування міфу про антидепресанти» (The Emperor's New Drugs: Exploding the Antidepressant Myth by Irving Kirsch) описані результати огляду досліджень, дані яких були отримані з FDA, в тому числі досліджень, результати яких замовчувалися фармкомпаніями, оскільки ці результати були негативними ^[154] . Кірш розглядав дані про клінічні випробування, які надавалися FDA для попереднього схвалення шести найбільш широко використовуваних антидепресантів, в тому числі представників групи СІЗЗС прозаку (флуоксетин), паксилу (пароксетину), золофту (сертраліну) і селекси (циталопрама). Загалом було 42 клінічних випробувань 6 препаратів. За даними Кірша, результати більшості з них виявилися негативними ^[154] .

Проаналізувавши ці дослідження, Кірш відзначав, що різниця між препаратами і плацебо в середньому становила лише 1,8 бала за шкалою Гамільтона - різниця хоч і значуща статистично, але безглузда клінічно; причому ці результати були майже однакові для всіх шести препаратів. Проте, оскільки дослідження з позитивними результатами широко публікувалися, а дослідження з негативними результатами ховалися, громадськість і медичні працівники прийшли до переконання, що ці препарати - це високоефективні антидепресанти ^[154] .

Згідно з даними мета-аналізу, проведеного Ірвінгом Кіршем і співавторами, різниця між антидепресантами і плацебо досягала клінічного значення лише при дуже тяжкій депресії ^[12] (при більш ніж 28 балах за шкалою Гамільтона). У мета-аналіз увійшли дані щодо чотирьох антидепресантів, надані FDA, включаючи флуоксетин і пароксетин ^[153] .

Кірш звернув увагу і на той факт, що деякі препарати, які не є антидепресантами (опіати, седативні засоби, стимулятори, рослинні лікарські засоби та ін.), надають при депресії таку ж дію, як і антидепресанти. Виявивши, що майже будь-яка таблетка з побічними ефектами була трохи більш ефективною при лікуванні депресії, ніж інертне плацебо, Кірш висунув гіпотезу, що наявність побічних ефектів дозволяла пацієнтам, які брали участь в дослідженнях, здогадатися, що вони отримують активне лікування, а не плацебо, і цей здогад, як підтвердили інтерв'ю з пацієнтами і лікарями, в деяких випадках призводив до поліпшення стану. Мабуть, причина того факту, що антидепресанти, схоже, працюють краще при купіруванні тяжкої депресії, ніж в менш тяжких випадках, полягає в тому, що пацієнти з тяжкими симптомами, швидше за все, отримують більш високі дози і, відповідно, відчувають більше побічних ефектів ^[154] .

Результати проведеного Кіршем мета-аналізу викликали широкий резонанс і обговорювалися як в наукових журналах, так і в популярних засобах масової інформації ^[16] .

В іншому аспекті, ніж І. Кірш, підходить до критики застосування антидепресантів відомий журналіст Роберт Уитакер^[en] , автор книги «Анатомія епідемії: стимулятори, психотропні препарати і неймовірний бум психічних розладів у США», що отримала в 2011 році премію Ассоциации журналистских и издательских расследований^[en] за краще журналістське розслідування 2010 року (як відзначили представники Асоціації, «ця книга являє собою глибокий аналіз медичних і наукових публікацій, багатий переконливими лаконічними прикладами») ^[155] . За твердженням Вітакера, саме застосування психотропних препаратів призводить до того, що у пацієнтів з діагнозами депресії, шизофренії та іншими психічними розладами починає розвиватися «хімічний дисбаланс» ^[154] .

ВІтакер зазначає, що кількість непрацездатних пацієнтів з психічними розладами значно зросла з середини 1950-х років - з того часу, коли почали застосовуватися психотропні препарати, - і психічні захворювання стали часто купірувати хронічний перебіг. Причина цього, на думку Вітакера, знаходиться у впливі препаратів на нейромедіатори: зокрема, коли антидепресанти групи СІЗЗС збільшують рівень вмісту серотоніну в синапсах, це викликає компенсаторні зміни (за принципом негативного зворотного зв'язку). У відповідь на високий рівень вмісту серотоніну нейрони, що його виділяють (пресинаптические нейрони) починають виділяти його менше, а постсинаптичні нейрони стають нечутливими до нього ^[154] .

Після кількох тижнів прийому психотропних препаратів компенсаторні зусилля мозку стають безрезультатними, і виникають побічні ефекти, які відображають механізм дії препаратів. Наприклад, СІЗЗС можуть викликати епізоди манії через надлишок серотоніну. У міру появи побічних ефектів їх часто лікують іншими препаратами, і багатьом пацієнтам в кінцевому рахунку призначається коктейль з психотропних засобів, що прописуються для коктейлю з діагнозів (призначення «стабілізаторів настрою» при діагнозі «біполярний афективний розлад» та ін.) ^[154].

В результаті при тривалому застосуванні психотропних засобів виникають довготривалі зміни в функціонуванні нейронів. Згідно Вітакера, зійти з прийому препаратів надзвичайно важко, оскільки, коли їх прийом припиняється, компенсаторні механізми залишаються без протидії. У разі, якщо припиняється прийом антидепресанту групи СІЗЗС, рівень вмісту серотоніну стрімко падає, оскільки пресинаптичні нейрони не виділяють його в нормальних кількостях, а постсинаптичні нейрони вже не володіють достатньою кількістю рецепторів до нього. (Аналогічним чином може піднятися рівень вмісту дофаміну, коли скасовуються антипсихотичні препарати.) ^[154]

Всі ці фактори, як вважає Вітакер, призводять до ятрогенної (тобто ненавмисної медикаментозно обумовленої) епідемії дисфункції мозку ^[154] .

На початку 1990-х років відомий американський психіатр, автор багатьох наукових праць, книг і статей, видавець, член Американської психіатричної асоціації Пітер Бреггін припустив наявність проблем в дослідницькій методології селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Уже в 1991 році у своїй книзі «Моя відповідь прозаку» ( англ. Talking Back to Prozac ) він стверджував, що прийом прозаку викликає прояви насильства, суїцидальні думки і маніакальні стани. Бреггін розробляв цю тему в багатьох подальших книгах і статтях по відношенню до всіх нових антидепресантів. У 2005 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США стало вимагати нанесення на упаковку антидепресантів СІЗЗС чёрной рамки^[en] попередження про зв'язок прийому препарату з суїцидальних поведінкою у дітей ^[156] . Пізніше це попередження поширилося і на молодих повнолітніх (в США - від 18 до 21 року). Також, поряд зі згаданими чорними рамками, з'явилися нові попередження загального плану. У них були вказані багато інших негативних ефектів, вперше позначені Бреггіном в його книзі «Отруйна психіатрія» ( англ. Toxic Psychiatry ): Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів особливо відзначило викликані препаратами «ворожість», «дратівливість» і «маніакальні стани» . В 2006 році воно розповсюдило попередження на дорослих споживачів препарату пароксетину ^[157] . Ці заходи Управління зробило тільки через 15 років після того, як Бреггін вперше написав на дану тему.

Бреггін також стверджував, що в дійсності антидепресанти не чинять терапевтичного ефекту і що враження, ніби вони працюють, створюється ефектом плацебо, а також в деяких випадках - тимчасовим полегшенням завдяки спричиненою ними ейфорією або емоційним сплощенням ^[158] .

На відміну від книги Бреггіна «Моя відповідь прозаку», яка після виходу була практично проігнорована пресою, книга «Бумеранг прозаку» ( англ. Prozac Backlash ), критична праця про СІЗЗС гарвардського психіатра Джозефа Гленмюллена, отримала широке висвітлення в засобах масової інформації ^[159] . Бреггін висловив невдоволення з цього приводу у своїй наступній книзі «Книга фактів про антидепресанти» (The Antidepressant Fact Book):

Научный анализ, проделанный Гленмюлленом в 2000 году, относительно того, как СИОЗС могут вызывать суицидальные намерения, проявления насилия и другие поведенческие отклонения, в основном тот же самый, что и анализ в моих более ранних подробных аналитических исследованиях… сотнях моих выступлений в СМИ и в моих свидетельских показаниях по судебным делам, к которым Гленмюллен также имел доступ. Кроме того, Гленмюллен интервьюировал мою жену и соавтора моих работ Джинджер Бреггин с целью обеспечения материала для своей книги; мы выслали ему исследовательские документы из нашего собрания, которые он не мог добыть иным способом. К нашему разочарованию, в своей книге Гленмюллен буквально исключает наше участие, никогда не упоминая мое авторство многих продвигаемых им идей и не признавая моих результатов… Тем не менее его книга очень полезна…»^[160]

Гленмюллен так і не відповів на претензії Бреггіна, що не завадило їм удвох виступати на щорічній конференції (в Квінсі, Нью-Йорк, в 2004 році) Міжнародного центру досліджень в психіатрії та психології. Бреггін як і раніше дає високі оцінки роботам Гленмюллена.

У 2002 році Бреггін був найнятий в якості експерта однією з тих, що вижили, жертвою масового вбивства в школі «Колумбайн» у справі проти виробників антидепресанту флувоксаміну (Лювокс). У своєму виступі Бреггін зазначив: «... Ерік Харріс [один з убивць] страждав від афективного розладу, викликаного прийомом психотропного препарату (конкретно - лювокса), з депресивними і маніакальними проявами, які досягли психотичного рівня з агресією і суїцидальними діями» ^[161] .

В ході посмертного аналізу, взятого у Еріка Харріса, в його крові було виявлено вміст флувоксаміну на терапевтичному рівні ^[162] . Раніше Харріс також приймав інший прописаний йому лікарем антидепресант - сертралін (золофт). П. Бреггін стверджував, що один або обидва ці препарати могли викликати дії, вчинені Харрісом, і що побічні ефекти від цих препаратів включають підвищену агресивність, відсутність почуття каяття і жалю, деперсоналізацію і маніакальні стани ^[163] . Згідно газети The Denver Post, суддя висловлював невдоволення висловлюваннями експертів ^[164] . Зрештою позов був припинений з умовою, що виробники лювокса пожертвують 10 000 доларів США на користь Американського товариства боротьби з раком ^[161] .

Пол Ендрюс, еволюційний біолог з Університету Макмастера, в статті, написаній у співавторстві і опублікованій в журналі Frontiers in Psychology (2012), вказував, відзначаючи велику еволюційну значимість серотоніну і його роль в підтримці гомеостазу організму, що серотонін регулює багато життєво важливих процесів (ріст і загибель нейронів, активацію тромбоцитів і процес згортання крові, температуру організма, травлення і роботу кишечника, електролітний баланс, репродуктивну функцію та ін.) і що прийом антидепресантів може призводити до багатьох несприятливих наслідків для здоров'я, при цьому їх терапевтична ефективність в лікуванні депресії скромна. За твердженням П. Ендрюса, дослідження, які претендують на те, щоб довести, що антидепресанти сприяють нейрогенезу, сумнівні; навпаки, існують дані, що вони викликають апоптоз. При досить помірній ефективності антидепресанти в разі довгострокового лікування підвищують сприйнятливість до депресії у пацієнтів внаслідок компенсаторних процесів, що відбуваються через тривалий вплив цих препаратів на рівень серотоніну ^[50].

За даними, наведеними Полом Ендрюсом, тримісячний ризик рецидиву для пацієнтів, які приймали плацебо, склав лише 21,4%, в той час як ризик після припинення прийому антидепресанту склав 43,3% (для СІЗЗС), 47,7% (для СІЗЗСН), 55,2% (для трициклічних антидепресантів), 61,8% (для флуоксетину) і 75,1% (для ІМАО). Пол Ендрюс також вказує на дані проведеного у Великобританії дослідження (Коупленд і співавт., 2011), в якому брали участь пацієнти старше 65 років (середній вік - 75 років): ризик смерті протягом року склав 7,04% для осіб, які не приймали антидепресанти , 8,12% - для осіб, які приймали антидепресанти групи ТЦА, 10,61% - для осіб, які приймали СІЗЗС, 11,43% - для тих, хто приймали інші антидепресанти ^[50] .

Питер Гётше^[en], один із засновників Кокранівської співпраці, професор дизайну і аналізу клінічних досліджень Копенгагенського університету, автор понад 70 статей в провідних медичних журналах, таких як, зокрема, British Medical Journal і The Lancet, стверджує, що проблема залежності від СІЗЗС не менш серйозна, ніж раніше - залежність від бензодіазепінів, а до них - від барбітуратів. Він згадує, що зниження прийому бензодіазепінів більш ніж на 50% було компенсовано аналогічним збільшенням продажів СІЗЗС і що СІЗЗС використовуються майже для всіх тих же станів, що і бензодіазепіни: лікарям стало зручно заявляти, ніби багато симптомів, які раніше зараховували до проявів тривожних розладів, в дійсності є проявами депресії, і завдяки цьому рекомендувати СІЗЗС тим же пацієнтам. В результаті мільйони пацієнтів стали залежні від препаратів цієї групи. На думку Гетше симптоми, що виникають при раптовій відміні СІЗЗС, найчастіше є симптоми не рецидиву депресії, а абстиненції. Він звинувачує фармкомпанії в наполегливому замовчуванні фактів залежності від СІЗЗС, в тому числі ігноруванні найбільш ранніх досліджень, які показали, що навіть здорові добровольці стають залежними лише після кількох тижнів прийому цих препаратах ^[143] .

Гетше звинувачує також Британський лікарський регулятор у спотворенні даних про реакції відміни СІЗЗС: аналіз повідомлень про несприятливі події, проведений незалежними дослідниками, показав, що симптоми відміни були класифіковані як помірні в 60% випадків і як тяжкі в 20% випадків тим же Британським регулятором, який оголосив громадськості, що вони легкі. До 2003 року Британський лікарський регулятор стверджував, що СІЗЗС не викликають залежності, але в тому ж році ВООЗ опублікувала доповідь, де зазначалося, що три препарати групи СІЗЗС (флуоксетин, пароксетин і сертралін) входять в топ-30 ліків з найвищим потенціалом лікарської залежності, про який коли-небудь повідомлялося ^[143] .

Ретельно контрольоване когортне дослідження пацієнтів, які страждають від депресії (автори публікації - C. Coupland, P. Dhiman, R. Morriss і ін., BMJ), у віці старше 65 років показало, що СІЗЗС частіше призводять до негативних наслідків (у тому числі до підвищеної смертності), ніж більш ранні антидепресанти або відсутність лікування ^[143] .

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 1 // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовил С. Костюченко.. — 2010. — № 2 (21).
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л {{{Заголовок}}}. — 7000 прим. — ISBN 5-9518-0093-5.
↑ ^а ^б ^в ^г Кеннеди C. Ограничения современной терапии антидепрессантами = Unmet Needs in the Treatment of Depression // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. — М. : Медиа Сфера, 2007. — № 12.
↑ Preskorn SH, Ross R, Stanga CY (2004). Selective Serotonin Reuptake Inhibitors. У Sheldon H. Preskorn, Hohn P. Feighner, Christina Y. Stanga and Ruth Ross (ред.). Antidepressants: Past, Present and Future. Berlin: Springer. с. 241—62. ISBN 978-3-540-43054-4.
↑ ^а ^б Крылов В. И. Антидепрессанты в общемедицинской практике. Эффективность и безопасность терапии // ФАРМиндекс-Практик. — СПб., 2003. — Вип. 5. — ISBN 5-94403-011-9.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Пужинский С. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б Coleman, E. (2011). Chapter 28. Impulsive/compulsive sexual behavior: Assessment and treatment. У Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (ред.). The Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. New York: Oxford University Press. с. 385.
↑ ^а ^б ^в 414=Переклад
↑ Medford, Nick. Understanding and treating depersonalization disorder. Advances in Psychiatric Treatment (2005). Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 11/11/2011.
↑ ^а ^б ^в ^г Jay C. Fournier, MA; Robert J. DeRubeis, PhD; Steven D. Hollon, PhD; Sona Dimidjian, PhD; Jay D. Amsterdam, MD; Richard C. Shelton, MD; Jan Fawcett, MD (January 2010). Antidepressant Drug Effects and Depression Severity. The Journal of the American Medical Association. 303 (1): 47—53. doi:10.1001/jama.2009.1943. PMID 20051569.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Kirsch I, Deacon BJ, Huedo-Medina TB, Scoboria A, Moore TJ, Johnson BT (February 2008). Initial Severity and Antidepressant Benefits: A Meta-Analysis of Data Submitted to the Food and Drug Administration. PLoS Medicine. 5 (2): e45. doi:10.1371/journal.pmed.0050045. PMC 2253608. PMID 18303940.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Day, Michael (26 February 2008). Prozac does not work in majority of depressed patients. New Scientist. Процитовано 1 березня 2008.
↑ Anti-depressants 'no better than placebo'. Nursing Times. 26 лютого 2008. Процитовано 1 березня 2008.
↑ Anti-depressants' 'little effect'. BBC. 26 лютого 2008.
↑ ^а ^б Horder J, Matthews P, Waldmann R (June 2010). Placebo, Prozac and PLoS: significant lessons for psychopharmacology. Journal of Psychopharmacology. 25 (10): 1277—88. doi:10.1177/0269881110372544. PMID 20571143.
↑ ^а ^б Fountoulakis KN, Moller H-J (August 2010). Efficacy of antidepressants: a re-analysis and re-interpretation of the Kirsch data. International Journal of Neuropsychopharmacology. 14 (3): 1—8. doi:10.1017/S1461145710000957. PMID 20800012.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Быков Ю. В. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б ^в ^г Марценковский И.А. Клиническая фармакология антидепрессантов: механизмы эффективности и побочных эффектов // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия. — Декабрь 2006. — № 1 (1).
↑ ^а ^б Trindade E, Menon D. Selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) for major depression. Part 1: evaluation of the clinical literature. — 1999.
↑ Dr Gurvinder Rull. Selective Serotonin Reuptake Inhibitors // Pacient.co.uk.
↑ Arroll B, Macgillivray S, Ogston S та ін. (2005). Efficacy and tolerability of tricyclic antidepressants and SSRIs compared with placebo for treatment of depression in primary care: a meta-analysis. Ann Fam Med. 3 (5): 449—56. doi:10.1370/afm.349. PMC 1466912. PMID 16189062. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Geddes JR, Freemantle N, Mason J, et al; SSRIs versus other antidepressants for depressive disorder. Cochrane Database Syst Rev. 2000; (2): CD001851.
↑ Данилов Д.С. От флуоксетина до эсциталопрама: сорокалетняя история селективных ингибиторов обратного нейронального захвата серотонина и их значение для клинической практики на современном этапе развития психофармакотерапии депрессий // Дневник психиатра. — 2014. — № 2.
↑ ^а ^б ^в Подкорытов В. С., Чайка Ю. Ю. {{{Заголовок}}}. — ISBN 966-635-495-0.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Яничак Ф. Дж., Дэвис Дж. М., Прескорн Ш. Х., Айд Ф. Дж. мл. {{{Заголовок}}}. — ISBN 966-521-031-9.
↑ ^а ^б ^в ^г Быков Ю. В., Беккер Р. А., Резников М. К. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-966-1597-14-2.
↑ Современные подходы к диагностике и лечению тяжёлой депрессии // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовила М. Добрянская. — 2008. — Вип. 3 (1).
↑ ^а ^б ^в Щекина Е. Г. Побочные эффекты современных антидепрессантов // Провизор. — 2007. — Вип. 23.
↑ Козловский В.Л. nevrologii i psikhiatrii imeni S.S. Korsakova/2009/1/18/NEV_2009_01_18.pdf Лекарственная резистентность в психиатрии — проблема патофизиологии или психофармакологии? // Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. — 2009. — Т. 109, № 1. — С. 85—89.
↑ ^а ^б ^в Leo RL (2001) Movement Disturbances Associated With SSRIs . Psychiatric Times, Vol. 18 No. 5.
↑ Дробижев М.Ю. Эффективность коаксила. Sine ira et studio // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2008. — № 2.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Дробижев, Мухин не вказано текст
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Аведисова А.С. Побочные эффекты антидепрессантов, нарушающие сексуальные функции : [арх. 25 червня 2013] // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2005. — Т. 7, № 6.
↑ ^а ^б ^в Незнанов Н.Г., Борцов А.В. Новое качество терапии расстройств тревожно-депрессивного спектра — эсциталопрам // Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. — 2005. — № 2.
↑ Marks DM, Park MH, Ham BJ, Han C, Patkar AA, Masand PS, Pae CU. (November 2008). Paroxetine: safety and tolerability issues. Expert Opin Drug Saf. 7 (6): 783—94. PMID 18983224.
↑ Bourin M, Chue P, Guillon Y. (Spring 2001). Paroxetine: a review. CNS Drug Rev. 7 (1): 25—47. PMID 11420571.
↑ PAXIL (paroxetine hydrochloride) Tablets and Oral Suspension: PRESCRIBING INFORMATION. Research Triangle Park, NC: GlaxoSmithKline. August 2007. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2011. Процитовано 14 серпня 2007.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Ушкалова Е.А., Ушкалова А.В. Фармакотерапия депрессии у кардиологических больных // Трудный пациент. — 2006. — № 1.
↑ Шаблон:Mashkonline
↑ ^а ^б PMID 12873279 (PMID 12873279)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Trenque T, Herlem E, Auriche P, Dramé M. Serotonin reuptake inhibitors and hyperprolactinaemia: a case/non-case study in the French pharmacovigilance database // Drug Saf. — 2011 Dec 1. — Т. 34, № 12. — С. 1161-6. — DOI:10.2165/11595660-000000000-00000. — PMID 22077504.
↑ Torre D, Falorni A. Pharmacological causes of hyperprolactinemia // Ther Clin Risk Manag. — Oct 2007. — Т. 3, № 5. — С. 929—951.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Практические рекомендации по ведению пациентов с депрессией / Подготовил С. Костюченко. На основі матеріалу: Gelenberg AJ, Freeman MP, Markowitz JC et al «Practice guideline for the treatment of patients with major depressive disorder » // American Journal of Psychiatry (2010; Vol. Р2015-13545
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п {{{Заголовок}}}. — 4000 прим. — ISBN 5-89481-501-0.
↑ ^а ^б ^в Вереитинова В. П., Тарасенко О. А. Побочное действие антидепрессантов // Провизор. — 2003. — № 14.
↑ Дробижев М. Ю., Мухин А. А. Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: возможности выбора (комментарии к работам Thase и соавт.) // Психиатрия и психофармакотерапия / Научный центр психического здоровья РАМН, г. Москва. — М. : Научный центр психического здоровья РАМН, 2004. — Т. 6, № 1.
↑ Barnhart W.J., Makela E.H., Latocha M.J. (May 2004). SSRI-induced apathy syndrome: a clinical review. J Psychiatr Pract. 10 (3): 196—9. PMID 15330228.
↑ Reinblatt S.P., Riddle M.A. (2006). Selective serotonin reuptake inhibitor-induced apathy: a pediatric case series. J Child Adolesc Psychopharmacol. 16 (1-2): 227—33. doi:10.1089/cap.2006.16.227. PMID 16553543.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Andrews PW, Thomson JA Jr, Amstadter A, Neale MC. Primum non nocere: an evolutionary analysis of whether antidepressants do more harm than good // Front Psychol. — 2012 Apr 24. — Т. 3, № 117. — DOI:10.3389/fpsyg.2012.00117. — PMID 22536191.
↑ PMID 15794724 (PMID 15794724)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в PMID 21190637 (PMID 21190637)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ PMID 18606952 (PMID 18606952)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ PMID 23077009 (PMID 23077009)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ September 23, 2012. SSRIs and Depression. Emedicinehealth.com.
↑ Шаблон:Публикация Оригінал: {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-683-04583-0.
↑ [154] ^ Snow V., Lascher S., Mottur-Pilson C. (May 2000). Pharmacologic treatment of acute major depression and dysthymia. American College of Physicians-American Society of Internal Medicine. Ann. Intern. Med. 132 (9): 738—42. PMID 10787369. Переклад: Медикаментозна терапія гострої великої депресії і дистимії
↑ ^а ^б ^в {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-4235-0134-1.
↑ Costagliola C., Parmeggiani F., Semeraro F., Sebastiani A. (December 2008). Selective serotonin reuptake inhibitors: a review of its effects on intraocular pressure. Curr Neuropharmacol. 6 (4): 293—310. doi:10.2174/157015908787386104. PMC 2701282. PMID 19587851.
↑ Tripathi R.C., Tripathi B.J., Haggerty C. (2003). Drug-induced glaucomas: mechanism and management. Drug Saf. 26 (11): 749—67. PMID 12908846.
↑ SSRI antidepressants and birth defects. Prescrire Int. 15 (86): 222—3. 2006. PMID 17167929. {{cite journal}}: Текст «author» проігноровано (довідка)
↑ ^а ^б PMID 16720091 (PMID 16720091)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б PMID 23351929 (PMID 23351929)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в ^г PMID 21893008 (PMID 21893008)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б PMID 25252317 (PMID 25252317)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Приём антидепрессантов может повышать риск преждевременных родов. Процитовано 20 грудня 2014. Джерело: JAMA / Archives journals, news release, Oct.350
↑ ^а ^б Пароксетин (паксил) и флуоксетин (прозак) могут вызывать нарушения развития плода // Московская областная психиатрическая газета. — Январь — февраль 2009 г. — № 1 (45).
↑ PMID 23660045 (PMID 23660045)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ PMID 27662278 (PMID 27662278)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Приём антидепрессантов связан с опасным нарушением ритма сердца. 02.09.2011. Процитовано 23 грудня 2014. Джерело: US Food and Drug Administration, news release, Aug. 350
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л How Is Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction Managed? - Sarah T. Melton, Medscape Pharmacists
↑ Шаблон:Публикация
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Clayton AH (2003). Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction: A Potentially Avoidable Therapeutic Challenge. Primary Psychiatry. 10 (1): 55—61.
↑ ^а ^б ^в PMID 12429073 (PMID 12429073)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в ^г PMID 23728643 (PMID 23728643)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Арана Дж., Розенбаум Дж. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-9518-0098-6.
↑ ^а ^б PMID 7929021 (PMID 7929021)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д PMID 16946173 (PMID 16946173)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Waldinger MD, Olivier B (July 2004). Utility of selective serotonin reuptake inhibitors in premature ejaculation. Current Opinion in Investigational Drugs. 5 (7): 743—7. PMID 15298071.
↑ Stone MB, Jones ML (17 листопада 2006). Clinical review: relationship between antidepressant drugs and suicidal behavior in adults. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC). FDA. с. 11—74. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 22 вересня 2007.
↑ Levenson M, Holland C (17 листопада 2006). Statistical Evaluation of Suicidality in Adults Treated with Antidepressants. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC). FDA. с. 75—140. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 22 вересня 2007.
↑ Olfson M, Marcus SC, Shaffer D (August 2006). Antidepressant drug therapy and suicide in severely depressed children and adults: A case-control study. Archives of General Psychiatry. 63 (8): 865—72. doi:10.1001/archpsyc.63.8.865. PMID 16894062.
↑ ^а ^б Tandt H., Audenaert K., van Heeringen C. SSRIs (selective serotonin reuptake inhibitors) and suicidality in adults, adolescents and children : [] = Ssri’s en suïcidaliteit bij volwassenen, adolescenten en kinderen // Tijdschrift voor psychiatrie. — Нидерланды : Uitgeverij De Tijdstroom, 2001. — Т. 51, № 6. — С. 387—393.
↑ PMID 26410011 (PMID 26410011)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Hammad TA (2004-08-116). Review and evaluation of clinical data. Relationship between psychiatric drugs and pediatric suicidal behavior. FDA. с. 42, 115. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 29 травня 2008.
↑ Gunnell D, Ashby D. Antidepressants and suicide: what is the balance of benefit and harm // BMJ. — 2004 Jul 3. — Т. 329, № 7456. — С. 34-8. — DOI:10.1136/bmj.329.7456.34. — PMID 15231620.
↑ Healy D, Whitaker C. Antidepressants and suicide: risk-benefit conundrums // J Psychiatry Neurosci. — 2003 Sep. — Т. 28, № 5. — С. 331-7. — PMID 14517576.
↑ Khan A, Khan S, Kolts R, Brown WA. Suicide rates in clinical trials of SSRIs, other antidepressants, and placebo: analysis of FDA reports // Am J Psychiatry. — 2003 Apr. — Т. 160, № 4. — С. 790-2. — DOI:10.1176/appi.ajp.160.4.790. — PMID 12668373.
↑ Healy D, Langmaak C, Savage M. Suicide in the course of the treatment of depression // J Psychopharmacol. — 1999. — Т. 13, № 1. — С. 94-9. — PMID 10221363.
↑ Е.В. Ласый. Расстройства настроения, нормотимики, антидепрессанты и риск суицида (PDF). Кафедра психиатрии и наркологии БелМАПО.
↑ PMID 15718539 (PMID 15718539)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Laughren Т.Р. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic DrugsAdvisory Committee (PDAC) . 2006 Nov 16. Див. також
↑ Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 2 // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовил С. Костюченко.. — 2010. — № 3 (22).
↑ Pringle E. SSRI-Induced Akathisia's Link To Suicide and Violence // Lawsuits & Legal News. — August 18, 2007.
↑ Чеховская М.В. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б Смулевич А. Б. Антидепрессанты в общемедицинской практике : [арх. 21 січня 2013] // Consilium Medicum / НЦПЗ РАМН. — М. : Медиа Медика, 2002. — Т. 4, № 5.
↑ Шаблон:Mashkonline
↑ Healy D. The Fluoxetine and Suicide Controversy // CNS Drugs. — March 1994. — Т. 1, № 3. — С. 223-231.
↑ ^а ^б 414=Переклад
↑ А. Б. Смулевич, Э. Б. Дубницкая. {{{Заголовок}}}.
↑ Healy D. Lines of evidence on the risks of suicide with selective serotonin reuptake inhibitors // Psychother Psychosom. — 2003 Mar-Apr. — Т. 72, № 2. — С. 71-9. — DOI:10.1159/000068691. — PMID 12601224.
↑ ^а ^б Tondo L, Vázquez G, Baldessarini RJ. Mania associated with antidepressant treatment: comprehensive meta-analytic review // Acta Psychiatrica Scandinavica. — 2010 Jun. — Т. 121, № 6. — С. 404-14. — DOI:10.1111/j.1600-0447.2009.01514.x. — PMID 19958306.
↑ ^а ^б Bond D.J., Noronha M.M., Kauer-Sant'Anna M., Lam R.W., Yatham L.N. (October 2008). Antidepressant-associated mood elevations in bipolar II disorder compared with bipolar I disorder and major depressive disorder: a systematic review and meta-analysis. J Clin Psychiatry. 69 (10): 1589—601. PMID 19192442.
↑ Джекобсон Дж. Л., Джекобсон А.М. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-98322-216-3.
↑ Александров А. А. (2007). Биполярное аффективное расстройство: диагностика, клиника, течение, бремя болезни. Медицинские новости (12).
↑ [298] ^ Glick ID, Suppes T, DeBattista C, Hu RJ, Marder S (January 2001). Psychopharmacologic treatment strategies for depression, bipolar disorder, and schizophrenia. Ann. Intern. Med. 134 (1): 47—60. PMID 11187420. Переклад: Глік А. Д., Саппес Т., де Баттиста Ч., Ху Р. Дж., Мардер С. Психофармакологічне лікування депресії, біполярного афективного розладу і шизофренії
↑ ^а ^б Морозова М.А. Новые подходы к лечению депрессий при аффективных расстройствах биполярного типа : [арх. 25 червня 2013] // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2001. — Т. 3, № 1.
↑ Baumer FM, Howe M, Gallelli K, et al. A pilot study of antidepressant-induced mania in pediatric bipolar disorder: Characteristics, risk factors, and the serotonin transporter gene // Biol Psychiatry. — 2006 Nov 1. — Т. 60, № 9. — С. 1005-12. — DOI:10.1016/j.biopsych.2006.06.010. — PMID 16945343.
↑ Ali S., Milev R. (May 2003). Switch to mania upon discontinuation of antidepressants in patients with mood disorders: a review of the literature. Can J Psychiatry. 48 (4): 258—64. PMID 12776393.
↑ ^а ^б Lejoyeux M, Adès J, Mourad S, et al. Antidepressant Withdrawal Syndrome // CNS Drugs. — Т. 5, № 4. — С. 278-292.
↑ ^а ^б ^в ^г Therrien F, Markowitz J. Selective serotonin reuptake inhibitors and withdrawal symptoms: a review of the literature // Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental. — July/August 1997. — Т. 12, № 4. — С. 309–323.
↑ Haddad P. (1998). The SSRI discontinuation syndrome. J. Psychopharmacol. (Oxford). 12 (3): 305—13. PMID 10958258.
↑ ^а ^б Wolfe RM (August 1997). Antidepressant withdrawal reactions. Am Fam Physician. 56 (2): 455—62. PMID 9262526.
↑ ^а ^б Borthwick M, Bourne R, Craig M. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б Black K., Shea C., Dursun S., Kutcher S. (May 2000). Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: proposed diagnostic criteria. J Psychiatry Neurosci. 25 (3): 255—61. PMC 1407715. PMID 10863885.
↑ Coupland N, Bell C, Potokar J. _Withdrawal.3.aspx Serotonin Reuptake Inhibitor Withdrawal // Journal of Clinical Psychopharmacology. — October 1996. — Т. 16, № 5. — С. 356-362.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Минутко В.Л. {{{Заголовок}}}. — 2000 прим. — ISBN 5-9704-0205-2.
↑ Rosenbaum J.F., Fava M., Hoog S.L., Ascroft R.C., Krebs W.B. (July 1998). Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: a randomized clinical trial. Biol. Psychiatry. 44 (2): 77—87. PMID 9646889.
↑ PMID 23596418 (PMID 23596418)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ Ter Horst PG, Jansman FG, van Lingen RA, Smit JP, de Jong-van den Berg LT, Brouwers JR (April 2008). Pharmacological aspects of neonatal antidepressant withdrawal. Obstet Gynecol Surv. 63 (4): 267—79. doi:10.1097/OGX.0b013e3181676be8. PMID 18348740.
↑ Nielsen M, Hansen EH, Gøtzsche PC (May 2012). What is the difference between dependence and withdrawal reactions? A comparison of benzodiazepines and selective serotonin re-uptake inhibitors. Addiction. 107 (5): 900—8. doi:10.1111/j.1360-0443.2011.03686.x. PMID 21992148.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мосолов C. Н., Костюкова Е. Г., Сердитов О. В. Серотониновый синдром при лечении депрессии // Международный журнал медицинской практики. — МедиаСфера, 2000. — № 8.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Малин Д.И. Лекарственные взаимодействия психотропных средств (Часть II) // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2000.
↑ ^а ^б 414=Переклад
↑ Why Painkillers Interfere with Anti-depressants. Healthcentral.com. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.
↑ Solomon H. Snyder. J.L. Warner-Schmidt et.al "Antidepressant effects of selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) are attenuated by antiinflammatory drugs in mice and humans" PNAS 2011. Pnas.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.
↑ September 23, 2012. SSRIs and Depression. Emedicinehealth.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.
↑ Шаблон:Публикация
↑ Сироло Д., Шейдер Р., Гринблат Д. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-89816-003-5.
↑ Мосолов С. Н. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н 414=Переклад
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Волков В.П. {{{Заголовок}}}.
↑ ^а ^б ^в Lane R, Baldwin D (June 1997). Selective serotonin reuptake inhibitor-induced serotonin syndrome: review. J Clin Psychopharmacol. 17 (3): 208—21. PMID 9169967.
↑ Drug Interactions: SSRIs. iHerb.Com. Архів оригіналу за 15 березня 2012.
↑ ^а ^б Серотониновый синдром / Подг. К. Зуев // Здоров’я України. — Декабрь 2006. — № 23/1.
↑ {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-901712-29-3.
↑ ^а ^б Мосолов С.Н., Костюкова Е.Г., Сердитов О.В. Клиническая диагностика и терапия серотонинового синдрома.
↑ Шаблон:Публикация
↑ Lacasse JR, Leo J (December 2005). Serotonin and depression: a disconnect between the advertisements and the scientific literature. PLoS Med. 2 (12): e392. doi:10.1371/journal.pmed.0020392. PMC 1277931. PMID 16268734.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ ^а ^б ^в Leo J, Lacasse JR (February 2008). The Media and the Chemical Imbalance Theory of Depression. Society. 45 (1): 35—45. doi:10.1007/s12115-007-9047-3.
↑ Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — 1000 прим. — ISBN 966-7267-70-9, 966-7267-73-3.
↑ ^а ^б Healy D, Herxheimer A, Menkes DB. Antidepressants and Violence: Problems at the Interface of Medicine and Law // PLoS Med. — 2006. — Т. 3, № 9. — DOI:10.1371/journal.pmed.0030372.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Гётше П. {{{Заголовок}}}. — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-83580-5.
↑ Четли Э. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9984-9066-2-0.
↑ Eli Lilly & Co. - Drug Manufacturer's History, Products, Lawsuits (англ.). Drugwatch.com. 2 листопада 2015. Процитовано 2016-05-2.
↑ ^а ^б The secrets of seroxat // BBC News / Programmes / Panorama. Див. Докладніше: http://news.bbc.co.uk/2/shared/spl/hi/programmes/panorama/transcripts/seroxat.txt
↑ Крупная фармфирма в течение 15 лет скрывала данные о взаимосвязи повышенного риска совершения самоубийства с приёмом выпускаемого ею антидепрессанта. 13 лютого 2008. Процитовано 15 травня 2012. Джерело: New Scientist magazine, 06 February 2008, page 12.
↑ Healy D (2015 Apr 21). and Depression[4-21-2015.htm Serotonin and depression]. BMJ (350): h1771. doi:10.1136/bmj.h1771. PMID 25900074.
↑ Langford AE (2015 May 14). Healy's editorial on serotonin and depression does a disservice to psychiatrists. BMJ (350): h2508. doi:10.1136/bmj.h2508. PMID 25975809.
↑ Barbui C, Furukawa TA, Cipriani A (January 2008). Effectiveness of paroxetine in the treatment of acute major depression in adults: a systematic re-examination of published and unpublished data from randomized trials. CMAJ. 178 (3): 296—305. doi:10.1503/cmaj.070693. PMC 2211353. PMID 18227449.
↑ PMID 15110490 (PMID 15110490)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б Turner EH, Matthews AM, Linardatos E, Tell RA, Rosenthal R. Selective publication of antidepressant trials and its influence on apparent efficacy // N Engl J Med. — 2008 Jan 17. — Т. 358, № 3. — С. 252—60. — DOI:10.1056/NEJMsa065779. — PMID 18199864.
↑ ^а ^б PMID 18505564 (PMID 18505564)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Angell M. The Epidemic of Mental Illness: Why?. The New York Review of Books. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
↑ IRE Awards 2010 (PDF). Investigative Reporters and Editors. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 11 травня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
↑ "fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf Black Box Warning for Children and Suicidality (PDF). FDA Website. Архів "fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007. Процитовано 8 липня 2006. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
↑ Paxil Black Black Box Warning. FDA Website. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 8 липня 2006.
↑ Breggin P. FDA Warns that Paxil Makes Depressed Adults Suicidal // The Huffington Post. — May 21, 2006.
↑ Media Reviews of Prozac Backlash. From J. Glenmullen's Website. Архів оригіналу за 14 листопада 2006. Процитовано 8 липня 2006. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
↑ The Antidepressant Fact Book, pg. 207. Breggin, P.R. (2001). ISBN 0-7382-0451-X. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 8 липня 2006.
↑ ^а ^б Legal News. Архів оригіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 6 квітня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
↑ Cullen, Dave. (2009) Columbine. Grand Central Publishing 2009. Pg. 261 ISBN 0-446-54693-3
↑ Luvox and the Columbine High School massacre . breggin.com.
↑ Treatment Advocacy Center Newsletter - November 15 2002

Шаблон:Антидепрессанты

[CINP-1] а ^б ^в ^г ^д ^е {{{Заголовок}}}.

[Костюченко-1-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 1 // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовил С. Костюченко.. — 2010. — № 2 (21).

[Мосолов-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л {{{Заголовок}}}. — 7000 прим. — ISBN 5-9518-0093-5.

[Кеннеди-4] а ^б ^в ^г Кеннеди C. Ограничения современной терапии антидепрессантами = Unmet Needs in the Treatment of Depression // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. — М. : Медиа Сфера, 2007. — № 12.

[PRESCORN2004-5] Preskorn SH, Ross R, Stanga CY (2004). Selective Serotonin Reuptake Inhibitors. У Sheldon H. Preskorn, Hohn P. Feighner, Christina Y. Stanga and Ruth Ross (ред.). Antidepressants: Past, Present and Future. Berlin: Springer. с. 241—62. ISBN 978-3-540-43054-4.

[Крылов-6] а ^б Крылов В. И. Антидепрессанты в общемедицинской практике. Эффективность и безопасность терапии // ФАРМиндекс-Практик. — СПб., 2003. — Вип. 5. — ISBN 5-94403-011-9.

[Пужинский-7] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Пужинский С. {{{Заголовок}}}.

[Coleman-8] а ^б Coleman, E. (2011). Chapter 28. Impulsive/compulsive sexual behavior: Assessment and treatment. У Grant, Jon E.; Potenza, Marc N. (ред.). The Oxford Handbook of Impulse Control Disorders. New York: Oxford University Press. с. 385.

[Anderson-9] а ^б ^в 414=Переклад

[10] Medford, Nick. Understanding and treating depersonalization disorder. Advances in Psychiatric Treatment (2005). Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 11/11/2011.

[JAMA2010-11] а ^б ^в ^г Jay C. Fournier, MA; Robert J. DeRubeis, PhD; Steven D. Hollon, PhD; Sona Dimidjian, PhD; Jay D. Amsterdam, MD; Richard C. Shelton, MD; Jan Fawcett, MD (January 2010). Antidepressant Drug Effects and Depression Severity. The Journal of the American Medical Association. 303 (1): 47—53. doi:10.1001/jama.2009.1943. PMID 20051569.

[KIRSCH2008-12] а ^б ^в ^г ^д Kirsch I, Deacon BJ, Huedo-Medina TB, Scoboria A, Moore TJ, Johnson BT (February 2008). Initial Severity and Antidepressant Benefits: A Meta-Analysis of Data Submitted to the Food and Drug Administration. PLoS Medicine. 5 (2): e45. doi:10.1371/journal.pmed.0050045. PMC 2253608. PMID 18303940.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[13] Day, Michael (26 February 2008). Prozac does not work in majority of depressed patients. New Scientist. Процитовано 1 березня 2008.

[14] Anti-depressants 'no better than placebo'. Nursing Times. 26 лютого 2008. Процитовано 1 березня 2008.

[15] Anti-depressants' 'little effect'. BBC. 26 лютого 2008.

[HORDER2010-16] а ^б Horder J, Matthews P, Waldmann R (June 2010). Placebo, Prozac and PLoS: significant lessons for psychopharmacology. Journal of Psychopharmacology. 25 (10): 1277—88. doi:10.1177/0269881110372544. PMID 20571143.

[FOUNTOULAKIS2010-17] а ^б Fountoulakis KN, Moller H-J (August 2010). Efficacy of antidepressants: a re-analysis and re-interpretation of the Kirsch data. International Journal of Neuropsychopharmacology. 14 (3): 1—8. doi:10.1017/S1461145710000957. PMID 20800012.

[Быков-18] а ^б ^в ^г ^д Быков Ю. В. {{{Заголовок}}}.

[Марценковский-19] а ^б ^в ^г Марценковский И.А. Клиническая фармакология антидепрессантов: механизмы эффективности и побочных эффектов // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия. — Декабрь 2006. — № 1 (1).

[Trindade-20] а ^б Trindade E, Menon D. Selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) for major depression. Part 1: evaluation of the clinical literature. — 1999.

[21] Dr Gurvinder Rull. Selective Serotonin Reuptake Inhibitors // Pacient.co.uk.

[22] Arroll B, Macgillivray S, Ogston S та ін. (2005). Efficacy and tolerability of tricyclic antidepressants and SSRIs compared with placebo for treatment of depression in primary care: a meta-analysis. Ann Fam Med. 3 (5): 449—56. doi:10.1370/afm.349. PMC 1466912. PMID 16189062. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[23] Geddes JR, Freemantle N, Mason J, et al; SSRIs versus other antidepressants for depressive disorder. Cochrane Database Syst Rev. 2000; (2): CD001851.

[24] Данилов Д.С. От флуоксетина до эсциталопрама: сорокалетняя история селективных ингибиторов обратного нейронального захвата серотонина и их значение для клинической практики на современном этапе развития психофармакотерапии депрессий // Дневник психиатра. — 2014. — № 2.

[Чайка-25] а ^б ^в Подкорытов В. С., Чайка Ю. Ю. {{{Заголовок}}}. — ISBN 966-635-495-0.

[JANICAK-26] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Яничак Ф. Дж., Дэвис Дж. М., Прескорн Ш. Х., Айд Ф. Дж. мл. {{{Заголовок}}}. — ISBN 966-521-031-9.

[Быков,_Беккер-27] а ^б ^в ^г Быков Ю. В., Беккер Р. А., Резников М. К. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-966-1597-14-2.

[Добрянская-28] Современные подходы к диагностике и лечению тяжёлой депрессии // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовила М. Добрянская. — 2008. — Вип. 3 (1).

[Щекина-29] а ^б ^в Щекина Е. Г. Побочные эффекты современных антидепрессантов // Провизор. — 2007. — Вип. 23.

[30] Козловский В.Л. nevrologii i psikhiatrii imeni S.S. Korsakova/2009/1/18/NEV_2009_01_18.pdf Лекарственная резистентность в психиатрии — проблема патофизиологии или психофармакологии? // Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. — 2009. — Т. 109, № 1. — С. 85—89.

[Leo-movement-31] а ^б ^в Leo RL (2001) Movement Disturbances Associated With SSRIs . Psychiatric Times, Vol. 18 No. 5.

[32] Дробижев М.Ю. Эффективность коаксила. Sine ira et studio // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2008. — № 2.

[Дробижев,_Мухин-33] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Дробижев, Мухин не вказано текст

[Аведисова-34] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Аведисова А.С. Побочные эффекты антидепрессантов, нарушающие сексуальные функции : [арх. 25 червня 2013] // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2005. — Т. 7, № 6.

[Незнанов-35] а ^б ^в Незнанов Н.Г., Борцов А.В. Новое качество терапии расстройств тревожно-депрессивного спектра — эсциталопрам // Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова. — 2005. — № 2.

[pmid18983224-36] Marks DM, Park MH, Ham BJ, Han C, Patkar AA, Masand PS, Pae CU. (November 2008). Paroxetine: safety and tolerability issues. Expert Opin Drug Saf. 7 (6): 783—94. PMID 18983224.

[pmid11420571-37] Bourin M, Chue P, Guillon Y. (Spring 2001). Paroxetine: a review. CNS Drug Rev. 7 (1): 25—47. PMID 11420571.

[gsk-paxil-38] PAXIL (paroxetine hydrochloride) Tablets and Oral Suspension: PRESCRIBING INFORMATION. Research Triangle Park, NC: GlaxoSmithKline. August 2007. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2011. Процитовано 14 серпня 2007.

[Ушкалова-39] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Ушкалова Е.А., Ушкалова А.В. Фармакотерапия депрессии у кардиологических больных // Трудный пациент. — 2006. — № 1.

[40] Шаблон:Mashkonline

[Ener-41] а ^б PMID 12873279 (PMID 12873279)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Trenque-42] Trenque T, Herlem E, Auriche P, Dramé M. Serotonin reuptake inhibitors and hyperprolactinaemia: a case/non-case study in the French pharmacovigilance database // Drug Saf. — 2011 Dec 1. — Т. 34, № 12. — С. 1161-6. — DOI:10.2165/11595660-000000000-00000. — PMID 22077504.

[Torre-43] Torre D, Falorni A. Pharmacological causes of hyperprolactinemia // Ther Clin Risk Manag. — Oct 2007. — Т. 3, № 5. — С. 929—951.

[Gelenberg-44] а ^б ^в ^г ^д Практические рекомендации по ведению пациентов с депрессией / Подготовил С. Костюченко. На основі матеріалу: Gelenberg AJ, Freeman MP, Markowitz JC et al «Practice guideline for the treatment of patients with major depressive disorder » // American Journal of Psychiatry (2010; Vol. Р2015-13545

[Койл-45] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п {{{Заголовок}}}. — 4000 прим. — ISBN 5-89481-501-0.

[Vereitinova-46] а ^б ^в Вереитинова В. П., Тарасенко О. А. Побочное действие антидепрессантов // Провизор. — 2003. — № 14.

[47] Дробижев М. Ю., Мухин А. А. Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: возможности выбора (комментарии к работам Thase и соавт.) // Психиатрия и психофармакотерапия / Научный центр психического здоровья РАМН, г. Москва. — М. : Научный центр психического здоровья РАМН, 2004. — Т. 6, № 1.

[pmid15330228-48] Barnhart W.J., Makela E.H., Latocha M.J. (May 2004). SSRI-induced apathy syndrome: a clinical review. J Psychiatr Pract. 10 (3): 196—9. PMID 15330228.

[pmid16553543-49] Reinblatt S.P., Riddle M.A. (2006). Selective serotonin reuptake inhibitor-induced apathy: a pediatric case series. J Child Adolesc Psychopharmacol. 16 (1-2): 227—33. doi:10.1089/cap.2006.16.227. PMID 16553543.

[Andrews-50] а ^б ^в ^г ^д Andrews PW, Thomson JA Jr, Amstadter A, Neale MC. Primum non nocere: an evolutionary analysis of whether antidepressants do more harm than good // Front Psychol. — 2012 Apr 24. — Т. 3, № 117. — DOI:10.3389/fpsyg.2012.00117. — PMID 22536191.

[51] PMID 15794724 (PMID 15794724)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Andrade-52] а ^б ^в PMID 21190637 (PMID 21190637)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[53] PMID 18606952 (PMID 18606952)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[54] PMID 23077009 (PMID 23077009)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[55] September 23, 2012. SSRIs and Depression. Emedicinehealth.com.

[clinpsy-56] Шаблон:Публикация Оригінал: {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-683-04583-0.

[pmid10787369-57] [154] ^ Snow V., Lascher S., Mottur-Pilson C. (May 2000). Pharmacologic treatment of acute major depression and dysthymia. American College of Physicians-American Society of Internal Medicine. Ann. Intern. Med. 132 (9): 738—42. PMID 10787369. Переклад: Медикаментозна терапія гострої великої депресії і дистимії

[Рациональная_фармакотерапия-58] а ^б ^в {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-4235-0134-1.

[pmid19587851-59] Costagliola C., Parmeggiani F., Semeraro F., Sebastiani A. (December 2008). Selective serotonin reuptake inhibitors: a review of its effects on intraocular pressure. Curr Neuropharmacol. 6 (4): 293—310. doi:10.2174/157015908787386104. PMC 2701282. PMID 19587851.

[pmid12908846-60] Tripathi R.C., Tripathi B.J., Haggerty C. (2003). Drug-induced glaucomas: mechanism and management. Drug Saf. 26 (11): 749—67. PMID 12908846.

[pmid17167929-61] SSRI antidepressants and birth defects. Prescrire Int. 15 (86): 222—3. 2006. PMID 17167929. {{cite journal}}: Текст «author» проігноровано (довідка)

[Rahimi-62] а ^б PMID 16720091 (PMID 16720091)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Nikfar-63] а ^б PMID 23351929 (PMID 23351929)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Fenger-64] а ^б ^в ^г PMID 21893008 (PMID 21893008)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[El_Marroun-65] а ^б PMID 25252317 (PMID 25252317)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[66] Приём антидепрессантов может повышать риск преждевременных родов. Процитовано 20 грудня 2014. Джерело: JAMA / Archives journals, news release, Oct.350

[psylaw-2009-1-45-67] а ^б Пароксетин (паксил) и флуоксетин (прозак) могут вызывать нарушения развития плода // Московская областная психиатрическая газета. — Январь — февраль 2009 г. — № 1 (45).

[68] PMID 23660045 (PMID 23660045)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[69] PMID 27662278 (PMID 27662278)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[70] Приём антидепрессантов связан с опасным нарушением ритма сердца. 02.09.2011. Процитовано 23 грудня 2014. Джерело: US Food and Drug Administration, news release, Aug. 350

[Melton-71] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л How Is Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction Managed? - Sarah T. Melton, Medscape Pharmacists

[72] Шаблон:Публикация

[Clayton-73] а ^б ^в ^г ^д ^е Clayton AH (2003). Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction: A Potentially Avoidable Therapeutic Challenge. Primary Psychiatry. 10 (1): 55—61.

[Kanaly-74] а ^б ^в PMID 12429073 (PMID 12429073)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Taylor-75] а ^б ^в ^г PMID 23728643 (PMID 23728643)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Арана-76] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Арана Дж., Розенбаум Дж. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-9518-0098-6.

[Gitlin-77] а ^б PMID 7929021 (PMID 7929021)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Balon-78] а ^б ^в ^г ^д PMID 16946173 (PMID 16946173)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[79] Waldinger MD, Olivier B (July 2004). Utility of selective serotonin reuptake inhibitors in premature ejaculation. Current Opinion in Investigational Drugs. 5 (7): 743—7. PMID 15298071.

[FDA2-80] Stone MB, Jones ML (17 листопада 2006). Clinical review: relationship between antidepressant drugs and suicidal behavior in adults. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC). FDA. с. 11—74. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 22 вересня 2007.

[FDA3-81] Levenson M, Holland C (17 листопада 2006). Statistical Evaluation of Suicidality in Adults Treated with Antidepressants. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC). FDA. с. 75—140. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 22 вересня 2007.

[Olfson-82] Olfson M, Marcus SC, Shaffer D (August 2006). Antidepressant drug therapy and suicide in severely depressed children and adults: A case-control study. Archives of General Psychiatry. 63 (8): 865—72. doi:10.1001/archpsyc.63.8.865. PMID 16894062.

[Tandt-83] а ^б Tandt H., Audenaert K., van Heeringen C. SSRIs (selective serotonin reuptake inhibitors) and suicidality in adults, adolescents and children : [] = Ssri’s en suïcidaliteit bij volwassenen, adolescenten en kinderen // Tijdschrift voor psychiatrie. — Нидерланды : Uitgeverij De Tijdstroom, 2001. — Т. 51, № 6. — С. 387—393.

[84] PMID 26410011 (PMID 26410011)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[FDA-85] Hammad TA (2004-08-116). Review and evaluation of clinical data. Relationship between psychiatric drugs and pediatric suicidal behavior. FDA. с. 42, 115. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 29 травня 2008.

[Gunnell-86] Gunnell D, Ashby D. Antidepressants and suicide: what is the balance of benefit and harm // BMJ. — 2004 Jul 3. — Т. 329, № 7456. — С. 34-8. — DOI:10.1136/bmj.329.7456.34. — PMID 15231620.

[Healy_D,_Whitaker_C-87] Healy D, Whitaker C. Antidepressants and suicide: risk-benefit conundrums // J Psychiatry Neurosci. — 2003 Sep. — Т. 28, № 5. — С. 331-7. — PMID 14517576.

[Khan-88] Khan A, Khan S, Kolts R, Brown WA. Suicide rates in clinical trials of SSRIs, other antidepressants, and placebo: analysis of FDA reports // Am J Psychiatry. — 2003 Apr. — Т. 160, № 4. — С. 790-2. — DOI:10.1176/appi.ajp.160.4.790. — PMID 12668373.

[Healy_D,_Langmaak_C-89] Healy D, Langmaak C, Savage M. Suicide in the course of the treatment of depression // J Psychopharmacol. — 1999. — Т. 13, № 1. — С. 94-9. — PMID 10221363.

[90] Е.В. Ласый. Расстройства настроения, нормотимики, антидепрессанты и риск суицида (PDF). Кафедра психиатрии и наркологии БелМАПО.

[91] PMID 15718539 (PMID 15718539)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[92] Laughren Т.Р. Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic DrugsAdvisory Committee (PDAC) . 2006 Nov 16. Див. також

[Костюченко-2-93] Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 2 // Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия / Подготовил С. Костюченко.. — 2010. — № 3 (22).

[94] Pringle E. SSRI-Induced Akathisia's Link To Suicide and Violence // Lawsuits & Legal News. — August 18, 2007.

[95] Чеховская М.В. {{{Заголовок}}}.

[Смулевич-96] а ^б Смулевич А. Б. Антидепрессанты в общемедицинской практике : [арх. 21 січня 2013] // Consilium Medicum / НЦПЗ РАМН. — М. : Медиа Медика, 2002. — Т. 4, № 5.

[97] Шаблон:Mashkonline

[98] Healy D. The Fluoxetine and Suicide Controversy // CNS Drugs. — March 1994. — Т. 1, № 3. — С. 223-231.

[Cheeta-99] а ^б 414=Переклад

[100] А. Б. Смулевич, Э. Б. Дубницкая. {{{Заголовок}}}.

[Lines_of_evidence-101] Healy D. Lines of evidence on the risks of suicide with selective serotonin reuptake inhibitors // Psychother Psychosom. — 2003 Mar-Apr. — Т. 72, № 2. — С. 71-9. — DOI:10.1159/000068691. — PMID 12601224.

[Tondo-102] а ^б Tondo L, Vázquez G, Baldessarini RJ. Mania associated with antidepressant treatment: comprehensive meta-analytic review // Acta Psychiatrica Scandinavica. — 2010 Jun. — Т. 121, № 6. — С. 404-14. — DOI:10.1111/j.1600-0447.2009.01514.x. — PMID 19958306.

[pmid19192442-103] а ^б Bond D.J., Noronha M.M., Kauer-Sant'Anna M., Lam R.W., Yatham L.N. (October 2008). Antidepressant-associated mood elevations in bipolar II disorder compared with bipolar I disorder and major depressive disorder: a systematic review and meta-analysis. J Clin Psychiatry. 69 (10): 1589—601. PMID 19192442.

[Джекобсон-104] Джекобсон Дж. Л., Джекобсон А.М. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-98322-216-3.

[105] Александров А. А. (2007). Биполярное аффективное расстройство: диагностика, клиника, течение, бремя болезни. Медицинские новости (12).

[Glick-106] [298] ^ Glick ID, Suppes T, DeBattista C, Hu RJ, Marder S (January 2001). Psychopharmacologic treatment strategies for depression, bipolar disorder, and schizophrenia. Ann. Intern. Med. 134 (1): 47—60. PMID 11187420. Переклад: Глік А. Д., Саппес Т., де Баттиста Ч., Ху Р. Дж., Мардер С. Психофармакологічне лікування депресії, біполярного афективного розладу і шизофренії

[Морозова-107] а ^б Морозова М.А. Новые подходы к лечению депрессий при аффективных расстройствах биполярного типа : [арх. 25 червня 2013] // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2001. — Т. 3, № 1.

[108] Baumer FM, Howe M, Gallelli K, et al. A pilot study of antidepressant-induced mania in pediatric bipolar disorder: Characteristics, risk factors, and the serotonin transporter gene // Biol Psychiatry. — 2006 Nov 1. — Т. 60, № 9. — С. 1005-12. — DOI:10.1016/j.biopsych.2006.06.010. — PMID 16945343.

[pmid12776393-109] Ali S., Milev R. (May 2003). Switch to mania upon discontinuation of antidepressants in patients with mood disorders: a review of the literature. Can J Psychiatry. 48 (4): 258—64. PMID 12776393.

[Lejoyeux-110] а ^б Lejoyeux M, Adès J, Mourad S, et al. Antidepressant Withdrawal Syndrome // CNS Drugs. — Т. 5, № 4. — С. 278-292.

[Therrien-111] а ^б ^в ^г Therrien F, Markowitz J. Selective serotonin reuptake inhibitors and withdrawal symptoms: a review of the literature // Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental. — July/August 1997. — Т. 12, № 4. — С. 309–323.

[pmid10958258-112] Haddad P. (1998). The SSRI discontinuation syndrome. J. Psychopharmacol. (Oxford). 12 (3): 305—13. PMID 10958258.

[Wolfe-113] а ^б Wolfe RM (August 1997). Antidepressant withdrawal reactions. Am Fam Physician. 56 (2): 455—62. PMID 9262526.

[Borthwick-114] а ^б Borthwick M, Bourne R, Craig M. {{{Заголовок}}}.

[pmid10863885-115] а ^б Black K., Shea C., Dursun S., Kutcher S. (May 2000). Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: proposed diagnostic criteria. J Psychiatry Neurosci. 25 (3): 255—61. PMC 1407715. PMID 10863885.

[Coupland-116] Coupland N, Bell C, Potokar J. _Withdrawal.3.aspx Serotonin Reuptake Inhibitor Withdrawal // Journal of Clinical Psychopharmacology. — October 1996. — Т. 16, № 5. — С. 356-362.

[Минутко-117] а ^б ^в ^г ^д ^е Минутко В.Л. {{{Заголовок}}}. — 2000 прим. — ISBN 5-9704-0205-2.

[pmid9646889-118] Rosenbaum J.F., Fava M., Hoog S.L., Ascroft R.C., Krebs W.B. (July 1998). Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: a randomized clinical trial. Biol. Psychiatry. 44 (2): 77—87. PMID 9646889.

[119] PMID 23596418 (PMID 23596418)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[120] Ter Horst PG, Jansman FG, van Lingen RA, Smit JP, de Jong-van den Berg LT, Brouwers JR (April 2008). Pharmacological aspects of neonatal antidepressant withdrawal. Obstet Gynecol Surv. 63 (4): 267—79. doi:10.1097/OGX.0b013e3181676be8. PMID 18348740.

[121] Nielsen M, Hansen EH, Gøtzsche PC (May 2012). What is the difference between dependence and withdrawal reactions? A comparison of benzodiazepines and selective serotonin re-uptake inhibitors. Addiction. 107 (5): 900—8. doi:10.1111/j.1360-0443.2011.03686.x. PMID 21992148.

[Мосолов,_Костюкова-122] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мосолов C. Н., Костюкова Е. Г., Сердитов О. В. Серотониновый синдром при лечении депрессии // Международный журнал медицинской практики. — МедиаСфера, 2000. — № 8.

[Малин-2-123] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Малин Д.И. Лекарственные взаимодействия психотропных средств (Часть II) // Психиатрия и психофармакотерапия. — 2000.

[Chadwick-124] а ^б 414=Переклад

[125] Why Painkillers Interfere with Anti-depressants. Healthcentral.com. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.

[126] Solomon H. Snyder. J.L. Warner-Schmidt et.al "Antidepressant effects of selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) are attenuated by antiinflammatory drugs in mice and humans" PNAS 2011. Pnas.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.

[127] September 23, 2012. SSRIs and Depression. Emedicinehealth.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 вересня 2012.

[128] Шаблон:Публикация

[Шейдер-2-129] Сироло Д., Шейдер Р., Гринблат Д. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-89816-003-5.

[Мосолов-основы-130] Мосолов С. Н. {{{Заголовок}}}.

[Schlienger-131] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н 414=Переклад

[Ятрогенные-132] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Волков В.П. {{{Заголовок}}}.

[pmid9169967-133] а ^б ^в Lane R, Baldwin D (June 1997). Selective serotonin reuptake inhibitor-induced serotonin syndrome: review. J Clin Psychopharmacol. 17 (3): 208—21. PMID 9169967.

[Interactions-134] Drug Interactions: SSRIs. iHerb.Com. Архів оригіналу за 15 березня 2012.

[Зуев-135] а ^б Серотониновый синдром / Подг. К. Зуев // Здоров’я України. — Декабрь 2006. — № 23/1.

[руководство-Шток-136] {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-901712-29-3.

[Клиническая_диагностика-137] а ^б Мосолов С.Н., Костюкова Е.Г., Сердитов О.В. Клиническая диагностика и терапия серотонинового синдрома.

[138] Шаблон:Публикация

[139] Lacasse JR, Leo J (December 2005). Serotonin and depression: a disconnect between the advertisements and the scientific literature. PLoS Med. 2 (12): e392. doi:10.1371/journal.pmed.0020392. PMC 1277931. PMID 16268734.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[Leo-140] а ^б ^в Leo J, Lacasse JR (February 2008). The Media and the Chemical Imbalance Theory of Depression. Society. 45 (1): 35—45. doi:10.1007/s12115-007-9047-3.

[Гельдер-Оксфорд-141] Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — 1000 прим. — ISBN 966-7267-70-9, 966-7267-73-3.

[Antidepressants_and_Violence-142] а ^б Healy D, Herxheimer A, Menkes DB. Antidepressants and Violence: Problems at the Interface of Medicine and Law // PLoS Med. — 2006. — Т. 3, № 9. — DOI:10.1371/journal.pmed.0030372.

[Гётше-143] а ^б ^в ^г ^д Гётше П. {{{Заголовок}}}. — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-83580-5.

[Chetly-144] Четли Э. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9984-9066-2-0.

[drugwatch-145] Eli Lilly & Co. - Drug Manufacturer's History, Products, Lawsuits (англ.). Drugwatch.com. 2 листопада 2015. Процитовано 2016-05-2.

[Panorama-146] а ^б The secrets of seroxat // BBC News / Programmes / Panorama. Див. Докладніше: http://news.bbc.co.uk/2/shared/spl/hi/programmes/panorama/transcripts/seroxat.txt

[147] Крупная фармфирма в течение 15 лет скрывала данные о взаимосвязи повышенного риска совершения самоубийства с приёмом выпускаемого ею антидепрессанта. 13 лютого 2008. Процитовано 15 травня 2012. Джерело: New Scientist magazine, 06 February 2008, page 12.

[148] Healy D (2015 Apr 21). and Depression[4-21-2015.htm Serotonin and depression]. BMJ (350): h1771. doi:10.1136/bmj.h1771. PMID 25900074.

[149] Langford AE (2015 May 14). Healy's editorial on serotonin and depression does a disservice to psychiatrists. BMJ (350): h2508. doi:10.1136/bmj.h2508. PMID 25975809.

[150] Barbui C, Furukawa TA, Cipriani A (January 2008). Effectiveness of paroxetine in the treatment of acute major depression in adults: a systematic re-examination of published and unpublished data from randomized trials. CMAJ. 178 (3): 296—305. doi:10.1503/cmaj.070693. PMC 2211353. PMID 18227449.

[151] PMID 15110490 (PMID 15110490)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[Turner-152] а ^б Turner EH, Matthews AM, Linardatos E, Tell RA, Rosenthal R. Selective publication of antidepressant trials and its influence on apparent efficacy // N Engl J Med. — 2008 Jan 17. — Т. 358, № 3. — С. 252—60. — DOI:10.1056/NEJMsa065779. — PMID 18199864.

[Ioannidis-153] а ^б PMID 18505564 (PMID 18505564)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

[epidemic-154] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Angell M. The Epidemic of Mental Illness: Why?. The New York Review of Books. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)

[155] IRE Awards 2010 (PDF). Investigative Reporters and Editors. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 11 травня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

[156] "fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf Black Box Warning for Children and Suicidality (PDF). FDA Website. Архів "fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007. Процитовано 8 липня 2006. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

[157] Paxil Black Black Box Warning. FDA Website. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 8 липня 2006.

[158] Breggin P. FDA Warns that Paxil Makes Depressed Adults Suicidal // The Huffington Post. — May 21, 2006.

[159] Media Reviews of Prozac Backlash. From J. Glenmullen's Website. Архів оригіналу за 14 листопада 2006. Процитовано 8 липня 2006. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

[160] The Antidepressant Fact Book, pg. 207. Breggin, P.R. (2001). ISBN 0-7382-0451-X. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 8 липня 2006.

[Luvox-161] а ^б Legal News. Архів оригіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 6 квітня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

[162] Cullen, Dave. (2009) Columbine. Grand Central Publishing 2009. Pg. 261 ISBN 0-446-54693-3

[163] Luvox and the Columbine High School massacre . breggin.com.

[164] Treatment Advocacy Center Newsletter - November 15 2002

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

[87]

[88]

[89]

[90]

[91]

[92]

[93]

[94]

[95]

[96]

[97]

[98]

[99]

[100]

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: відмінності між версіями

Версія за 12:39, 28 жовтня 2017

Зміст

Показання

Депресія

Загальна ефективність при депресії

Терапевтично резистентна депресія

Список ліків і хімічні формули

Механізм дії та відмінності

Фармакокінетика

Побічні ефекти

Сексуальна дисфункція

Ризик суїциду

Манія та гіпоманія

Синдром відміни

Лікарські взаємодії

Серотоніновий синдром

Запобіжні заходи

Протипоказання

Критика

Примітки

Навігаційне меню

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+'''Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)'''  - фармакотерапевтична група [[Антидепресант|антидепресантів]] третього покоління, призначених для лікування тривожних розладів і депресії. СІЗЗС це сучасна група антидепресантів з порівняно легкою переносимістю<ref name="CINP">{{книга|заглавие=Терапия антидепрессантами и другие методы лечения депрессивных расстройств: Доклад Рабочей группы CINP на основе обзора доказательных данных|ответственный=Редакторы Т. Багай, Х. Грунце, Н. Сарториус. Перевод на русский язык подготовлен в Московском НИИ психиатрии Росздрава под редакцией В.Н. Краснова|ссылка=http://rop.mniip.org/lib/cinp-2008.pdf|место=Москва|год=2008|страниц=216}}</ref> {{rp|40—41}} . На відміну від трициклічних антидепресантів (ТЦА), для СІЗЗС значно менше властиві антихолінергічні (холінолітичні) побічні ефекти, рідко виникає ортостатична гіпотензія і седація <ref name="Костюченко-1">{{статья
-{{стиль|лютий 2017}}
+| автор         =
-[[Файл:Serotonin-2D-skeletal.svg|міні|праворуч|Серотонін]]
+| заглавие      = Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 1
-'''Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, СІЗЗС''' або '''специфічні інгібітори зворотного захоплення серотоніну''' ({{lang-en|Selective serotonin reuptake inhibitor}}) представляють собою клас препаратів, які в основному використовуються як антидепресанти під час лікування [[Великий депресивний розлад|великого депресивного розладу]] та [[Тривожний розлад|тривожних розладів]].
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://neuronews.com.ua/page/lechenie-depressii-u-vzroslyh-6
+| язык          =
+| автор издания = Подготовил С. Костюченко.
+| издание       = Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия
+| тип           =
+| место         =
+| издательство  =
+| год           = 2010
+| выпуск        =
+| том           =
+| номер         = 2 (21)
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}
+</ref> ; ризик [[Серцеві хвороби|кардіотоксичної дії]] при передозуванні значно нижче <ref name="Мосолов">{{книга
+|автор          =
+|часть          =
+|заглавие       = Справочное руководство по психофармакологическим и противоэпилептическим препаратам, разрешённым к применению в России
+|оригинал       =
+|ссылка         =
+|ответственный  = Под ред. С. Н. Мосолова
+|издание        = 2-е, перераб
+|место          = М.
+|издательство   = «Издательство БИНОМ»
+|год            = 2004
+|том            =
+|страницы       =
+|страниц        = 304
+|серия          =
+|isbn           = 5-9518-0093-5
+|тираж          = 7000
+}}</ref> . Сьогодні препарати цієї групи призначаються найчастіше <ref name="Кеннеди">{{статья
+| автор         = Кеннеди C.
+| заглавие      = Ограничения современной терапии антидепрессантами
+| оригинал      = Unmet Needs in the Treatment of Depression
+| ссылка        = http://www.mediasphera.ru/journals/korsakov/detail/385/5661/#ftn.anc14
+| автор издания =
+| издание       = Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова
+| тип           =
+| место         = М.
+| издательство  = Медиа Сфера
+| год           = 2007
+| выпуск        =
+| том           =
+| номер         = 12
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}</ref> у багатьох країнах <ref name="PRESCORN2004">{{Cite book|author=Preskorn SH, Ross R, Stanga CY |chapter=Selective Serotonin Reuptake Inhibitors |chapterurl=http://books.google.com/books?id=sO_hArhCxwMC&pg=PA241 |editor=Sheldon H. Preskorn, Hohn P. Feighner, Christina Y. Stanga and Ruth Ross |title=Antidepressants: Past, Present and Future |publisher=Springer |location=Berlin |year=2004 |pages=241–62 |isbn=978-3-540-43054-4}}</ref> .
+СІЗЗС відносяться до антидепресантів першого ряду і можуть бути рекомендовані для застосування в загальномедичній практиці <ref name="Крылов">{{статья
-Точний механізм дії СІЗЗС невідомий. СІЗЗС, як вважають, збільшують позаклітинний рівень нейротрансмітера серотоніну, обмежуючи його реабсорбцію пресинаптичною клітиною та підвищуючи рівень серотоніну в синаптичній щілині, доступного для зв'язування з постсинаптичним рецептором. Він має різну ступінь вибірковості до інших транспортерів моноамінів в порівнянні з чистими СІЗЗС, які мають лише слабку спорідненість до транспортерів норадреналіну і допаміну.
+| автор         = Крылов В. И.
+| заглавие      = Антидепрессанты в общемедицинской практике. Эффективность и безопасность терапии
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://www.pharmindex.ru/practic/5_psynev.html
+| издание       = ФАРМиндекс-Практик
+| место         = СПб.
+| издательство  =
+| год           = 2003
+| выпуск        = 5
+| isbn          = 5-94403-011-9
+|ref=Крылов
+}}</ref> . Вони можуть легко застосовуватися в амбулаторних умовах. Препарати цієї групи можна використовувати у пацієнтів з протипоказаннями до застосування трициклічних антидепресантів (порушення серцевого ритму, закритокутова [[Глаукома|глаукома]] та ін.) <ref name="Пужинский">{{книга
+| автор         = Пужинский С.
+| заглавие      = Депрессии и коморбидные расстройства
+| часть         = [http://psychiatry.ru/lib/53/book/5/chapter/13 Фармакотерапия депрессивных состояний]
+| ссылка        = http://psychiatry.ru/lib/53/book/5
+| ответственный = Под ред. Смулевича А.Б.
+| место         = М.
+| год           = 1997
+|ref=Пужинский
+}}</ref>.
+Найбільш частими побічними ефектами СІЗЗС є такі порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, як нудота, блювота. Інші часті побічні явища - неспокій, тривога, безсоння, рідше підвищена сонливість <ref name="Пужинский"></ref> , а також сексуальні порушення (еректильна дисфункція, аноргазмія <ref name="Coleman">{{cite book | last       = Coleman | first      = E. | authorlink = Eli Coleman | editor1-last  = Grant | editor1-first = Jon E. | editor1-link  =  | editor2-last  = Potenza | editor2-first = Marc N. | editor2-link  =  | title         = The Oxford Handbook of Impulse Control Disorders | url           = http://books.google.ru/books?id=WjgPfD-tgEMC&lpg=PA277&hl=ru&pg=PA375#v=onepage&q&f=false | edition   =  | series    =  | year      = 2011 | publisher = [[Oxford University Press]] | location  = [[New York]] | page = 385 | pages     =  | nopp      = | at        =  | chapter   = Chapter 28. Impulsive/compulsive sexual behavior: Assessment and treatment }}</ref> , затримка еякуляції та ін. <ref name="Anderson">414=Переклад</ref> ).
-У багатьох країнах антидепресанти з групи СІЗЗС призначаються найчастіше<ref>[http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20141225_1003.html МОЗ України. Наказ від 25.12.2014 № 1003 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при депресії"]</ref><ref>[http://www.umj.com.ua/article/84287/algoritm-dii-likarya-i-kerivnika-zakladu-oxoroni-zdorov-ya-pri-nadanni-medichnoi-dopomogi-paciyentam-iz-depresiyeyu Алгоритм дії лікаря при наданні медичної допомоги пацієнтам із депресією]</ref>. Ефективність СІЗЗС при легкій або середньотяжкій депресії як доведено є спірною.
-== Посилання ==
+== Показання ==
+[[File:Prozac.jpg|thumb|«Прозак» - торгова назва флуоксетину.Це типовий представник селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.]]
-{{джерела|лютий 2017}}
+Основне показання для застосування СІЗЗС - [[Значний депресивний розлад|великий депресивний розлад.]] Препарати цієї групи часто також виписуються при тривожно-депресивному розладі,  соціальних фобіях, панічному розладі, обсесивно-компульсивному розладі, розладах прийому їжі, хронічних [[Біль|болях,]] іноді при посттравматичному стресовому розладі. Рідко призначаються при деперсоналізаційному розладі, але з меншим успіхом <ref>{{cite web|last=Medford|first=Nick|title=Understanding and treating depersonalization disorder|url=http://apt.rcpsych.org/content/11/2/92.full|publisher=Advances in Psychiatric Treatment (2005)|accessdate=11/11/2011|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87YdSsN|archivedate=2013-02-02}}</ref> .
+СІЗЗС також застосовуються при булімії, [[Ожиріння|ожирінні,]] передменструальному синдромі, межовому розладі особистості, хронічному больовому синдромі, зловживанні алкоголем <ref name="Пужинский"></ref> .
-[[Категорія:Психіатрія]]
-[[Категорія:Антидепресанти]]
+=== Депресія ===
+==== Загальна ефективність при депресії ====
+Згідно з даними двох мета-аналізів, опублікованими в 2008 і 2010, ефективність СІЗЗС при лікуванні депресії значною мірою залежить від ступеня її тяжкості <ref name="JAMA2010">{{Cite journal|doi=10.1001/jama.2009.1943|author=Jay C. Fournier, MA; Robert J. DeRubeis, PhD; Steven D. Hollon, PhD; Sona Dimidjian, PhD; Jay D. Amsterdam, MD; Richard C. Shelton, MD; Jan Fawcett, MD|title=Antidepressant Drug Effects and Depression Severity|year=2010|pages=47–53|issue=1|month=January|volume=303|journal=The Journal of the American Medical Association|url=http://jama.ama-assn.org/cgi/content/short/303/1/47?home|pmid=20051569}}</ref> <ref name="KIRSCH2008">{{Cite journal|author=Kirsch I, Deacon BJ, Huedo-Medina TB, Scoboria A, Moore TJ, Johnson BT |title=Initial Severity and Antidepressant Benefits: A Meta-Analysis of Data Submitted to the Food and Drug Administration |journal=PLoS Medicine |volume=5 |issue=2 |pages=e45 |year=2008 |month=February |pmid=18303940 |pmc=2253608 |doi=10.1371/journal.pmed.0050045}}</ref> . Відмінності в дії плацебо і представників групи СІЗЗС виявилися клінічно значимими лише при дуже тяжкій депресії, їхній ефект при депресивних епізодах легкого і середнього ступеня був незначним або зовсім відсутнім в порівнянні з плацебо <ref name="JAMA2010"></ref> <ref name="KIRSCH2008"></ref> .
+У другому з цих досліджень використовувалися дані всіх [[Клінічне випробування|клінічних випробувань,]] наданих FDA (Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських препаратів в США, ''англ.''  Food and Drug Administration) для ліцензування таких препаратів, як пароксетин, флуоксетин, сертралін і циталопрам. Щоб уникнути систематичних помилок, враховувалися дані не тільки опублікованих досліджень, а й неопублікованих <ref name="KIRSCH2008"></ref> . Зв'язок між ступенем тяжкості і ефективністю пояснюють зменшенням ефекту плацебо у хворих з важкою депресією, а не збільшенням ефекту препарату <ref name="KIRSCH2008"></ref> <ref>{{Cite news|first=Michael |last=Day |title=Prozac does not work in majority of depressed patients |url=http://www.newscientist.com/article/dn13375-prozac-does-not-work-in-most-depressed-patients.html |work=New Scientist |date=26 February 2008  |accessdate=2008-03-01 }}</ref> <ref>{{Cite news|title=Anti-depressants 'no better than placebo' |url=http://www.nursingtimes.net/clinicalnews/2008/02/antidepressants_such_as_prozac_not_clinically_effective.html |work=Nursing Times |date=February 26, 2008 |accessdate=2008-03-01 }}</ref> <ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/health/7263494.stm |title=Anti-depressants' 'little effect' |publisher=BBC |date=February 26, 2008}}</ref> .
+Деякі дослідники ставлять під сумнів статистичну основу даного дослідження, припускаючи, що в ньому недооцінюється величина ефекту антидепресантів <ref name="HORDER2010">{{Cite journal|author=Horder J, Matthews P, Waldmann R |title=Placebo, Prozac and PLoS: significant lessons for psychopharmacology |journal=Journal of Psychopharmacology |year=2010 |month=June |pmid=20571143 |doi=10.1177/0269881110372544|volume=25|issue=10|pages=1277–88}}</ref> <ref name="FOUNTOULAKIS2010">{{Cite journal|author=Fountoulakis KN, Moller H-J |title=Efficacy of antidepressants: a re-analysis and re-interpretation of the Kirsch data |journal=International Journal of Neuropsychopharmacology|volume=14|issue=3 |pages=1–8 |year=2010 |month=August |pmid=20800012 |doi=10.1017/S1461145710000957}}</ref> . Хоча навіть після повторного аналізу було виявлено, що дія цих антидепресантів все ще нижче порогових значень NICE при об'єднанні всіх результатів (конкретно пароксетин проходить порогові значення) <ref name="FOUNTOULAKIS2010"></ref> .
+Варто відзначити, що ще в 1950-х роках при проведенні контрольованих досліджень антидепресантів для лікування широкого спектру медичних, і зокрема психічних розладів, було описано явище, при якому пацієнти з більшим ступенем тяжкості депресії відчували значно більше клінічне покращення, ніж при менш важкій депресії <ref name="JAMA2010"></ref> . Ефективність антидепресантів була доведена переважно на основі тих досліджень, які включали осіб з найбільш тяжкими депресивними розладами <ref name="JAMA2010"></ref> .
+Російські дослідники оцінюють ефективність СІЗЗС при депресіях різного ступеня тяжкості інакше. Зокрема, висловлювалася думка, що при легких і середніх депресіях СІЗЗС можна порівняти за ефективністю з трициклічними антидепресантами, але при тяжких депресіях вони проявляють значно меншу ефективність у порівнянні з ТЦА <ref name="Быков">{{книга|автор=Быков Ю. В.|заглавие=Резистентные к терапии депрессии|ссылка=http://www.psychoreanimatology.org/download/books/Y_Bykov_Resistentnie_k_terapii_depressii.pdf|место=Ставрополь|год=2009|страниц=74}}</ref> {{rp|29}} . Стверджується, що препарати з групи СІЗЗС в більшій мірі показані при амбулаторних депресіях із супутньою невротичною (обсесивно - фобічною і тривожно -фобічною) симптоматикою, а ТЦА краще при [[Значний депресивний розлад|великих депресіях]] <ref name="Марценковский"></ref> .
+Тим часом виконані на Заході огляди клінічних досліджень і мета-аналізи переконливо показують, що СІЗЗС не відрізняються від ТЦА щодо їх ефективності при депресії <ref name="Trindade">{{статья|автор=Trindade E, Menon D|заглавие=Selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) for major depression. Part 1: evaluation of the clinical literature|ссылка=http://www.crd.york.ac.uk/crdweb/ShowRecord.asp?LinkFrom=OAI&ID=11997008514#.Uf-1YaybMjc|год=1999}}</ref> <ref>{{статья|автор=Dr Gurvinder Rull|заглавие=Selective Serotonin Reuptake Inhibitors|ссылка=http://www.patient.co.uk/doctor/Selective-Serotonin-Reuptake-Inhibitors-(SSRIs).htm|издание=Pacient.co.uk}}</ref> <ref>{{cite journal |author=Arroll B, Macgillivray S, Ogston S, ''et al.'' |title=Efficacy and tolerability of tricyclic antidepressants and SSRIs compared with placebo for treatment of depression in primary care: a meta-analysis |journal=Ann Fam Med |volume=3 |issue=5 |pages=449–56 |year=2005 |pmid=16189062 |pmc=1466912 |doi=10.1370/afm.349 |url=}}</ref> <ref> Geddes JR, Freemantle N, Mason J, et al; SSRIs versus other antidepressants for depressive disorder. Cochrane Database Syst Rev. 2000; (2): CD001851.</ref> . Не було виявлено також відмінностей в ефективності між різними представниками групи СІЗЗС <ref name="Trindade"></ref> .
+Існують, проте, і дані, згідно з якими антидепресанти групи СІЗЗСН (венлафаксин, мілнаципран і дулоксетин) більш ефективні, ніж СІЗЗС, а за іншими даними - настільки ж ефективні, як ТЦА. Таким чином, результати порівняння ефективності різних груп антидепресантів в клінічних дослідженнях суперечливі <ref>{{статья|автор=Данилов Д.С.|заглавие=От флуоксетина до эсциталопрама: сорокалетняя история селективных ингибиторов обратного нейронального захвата серотонина и их значение для клинической практики на современном этапе развития психофармакотерапии депрессий |ссылка=http://con-med.ru/magazines/dnevnik_psikhiatra_psikhiatricheskaya_gazeta/dnevnik_psikhiatra_psikhiatricheskaya_gazeta-02-2014/ot_fluoksetina_do_estsitaloprama_sorokaletnyaya_istoriya_selektivnykh_ingibitorov_obratnogo_neyronal/|издание=Дневник психиатра|год=2014|номер=2}}</ref> .<!--к абзацу-->
+Терапевтичний ефект СІЗЗС розвивається повільно: найчастіше він формується до кінця 2-5-го тижня терапії, а при застосуванні циталопраму і пароксетину - через 12-14 днів їхнього прийому <ref name="Чайка">{{книга|автор=Подкорытов В. С., Чайка Ю. Ю.|заглавие=Депрессии. Современная терапия|ссылка=http://medic-books.net/psihiatriy/566-depressii-sovremennaya-terapiya-podkorytov-v-s.html|место=Харьков|издательство=Торнадо|год=2003|страниц=352|isbn=966-635-495-0}}</ref> . У деяких випадках терапевтична дія при прийомі СІЗЗС розвивається лише через 6-8 тижнів після початку прийому препарату <ref name="Мосолов"></ref> . На відміну від трициклічних антидепресантів, перевага СІЗЗС полягає в тому, що вони призначаються відразу в терапевтично ефективному дозуванні і не вимагають поступового його нарощування <ref name="JANICAK"></ref> .
+СІЗЗС (за винятком флуоксетину) не показали ефективності при лікуванні депресії у дітей та підлітків <ref name="Быков, Беккер"></ref> .
+==== Терапевтично резистентна депресія ====
+{{См. также|Терапевтически резистентная депрессия}}
+СІЗЗС можуть бути ефективні й у тому випадку, коли застосування трициклічних антидепресантів не дало результатів при терапії депресій <ref name="Пужинский"></ref> . Клінічно показано, що при цьому заміна ТЦА на СІЗЗС дає поліпшення в 30-50% випадків. Крім того, антидепресанти, які відносяться до групи СІЗЗС, в силу відмінності своєї дії щодо нейротрансмітерних систем можуть бути взаємозамінні, тобто після невдалої терапії одним з препаратів СІЗЗС не виключена спроба використання іншого препарату з цієї ж групи <ref name="Быков"></ref> {{rp|39}} .
+З іншого боку, трициклічні антидепресанти теж можуть призначатися в якості другого кроку при неефективності раніше призначених СІЗЗС <ref name="Быков"></ref> {{rp|39}} , як і представники інших груп антидепресантів (наприклад, СІЗЗСН або бупропіон) <ref name="Добрянская">{{статья|заглавие=Современные подходы к диагностике и лечению тяжёлой депрессии|ссылка=http://neuro.health-ua.com/article/113.html|автор издания=Подготовила М. Добрянская|издание=Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия|год=2008|выпуск=3 (1)}}</ref> .
+При неефективності попередніх кроків в якості третього кроку призначається комбінація двох антидепресантів (наприклад, ТЦА і СІЗЗС - хоча в поєднанні ці препарати повинні застосовуватися з обережністю через можливість розвитку небезпечних побічних дій) <ref name="Быков"></ref> {{rp|40—42}} . Існують й інші методи подолання резистентності - наприклад, аугментація: додавання до ТЦА або СІЗЗС препарату, який не є антидепресантом, але здатного при такому поєднанні посилити антидепресивний ефект <ref name="Быков"></ref> {{rp|43—48}} .
+== Список ліків і хімічні формули ==
+'''Найбільш поширені препарати:'''  флуоксетин, пароксетин, сертралін, флувоксамін, циталопрам, есциталопрам.
+'''Інші:'''  {{нп3|Дапоксетин|дапоксетин||Dapoxetine}} , {{нп3|Панурамин|панурамин||Panuramine}} , {{нп3|Индалпин|индалпин||Indalpine}} , {{нп3|Фемоксетин|фемоксетин||Femoxetine}} , зимелідин, {{нп3|Церикламин|церикламин||Cericlamine}} .
+{| class="wikitable" style="font-size:smaller;text-align:center"
+|-
+! colspan="6"| Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
+|-
+|  [[File:Citalopram structure.svg|135px]] Циталопрам
+|  [[File:Dapoxetine Structural Formulae V.1.svg|135px]] Дапоксетин
+|  [[File:Escitalopram.svg|135px]] Есциталопрам
+|  [[File:Fluoxetine-2D-skeletal.svg|135px]] Флуоксетин
+|  [[File:Fluvoxamine structure.svg|135px]] Флувоксамін
+| [[File:Panuramine.png|135px]] Панурамін
+|-
+|}
+Індалпін
+пароксетин
+Фемоксетин
+сертралін
+Зимелідин
+Церікламін
+== Механізм дії та відмінності ==
+Механізм антидепресивної дії СІЗЗС - блокування зворотного захоплення (реаптейка) [[Серотонін|серотоніну]] [[Нейрон|нейронами,які його виділяють, що призводить до збільшення кількості [[серотоніну]] в [[синаптичній щілині.]]]] Згідно з класичною моноаміновою теорією виникнення депресії (вірніше, її різновиду - серотонінової теорії, яка набула поширення поряд з [[Норадреналін|норадреналіновою]]<ref name="Марценковский">{{статья|автор=Марценковский И.А.|заглавие=Клиническая фармакология антидепрессантов: механизмы эффективности и побочных эффектов|ссылка=http://neuronews.com.ua/article/6.html|издание=Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия|год=Декабрь 2006|номер=1 (1)}}</ref> ), дефіцит [[Нейромедіатори|нейромедіатора ]] серотоніну, що лежить в основі розвитку депресії, може бути усунений за допомогою антидепресантів цієї групи. Існують й інші антидепресанти (наприклад, ТЦА та інгібітори МАО), які теж впливають на рівень серотоніну, володіючи, проте, принципово іншим механізмом дії <ref name="Марценковский"></ref> .
+З впливом на серотонінові рецептор и пов'язують такі ефекти СІЗЗС, як корекція зниженого настрою, зниження вітальної туги, тривоги, [[Фобії|фобій,]] апетиту, легкий аналгетичний ефект, при тому що зміна рівня [[Норадреналін|норадреналін]] а й [[Дофамін|дофамін]] а, характерне для антидепресантів деяких інших груп, супроводжується кілька іншими ефектами: зниженням психомоторної загальмованості і психомоторної активацією <ref name="Щекина"></ref> .
+У той же час в основному саме з посиленням серотонинергической активності пов'язані і побічні ефекти СІЗЗС. Серотонінові рецептори широко представлені не тільки в ЦНС і [[Периферійна нервова система|периферичної нервової системи,]] але і в гладких м'язах [[Бронхи|бронхів,]] [[Травна система|шлунково-кишковій системі,]] стінках судин і ін. <ref name="Щекина"></ref> Стимуляція серотонінових рецепторів обумовлює шлунково-кишкові, сексуальні порушення, а при тривалому лікуванні препаратами СІЗЗС - ризик виникнення кровотеч <ref name="Марценковский"></ref> . Можливість екстрапірамідних рухових розладів обумовлена зниженням [[Дофамін|дофамінергічної]] передачі внаслідок підвищення рівня серотоніну при прийомі СІЗЗС <ref>{{статья|автор=Козловский В.Л.|заглавие=Лекарственная резистентность в психиатрии — проблема патофизиологии или психофармакологии?|ссылка=http://www.mediasphera.ru/uppic/Zhurnal nevrologii i psikhiatrii imeni S.S. Korsakova/2009/1/18/NEV_2009_01_18.pdf|издание=Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова|год=2009|том=109|номер=1|страницы=85—89}}</ref> <ref name="Leo-movement"> Leo RL (2001) [http://www.psychiatrictimes.com/display/article/10168/49691 Movement Disturbances Associated With SSRIs] . ''Psychiatric Times,''  Vol. 18 No. 5. </ref> , так як серотонін і дофамін в ряді структур [[Головний мозок|головного мозку]] знаходяться в реципрокних (антагоністичних) взаємодіях <ref>{{статья|автор=Дробижев М.Ю.|заглавие=Эффективность коаксила. Sine ira et studio|ссылка=http://www.consilium-medicum.com/article/17075|издание=Психиатрия и психофармакотерапия|год=2008|номер=2}}</ref> .
+Незважаючи на те, що всі препарати групи СІЗЗС блокують зворотне захоплення серотоніну, вони відрізняються за селективністю (тобто вибірковістю дії на серотонінові рецептори) та ступенем потужності цього ефекту <ref name="Кеннеди"></ref> .
+У міру накопичення даних про механізми дії та клінічні ефекти СІЗЗС стало очевидним, що, крім пригнічення зворотного захоплення серотоніну, ці антидепресанти мають й інші, так звані вторинні фармакологічні властивості. Зокрема, вони можуть пригнічувати зворотне захоплення [[Норадреналін|норадреналіну]] і [[Дофамін|дофаміну]], надавати пряму стимулюючу дію на серотонінові рецептори підтипу 5-HT2C<sub>,</sub> пригнічувати [[Мускариновий ацетилхоліновий рецептор|мускаринові холінорецептори.]] Кожен з СІЗЗС володіє своїм, індивідуальним набором цих вторинних фармакологічних властивостей. Саме вторинні фармакологічні властивості, на думку ряду провідних дослідників, відрізняють один СІЗЗС від іншого <ref name="Дробижев, Мухин"></ref> .
+{{Hider hiding|title=Вторичные фармакологические свойства отдельных препаратов
+|title-style = color: black; background-color: lavender;
+|content-style = text-align: left;
+|content=Так, ''флуоксетин'', помимо блокирования реаптейка серотонина (основное действие), блокирует и обратный захват норадреналина, прямым образом стимулирует 5-HT<sub>2С</sub><ref name="Дробижев, Мухин"/>. ''Сертралин'' является слабым ингибитором обратного захвата дофамина. ''Флувоксамин'' имеет некоторую активность по отношению к сигма-рецепторам, однако функции последних мало изучены<ref name="Аведисова">{{статья|автор=Аведисова А.С.|заглавие=Побочные эффекты антидепрессантов, нарушающие сексуальные функции|ссылка=http://old.consilium-medicum.com/media/psycho/05_06/322.shtml|издание=Психиатрия и психофармакотерапия|год=2005|том=7|номер=6|archiveurl=https://archive.is/HP9kE|archivedate=2013-06-25|deadlink=404}}</ref>. У ''циталопрама'' вторичные фармакологические свойства отсутствуют, что позволяет считать его наиболее типичным представителем группы СИОЗС<ref name="Дробижев, Мухин"/>.
+До появления эсциталопрама циталопрам считался наиболее селективным из всех СИОЗС<ref name="Костюченко-1"/>. Циталопрам представляет собой [[Рацемическая смесь|рацемическую смесь]] [[Стереоизомеры|стереоизомеров]] S-циталопрама и R-циталопрама. По силе ингибирования обратного захвата серотонина ''эсциталопрам'' (S-циталопрам) в 100 раз превосходит R-циталопрам<ref name="Костюченко-1"/><ref name="Незнанов">{{статья|автор=Незнанов Н.Г., Борцов А.В.|заглавие=Новое качество терапии расстройств тревожно-депрессивного спектра — эсциталопрам|ссылка=http://www.mediasphera.ru/journals/korsakov/detail/96/986/|издание=Журнал неврологии и психиатрии имени С.С. Корсакова|год=2005|номер=2}}</ref>, поэтому S-[[изомер]] практически полностью обусловливает эффект ингибирования обратного захвата серотонина циталопрама<ref name="Незнанов"/>. Применение эсциталопрама приводит к большему увеличению содержания серотонина в мозге, чем использование циталопрама<ref name="Незнанов"/>. Эсциталопрам несколько лучше переносится по сравнению с другими СИОЗС, за исключением сертралина<ref name="Костюченко-1"/>.
+''Пароксетин'' является наиболее мощным ингибитором обратного захвата серотонина из всех СИОЗС<ref name="pmid18983224">{{cite journal |author=Marks DM, Park MH, Ham BJ, Han C, Patkar AA, Masand PS, Pae CU. |title=Paroxetine: safety and tolerability issues |journal=Expert Opin Drug Saf |volume=7 |issue=6 |pages=783–94 |year=2008 |month=November |pmid=18983224 |doi= |url=  }}</ref>. Обладает также сродством к норадреналиновым, [[Дофаминовый рецептор|дофаминовым]], [[гистамин]]овым и [[Мускариновый ацетилхолиновый рецептор|мускариновым ацетилхолиновым]] рецепторам<ref name="pmid11420571">{{cite journal |author=Bourin M, Chue P, Guillon Y. |title=Paroxetine: a review |journal=CNS Drug Rev |volume=7 |issue=1 |pages=25–47 |year=2001 |month=Spring |pmid=11420571 |doi= |url=  }}</ref>, к альфа1-, альфа2- и бета-[[Адренорецепторы|адренергическим рецепторам]]<ref name="gsk-paxil">{{cite web|url=http://us.gsk.com/products/assets/us_paxil.pdf|format=PDF|title=PAXIL (paroxetine hydrochloride) Tablets and Oral Suspension: PRESCRIBING INFORMATION|year=2007|month=August|accessdate=2007-08-14|publisher=[[GlaxoSmithKline]]|location=Research Triangle Park, NC|archiveurl=http://www.webcitation.org/61Bq63bfe|archivedate=2011-08-25}}</ref>.
+Наличие у ''пароксетина'' холинолитического эффекта (воздействия на ацетилхолиновые рецепторы) приводит к тому, что при его приёме происходит быстрая редукция тревоги и бессонницы, при этом слабее проявляется свойственный группе СИОЗС первоначальный активирующий эффект, менее выражены такие побочные эффекты, как рвота или понос. Соответственно, данный антидепрессант может оказаться предпочтительным при лечении тревожно-фобических нарушений, тревожных депрессий, но будет хуже переноситься, если в структуре депрессивного расстройства присутствует выраженное психическое и двигательное торможение<ref name="Дробижев, Мухин"/>.
+Кроме того, холинолитические свойства пароксетина потенциально сопряжены с развитием запоров, увеличением массы тела, сухостью во рту, задержкой мочи, сексуальными нарушениями, а также возможностью [[Синдром отмены|синдрома отмены]] — побочные эффекты, которые в меньшей степени присущи другим антидепрессантам этой группы<ref name="Дробижев, Мухин"/>.
+Как и ''сертралин'', пароксетин в относительно высоких дозах ингибирует обратный захват дофамина, что способствует усилению антидепрессивного эффекта. Однако, в то время как с влиянием на обратный захват дофамина связывают благоприятное действие сертралина на когнитивные функции, пароксетин, напротив, может вызывать [[когнитивные нарушения]]. По-видимому, это обусловлено его достаточно выраженными холинолитическими свойствами и более слабым влиянием на дофаминовые рецепторы по сравнению с сертралином. Пароксетину свойствен выраженный [[седативный эффект]]<ref name="Ушкалова"/>.
+Что же касается ''флуоксетина'', обладающего свойством напрямую стимулировать 5-HT<sub>2С</sub>-рецепторы, то при его приёме более выражен первоначальный активирующий эффект СИОЗС. При этом возможно усиление тревоги, нарушения сна, угнетение аппетита, снижение массы тела<ref name="Дробижев, Мухин"/>.
+Флуоксетин предпочтителен при лечении депрессий, протекающих с моторной заторможенностью и [[Гиперсомния|гиперсомнией]], он также может оказаться эффективнее других СИОЗС при [[Булимия|булимии]] и переедании. В то же время он может плохо переноситься пациентами с [[Психомоторное возбуждение|психомоторным возбуждением]], с тревогой и бессонницей — такого рода симптоматику он способен усугублять<ref name="Дробижев, Мухин"/>.
+Побочные эффекты ''циталопрама'' более предсказуемы, поскольку обусловлены только общими для СИОЗС серотонинергическими механизмами. Соответственно возникает возможность назначать этот антидепрессант в ситуациях, предъявляющих повышенные требования к безопасности и переносимости<ref name="Дробижев, Мухин"/>.}}
+== Фармакокінетика ==
+Біотрансформація СІЗЗС відбувається в печінці, а їх метаболіти виводяться через нирки. Тому серйозні порушення функцій цих органів є протипоказаннями для застосування даних препаратів <ref name="Пужинский"></ref> .
+Пароксетин і флувоксамін метаболізуються до неактивних речовин. Флуоксетин на шляху N-метилування метаболізується до норфлуоксетину, сертралін метаболізується до дезметилсертраліна, а циталопрам - до дезметилциталопрама. Ці метаболіти теж блокують захоплення серотоніну <ref name="Пужинский"></ref> .
+Швидкість виведення з організму окремих препаратів цієї групи різна. Більшість СІЗЗС мають тривалий період напіввиведення (не менше доби), що дозволяє застосовувати їх один раз в день. Виняток становить флувоксамін: його слід приймати два рази на добу <ref name="Ушкалова"></ref> . Період напіввиведення у флувоксаміну становить 15 год. <ref name="Пужинский"></ref>
+Найбільш тривалий період напіввиведення у флуоксетина <ref name="Пужинский"></ref> , він складає 1-3 доби після одноразового застосування і 4-6 діб після досягнення рівноважної концентрації. Період напіввиведення його активного метаболіту норфлуоксетину становить 4-16 діб; препарат виводиться у вигляді норфлуоксетину протягом 1 тижня <ref>{{Mashkonline|Флуоксетин}}</ref> . При такому періоді напіввиведення необхідно кілька тижнів для досягнення стійкої концентрації і такий же період для повного виведення препарату з організму після припинення його прийому. Тому максимум клінічної дії флуоксетину може проявитися через кілька тижнів після початку його прийому і зберігатися тривалий час після його скасування <ref name="JANICAK"></ref> .
+Тривалий період напіввиведення обумовлює менший ризик розвитку синдрому відміни в разі різкого припинення прийому флуоксетину <ref name="Ушкалова"></ref> .
+Побічні ефекти флуоксетину можуть зберігатися протягом більш тривалого часу, ніж у інших СІЗЗС, ризик розвитку серотонінового синдрому на тлі лікарських взаємодій також вище. Крім того, фармакокінетика флуоксетина носить нелінійний характер, і підвищення його дози призводить до непропорційного підвищенню рівня препарату в крові <ref name="Ушкалова"></ref> (як і підвищення дози пароксетину, який теж має нелінійну фармакокінетику <ref name="JANICAK"></ref> ), відповідно до непропорційно вираженої клінічної дії і таким же непропорційно вираженим проявам побічних ефектів <ref name="JANICAK"></ref> .
+Для флувоксаміну властива слабко виражена нелінійна фармакокінетика, а циталопрам і сертралін відрізняються лінійною фармакокінетикою <ref name="JANICAK"></ref> .
+На рівень концентрації пароксетину (і, можливо, флуоксетину) більшою мірою, ніж у інших СІЗЗС, впливає вік хворого. У пацієнтів старше 65 років, соматично благополучних, рівень його концентрації може бути на 50-100% вище, ніж у пацієнтів молодшого віку. Вікові відмінності в рівнях концентрації різних СІЗЗС мають велике значення, так як пацієнти літнього віку часто приймають комплексні медикаментозні призначення, а дія СІЗЗС на певні ензими системи цитохром P450 залежить від концентрації препарату <ref name="JANICAK"></ref> .
+Рівень концентрації флувоксаміну в крові не залежить від вікових особливостей пацієнта, однак у жінок концентрація цього препарату завжди на 40-50% вище, ніж у чоловіків. Рівень концентрації сертраліну у чоловіків юнацького віку на 35% нижче, ніж у молодих жінок і людей похилого віку <ref name="JANICAK"></ref> .
+При терапевтичних концентраціях СІЗЗС в крові не існує чіткої кореляції між дозуванням препарату та клінічною реакцією, тобто нарощування дозування препарату не впливає суттєво на його лікувальний ефект. Тому лікарський моніторинг (вимірювання концентрації препарату в крові) під час застосування СІЗЗС в більшості випадків не проводиться. Проводити його має сенс перш за все у хворих з індивідуальними особливостями [[Обмін речовин|метаболізму]] - уповільненим або прискореним процесом виведення, який обумовлює більш високу або більш низьку концентрацію ліків в крові <ref name="JANICAK"></ref> .
+Всі препарати групи СІЗЗС з високою активністю зв'язуються з [[Білки|білками]] [[Плазма крові|плазми]] (95-96% флуоксетину, пароксетину та сертраліну, що циркулюють в крові, знаходяться у зв'язаному стані), що визначає низьку ефективність гемодіалізу з метою виведення цих препаратів при отруєннях, викликаних їхнім передозуванням <ref name="Пужинский"></ref> .
+== Побічні ефекти ==
+Найбільш частими побічними ефектами СІЗЗС є шлунково-кишкові розлади, такі як [[Нудота|нудота,]] [[Блювання|блювання,]] [[Диспепсія|диспепсія,]] болі в животі, [[Діарея|діарея,]] закрепи. Можливий і розвиток анорексії з втратою ваги <ref name="Мосолов"></ref> . Шлунково-кишкові побічні дії, особливо нудота, часто розвиваються на 1-му - 2-му тижні терапії і зазвичай проходять швидко (тоді як побічні ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи порушення сну, можуть зберігатися тривалий час). Хоча СІЗЗС часто викликають помірне зниження маси тіла при короткочасній  терапії з метою купірування, відомо також про можливості збільшення ваги при тривалій підтримуючій терапії деякими, але не всіма СІЗЗС <ref name="Кеннеди"></ref> .
+До побічних ефектів СІЗЗС відносяться також [[Безсоння|безсоння,]] загострення тривоги, [[Головний біль|головний біль,]] запаморочення, відсутність або зниження апетиту, фізична слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість, тремор, пітливість, сексуальні порушення (ослаблення [[Лібідо|лібідо]] або потенції, гальмування (уповільнення) еякуляції або аноргазмія, фригідність ), екстрапірамідні розлади <ref name="Ener">{{cite pmid|12873279}}</ref> <ref name="Leo-movement"></ref> (акатизія, гостра дистонія, паркінсонізм і стани, подібні до пізньої дискінезії <ref name="Leo-movement"></ref> ), гіперпролактинемія (підвищення пролактину) <ref name="Trenque">{{статья|автор=Trenque T, Herlem E, Auriche P, Dramé M|заглавие=Serotonin reuptake inhibitors and hyperprolactinaemia: a case/non-case study in the French pharmacovigilance database|издание=Drug Saf|год=2011 Dec 1|том=34|номер=12|страницы=1161-6|doi=10.2165/11595660-000000000-00000|pmid=22077504}}</ref> <ref name="Torre">{{статья|автор=Torre D, Falorni A|заглавие=Pharmacological causes of hyperprolactinemia|ссылка=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2376090/|издание=Ther Clin Risk Manag|год=Oct 2007|том=3|номер=5|страницы=929—951}}</ref> , [[Остеопороз|остеопороз]] <ref name="Gelenberg"> {{статья|заглавие=Практические рекомендации по ведению пациентов с депрессией / Подготовил С. Костюченко|ссылка=http://neuro.health-ua.com/page/prakticheskie-rekomendacii-po-vedeniyu-pacientov-s-depressiej}} На основі матеріалу: Gelenberg AJ, Freeman MP, Markowitz JC ''et al''  «Practice guideline for the treatment of patients with major depressive disorder » // ''American Journal of Psychiatry''  (2010; Vol. Р2015-13545</ref> .
+Безсоння - один з найбільш частих побічних ефектів СІЗЗС, що виникає в 20-25% випадків. У дослідженнях, що включали застосування полісомнографії, відзначалося зниження ефективності сну на тлі прийому СІЗЗС, збільшення кількості повних або часткових пробуджень <ref name="Койл"></ref> .
+Крім того, можливі дратівливість, агресивність, підвищена збудливість і нервозність, [[Дисфорія|дисфорія,]] інверсія знака фази з депресії в [[Манія|манію]] або гіпоманію або почастішання і прискорення циклу з формуванням «швидкого циклу» <ref name="Койл"></ref> <ref name="Vereitinova">{{статья
+| автор         = Вереитинова В. П., Тарасенко О. А.
+| заглавие      = Побочное действие антидепрессантов
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://www.provisor.com.ua/archive/2003/N14/art_33.htm
+| автор издания =
+| издание       = Провизор
+| тип           =
+| место         =
+| издательство  =
+| год           = 2003
+| выпуск        =
+| том           =
+| номер         = 14
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}</ref> <ref>{{статья
+| автор         = Дробижев М. Ю., Мухин А. А.
+| заглавие      = Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: возможности выбора (комментарии к работам Thase и соавт.)
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://www.consilium-medicum.com/article/10723
+| автор издания = Научный центр психического здоровья РАМН, г. Москва
+| издание       = Психиатрия и психофармакотерапия
+| тип           =
+| место         = М.
+| издательство  = Научный центр психического здоровья РАМН
+| год           = 2004
+| выпуск        =
+| том           = 6
+| номер         = 1
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}</ref> .
+Нерідко відзначалися випадки так званого СІЗЗС-індукованого апатичного синдрому - стану при прийомі СІЗЗС, що характеризується втратою [[Мотивація|мотивації]] та емоційним притупленням, які не є результатом седації або симптомом депресії; цей синдром носить дозозалежний характер і має зворотній розвиток при скасуванні, призводить до значного зниження якості життя у дорослих, соціальних труднощів та появи труднощів у навчанні у підлітків <ref name="pmid15330228">{{cite journal |author=Barnhart W.J., Makela E.H., Latocha M.J. |title=SSRI-induced apathy syndrome: a clinical review |journal=J Psychiatr Pract |volume=10 |issue=3 |pages=196–9 |year=2004 |month=May |pmid=15330228 |doi= |url=http://meta.wkhealth.com/pt/pt-core/template-journal/lwwgateway/media/landingpage.htm?issn=1527-4160&volume=10&issue=3&spage=196}}</ref> <ref name="pmid16553543">{{cite journal |author=Reinblatt S.P., Riddle M.A. |title=Selective serotonin reuptake inhibitor-induced apathy: a pediatric case series |journal=J Child Adolesc Psychopharmacol |volume=16 |issue=1-2 |pages=227–33 |year=2006 |pmid=16553543 |doi=10.1089/cap.2006.16.227 |url=http://dx.doi.org/10.1089/cap.2006.16.227}}</ref> .
+Можливі також лейкопенія, тромбоцитопенія <ref name="Пужинский"></ref> , шлунково-кишкові кровотечі <ref name="Костюченко-1"></ref> <ref name="Andrews"></ref> <ref>{{cite pmid|15794724}}</ref> <ref name="Andrade">{{cite pmid|21190637}}</ref> <ref>{{cite pmid|18606952}}</ref> , внутрішньочерепні крововиливи (ризик цього побічного ефекту дуже низький) <ref>{{cite pmid|23077009}}</ref> , підвищений ризик сонячних опіків <ref>{{cite web|author=September 23, 2012 |url=http://www.emedicinehealth.com/ssris_and_depression/page5_em.htm |title=SSRIs and Depression |publisher=Emedicinehealth.com}}</ref> , підвищення рівня [[Холестерин|холестерину]] <ref name="clinpsy"> {{публикация|книга|заглавие=Клиническая психиатрия: [Учеб. пособие]: Пер. с англ., перераб. и доп.|ответственный=Х.И. Каплан, Б.Дж. Садок; Ред. и авт. доп. Ю.А. Александровский, А.С. Аведисова, Л.М. Барденштейн и др.; Гл. ред.: Т.Б. Дмитриева|место=Москва|издательство=ГЭОТАР МЕДИЦИНА|год=1998|isbn=5-88816-010-5|страниц=505}} ''Оригінал:''  {{книга|заглавие=Pocket Handbook of Clinical Psychiatry|ответственный=Harold I Kaplan, Benjamin J Sadock|место=Baltimore|издательство=Williams & Wilkins|isbn=0-683-04583-0}}</ref> , неспецифічні зміни на ЕКГ <ref name="Пужинский"></ref> . Рідкісними побічними ефектами СІЗЗС є [[Брадикардія|брадикардія,]] гранулоцитопенія, судоми, гіпонатріємія, ураження печінки, серотоніновий синдром <ref name="pmid10787369">[154] ^ {{cite journal |author=Snow V., Lascher S., Mottur-Pilson C. |title=Pharmacologic treatment of acute major depression and dysthymia. American College of Physicians-American Society of Internal Medicine |journal=[[Ann. Intern. Med.]] |volume=132 |issue=9 |pages=738–42 |year=2000 |month=May |pmid=10787369 |doi= |url=http://www.annals.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=10787369}} Переклад: [http://www.mediasphera.ru/mjmp/2002/3/r3-02-37.htm Медикаментозна терапія гострої великої депресії і дистимії]</ref> , набряки <ref name="Рациональная фармакотерапия"></ref> . Іноді прийом СІЗЗС призводить до розвитку [[Глаукома|глаукоми]] <ref name="pmid19587851">{{cite journal |author=Costagliola C., Parmeggiani F., Semeraro F., Sebastiani A.|title=Selective serotonin reuptake inhibitors: a review of its effects on intraocular pressure |journal=[[Curr Neuropharmacol]] |volume=6 |issue=4 |pages=293–310 |year=2008 |month=December |pmid=19587851 |pmc=2701282 |doi=10.2174/157015908787386104 |url=}}</ref> <ref name="pmid12908846">{{cite journal |author=Tripathi R.C., Tripathi B.J., Haggerty C. |title=Drug-induced glaucomas: mechanism and management |journal=[[Drug Saf]] |volume=26 |issue=11 |pages=749–67 |year=2003 |pmid=12908846 |doi= |url=http://content.wkhealth.com/linkback/openurl?issn=0114-5916&volume=26&issue=11&spage=749}}</ref> .
+СІЗЗС на пізньому терміні вагітності можуть чинити тератогенну дію <ref name="JANICAK"></ref> <ref name="pmid17167929">{{cite journal |author |title=SSRI antidepressants and birth defects |journal=Prescrire Int. |volume=15 |issue=86 |pages=222–3 |year=2006 |pmid=17167929 |doi= |url= }}</ref> . При їхньому прийомі підвищений також ризик самовільних абортів <ref name="Rahimi">{{cite pmid|16720091}}</ref> <ref name="Nikfar">{{cite pmid|23351929}}</ref> <ref name="Fenger">{{cite pmid|21893008}}</ref> і передчасних пологів <ref name="Fenger"></ref> <ref name="El Marroun">{{cite pmid|25252317}}</ref> <ref> {{cite web|url=http://www.labclinpharm.ru/1023.html|title=Приём антидепрессантов может повышать риск преждевременных родов|accessdate=2014-12-20}} Джерело: ''JAMA / Archives journals, news release, Oct.350'' </ref> , підвищений ризик низької маси тіла у новонароджених <ref name="Fenger"></ref> . Застосування СІЗЗС під час третього триместру вагітності пов'язане з симптомами відміни у новонароджених, а також з підвищеним ризиком легеневої гіпертензії <ref name="Andrews"></ref> . Висловлюється твердження, що прийом пароксетину <ref name="psylaw-2009-1-45">{{статья|заглавие=Пароксетин (паксил) и флуоксетин (прозак) могут вызывать нарушения развития плода|ссылка=https://web.archive.org/web/20151020021012/http://gazeta.psylaw.ru/2009-1-45.php|издание=Московская областная психиатрическая газета|год=Январь — февраль 2009 г|номер=1 (45)}}</ref> <ref name="Fenger"></ref> і флуоксетину в першому триместрі вагітності підвищує ризик порушень розвитку серця у плоду <ref name="psylaw-2009-1-45"></ref> <ref>{{cite pmid|23660045}}</ref> , хоча ці дані не завжди підтверджуються <ref name="Rahimi"></ref> <ref name="Nikfar"></ref> . Наявні також дані про те, що прийом інгібіторів зворотного захоплення серотоніну під час вагітності може, ймовірно, призводити до порушень психічного розвитку у дітей, зокрема до розладів аутистичного спектра <ref>{{cite pmid|27662278}}</ref> <ref name="El Marroun"></ref> .
+У перші дні застосування флуоксетину, а також, можливо, і на подальших етапах лікування можуть спостерігатися акатизія, головні болі, порушення гостроти зору, [[Алергія|алергічні реакції,]] переважно шкірні <ref name="Пужинский"></ref> . При застосуванні флуоксетину вкрай рідко спостерігалися випадки злоякісного нейролептичного синдрому <ref name="JANICAK">{{книга
+|автор          = Яничак Ф. Дж., Дэвис Дж. М., Прескорн Ш. Х., Айд Ф. Дж. мл.
+|заглавие       = Принципы и практика психофармакотерапии
+|ссылка         = http://www.rosmedic.ru/medinfo/classicheskaya-medicina/psihiatriya-psihologiya/principy-i-praktika-psihofarmakoterapii.zip
+|издание        = 3-е
+|место          = М.
+|издательство   =
+|год            = 1999
+|страницы       =
+|страниц        = 728
+|isbn           = 966-521-031-9}}</ref> .
+Циталопрам в дозах понад 40 мг в день може викликати зміни електричної діяльності серця, що порушує ритм, включаючи смертельно небезпечну піруетну [[Тахікардія|тахікардію]] (Torsade de Pointes). Цей ризик особливо великий для пацієнтів, які вже потерпають від захворювань серця, а також для пацієнтів з низьким рівнем [[Калій|калію]] та [[Магній|магнію]] в крові <ref> {{cite web|url=http://www.labclinpharm.ru/1758.html|title=Приём антидепрессантов связан с опасным нарушением ритма сердца|date=02.09.2011|accessdate=2014-12-23}} ''Джерело:''  US Food and Drug Administration, news release, Aug. 350</ref> .
+=== Сексуальна дисфункція ===
+СІЗЗС можуть викликати різні види сексуальної дисфункції, такі як аноргазмія, еректильна дисфункція та зниження [[Лібідо|лібідо]] <ref name="Coleman"></ref> . Статеві дисфункції виявляються у 30-50% пацієнтів, які отримують СІЗЗС <ref name="Кеннеди"></ref> (за іншими даними - 25-73% <ref name="Melton"> [http://www.medscape.com/viewarticle/769813 How Is Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction Managed?] - ''Sarah T. Melton,''  [http://www.medscape.com/pharmacists Medscape Pharmacists]</ref> ), і є найбільш поширеною причиною відмови від прийому цих препаратів <ref name="Аведисова"></ref> . У багатьох людей сексуальні функції відновлюються після відміни антидепресантів, однак у деяких пацієнтів сексуальні побічні ефекти зберігаються на невизначений термін після припинення прийому препарату <ref>{{публикация|статья|автор=Bahrick AS|заглавие=Persistence of Sexual Dysfunction Side Effects after Discontinuation of Antidepressant Medications: Emerging Evidence|издание=The Open Psychology Journal|год=2008|ссылка=http://benthamopen.com/contents/pdf/TOPSYJ/TOPSYJ-1-42.pdf|volume=1|страницы=42-50|doi=10.2174/1874350100801010042}}</ref> .
+Пароксетин викликає статистично більш значимий рівень сексуальної дисфункції, ніж інші антидепресанти цієї групи <ref name="Аведисова"></ref> . Найрідше викликає сексуальну дисфункцію флувоксамін <ref name="Anderson"></ref> .
+Затримка оргазму <ref name="Аведисова"></ref> <ref name="Clayton">{{Cite journal| author = Clayton AH |title=Antidepressant-Associated Sexual Dysfunction: A Potentially Avoidable Therapeutic Challenge |journal=Primary Psychiatry |volume=10 |issue=1 |pages=55–61 |year=2003 |url = http://www.primarypsychiatry.com/aspx/articledetail.aspx?articleid=1362}}</ref> або відсутність оргазму <ref name="Clayton"></ref> - це переважаючий сексуальний побічний ефект у СІЗЗС <ref name="Аведисова"></ref> <ref name="Clayton"></ref> . Наступна за частотою сексуальна дисфункція - зниження лібідо; найменш поширені при лікуванні цими препаратами скарги на порушення [[Ерекція|ерекції]] і зниження чутливості статевих органів. Крім того, можливі й інші сексуальні побічні дії: зниження сексуального потягу, прискорений оргазм, збільшення тривалості ерекції та ін. <ref name="Аведисова"></ref>
+Сексуальні побічні ефекти СІЗЗС залежать від дози, більш високі дози викликають їх значно частіше <ref name="Аведисова"></ref> .
+Існують різні підходи до вирішення цієї проблеми <ref name="Melton"></ref> :
+{{Hider hiding|title=Лечение сексуальной дисфункции
+|title-style = color: black; background-color: lavender;
+|content-style = text-align: left;
+|content=* Применение антидепрессанта без снижения его дозы (данный подход позволяет определить, не редуцируются ли в дальнейшем симптомы сексуальной дисфункции из-за адаптации организма к действию антидепрессанта — что, однако, происходит лишь у 10% пациентов)<ref name="Melton"/>.
+* Снижение дозы<ref name="Койл"/><ref name="Melton"/><ref name="Kanaly">{{cite pmid|12429073}}</ref>.
+* Переход на другой антидепрессант, характеризующийся меньшим риском сексуальной дисфункции<ref name="Melton"/><ref name="Kanaly"/>.
+* «Лекарственные каникулы», то есть отмена антидепрессанта на несколько дней<ref name="Койл"/><ref name="Melton"/> (для препаратов с относительно коротким периодом полувыведения<ref name="Койл"/>). Оправданность применения этого метода сомнительна, так как «лекарственные каникулы» увеличивают риск рецидива депрессии, а при возобновлении приёма антидепрессанта сексуальная дисфункция может возникнуть опять<ref name="Clayton"/>.
+* Приём суточной дозы антидепрессанта приблизительно за сутки до полового акта (чтобы уровень препарата в организме был максимально низким)<ref name="Melton"/>.
+* Добавление к антидепрессанту другого препарата, способного устранить сексуальную дисфункцию<ref name="Clayton"/><ref name="Kanaly"/>.
+Для лечения сексуальной дисфункции, вызванной СИОЗС, могут применяться следующие препараты:
+* [[бупропион]]<ref name="Gelenberg"/><ref name="Койл"/><ref name="Melton"/><ref name="Taylor">{{cite pmid|23728643}}</ref> (ингибитор обратного захвата норадреналина/дофамина — [[СИОЗНиД]])
+* [[буспирон]]<ref name="Gelenberg"/><ref name="Койл"/><ref name="Арана">{{книга|автор=Арана Дж., Розенбаум Дж.|заглавие=Фармакотерапия психических расстройств. Пер. с англ|ссылка=http://bookap.info/genpsy/psyfarmak/gl1.shtm|место=Москва|издательство=Издательство БИНОМ|год=2004|страниц=416|isbn=5-9518-0098-6}}</ref><ref name="Clayton"/> (частичный [[агонист]] [[5-HT1A-рецептор|5-HT<sub>1A</sub>-рецепторов]])
+* [[ципрогептадин]]<ref name="Койл"/><ref name="Арана"/><ref name="Gitlin">{{cite pmid|7929021}}</ref> (антагонист [[5-HT2-рецептор]]ов)
+* [[метилфенидат]]<ref name="Balon">{{cite pmid|16946173}}</ref> ([[Психостимуляторы|стимулятор]])
+* [[миртазапин]]<ref name="Арана"/> (норадренергический и специфический серотонинергический антидепрессант)
+* [[тразодон]]<ref name="Balon"/> (специфический серотонинергический антидепрессант)
+* [[амфетамин]] (стимулятор)
+* [[амантадин]]<ref name="Койл"/><ref name="Арана"/> ([[противовирусный препарат]])
+* [[прамипексол]]<ref name="Balon"/> (агонист [[дофамин]]а)
+* [[ропинирол]]<ref name="Balon"/> (агонист дофамина)
+* [[гингко]] билоба<ref name="Арана"/>
+* [[йохимбин]]<ref name="Койл"/><ref name="Арана"/><ref name="Gitlin"/>
+* [[силденафил]] (Виагра)<ref name="Gelenberg"/><ref name="Melton"/><ref name="Taylor"/>
+* [[тадалафил]] (Сиалис)<ref name="Gelenberg"/><ref name="Taylor"/>
+* гель [[тестостерон]]а<ref name="Melton"/>
+Относительно некоторых из этих препаратов были указаны лишь единичные случаи их использования, предположительно демонстрирующие их эффективность<ref name="Арана"/>.
+При обзоре 23 рандомизированных плацебо-контролируемых исследований, включивших 1886 пациентов, было обнаружено, что эффективной стратегией при лечении сексуальной дисфункции, вызванной приёмом антидепрессантов, является назначение силденафила или тадалафила мужчинам, а женщинам — назначение бупропиона в высоких дозах; эффективность остальных препаратов сомнительна<ref name="Taylor"/>.
+Полезными при сексуальной дисфункции, связанной с приёмом СИОЗС, также могут быть здоровый образ жизни (включающий, например, снижение веса, физические упражнения, отказ от курения и употребления алкоголя) и [[когнитивно-поведенческая терапия]]<ref name="Balon"/>.}}
+З іншого боку, ефект СІЗЗС, що полягає в уповільненні сексуального збудження може використовуватися при лікуванні передчасної еякуляції <ref>{{Cite journal|author=Waldinger MD, Olivier B |title=Utility of selective serotonin reuptake inhibitors in premature ejaculation |journal=Current Opinion in Investigational Drugs |volume=5 |issue=7 |pages=743–7 |year=2004 |month=July |pmid=15298071}}</ref> .
+=== Ризик суїциду ===
+Кілька досліджень показали, що використання СІЗЗС пов'язане з більш високим ризиком суїцидальної поведінки у дітей та підлітків <ref name="FDA2">{{cite web|url=http://www.fda.gov/ohrms/dockets/ac/06/briefing/2006-4272b1-01-FDA.pdf|title=Clinical review: relationship between antidepressant drugs and suicidal behavior in adults|accessdate=2007-09-22|author=Stone MB, Jones ML|date=2006-11-17|format=PDF|work=Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC)|publisher=FDA|pages=11–74|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87Z9MLQ|archivedate=2013-02-02}}</ref> <ref name="FDA3">{{cite web|url=http://www.fda.gov/ohrms/dockets/ac/06/briefing/2006-4272b1-01-FDA.pdf|title=Statistical Evaluation of Suicidality in Adults Treated with Antidepressants|accessdate=2007-09-22|author=Levenson M, Holland C|date=2006-11-17|format=PDF|work=Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic Drugs Advisory Committee (PDAC)|publisher=FDA|pages=75–140|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87Z9MLQ|archivedate=2013-02-02}}</ref> <ref name="Olfson">{{Cite journal|author=Olfson M, Marcus SC, Shaffer D |title=Antidepressant drug therapy and suicide in severely depressed children and adults: A case-control study |journal=Archives of General Psychiatry |volume=63 |issue=8 |pages=865–72 |year=2006 |month=August |pmid=16894062 |doi=10.1001/archpsyc.63.8.865}}</ref> <ref name="Tandt">{{статья
+| автор         = Tandt H., Audenaert K., van Heeringen C.
+| заглавие      = SSRIs (selective serotonin reuptake inhibitors) and suicidality in adults, adolescents and children
+| оригинал      = Ssri’s en suïcidaliteit bij volwassenen, adolescenten en kinderen
+| ссылка        = http://www.tijdschriftvoorpsychiatrie.nl/en/tijdschrift/artikel/TVPart_2793
+| язык          = голландский
+| издание       = Tijdschrift voor psychiatrie
+| место         = Нидерланды
+| издательство  = Uitgeverij De Tijdstroom
+| год           = 2001
+| том           = 51
+| номер         = 6
+| страницы      = 387—393
+}}</ref> <ref>{{cite pmid|26410011}}</ref> , а також, ймовірно, у молодих дорослих <ref name="Tandt"></ref> . Наприклад, в [[2004|2004 році]] Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США ( {{lang-en|Food and Drug Administration, FDA, USFDA}} ) проаналізувало клінічні дослідження на дітях з [[Значний депресивний розлад|великим депресивним розладом]] і виявило статистично значуще збільшення ризику «можливих суїцидальних думок і суїцидальної поведінки» у приблизно 80% досліджуваних <ref name="FDA">{{cite web|url=http://www.fda.gov/OHRMS/DOCKETS/ac/04/briefing/2004-4065b1-10-TAB08-Hammads-Review.pdf|title=Review and evaluation of clinical data. Relationship between psychiatric drugs and pediatric suicidal behavior.|accessdate=2008-05-29|author=Hammad TA|date=2004-08-116|format=PDF|publisher=FDA|pages=42; 115|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87alWkd|archivedate=2013-02-02}}</ref> .
+Думка щодо того, чи можуть СІЗЗС підвищувати ризик самогубства у дорослих пацієнтів, є дискусійною. Відомості щодо цього суперечливі <ref name="Gunnell">{{статья|автор=Gunnell D, Ashby D|заглавие=Antidepressants and suicide: what is the balance of benefit and harm|ссылка=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC443451/|издание=BMJ|год=2004 Jul 3|том=329|номер=7456|страницы=34-8|doi=10.1136/bmj.329.7456.34|pmid=15231620}}</ref> <ref name="Healy D, Whitaker C">{{статья|автор=Healy D, Whitaker C|заглавие=Antidepressants and suicide: risk-benefit conundrums|ссылка=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC193979/|издание=J Psychiatry Neurosci|год=2003 Sep|том=28|номер=5|страницы=331-7|pmid=14517576}}</ref> <ref name="Khan">{{статья|автор=Khan A, Khan S, Kolts R, Brown WA|заглавие=Suicide rates in clinical trials of SSRIs, other antidepressants, and placebo: analysis of FDA reports|ссылка=http://journals.psychiatryonline.org/article.aspx?Volume=160&page=790&journalID=13|издание=Am J Psychiatry|год=2003 Apr|том=160|номер=4|страницы=790-2|doi=10.1176/appi.ajp.160.4.790|pmid=12668373}}</ref> <ref name="Healy D, Langmaak C">{{статья|автор=Healy D, Langmaak C, Savage M|заглавие=Suicide in the course of the treatment of depression|издание=J Psychopharmacol|год=1999|том=13|номер=1|страницы=94-9|pmid=10221363}}</ref> <ref>{{cite web|url=http://www.belmapo.by/downloads/psihiatriy/2012/antidpres_sucid.pdf|title=Расстройства настроения, нормотимики, антидепрессанты и риск суицида|author=Е.В. Ласый |publisher=Кафедра психиатрии и наркологии БелМАПО}}</ref> . Наприклад, в [[2005|2005 році]] був проведений мета-аналіз 702 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), куди увійшло понад 87 000 пацієнтів (Fergusson і співавт.); цей аналіз показав значне підвищення ризику суїцидальних спроб - але незавершених суїцидів - при прийомі СІЗЗС в порівнянні з плацебо <ref>{{cite pmid|15718539}}</ref> . З іншого боку, автори мета-аналізу 277 РКД, в який увійшли 40 000 пацієнтів (Gunnell і співавт.), не виявили жодних доказів на користь підвищення ризику суїцидів при прийомі СІЗЗС <ref name="CINP"></ref> {{rp|112}} .
+Мета-аналіз 342 РКД за участю більше 99 000 пацієнтів (Stone і співавт.) показав, що використання антидепресантів пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки у дітей, підлітків і молодих дорослих <ref name="Andrews"></ref> . За результатами проведеного в 2006 році Управлінням з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США аналізу 372 плацебо-контрольованих випробувань СІЗЗС і схожих з ними препаратів, які охопили близько 100 000 пацієнтів, приблизно до 40-річного віку ці ліки стимулюють суїцидальну поведінку, а у пацієнтів в більш старшому віці цей показник падає <ref> Laughren Т.Р. [http://www.fda.gov/OHRMS/DOCKETS/ac/06/briefing/2006-4272b1-01-FDA.pdf Overview for December 13 Meeting of Psychopharmacologic DrugsAdvisory Committee (PDAC)] . 2006 Nov 16. Див. також</ref> .
+Фахівцями наголошується, що СІЗЗС, як і трициклічні антидепресанти, можуть привести до виникнення або посилення суїцидальних думок і суїцидальних спроб на ранніх стадіях лікування; ймовірно, в зв'язку з тим, що на початку лікування представники цієї групи препаратів здатні викликати збудження і активацію <ref name="CINP"></ref> {{rp|113}} . На фоні затримки помітного покращення від початку прийому антидепресантів настрій залишається зниженим, при цьому спостерігаються чітко виражені почуття провини і безнадійності, проте енергійність і мотивація поліпшуються, що й може призвести до посилення суїцидальних тенденцій. Схожа ситуація може виникати у пацієнтів, у яких розвинулися акатизія або тривога, викликані прийомом деяких СІЗЗС <ref name="Костюченко-2">{{статья
+| автор         =
+| заглавие      = Лечение депрессии у взрослых: Обзор дополнений к практическому руководству по лечению депрессии у взрослых («Depression: the treatment and management of depression in adults»). Часть 2
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://neuro.health-ua.com/article/307.html
+| язык          =
+| автор издания = Подготовил С. Костюченко.
+| издание       = Нейро News: психоневрология и нейропсихиатрия
+| тип           =
+| место         =
+| издательство  =
+| год           = 2010
+| выпуск        =
+| том           =
+| номер         = 3 (22)
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}</ref> .
+Акатизія, яка може виникнути в результаті побічної дії СІЗЗС, здатна сама по собі обумовлювати підвищений ризик самогубства внаслідок сполучених з нею таких, що тяжче переносяться дискомфорту і занепокоєння, ажитації та імпульсивності <ref>{{статья|автор=Pringle E|заглавие=SSRI-Induced Akathisia's Link To Suicide and Violence|ссылка=http://www.lawyersandsettlements.com/features/drugs-medical/ssri-suicide-akathisia.html#.UxmOq84U6So|издание=Lawsuits & Legal News|год=August 18, 2007}}</ref> .
+Варто зазначити, що при наявності у пацієнта суїцидальних думок застосовувати антидепресанти зі стимулюючим ефектом вкрай небажано, так як стимулюючі препарати, активуючи насамперед психомоторну сферу, можуть сприяти реалізації суїцидальних намірів. Тому бажано застосовувати антидепресанти з седативним ефектом <ref>{{книга|автор=Чеховская М.В.|заглавие=Нейрофармакология: систематика психотропных средств, основные клинические и побочные эффекты: Учеб. пособие|ссылка=http://us.msun.ru/edu/lit/kaf/phsihology/032.pdf|место=Владивосток|издательство=Мор. гос. ун-т|год=2007|страниц=25}}</ref> . З препаратів групи СІЗЗС до стимулюючих антидепресантів відносять флуоксетин <ref name="Мосолов"></ref> . Циталопрам деякі автори відносять до антидепресантів збалансованого дії <ref name="Мосолов"></ref> , інші - до антидепресантів-стимуляторів <ref name="Крылов"></ref> <ref name="Смулевич">{{статья
+| автор         = Смулевич А. Б.
+| заглавие      = Антидепрессанты в общемедицинской практике
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://old.consilium-medicum.com/media/consilium/02_05c/3.shtml
+| автор издания = НЦПЗ РАМН
+| издание       = Consilium Medicum
+| тип           =
+| место         = М.
+| издательство  = Медиа Медика
+| год           = 2002
+| выпуск        =
+| том           = 4
+| номер         = 5
+| страницы      =
+| issn          =
+| ref=Смулевич
+|archiveurl=https://archive.is/cNJKs|archivedate=2013-01-21|deadlink=404}}</ref> . Не існує єдиної думки, до якої з цих груп відносити пароксетин <ref name="Чайка"></ref> <ref name="Смулевич"></ref> <ref>{{Mashkonline |Пароксетин}}</ref> .
+Стимулююча (як і седативна) дія антидепресантів починає проявлятися в перші ж тижні прийому, на відміну від терапевтичної <ref name="Мосолов"></ref> . Збудження та безсоння, які можуть виникнути при прийомі СІЗЗС внаслідок стимулюючого ефекту, можна усунути шляхом призначення транквілізатора  без скасування антидепресанта <ref name="Ушкалова">{{статья|автор=Ушкалова Е.А.,  Ушкалова А.В.|заглавие=Фармакотерапия депрессии у кардиологических больных|ссылка=http://www.t-pacient.ru/archive/n1-2006/n1-2006_72.html|издание=Трудный пациент|год=2006|номер=1}}</ref> .
+Загалом ризик суїциду при призначенні СІЗЗС нижче, ніж при призначенні трициклічних антидепресантів <ref name="CINP"></ref> {{rp|113—114}} <ref>{{статья|автор=Healy D|заглавие=The Fluoxetine and Suicide Controversy|издание=CNS Drugs|год=March 1994|том=1|номер=3|страницы=223-231}}</ref> . Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну менш небезпечні при передозуванні в плані суїцидальних намірів у порівнянні зі старими антидепресантами (ТЦА, інгібіторами МАО) <ref name="Cheeta">414=Переклад</ref> <ref>{{книга|автор=А. Б. Смулевич, Э. Б. Дубницкая.|часть=[http://psychiatry.ru/lib/53/book/29/chapter/70 Аффективные заболевания непсихотического уровня — циклотимия, дистимия: Лечение]|заглавие=Эндогенные психические заболевания|ответственный=Под ред. академика [[РАМН]] [[Тиганов, Александр Сергеевич|А. С. Тиганова]]|ссылка=http://psychiatry.ru/lib/53/book/29|издательство=Научный Центр Психического Здоровья РАМН}}</ref> . Смертельні результати при передозуванні частіше відмічалися при комбінованому застосуванні СІЗЗС з іншими препаратами, особливо з трициклічними антидепресантами <ref name="Cheeta"></ref> .
+Іноді відзначається, що СІЗЗС можуть викликати збудження і суїцидальну поведінку навіть у здорових добровольців <ref name="Lines of evidence">{{статья|автор=Healy D|заглавие=Lines of evidence on the risks of suicide with selective serotonin reuptake inhibitors|издание=Psychother Psychosom|год=2003 Mar-Apr|том=72|номер=2|страницы=71-9|doi=10.1159/000068691|pmid=12601224}}</ref> .
+=== Манія та гіпоманія ===
+Прийом антидепресантів СІЗЗС може призводити до виникнення [[Манія|маніакального стану]] <ref name="Койл">{{книга|заглавие=Фармакотерапия в неврологии и психиатрии: [Пер. с англ.]|ответственный=Под ред. С. Д. Энна и Дж. Т. Койла|место=Москва|издательство=ООО: «Медицинское информационное агентство»|год=2007|страниц=800 с.: ил.|isbn=5-89481-501-0|тираж=4000}}</ref> <ref name="Рациональная фармакотерапия">{{книга|заглавие=Рациональная фармакотерапия в психиатрической практике: руководство для практикующих врачей|ответственный=Под общ. ред. Ю. А. Александровского, Н. Г. Незнанова|место=Москва|издательство=Литтерра|год=2014|серия=Рациональная фармакотерапия|страниц=1080|isbn=978-5-4235-0134-1}}</ref> <ref name="Tondo">{{статья|автор=Tondo L, Vázquez G, Baldessarini RJ|заглавие=Mania associated with antidepressant treatment: comprehensive meta-analytic review|ссылка=http://www.crd.york.ac.uk/crdweb/ShowRecord.asp?LinkFrom=OAI&ID=12010003582#.UbCmAdhnPaR|издание=Acta Psychiatrica Scandinavica|год=2010 Jun|том=121|номер=6|страницы=404-14|doi=10.1111/j.1600-0447.2009.01514.x|pmid=19958306}}</ref> <ref name="pmid19192442">{{cite journal |author=Bond D.J., Noronha M.M., Kauer-Sant'Anna M., Lam R.W., Yatham L.N. |title=Antidepressant-associated mood elevations in bipolar II disorder compared with bipolar I disorder and major depressive disorder: a systematic review and meta-analysis |journal=[[J Clin Psychiatry]] |volume=69 |issue=10 |pages=1589–601 |year=2008 |month=October |pmid=19192442 |doi= |url=http://article.psychiatrist.com/?ContentType=START&ID=10003669}}</ref> . Ризик розвитку манії особливо характерний для флуоксетину, в меншій мірі - для пароксетину, однак у пароксетину цей ризик все ж вище, ніж у інших представників групи СІЗЗС <ref name="Щекина">{{статья
+| автор         = Щекина Е. Г.
+| заглавие      = Побочные эффекты современных антидепрессантов
+| ссылка        = http://www.provisor.com.ua/archive/2007/N23/hekina_23_2.php
+| автор издания =
+| издание       = Провизор
+| тип           =
+| место         =
+| издательство  =
+| год           = 2007
+| выпуск        = 23
+| том           =
+| номер         =
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}</ref> <ref name="Vereitinova"></ref> <ref name="Рациональная фармакотерапия"></ref> .
+Загалом ризик інверсії афекту (розвитку манії або гіпоманії) характерний для антидепресантів різних груп <ref name="Tondo"></ref> . Але у пацієнтів з уніполярною депресією інверсія афекту відбувається рідко, на відміну від пацієнтів з [[Біполярний афективний розлад|біполярним афективним розладом,]] особливо I типу (при біполярному розладі II типу ризик даного побічного ефекту проміжний) <ref name="pmid19192442"></ref> . У пацієнтів з біполярним афективним розладом антидепресанти можуть, крім того, викликати швидку циклічність <ref name="Арана"></ref> , змішані стани, негативно впливати на перебіг хвороби загалом <ref name="Джекобсон">{{книга|автор=Джекобсон Дж. Л., Джекобсон А.М.|заглавие=Секреты психиатрии. Пер. с англ.|ответственный=Под общ. ред. акад. РАМН П.И. Сидорова|издание=2-е изд|место=Москва|издательство=МЕДпресс-информ|год=2007|страниц=576|isbn=5-98322-216-3}}</ref> {{rp|320}} .
+Трициклічні антидепресанти при біполярному афективному розладі індукують манію або гіпоманію набагато частіше, ніж антидепресанти групи СІЗЗС. Застосування СІЗЗС пов'язане з низьким ризиком інверсії афекту, якому легко можна запобігти нормотиміками <ref>{{cite journal |author=Александров А. А. |title=Биполярное аффективное расстройство: диагностика, клиника, течение, бремя болезни |journal=[[Медицинские новости]] |volume= |issue=12 |pages= |year=2007 |pmid= |pmc= |doi= |url=http://www.mednovosti.by/journal.aspx?article=272}}</ref> (антидепресанти в якості монотерапії застосовувати у пацієнтів з біполярним розладом не рекомендується, вони можуть використовуватися тільки як доповнення до нормотиміків <ref name="Glick">[298] ^ {{cite journal |author=Glick ID, Suppes T, DeBattista C, Hu RJ, Marder S |title=Psychopharmacologic treatment strategies for depression, bipolar disorder, and schizophrenia |journal=Ann. Intern. Med. |volume=134 |issue=1 |pages=47–60 |year=2001 |month=January |pmid=11187420 |doi= |url=http://annals.org/article.aspx?articleid=714094}} ''Переклад:''  Глік А. Д., Саппес Т., де Баттиста Ч., Ху Р. Дж., Мардер С. [http://www.mediasphera.ru/mjmp/2001/3/r3-01-36.htm  Психофармакологічне лікування депресії, біполярного афективного розладу і шизофренії]</ref> ).
+Частота випадків інверсії афекту щодо антидепресантів різних груп в наукових публікаціях різниться, але все ж описане триразове перевищення частоти зміни фаз при застосуванні трициклічних антидепресантів в порівнянні з СІЗЗС <ref name="CINP"></ref> {{rp|22}} .
+Переважна кількість фахівців сходяться на тому, що трициклічні антидепресанти при біполярному розладі слід призначати тільки у разі значної тяжкості депресивних розладів коротким курсом (і неодмінно в комбінації з [[Літій|літієм]] або іншими нормотиміками). Перевагу слід віддавати антидепресантам з групи СІЗЗС або бупропіону. <ref name="Морозова">{{статья|автор=Морозова М.А.|заглавие=Новые подходы к лечению депрессий при аффективных расстройствах биполярного типа|ссылка=http://old.consilium-medicum.com/media/psycho/01_01/9.shtml|издание=Психиатрия и психофармакотерапия|год=2001|том=3|номер=1|archiveurl=https://archive.is/u1t7Y|archivedate=2013-06-25|deadlink=404}}</ref>
+З іншого боку, існують дослідження, які показують, що у пацієнтів з уніполярною депресією, на відміну від біполярної, СІЗЗС викликають перехід в манію або гіпоманію дещо частіше, ніж трициклічні антидепресанти <ref name="Морозова"></ref> .
+За деякими даними, діти і підлітки особливо схильні до розвитку манії, індукованої СІЗЗС <ref>{{статья|автор=Baumer FM, Howe M, Gallelli K, et al|заглавие=A pilot study of antidepressant-induced mania in pediatric bipolar disorder: Characteristics, risk factors, and the serotonin transporter gene|ссылка=http://www.biologicalpsychiatryjournal.com/article/S0006-3223(06)00802-X/abstract|издание=Biol Psychiatry|год=2006 Nov 1|том=60|номер=9|страницы=1005-12|doi=10.1016/j.biopsych.2006.06.010|pmid=16945343}}</ref> .
+У рідкісних випадках інверсія афекту може виникати як наслідок скасування антидепресанту. Найчастіше виникнення манії при цьому відзначалося внаслідок скасування трициклічних антидепресантів (у пацієнтів, які потерпають від уніполярної депресії) та внаслідок скасування СІЗЗС (у пацієнтів, які потерпають від біполярної депресії) <ref name="pmid12776393">{{cite journal |author=Ali S., Milev R. |title=Switch to mania upon discontinuation of antidepressants in patients with mood disorders: a review of the literature |journal=[[Can J Psychiatry]] |volume=48 |issue=4 |pages=258–64 |year=2003 |month=May |pmid=12776393 |doi= |url=}}</ref> .
+=== Синдром відміни ===
+Ризик синдрому відміни характерний для антидепресантів різних груп (СІЗЗС, інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти) і може включати в себе як соматичну, так і психічну симптоматику <ref name="Lejoyeux">{{статья|автор=Lejoyeux M, Adès J, Mourad S, et al|заглавие=Antidepressant Withdrawal Syndrome|ссылка=http://link.springer.com/article/10.2165/00023210-199605040-00006|издание=CNS Drugs|том=5|номер=4|страницы=278-292}}</ref> . Синдром відміни СІЗЗС може виникнути в перші кілька днів після відміни препарату і спонтанно проходить протягом декількох тижнів <ref name="Therrien"></ref> <ref name="pmid10958258">{{cite journal |author=Haddad P. |title=The SSRI discontinuation syndrome |journal=J. Psychopharmacol. (Oxford) |volume=12 |issue=3 |pages=305–13 |year=1998 |pmid=10958258 |doi= |url=}}</ref> <ref name="Wolfe"></ref> .
+Для СІЗЗС з коротким періодом напіввиведення (пароксетин та ін.), характерний розвиток більш важкого синдрому відміни, ніж для СІЗЗС з тривалим періодом напіввиведення (флуоксетин та ін.). У пацієнтів, які отримували СІЗЗС з тривалим періодом напіввиведення, розвиток реакцій відміни може бути відстроченим <ref name="Borthwick"></ref> .
+Скасування пароксетину найбільш часто призводить до цього синдрому в порівнянні з іншими СІЗЗС. <ref name="Therrien"></ref> <ref name="pmid10863885"></ref> Скасування флувоксаміну також нерідко викликає цей синдром; значно  рідше його викликає скасування флуоксетину або сертраліну. <ref name="Coupland">{{статья|автор=Coupland N, Bell C, Potokar J|заглавие=Serotonin Reuptake Inhibitor Withdrawal|ссылка=http://journals.lww.com/psychopharmacology/Abstract/1996/10000/Serotonin_Reuptake_Inhibitor  _Withdrawal.3.aspx|издание=Journal of Clinical Psychopharmacology|год=October 1996|том=16|номер=5|страницы=356-362}}</ref>
+Синдром відміни СІЗЗС в тих чи інших випадках може включати в себе такі симптоми, як запаморочення, втома, слабкість, головний біль, біль у м'язах, парестезії, нудота <ref name="Therrien">{{статья|автор=Therrien F, Markowitz J|заглавие=Selective serotonin reuptake inhibitors and withdrawal symptoms: a review of the literature|ссылка=http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/%28SICI%291099-1077%28199707/08%2912:4%3C309::AID-HUP855%3E3.0.CO;2-A/abstract|издание=Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental|год=July/August 1997|том=12|номер=4|страницы=309–323}}</ref> , блювота, [[Діарея|діарея,]] зорові порушення, безсоння, тремор, нестійкість ходи, дратівливість <ref name="pmid10863885">{{cite journal |author=Black K., Shea C., Dursun S., Kutcher S. |title=Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: proposed diagnostic criteria |journal=J Psychiatry Neurosci |volume=25 |issue=3 |pages=255–61 |year=2000 |month=May |pmid=10863885 |pmc=1407715 |doi= |url=}}</ref> , [[Астенія|астенія]] <ref name="Минутко"></ref> , тривожність, апатія, нічні кошмари <ref name="Borthwick">{{книга|автор=Borthwick M, Bourne R, Craig M|заглавие=Определение, профилактика и лечение делирия у критически больных пациентов|ссылка=http://www.rusanesth.com/imj-icj/guidelines/delirium.doc|ответственный=Перевод на русский Зубарева А.С|издательство=Ассоциация клинической фармации Великобритании|год=июнь 2006}}</ref> , нервозність, ажитація <ref name="pmid9646889">{{cite journal |author=Rosenbaum J.F., Fava M., Hoog S.L., Ascroft R.C., Krebs W.B. |title=Selective serotonin reuptake inhibitor discontinuation syndrome: a randomized clinical trial |journal=Biol. Psychiatry |volume=44 |issue=2 |pages=77—87 |year=1998 |month=July |pmid=9646889 |doi= |url=http://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0006-3223(98)00126-7}}</ref> , коливання настрою, рухові порушення <ref name="Wolfe">{{cite journal |author=Wolfe RM |title=Antidepressant withdrawal reactions |journal=Am Fam Physician |volume=56 |issue=2 |pages=455–62 |year=1997 |month=August |pmid=9262526 |doi= |url=}}</ref> , [[Манія|манія]] або гіпоманія, панічні атаки, грипоподібні симптоми, аритмії <ref name="Lejoyeux"></ref> . Варто відзначити, що відмінності в проявах синдрому відміни між пацієнтами, що страждають депресією, і пацієнтами, що страждають тривожними розладами, відсутні <ref>{{cite pmid|23596418}}</ref> .
+При виникненні важких проявів синдрому відміни рекомендується відновити прийом антидепресанту з подальшим поступовим зниженням дозування в залежності від переносимості <ref name="Therrien"></ref> .
+Для профілактики синдрому відміни (а також для попередження рецидиву депресії) бажано скасовувати антидепресанти поступово, з послідовним зниженням дози протягом як мінімум 4 тижнів. При виникненні синдрому відміни або в разі, якщо препарат приймався протягом 1 року або більше, період зниження дозувань повинен бути більш тривалим <ref name="Мосолов"></ref> .
+Застосування СІЗЗС під час вагітності (як і трициклічних антидепресантів) може призводити до синдрому відміни у новонароджених; частота виникнення синдрому в цих випадках невідома <ref>{{cite journal |author=Ter Horst PG, Jansman FG, van Lingen RA, Smit JP, de Jong-van den Berg LT, Brouwers JR |title=Pharmacological aspects of neonatal antidepressant withdrawal |journal=Obstet Gynecol Surv |volume=63 |issue=4 |pages=267–79 |year=2008 |month=April |pmid=18348740 |doi=10.1097/OGX.0b013e3181676be8 |url=}}</ref> .
+У 2012 році в журналі [[:en:Addiction (journal)|"Addiction"]] була опублікована стаття, в якій заявлялося про подібність синдрому відміни СІЗЗС і синдрому відміни бензодіазепінів; на думку авторів статті, було б невірно говорити про ці реакції як про складову лише синдрому залежності від бензодіазепінів, а не від антидепресантів групи СІЗЗС <ref>{{cite journal |author=Nielsen M, Hansen EH, Gøtzsche PC |title=What is the difference between dependence and withdrawal reactions? A comparison of benzodiazepines and selective serotonin re-uptake inhibitors |journal=Addiction |volume=107 |issue=5 |pages=900-8 |year=2012 |month=May |pmid=21992148 |doi=10.1111/j.1360-0443.2011.03686.x |url=}}</ref> .
+== Лікарські взаємодії ==
+Взаємодії з іншими ліками при прийомі СІЗЗС пов'язані з їхньою здатністю впливати на ізоферменти цитохромуР450. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами - один з головних чинників ризику небажаних ефектів антидепресантів цієї групи. Високий ризик лікарських взаємодій існує при прийомі флуоксетина, що взаємодіє з чотирма видами ізоферментів цитохрому Р450 - 2 D62, C9 / 10, 2 C19 і 3 A3 / 4 - і флувоксаміну, що взаємодіє з ізоферментами 1 A2, 2 C19 і 3 A3 / 4 <ref name="Ушкалова"></ref> . Потужним [[Інгібітор|інгібітором]] ферментів печінки є пароксетин. Сертралін менш проблемний в цьому відношенні, хоча його вплив на інгібування ферментів залежить від дози; циталопрам і есциталопрам порівняно безпечні <ref name="Костюченко-1"></ref> .
+СІЗЗС не слід комбінувати з інгібіторами МАО, так як це може викликати тяжкий серотоніновий синдром <ref name="Мосолов, Костюкова">{{статья
+| автор         = Мосолов C. Н., Костюкова Е. Г., Сердитов О. В.
+| заглавие      = Серотониновый синдром при лечении депрессии
+| оригинал      =
+| ссылка        = http://www.mediasphera.ru/mjmp/2000/8/r8-00-15.htm
+| автор издания =
+| издание       = Международный журнал медицинской практики
+| тип           =
+| место         =
+| издательство  = МедиаСфера
+| год           = 2000
+| выпуск        =
+| том           =
+| номер         = 8
+| страницы      =
+| isbn          =
+}}
+</ref> .
+При призначенні СІЗЗС сумісно з ТЦА останні необхідно застосовувати в менших дозах і стежити за їхнім рівнем у [[Плазма крові|плазмі крові,]] оскільки таке поєднання може призвести до підвищення рівня ТЦА в крові і до підвищеного ризику токсичності <ref name="Арана"></ref> .
+Одночасне застосування СІЗЗС і солей літію підсилює серотонінергічні ефекти антидепресантів, а також підсилює побічні ефекти солей літію і змінює їхні концентрації в крові <ref name="Малин-2">{{статья|автор=Малин Д.И.|заглавие=Лекарственные взаимодействия психотропных средств (Часть II)|ссылка=http://www.cnsinfo.ru/library/scientific/cm/292.html|издание=Психиатрия и психофармакотерапия|год=2000}}</ref> .
+СІЗЗС можуть посилювати екстрапірамідні побічні ефекти типових нейролептиків. Флуоксетин і пароксетин з більшою ймовірністю, ніж інші СІЗЗС, викликають підвищення рівня типових нейролептиків в крові і, відповідно, підсилюють їхні побічні ефекти або токсичність <ref name="Арана"></ref> . Концентрація в крові багатьох атипових нейролептиків при прийомі СІЗЗС теж підвищується <ref name="Быков, Беккер"></ref> .
+Циметидин може призводити до пригнічення метаболізму СІЗЗС, підвищення їхньої концентрації в крові з посиленням їхньої основної дії та побічних ефектів <ref name="Малин-2"></ref> .
+СІЗЗС підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові <ref name="Арана"></ref> .
+Варфарин у поєднанні з СІЗЗС призводить до збільшення протромбінового часу та підвищення кровоточивості <ref name="Малин-2"></ref> .
+При одночасному прийомі з СІЗЗС аспірину  чи інших нестероїдних протизапальних препаратів <ref name="Chadwick">414=Переклад</ref> , а також антикоагулянтів і антиагрегантів <ref name="Andrade"></ref> підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч <ref name="Chadwick"></ref> <ref name="Andrade"></ref> . Знеболюючі групи нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин, ібупрофен, напроксен) можуть знижувати ефективність СІЗЗС <ref>{{cite web|url=http://www.healthcentral.com/depression/treatment-579181-5.html|title=Why Painkillers Interfere with Anti-depressants|publisher=Healthcentral.com|date=2011-04-20|accessdate=2012-09-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87cXb63|archivedate=2013-02-02}}</ref> <ref>{{cite web|author=Solomon H. Snyder|url=http://www.pnas.org/content/early/2011/04/20/1104836108.abstract|title=J.L. Warner-Schmidt et.al "Antidepressant effects of selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) are attenuated by antiinflammatory drugs in mice and humans" PNAS 2011|publisher=Pnas.org|date=|accessdate=2012-09-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87d3H2v|archivedate=2013-02-02}}</ref> :
+У поєднанні з [[Спиртні напої|алкоголем]] або седативними, снодійними препаратами СІЗЗС призводять до посилення пригнічуючого впливу седативних та снодійних засобів і алкоголю на ЦНС з розвитком небажаних ефектів <ref name="Малин-2"></ref> .
+{{Hider hiding|title=Более подробный список взаимодействий
+|title-style = color: black; background-color: lavender;
+|content-style = text-align: left;
+|content=
+Некоторые препараты могут увеличить токсичность СИОЗС, например [[золпидем]]<ref>{{cite web|author=September 23, 2012|url=http://www.emedicinehealth.com/ssris_and_depression/page4_em.htm|title=SSRIs and Depression|publisher=Emedicinehealth.com|date=|accessdate=2012-09-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6E87bCZ4p|archivedate=2013-02-02}}</ref>.
+СИОЗС могут потенцировать развитие экстрапирамидных расстройств, вызываемых применением [[бупропион]]а и [[психостимулятор]]ов<ref name="JANICAK"/>.
+Некоторые [[антибиотики]] (в частности, [[эритромицин]]) могут повышать концентрацию сертралина и циталопрама в крови и даже вызвать психоз при сочетании с флуоксетином ([[кларитромицин]])<ref name="Минутко"/>.
+У пациентов, принимающих СИОЗС, может быть ослаблено [[Анальгетик|анальгетическое]] действие [[трамадол]]а или [[кодеин]]а<ref>{{публикация|статья|автор=Беккер Р.А., Быков Ю.В.|заглавие=Депрессивные больные в стоматологической практике: стоматологические осложнения депрессии и ее лечения|издание=Психические расстройства в общей медицине|год=2016|номер=1—2|ссылка=http://con-med.ru/magazines/psikhicheskie_rasstroystva_v_obshchey_meditsine/psikhicheskie_rasstroystva_v_obshchey_meditsine-01-02-2016/depressivnye_bolnye_v_stomatologicheskoy_praktike_stomatologicheskie_oslozhneniya_depressii_i_ee_lech/|страницы=45—51}}</ref>.
+Некоторые СИОЗС неблагоприятно взаимодействуют со статинами — например, флуоксетин в сочетании с некоторыми статинами способен вызывать проявления [[миозит]]а<ref name="Минутко"/>.
+СИОЗС сильно ослабляют эффекты [[триптамины|триптаминов]] (например, [[Псилоцин|псилоцибина]]), [[ЛСД]], [[психоделики|психоделиков]] [[2C (психоделики)|семейства 2C]] и т. п. и почти полностью убирают серотонинергические эффекты МДхx (например, [[МДМА]], [[метилон]]а, [[бутилон]]а).{{Нет АИ|23|8|2013}}
+; Лекарственные взаимодействия отдельных СИОЗС
+''Пароксетин.'' [[Вальпроат натрия]] приводит к замедлению метаболизма пароксетина и повышает его концентрацию в крови. Пароксетин замедляет метаболизм некоторых нейролептиков ([[пимозид]], [[этаперазин]] и др.) и трициклических антидепрессантов и повышает их концентрацию в крови с возможным усилением их побочного действия<ref name="Малин-2"/>.
+''Флувоксамин.'' Замедляет метаболизм [[галоперидол]]а (а также других нейролептиков [[Антипсихотические препараты#Классификация нейролептиков|группы производных бутирофенона]]) и увеличивает его концентрацию в крови в 2 раза (одновременно увеличивается концентрация флувоксамина в 2—10 раз)<ref name="Малин-2"/>, в результате чего она может достигать токсического уровня<ref name="Койл"/>. При сочетании флувоксамина с [[Атипичные антипсихотики|атипичными нейролептиками]] [[оланзапин]]ом<ref name="Минутко"/> или [[клозапин]]ом — также замедление метаболизма нейролептика и увеличение его концентрации в крови<ref name="Малин-2"/> (при сочетании с клозапином — в несколько раз<ref name="Минутко"/>). Кроме того, флувоксамин замедляет метаболизм некоторых трициклических антидепрессантов с возможным повышением их концентрации и развитием интоксикации; к аналогичным эффектам приводит совместное применение флувоксамина с [[бета-адреноблокатор]]ами, [[теофиллин]]ом, [[кофеин]]ом, [[альпразолам]]ом, [[карбамазепин]]ом<ref name="Малин-2"/>.
+''Флуоксетин.'' [[Антибиотики]]-[[макролиды]] ([[эритромицин]], [[кларитромицин]] и др.) повышают концентрацию в крови флуоксетина с возможным развитием токсических явлений. Аналогичным образом действует флуоксетин на метаболизм таких препаратов, как ТЦА, [[тразодон]], альпразолам, бета-адреноблокаторы, карбамазепин, [[вальпроат натрия]]<ref name="Малин-2"/>, [[фенитоин]]<ref name="Койл"/>, [[барбитураты]]. Флуоксетин усиливает [[Седация|седативное действие]] и двигательную заторможенность при приёме барбитуратов и триазолобензодиазепинов (альпразолама, [[триазолам]]а). Уменьшает противотревожное действие [[буспирон]]а. Литий усиливает как антидепрессивное, так и токсическое действие флуоксетина<ref name="Шейдер-2">{{книга|автор=Сироло Д., Шейдер Р., Гринблат Д. |часть=[http://www.medicsoft.narod.ru/catalog/psych/16.htm Глава 16. Лекарственные взаимодействия психотропных средств] |заглавие=Психиатрия|ответственный=под ред. Шейдера Р. (пер. с англ. Пащенкова М. В. при участии Вельтищева Д. Ю.; под ред. Алипова Н. Н.)|издательство=Практика|год=1998|isbn=5-89816-003-5}}</ref>. Флуоксетин вызывает повышение уровня основного метаболита бупропиона — гидрокс-бупропиона, способное привести к клиническим проявлениям токсического влияния этого метаболита: [[Кататонический синдром|кататонии]], растерянности и возбуждению<ref name="JANICAK"/>. При применении флуоксетина совместно с [[Блокаторы кальциевых каналов|блокаторами кальциевых каналов]] ([[верапамил]], [[нифедипин]]) отмечались головные боли, [[отёки]], тошнота<ref name="Мосолов-основы">{{книга|автор=Мосолов С. Н.|заглавие=Основы психофармакотерапии|место=Москва|издательство=Восток|год=1996|страниц=288}}</ref>.
+''Сертралин.'' Замедляет метаболизм [[дезипрамин]]а (а также [[имипрамин]]а) и увеличивает концентрацию этого антидепрессанта в крови на 50 %. Снижает [[Плазма крови|плазменный]] [[Клиренс (медицина)|клиренс]] [[диазепам]]а и [[толбутамид]]а, незначительное повышает их концентрации в крови. Усиливает побочные эффекты солей лития, однако влияние сертралина на концентрацию солей лития в крови не обнаружено<ref name="Малин-2"/>.}}
+=== Серотоніновий синдром ===
+{{Main|Серотониновый синдром}}
+Рідкісний, проте потенційно смертельно небезпечний побічний ефект антидепресантів, який може виникати при комбінованому прийомі СІЗЗС з деякими іншими препаратами, які впливають на рівень серотоніну в ЦНС (особливо антидепресантами з серотонінергічною дією). Ризик розвитку серотонінового синдрому найбільш високий при одночасному застосуванні СІЗЗС і інгібіторів МАО <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> .
+До клінічних проявів серотонінового синдрому відносять симптоми трьох груп: психічні, вегетативні і нервово-м'язові порушення <ref name="Schlienger">414=Переклад</ref> . Можуть розвиватися ажитація, тривога, маніакальний синдром <ref name="Schlienger"></ref> , гіпоманія, підвищена сприйнятливість, дисфорія, безсоння <ref name="Ятрогенные">{{книга|автор=Волков В.П.|заглавие=Ятрогенные психонейросоматические синдромы|место=Тверь|издательство=Триада|год=2014|страниц=320}}</ref> {{rp|72}} , галюцинації, делірій, сплутаність свідомості, мутизм, [[Кома (медицина)|кома]] <ref name="Schlienger"></ref> . До симптомів вегетативної дисфункції відносяться болі в животі, пронос, підвищення температури тіла (від 37-38 ° C до 42 ° і вище), головні болі, сльозотеча, розширені зіниці, [[Тахікардія|прискорене серцебиття,]] прискорене дихання, коливання артеріального тиску, нудота <ref name="Schlienger"></ref> , блювота, посилення кишкових шумів, слинотеча, припливи <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|73}} , [[Озноб|озноб,]] підвищене потовиділення <ref name="pmid9169967">{{cite journal |author=Lane R, Baldwin D |title=Selective serotonin reuptake inhibitor-induced serotonin syndrome: review |journal=[[J Clin Psychopharmacol]] |volume=17 |issue=3 |pages=208–21 |year=1997 |month=June |pmid=9169967 |doi= |url=http://meta.wkhealth.com/pt/pt-core/template-journal/lwwgateway/media/landingpage.htm?issn=0271-0749&volume=17&issue=3&spage=208}}</ref> . До нервово-м'язових порушень відносяться акатизія, припадки, гіперрефлексія, порушення координації, {{comment|миоклонус|кратковременные насильственные беспорядочные мышечные сокращения}} , окулогірні кризи, опістотонус, парестезії, {{comment|мышечная ригидность|повышение мышечного тонуса, скованность, напряжённость мышц}} , тремор <ref name="Schlienger"></ref> , тризм, іноді дизартрія. Найтиповішими і яскравими проявами серотонінового синдрому вважаються клонус і гіперрефлексія <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|72}} .
+Важкими ускладненнями серотонінового синдрому є серцево-судинні порушення <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> , ДВС-синдром, рабдоміоліз, міоглобінурія, [[Ниркова недостатність|ниркова,]] печінкова і мультиорганна недостатність, метаболічний [[Ацидоз|ацидоз]] <ref name="Schlienger"></ref> , гіперкаліємія, респіраторний дистрес-синдром дорослих, аспіраційна пневмонія, недостатність кровообігу, [[Інсульт|інсульт]] <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|76—77}} , лейкопенія, тромбоцитопенія, тоніко-клонічні судоми <ref name="Ener"></ref> .
+Крім поєднання з СІЗЗС інгібіторів МАО, до серотонінового синдрому може призвести поєднання з СІЗЗС наступних препаратів:
+* трициклічні антидепресанти <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|68}} (кломіпрамін, амітриптилін <ref name="Schlienger"></ref> ), тразодон, {{нп3|Нефазодон|нефазодон||Nefazodone}} , {{нп3|Буспирон|буспирон||Buspirone}} <ref name="Schlienger"></ref> , венлафаксин, міртазапін <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|67}}
+* S-аденозилметионін (SAM, гептрал), 5-гідрокситриптофан (5-HTP, препарати [[Триптофан|триптофану]]) - непсихотропні засоби, які забезпечують антидепресивний ефект <ref name="Interactions">{{cite web|title=Drug Interactions: SSRIs|publisher=iHerb.Com|date=|url=http://healthlibrary.epnet.com/GetContent.aspx?token=e0498803-7f62-4563-8d47-5fe33da65dd4&chunkiid=21620|accessdate=|archiveurl=http://www.webcitation.org/66AOUO9Ku|archivedate=2012-03-15}}</ref>
+* рослинні антидепресивні засоби, що містять [[Звіробій звичайний|звіробій]] <ref name="CINP"></ref>
+* нормотиміки: карбамазепін, літій <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref>
+* атипові антипсихотики: рисперидон, кветіапін, оланзапін, зипразидон <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|67}}
+* леводопа <ref name="Schlienger"></ref>
+* препарати проти мігрені <ref name="Schlienger"></ref>
+* опіоїдні анальгетики <ref name="Быков, Беккер">{{книга|автор=Быков Ю. В., Беккер Р. А., Резников М. К.|заглавие=Резистентные депрессии. Практическое руководство|место=Киев|издательство=Медкнига|год=2013|страниц=400|isbn=978-966-1597-14-2}}</ref> (зокрема, [[Трамадол|трамадол]] <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> , меперидин <ref name="JANICAK"></ref> )
+* протизастудні засоби, що містять декстрометорфан <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref>
+* інгібітори кальциневрину <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|67}}
+* ліки, що впливають на [[Обмін речовин|метаболізм]] СІЗЗС [[Інгібітор|(ті, що інгібують]] CYP2D6 і CYP3A4 ізоформи цитохромуР450) <ref name="Зуев">{{статья|заглавие=Серотониновый синдром / Подг. К.&nbsp;Зуев|ссылка=http://health-ua.com/articles/1522.html|издание=Здоров’я України|год=Декабрь 2006|номер=23/1}}</ref>
+Існують окремі повідомлення про виникнення серотонінового синдрому при монотерапії СІЗЗС на початку курсу лікування, при різкому підвищенні дози або при інтоксикації цим препаратом <ref name="Schlienger"></ref> . Причиною серотонінового синдрому може стати навіть одинична терапевтична доза СІЗЗС <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|66}} .
+Для профілактики серотонінового синдрому необхідно обмежувати використання серотонінергічних препаратів в комбінованій терапії <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> . Між відміною СІЗЗС і призначенням інших серотонінергічних засобів слід витримувати проміжок в два тижні <ref name="руководство-Шток">{{книга|заглавие=Экстрапирамидные расстройства: Руководство по диагностике и лечению|ответственный=Под ред. В.Н. Штока, И.А. Ивановой-Смоленской, О.С. Левина|место=Москва|издательство=МЕДпресс-информ|год=2002|страницы=423|страниц=608|isbn=5-901712-29-3}}</ref> , так само як і між скасуванням флуоксетина і призначенням інших СІЗЗС <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> . Проміжок не менше п'яти тижнів необхідний між скасуванням флуоксетина і призначенням незворотного ІМАО, для літніх пацієнтів - не менше восьми <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> . При переведенні з необоротних ІМАО на СІЗЗС слід витримувати перерву в чотири тижні; а при переведенні з моклобеміду на СІЗЗС досить 24 годин <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> .
+При виникненні серотонінового синдрому першим і основним заходом є скасування всіх серотонінергічних засобів <ref name="Клиническая диагностика">{{статья|автор=Мосолов С.Н., Костюкова Е.Г., Сердитов О.В.|заглавие=Клиническая диагностика и терапия серотонинового синдрома |ссылка=http://neuroleptic.ru/articles/62-info24}}</ref> , що у більшості пацієнтів призводить до швидкого зменшення симптомів протягом 6-12 годин і до їхнього повного зникнення протягом доби <ref name="Schlienger"></ref> . Іншими важливими заходами є симптоматична терапія і індивідуальний догляд <ref name="pmid9169967"></ref> . Лікування пацієнтів з серотоніновим синдромом має здійснюватися [[Лікарня|стаціонарно]] у відділенні реанімації або інтенсивної терапії за участю терапевтів та токсикологів. При цьому потрібний моніторинг основних функцій організму <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|81—82}} . У важких випадках - призначення антагоністів серотоніну ( {{нп3|ципрогептадин|ципрогептадин||Cyproheptadine}} , метісергід) <ref name="pmid9169967"></ref> ; дезінтоксикаційна терапія та інші заходи, спрямовані на підтримку життєво важливих функцій <ref name="Мосолов, Костюкова"></ref> : зниження температури тіла, штучна вентиляція легенів <ref name="Клиническая диагностика"></ref> , зниження артеріального тиску при [[Артеріальна гіпертензія|гіпертензії]] <ref name="Зуев"></ref> , паралізація за допомогою недеполяризуючих міорелаксантів <ref name="Ятрогенные"></ref> {{rp|84}} та ін.
+== Запобіжні заходи ==
+СІЗЗС з обережністю застосовують у пацієнтів, хворих [[Епілепсія|на епілепсію]] (необхідний ретельний контроль; при розвитку нападів препарат відміняють), при одночасному проведенні електросудомної терапії (затягування нападів описано на тлі прийому флуоксетину), при серцево-судинних захворюваннях, при грудному вигодовуванні (призначати лише в тому випадку, якщо для цього є чіткі показання: відзначалися випадки несприятливих реакцій у немовлят <ref name="Anderson"></ref> ) та при вагітності <ref name="Мосолов"></ref> .
+Слід враховувати, що застосування СІЗЗС пов'язане з підвищеним ризиком кровотеч (особливо у осіб похилого віку, які приймають інші препарати, які руйнують [[Слизова оболонка|слизову оболонку]] [[Кишківник|кишечника]] чи порушують згортання крові). Зокрема, необхідно розглянути призначення гастропротективних препаратів у людей похилого віку, які використовують нестероїдні протизапальні засоби або аспірин <ref name="Костюченко-1"></ref> . З обережністю призначають СІЗЗС пацієнтам, яким плануються хірургічні операції, а також пацієнтам з порушеним гемостазом<ref name="Быков, Беккер"></ref> .
+Антидепресанти групи СІЗЗС, хоч і незначно, але можуть впливати на концентрацію уваги і координацію (наприклад, при керуванні автомобілем) <ref name="Мосолов"></ref> .
+== Протипоказання ==
+[[Манія|Маніакальні стани,]] підвищена чутливість до препарату, супутнє лікування інгібіторами МАО <ref name="Мосолов"></ref> , [[Епілепсія|епілепсія,]] вагітність і годування грудьми <ref name="Минутко">{{книга|автор=Минутко В.Л.|заглавие=Депрессия|место=Москва|издательство=ГЭОТАР-Медиа|год=2006|страниц=320|isbn=5-9704-0205-2|тираж=2000}}</ref> . Флуоксетин небажано застосовувати також при наявності в [[Анамнез|анамнезі]] манії, індукованої антидепресантами <ref>{{публикация|книга|автор=Ушкалова А.В., Костюкова Е.Г., Мосолов С.Н.|заглавие=Биологические методы терапии психических расстройств (доказательная медицина — клинической практике)|часть=Проблемы диагностики и терапии биполярной депрессии: от доказательных научных исследований к клиническим рекомендациям |ответственный=Под ред. С.Н. Мосолова|место=Москва|издательство=Издательство «Социально-политическая мысль»|год=2012|isbn=978-5-91579-075-8|страницы=529—553|страниц=1080|тираж=1000}}</ref> .
+Флуоксетин протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності, пароксетин і циталопрам при тяжкій нирковій недостатності можна застосовувати тільки в менших дозах. При захворюваннях печінки не слід застосовувати сертралін, а флуоксетин і циталопрам допустимо використовувати лише в менших дозах <ref name="Vereitinova"></ref> .
+Пароксетин протипоказаний при нападах [[Глаукома|глаукоми]] <ref name="Чайка"></ref> .
+У пацієнтів, для яких характерний підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч на тлі прийому СІЗЗС (похилий вік або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі), необхідно уникати використання циталопраму <ref name="Ушкалова"></ref> .
+СІЗЗС не можна застосовувати при отруєннях алкоголем, психотропними засобами та іншими ліками <ref name="Пужинский"></ref> .
+== Критика ==
+{{См. также|Конфликт интересов и клинические исследования в психиатрии|Полемика вокруг биопсихиатрии}}
+Хоча багато дослідників вважають серотонінову гіпотезу вірною, вона часто піддається критиці: заявляється, що строгих наукових підтверджень цієї гіпотези немає. Як стверджують критики, сучасні дослідження нейронауки не дали можливості підтвердити припущення, згідно з якими в основі депресії лежить дефіцит серотоніну в ЦНС. Не підлягає сумніву, що антидепресанти групи СІЗЗС інгібують зворотне захоплення серотоніну, однак значення цього факту в поліпшенні психічного стану пацієнтів береться під сумнів. Проте теза, згідно з якою СІЗЗС виправляють нейрохімічний дисбаланс, як і раніше широко використовується виробниками в їхній рекламі та справляє сильний вплив на споживача <ref>{{cite journal |author=Lacasse JR, Leo J |title=Serotonin and depression: a disconnect between the advertisements and the scientific literature |journal=PLoS Med. |volume=2 |issue=12 |pages=e392 |year=2005 |month=December |pmid=16268734 |pmc=1277931 |doi=10.1371/journal.pmed.0020392 |url=}}</ref> .<!--к абзацу-->
+У той час як в ЗМІ широко поширене твердження, що депресію викликає дефіцит серотоніну <ref name="Leo">{{cite journal|author=Leo J, Lacasse JR |title=The Media and the Chemical Imbalance Theory of Depression |journal=Society |volume=45 |issue=1 |pages=35-45 |year=2008 |month=February |doi=10.1007/s12115-007-9047-3 |url=http://link.springer.com/article/10.1007%2Fs12115-007-9047-3/fulltext.html |format= |work= |accessdate=}}</ref> , автори академічних робіт про психіатрію ставляться до цього твердження набагато більш скептично <ref name="Leo"></ref> <ref name="Гельдер-Оксфорд">{{книга|автор=Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р.|заглавие=Оксфордское руководство по психиатрии: Пер. с англ|место=Киев|издательство=Сфера|год=1999|том=1|страниц=300|isbn=966-7267-70-9, 966-7267-73-3|тираж=1000}}</ref> {{rp|182}} .
+Дані деяких клінічних досліджень показують зв'язок між прийомом пароксетину, флуоксетину, сертраліну і виникненням ворожості, агресивними діями, суїцидальними вчинками <ref name="Antidepressants and Violence">{{статья|автор=Healy D, Herxheimer A, Menkes DB|заглавие=Antidepressants and Violence: Problems at the Interface of Medicine and Law |издание=PLoS Med|год=2006|том=3|номер=9|ссылка=http://www.plosmedicine.org/article/info:doi/10.1371/journal.pmed.0030372|doi=10.1371/journal.pmed.0030372}}</ref> . Ризики самогубства і схильності до самогубства при використанні СІЗЗС значно вище, ніж повідомляють фармацевтичні компанії. Експерти FDA і незалежні дослідники виявили, що великі фармкомпанії приховують випадки суїцидальних думок і вчинків - зокрема, позначаючи їх як «емоційну лабільність». Крім того, щонайменше три компанії: GlaxoSmithKline, Eli Lilly and Company і [[Pfizer|Pfizer]] - додавали в результатах клінічних досліджень випадки самогубств і спроб самогубства в групу плацебо, якщо вони відбувалися до того, як пацієнти були рандомізовані по групах. Часто не реєструються події, пов'язані з суїцидальними намірами, викликаними препаратом, якщо вони сталися незабаром після скасування СІЗЗС; нарешті, дані про багато досліджень, які показали небажані результати, повністю приховують <ref name="Гётше"></ref> .
+Широку популярність в США отримали випадки суїциду та інших видів агресивної поведінки на тлі прийому флуоксетину (прозаку) і судові позови до фармакологічної компанії Eli Lilly and Company з цього приводу. Загалом проти Eli Lilly було подано 70 позовів. У всіх випадках стверджувалося, що до початку прийому цього препарату пацієнти не відчували потягу до самогубства <ref name="Chetly">{{книга|автор=Четли Э.|заглавие=Проблемные лекарства|оригинал=Problem Drugs|ссылка=http://www.antibiotic.ru/books/pd/27.shtml|издание=пер. с англ|место=Рига, Латвия|издательство=Ландмарк|год=1998|страниц=352|isbn=9984-9066-2-0}}</ref> . Внутрішні документи компанії свідчать, що Eli Lilly тривалий час приховувала інформацію про самогубства внаслідок прийому прозаку при клінічних випробуваннях і пояснювала це передозуванням препарату або проявом депресії <ref name="Leo"></ref> . До 2000 року сума компенсацій у зв'язку з прозаком досягла $ 50 млн <ref name="drugwatch">{{cite web|title=Eli Lilly & Co. - Drug Manufacturer's History, Products, Lawsuits|url=https://www.drugwatch.com/manufacturer/eli-lilly/|date=2015-11-02|publisher=Drugwatch.com|accessdate=2016-05-2|language=en}}</ref> .
+За даними ВООЗ, у пацієнтів, що приймають пароксетин, є найбільш важкі в порівнянні з пацієнтами, які приймали будь-які інші антидепресанти, проблеми відміни. GlaxoSmithKline - компанія, яка виробляє пароксетин, - тривалий час заперечувала проблему звикання до цього препарату. У 2002 році FDA опублікувала попередження, а Міжнародна федерація асоціацій фармацевтичних виробників оголосила по американському телебаченню про те, що компанія GlaxoSmithKline винна у введенні громадськості в оману щодо пароксетину <ref name="Гётше"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+У матеріалах [[Бі-Бі-Сі|BBC]] [[2002|(2002 рік)]] стверджувалося, що прийом cероксату (пароксетину) може призводити до сильного занепокоєння, актів агресії, до самоушкодження і [[Самогубство|самогубства,]] викликати залежність і важкий синдром відміни. Зокрема, за результатами судового засідання в американському штаті [[Вайомінг|Вайомінг]] було визнано, що сероксат став основною причиною смерті чотирьох людей (вбивство Дональдом Шелом трьох членів своєї сім'ї та його самогубства). Показання на суді давав відомий психіатр Девід Хілі <ref name="Panorama"> {{статья|заглавие=The secrets of seroxat|ссылка=http://news.bbc.co.uk/2/hi/programmes/panorama/2310197.stm|издание=BBC News / Programmes / Panorama}} Див. Докладніше: http://news.bbc.co.uk/2/shared/spl/hi/programmes/panorama/transcripts/seroxat.txt</ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Як зазначалося в програмі BBC, синдром відміни пароксетину може бути настільки стійким, що поступове зниження дози може здійснюватися надзвичайно повільно. Було виявлено, що за результатами власних досліджень компанії GlaxoSmithKline синдром відміни виникав у більшості здорових добровольців <ref name="Panorama"></ref>, які приймали пароксетин.<!--ко всему абзацу-->
+Після програми BBC про пароксетин творці програми отримали 1374 листів від глядачів, в основному пацієнтів. У багатьох з них йшлося про акти насильства або самоушкодження, що виникли на початку лікування цим препаратом або безпосередньо після підвищення його дози. Як відзначають Девід Хілі, A. Herxheimer, D.B. Menkes (2006), ці дані не можна вважати лише окремими повідомленнями, так як аналіз чітко вказує на зв'язок цих дій з дозуванням; крім того, самозвіти про акти насильства надавалися пацієнтами, раніше не схильними до агресивних дій; ці дані також узгоджуються з аналізом звітів, що стосуються актів насильства під час прийому пароксетину, наданих британській організації MHRA (The Medicines and Healthcare Products Regulatory Agency) лікарями з 1991 по 2002 рік <ref name="Antidepressants and Violence"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Загалом проти компанії було висунуто кілька десятків позовів. Юристам постраждалих сторін вдалося отримати доступ до внутрішньої документації компанії і зробити на підставі її вивчення висновок, що GlaxoSmithKline ще у [[1989|1989 році]] мала відомості про восьмикратне підвищення ризику самогубства при прийомі її препаратів <ref> {{cite news|url=http://www.medline.ru/news/news.phtml?n=319|title=Крупная фармфирма в течение 15 лет скрывала данные о взаимосвязи повышенного риска совершения самоубийства с приёмом выпускаемого ею антидепрессанта|date=2008-02-13|accessdate=2012-05-15}} Джерело: ''New Scientist magazine, 06 February 2008, page 12.'' </ref> .<!--ко всему абзацу-->
+У своїй статті, опублікованій в журналі BMJ в [[2015|2015 році]], Девід Хілі називає серотонінову гіпотезу «міфом», що поширився в суспільстві завдяки активному прагненню фармацевтичних компаній та психіатрів просувати на ринок антидепресанти групи СІЗЗС, терапевтичний ефект яких насправді не доведений. Хілі зазначає, що СІЗЗС неефективні при важких суїцидальних депресіях, для яких характерний, мабуть, надлишок [[Кортизол|кортизолу]], а не брак серотоніну <ref>{{cite journal |author=Healy D|title=Serotonin and depression|journal=BMJ |volume= |issue=350 |pages=h1771 |year=2015 Apr 21|month= |pmid=25900074 |pmc= |doi=10.1136/bmj.h1771 |url=http://www.narpa.org/Healy_Serotonin and Depression[4-21-2015].htm}}</ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Публікація Хілі викликала ряд заперечень - зокрема, в тому ж журналі була надрукована стаття Олександра Ленгфорда, в якій говорилося, що психіатри не є ледачими редукціоністами, якими має намір подати їх Хілі: вони чудово усвідомлюють, що механізми дії антидепресантів не до кінця відомі, але, проте, антидепресанти працюють, і механізм їхньої дії може бути різноманітний. Ленгфорд підкреслює, що антидепресанти СІЗЗС стали так поширені в клінічній практиці не через передбачувану змову лікарів і фармацевтів, а через кращий (у порівнянні з ТЦА) профіль побічних ефектів і низьку токсичність при передозуванні <ref>{{cite journal |author=Langford AE|title=Healy's editorial on serotonin and depression does a disservice to psychiatrists|journal=BMJ |volume= |issue=350 |pages=h2508 |year=2015 May 14|month= |pmid=25975809 |pmc= |doi=10.1136/bmj.h2508 |url=http://www.researchgate.net/publication/276358052_Healy's_editorial_on_serotonin_and_depression_does_a_disservice_to_psychiatrists}}</ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Систематизований огляд 29 опублікованих і 11 неопублікованих клінічних досліджень (автори огляду - C. Barbui, T. Furukawa, A. Cipriani, 2008) показав, що пароксетин не перевищує плацебо щодо загальної ефективності і переносимості лікування. Дані результати не були спотворені вибірковим відбором опублікованих досліджень <ref>{{cite journal |author=Barbui C, Furukawa TA, Cipriani A |title=Effectiveness of paroxetine in the treatment of acute major depression in adults: a systematic re-examination of published and unpublished data from randomized trials |journal=CMAJ |volume=178 |issue=3 |pages=296–305 |year=2008 |month=January |pmid=18227449 |pmc=2211353 |doi=10.1503/cmaj.070693 |url=}}</ref> .<!--ко всему абзацу-->
+За даними опублікованого в журналі Lancet мета-аналізу досліджень, в яких оцінювалося застосування СІЗЗС у дітей і підлітків у віці від 5 до 18 років (автори мета-аналізу - C.J. Whittington, T. Kendall, P. Fonagy та ін., 2004), при обліку неопублікованих досліджень сприятливий профіль ризик-користь змінився для деяких СІЗЗС на несприятливий <ref>{{cite pmid|15110490}}</ref> .
+У [[2008|2008 році]] було проведено аналіз (Turner і співавтори) як опублікованих, так і неопублікованих досліджень щодо дії 12 антидепресантів; дані цих досліджень були надані авторам аналізу Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (Food and Drug Administration - FDA) <ref name="Turner">{{статья|автор=Turner EH, Matthews AM, Linardatos E, Tell RA, Rosenthal R|заглавие=Selective publication of antidepressant trials and its influence on apparent efficacy|ссылка=http://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMsa065779|издание=N Engl J Med|год=2008 Jan 17|том=358|номер=3|страницы=252—60|doi=10.1056/NEJMsa065779|pmid=18199864}}</ref> . У число цих 12 антидепресантів увійшли в тому числі препарати групи СІЗЗС: циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, пароксетин і сертралін <ref name="Ioannidis">{{cite pmid|18505564}}</ref> . Було виявлено, що 94% досліджень з тих, що публікувалися раніше  показали перевагу антидепресантів в порівнянні з плацебо; однак, розглянувши результати як опублікованих, так і неопублікованих досліджень, Turner із співавторами виявили, що лише близько 51% з них демонструють перевагу в порівнянні з плацебо. З 74 розглянутих досліджень тільки 38 мали позитивні результати, і майже всі вони були опубліковані. Дослідження ж з негативними або сумнівними результатами виявилися переважно або не опублікованими (22 дослідження), або опублікованими з спотворенням результатів, в результаті чого вони поставали як позитивні (11 досліджень) <ref name="Turner"></ref> .
+У книзі відомого американського психолога Ірвінга Кірша «Нові ліки імператора: Руйнування міфу про антидепресанти» (The Emperor's New Drugs: Exploding the Antidepressant Myth by Irving Kirsch) описані результати огляду досліджень, дані яких були отримані з FDA, в тому числі досліджень, результати яких замовчувалися фармкомпаніями, оскільки ці результати були негативними <ref name="epidemic">{{cite web|author=[[:en:Marcia Angell|Angell M.]]|authorlink=|datepublished=June 23, 2011|url=http://www.nybooks.com/articles/archives/2011/jun/23/epidemic-mental-illness-why/|title=The Epidemic of Mental Illness: Why?|format=|work=|publisher=The New York Review of Books|accessdate=|description=|archiveurl=http://www.webcitation.org/6ApzXnQ1F|archivedate=2012-09-21}}</ref> . Кірш розглядав дані про клінічні випробування, які надавалися FDA для попереднього схвалення шести найбільш широко використовуваних антидепресантів, в тому числі представників групи СІЗЗС прозаку (флуоксетин), паксилу (пароксетину), золофту (сертраліну) і селекси (циталопрама). Загалом було 42 клінічних випробувань 6 препаратів. За даними Кірша, результати більшості з них виявилися негативними <ref name="epidemic"></ref> .
+Проаналізувавши ці дослідження, Кірш відзначав, що різниця між препаратами і плацебо в середньому становила лише 1,8 бала за шкалою Гамільтона - різниця хоч і значуща статистично, але безглузда клінічно; причому ці результати були майже однакові для всіх шести препаратів. Проте, оскільки дослідження з позитивними результатами широко публікувалися, а дослідження з негативними результатами ховалися, громадськість і медичні працівники прийшли до переконання, що ці препарати - це високоефективні антидепресанти <ref name="epidemic"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Згідно з даними мета-аналізу, проведеного Ірвінгом Кіршем і співавторами, різниця між антидепресантами і плацебо досягала клінічного значення лише при дуже тяжкій депресії <ref name="KIRSCH2008"></ref> (при більш ніж 28 балах за шкалою Гамільтона). У мета-аналіз увійшли дані щодо чотирьох антидепресантів, надані FDA, включаючи флуоксетин і пароксетин <ref name="Ioannidis"></ref> .
+Кірш звернув увагу і на той факт, що деякі препарати, які не є антидепресантами (опіати, седативні засоби, стимулятори, рослинні лікарські засоби та ін.), надають при депресії таку ж дію, як і антидепресанти. Виявивши, що майже будь-яка таблетка з побічними ефектами була трохи більш ефективною при лікуванні депресії, ніж інертне плацебо, Кірш висунув гіпотезу, що наявність побічних ефектів дозволяла пацієнтам, які брали участь в дослідженнях, здогадатися, що вони отримують активне лікування, а не плацебо, і цей здогад, як підтвердили інтерв'ю з пацієнтами і лікарями, в деяких випадках призводив до поліпшення стану. Мабуть, причина того факту, що антидепресанти, схоже, працюють краще при купіруванні тяжкої депресії, ніж в менш тяжких випадках, полягає в тому, що пацієнти з тяжкими симптомами, швидше за все, отримують більш високі дози і, відповідно, відчувають більше побічних ефектів <ref name="epidemic"></ref> .
+Результати проведеного Кіршем мета-аналізу викликали широкий резонанс і обговорювалися як в наукових журналах, так і в популярних засобах масової інформації <ref name="HORDER2010"></ref> .
+В іншому аспекті, ніж І. Кірш, підходить до критики застосування антидепресантів відомий журналіст {{нп3|Роберт Уитакер (журналист)|Роберт Уитакер||Robert Whitaker (author)}} , автор книги «Анатомія епідемії: стимулятори, психотропні препарати і неймовірний бум психічних розладів у США», що отримала в [[2011|2011 році]] премію {{нп3|Ассоциация журналистских и издательских расследований|Ассоциации журналистских и издательских расследований||Investigative Reporters and Editors}} за краще журналістське розслідування [[2010|2010 року]] (як відзначили представники Асоціації, «ця книга являє собою глибокий аналіз медичних і наукових публікацій, багатий переконливими лаконічними прикладами») <ref>{{cite web|url=http://www.ire.org/resourcecenter/contest/press/AwardsPR2010.pdf|title=IRE Awards 2010|publisher=Investigative Reporters and Editors|accessdate=2011-05-11|deadlink=404|archiveurl=http://web.archive.org/20110927230306/www.ire.org/resourcecenter/contest/press/AwardsPR2010.pdf|archivedate=2011-09-27}}</ref> . За твердженням Вітакера, саме застосування психотропних препаратів призводить до того, що у пацієнтів з діагнозами депресії, [[Шизофренія|шизофренії]] та іншими психічними розладами починає розвиватися «хімічний дисбаланс» <ref name="epidemic"></ref> .
+ВІтакер зазначає, що кількість непрацездатних пацієнтів з психічними розладами значно зросла з середини [[1950-ті|1950-х років]] - з того часу, коли почали застосовуватися психотропні препарати, - і психічні захворювання стали часто купірувати хронічний перебіг. Причина цього, на думку Вітакера, знаходиться у впливі препаратів на нейромедіатори: зокрема, коли антидепресанти групи СІЗЗС збільшують рівень вмісту серотоніну в синапсах, це викликає компенсаторні зміни (за принципом негативного зворотного зв'язку). У відповідь на високий рівень вмісту серотоніну нейрони, що його виділяють (пресинаптические нейрони) починають виділяти його менше, а постсинаптичні нейрони стають нечутливими до нього <ref name="epidemic"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+Після кількох тижнів прийому психотропних препаратів компенсаторні зусилля мозку стають безрезультатними, і виникають побічні ефекти, які відображають механізм дії препаратів. Наприклад, СІЗЗС можуть викликати епізоди манії через надлишок серотоніну. У міру появи побічних ефектів їх часто лікують іншими препаратами, і багатьом пацієнтам в кінцевому рахунку призначається коктейль з психотропних засобів, що прописуються для коктейлю з діагнозів (призначення «стабілізаторів настрою» при діагнозі «біполярний афективний розлад» та ін.) <ref name="epidemic"></ref>.<!--ко всему абзацу-->
+В результаті при тривалому застосуванні психотропних засобів виникають довготривалі зміни в функціонуванні нейронів. Згідно Вітакера, зійти з прийому препаратів надзвичайно важко, оскільки, коли їх прийом припиняється, компенсаторні механізми залишаються без протидії. У разі, якщо припиняється прийом антидепресанту групи СІЗЗС, рівень вмісту серотоніну стрімко падає, оскільки пресинаптичні нейрони не виділяють його в нормальних кількостях, а постсинаптичні нейрони вже не володіють достатньою кількістю рецепторів до нього. (Аналогічним чином може піднятися рівень вмісту дофаміну, коли скасовуються антипсихотичні препарати.) <ref name="epidemic"></ref><!--ко всему абзацу-->
+Всі ці фактори, як вважає Вітакер, призводять до ятрогенної (тобто ненавмисної медикаментозно обумовленої) епідемії дисфункції мозку <ref name="epidemic"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+На початку 1990-х років відомий американський психіатр, автор багатьох наукових праць, книг і статей, видавець, член Американської психіатричної асоціації Пітер Бреггін припустив наявність проблем в дослідницькій методології селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Уже в [[1991|1991 році]] у своїй книзі «Моя відповідь прозаку» ( {{lang-en|Talking Back to Prozac}} ) він стверджував, що прийом прозаку викликає прояви насильства, суїцидальні думки і маніакальні стани. Бреггін розробляв цю тему в багатьох подальших книгах і статтях по відношенню до всіх нових антидепресантів. У [[2005|2005 році]] Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США стало вимагати нанесення на упаковку антидепресантів СІЗЗС {{нп3|Чёрная рамка|чёрной рамки||Boxed warning}} попередження про зв'язок прийому препарату з суїцидальних поведінкою у дітей <ref>{{cite web|title=Black Box Warning for Children and Suicidality|work=FDA Website|url=http://www.fda.gov/CDER/DRUG/antidepressants/PI_template.pdf#search="fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf|format=PDF|accessdate=2006-07-08|deadlink=404|archiveurl=http://web.archive.org/20070929124956/www.fda.gov/CDER/DRUG/antidepressants/PI_template.pdf#search="fda.gov suicide ssri"/2006/paroxetineDHCPMay06.pdf|archivedate=2007-09-29}}</ref> . Пізніше це попередження поширилося і на молодих повнолітніх (в США - від 18 до 21 року). Також, поряд зі згаданими чорними рамками, з'явилися нові попередження загального плану. У них були вказані багато інших негативних ефектів, вперше позначені Бреггіном в його книзі «Отруйна психіатрія» ( {{lang-en|Toxic Psychiatry}} ): Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів особливо відзначило викликані препаратами «ворожість», «дратівливість» і [[Манія|«маніакальні стани»]] . В [[2006|2006 році]] воно розповсюдило попередження на дорослих споживачів препарату пароксетину <ref>{{cite web|title=Paxil Black Black Box Warning|work=FDA Website|url=http://www.fda.gov/Medwatch/safety/2006/safety06.htm#paxil|accessdate=2006-07-08|archiveurl=http://www.webcitation.org/66N8Emo7x|archivedate=2012-03-23}}</ref> . Ці заходи Управління зробило тільки через 15 років після того, як Бреггін вперше написав на дану тему.
+Бреггін також стверджував, що в дійсності антидепресанти не чинять терапевтичного ефекту і що враження, ніби вони працюють, створюється ефектом плацебо, а також в деяких випадках - тимчасовим полегшенням завдяки спричиненою ними [[Ейфорія|ейфорією]] або емоційним сплощенням <ref>{{статья|автор=Breggin P|заглавие=FDA Warns that Paxil Makes Depressed Adults Suicidal|ссылка=http://www.huffingtonpost.com/dr-peter-breggin/fda-warns-that-paxil-make_b_21388.html|издание=[[The Huffington Post]]|год=May 21, 2006}}</ref> .
+На відміну від книги Бреггіна «Моя відповідь прозаку», яка після виходу була практично проігнорована пресою, книга «Бумеранг прозаку» ( {{lang-en|Prozac Backlash}} ), критична праця про СІЗЗС [[Гарвардський університет|гарвардського]] психіатра Джозефа Гленмюллена, отримала широке висвітлення в засобах масової інформації <ref>{{cite web|title=Media Reviews of Prozac Backlash|work=From J. Glenmullen's Website|url=http://www.prozacbacklash.com/reviews.html|accessdate=2006-07-08|deadlink=404|archiveurl=http://web.archive.org/20061114133520/www.prozacbacklash.com/reviews.html|archivedate=2006-11-14}}</ref> . Бреггін висловив невдоволення з цього приводу у своїй наступній книзі «Книга фактів про антидепресанти» ''(The Antidepressant Fact Book):''
+{{цитата|Научный анализ, проделанный Гленмюлленом в 2000 году, относительно того, как СИОЗС могут вызывать суицидальные намерения, проявления насилия и другие поведенческие отклонения, в основном тот же самый, что и анализ в моих более ранних подробных аналитических исследованиях… сотнях моих выступлений в СМИ и в моих свидетельских показаниях по судебным делам, к которым Гленмюллен также имел доступ. Кроме того, Гленмюллен [[интервью]]ировал мою жену и соавтора моих работ Джинджер Бреггин с целью обеспечения материала для своей книги; мы выслали ему исследовательские документы из нашего собрания, которые он не мог добыть иным способом. К нашему разочарованию, в своей книге Гленмюллен буквально исключает наше участие, никогда не упоминая мое авторство многих продвигаемых им идей и не признавая моих результатов… Тем не менее его книга очень полезна…»<ref>{{cite web|title=The Antidepressant Fact Book, pg. 207|work=Breggin, P.R. (2001). ISBN 0-7382-0451-X|url=http://www.powells.com/biblio?show=073820451x|accessdate=2006-07-08|archiveurl=http://www.webcitation.org/66N8FYS6s|archivedate=2012-03-23}}</ref>}}
+Гленмюллен так і не відповів на претензії Бреггіна, що не завадило їм удвох виступати на щорічній конференції (в [[Квінз|Квінсі]], [[Нью-Йорк|Нью-Йорк,]] в [[2004|2004 році]]) Міжнародного центру досліджень в психіатрії та психології. Бреггін як і раніше дає високі оцінки роботам Гленмюллена.
+У [[2002|2002 році]] Бреггін був найнятий в якості експерта однією з тих, що вижили, жертвою масового вбивства в школі «Колумбайн» у справі проти виробників антидепресанту флувоксаміну (Лювокс). У своєму виступі Бреггін зазначив: «... Ерік Харріс <nowiki>[один з убивць]</nowiki> страждав від афективного розладу, викликаного прийомом психотропного препарату (конкретно - лювокса), з депресивними і маніакальними проявами, які досягли [[Психоз|психотичного]] рівня з агресією і суїцидальними діями» <ref name="Luvox">{{cite web|url=http://www.drugawareness.org/Ribbon/Legal/record0021.html|title=Legal News|accessdate=2008-04-06|format=|work=|deadlink=404|archiveurl=http://web.archive.org/20060925223539/www.drugawareness.org/Ribbon/Legal/record0021.html|archivedate=2006-09-25}}</ref> .
+В ході посмертного аналізу, взятого у Еріка Харріса, в його крові було виявлено вміст флувоксаміну на терапевтичному рівні <ref> Cullen, Dave. (2009) ''Columbine.''  Grand Central Publishing 2009. Pg. 261 ISBN 0-446-54693-3</ref> . Раніше Харріс також приймав інший прописаний йому лікарем антидепресант - сертралін (золофт). П. Бреггін стверджував, що один або обидва ці препарати могли викликати дії, вчинені Харрісом, і що побічні ефекти від цих препаратів включають підвищену агресивність, відсутність почуття каяття і жалю, деперсоналізацію і маніакальні стани <ref> [http://www.breggin.com/luvox.html Luvox and the Columbine High School massacre] . ''breggin.com.'' </ref> . Згідно газети The Denver Post, суддя висловлював невдоволення висловлюваннями експертів <ref> [http://www.namiscc.org/News/2002/newsletters/TAC-Nov15-2002.htm#Top Treatment Advocacy Center Newsletter - November 15 2002]</ref> . Зрештою позов був припинений з умовою, що виробники лювокса пожертвують 10 000 доларів США на користь Американського товариства боротьби з раком <ref name="Luvox"></ref> .
+Пол Ендрюс, еволюційний біолог з [[Макмастерський університет|Університету Макмастера,]] в статті, написаній у співавторстві і опублікованій в журналі Frontiers in Psychology (2012), вказував, відзначаючи велику еволюційну значимість серотоніну і його роль в підтримці гомеостазу організму, що серотонін регулює багато життєво важливих процесів (ріст і загибель [[Нейрон|нейронів]], активацію тромбоцитів і процес згортання крові, температуру організма, [[Травлення|травлення]] і роботу кишечника, [[Електроліти|електролітний]] баланс, репродуктивну функцію та ін.) і що прийом антидепресантів може призводити до багатьох несприятливих наслідків для здоров'я, при цьому їх терапевтична ефективність в лікуванні депресії скромна. За твердженням П. Ендрюса, дослідження, які претендують на те, щоб довести, що антидепресанти сприяють нейрогенезу, сумнівні; навпаки, існують дані, що вони викликають [[апоптоз.]] При досить помірній ефективності антидепресанти в разі довгострокового лікування підвищують сприйнятливість до депресії у пацієнтів внаслідок компенсаторних процесів, що відбуваються через тривалий вплив цих препаратів на рівень серотоніну <ref name="Andrews">{{статья|автор=Andrews PW, Thomson JA Jr, Amstadter A, Neale MC|заглавие=Primum non nocere: an evolutionary analysis of whether antidepressants do more harm than good|ссылка=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3334530/|издание=Front Psychol|год=2012 Apr 24|том=3|номер=117|doi=10.3389/fpsyg.2012.00117|pmid=22536191}}</ref>.<!--ко всему абзацу-->
+За даними, наведеними Полом Ендрюсом, тримісячний ризик рецидиву для пацієнтів, які приймали плацебо, склав лише 21,4%, в той час як ризик після припинення прийому антидепресанту склав 43,3% (для СІЗЗС), 47,7% (для СІЗЗСН), 55,2% (для трициклічних антидепресантів), 61,8% (для флуоксетину) і 75,1% (для ІМАО). Пол Ендрюс також вказує на дані проведеного у [[Великобританія (острів)|Великобританії]] дослідження (Коупленд і співавт., 2011), в якому брали участь пацієнти старше 65 років (середній вік - 75 років): ризик смерті протягом року склав 7,04% для осіб, які не приймали антидепресанти , 8,12% - для осіб, які приймали  антидепресанти групи ТЦА, 10,61% - для осіб, які приймали СІЗЗС, 11,43% - для тих, хто  приймали інші антидепресанти <ref name="Andrews"></ref> .<!--ко всему абзацу-->
+{{нп3|Гётше, Питер|Питер Гётше||Peter C. Gøtzsche}}, один із засновників Кокранівської співпраці, професор дизайну і аналізу клінічних досліджень Копенгагенського університету, автор понад 70 статей в провідних медичних журналах, таких як, зокрема, British Medical Journal і The Lancet, стверджує, що проблема залежності від СІЗЗС не менш серйозна, ніж раніше - залежність від бензодіазепінів, а до них - від барбітуратів. Він згадує, що зниження прийому бензодіазепінів більш ніж на 50% було компенсовано аналогічним збільшенням продажів СІЗЗС і що СІЗЗС використовуються майже для всіх тих же станів, що і бензодіазепіни: лікарям стало зручно заявляти, ніби багато симптомів, які раніше зараховували до проявів тривожних розладів, в дійсності є проявами депресії, і завдяки цьому рекомендувати СІЗЗС тим же пацієнтам. В результаті мільйони пацієнтів стали залежні від препаратів цієї групи. На думку Гетше симптоми, що виникають при раптовій відміні СІЗЗС, найчастіше є симптоми не рецидиву депресії, а [[Синдром відміни|абстиненції.]] Він звинувачує фармкомпанії в наполегливому замовчуванні фактів залежності від СІЗЗС, в тому числі ігноруванні найбільш ранніх досліджень, які показали, що навіть здорові добровольці стають залежними лише після кількох тижнів прийому цих препаратах <ref name="Гётше">{{книга|автор=Гётше П.|заглавие=Смертельно опасные лекарства и организованная преступность: Как большая фарма коррумпировала здравоохранение|ответственный=[Пер. с англ. Л. Е. Зиганшиной]|место=Москва|издательство=Издательство «Э»|год=2016|серия=Доказательная медицина|страниц=464|isbn=978-5-699-83580-5|тираж=3000}}</ref> .
+Гетше звинувачує також Британський лікарський регулятор у спотворенні даних про реакції відміни СІЗЗС: аналіз повідомлень про несприятливі події, проведений незалежними дослідниками, показав, що симптоми відміни були класифіковані як помірні в 60% випадків і як тяжкі в 20% випадків тим же Британським регулятором, який оголосив громадськості, що вони легкі. До 2003 року Британський лікарський регулятор стверджував, що СІЗЗС не викликають залежності, але в тому ж році ВООЗ опублікувала доповідь, де зазначалося, що три препарати групи СІЗЗС (флуоксетин, пароксетин і сертралін) входять в топ-30 ліків з найвищим потенціалом лікарської залежності, про який коли-небудь повідомлялося <ref name="Гётше"></ref> .
+Ретельно контрольоване когортне дослідження пацієнтів, які страждають від депресії (автори публікації - C. Coupland, P. Dhiman, R. Morriss і ін., BMJ), у віці старше 65 років показало, що СІЗЗС частіше призводять до негативних наслідків (у тому числі до підвищеної смертності), ніж більш ранні антидепресанти або відсутність лікування <ref name="Гётше"></ref> .
+== Примітки ==
+{{примечания|4}}
+{{Антидепрессанты|state=collapsed}}
+[[Category:Антидепресанти]]
+[[ru:Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина]]

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: відмінності між версіями

Версія за 12:39, 28 жовтня 2017

Показання

Депресія

Загальна ефективність при депресії

Терапевтично резистентна депресія

Список ліків і хімічні формули

Механізм дії та відмінності

Фармакокінетика

Побічні ефекти

Сексуальна дисфункція

Ризик суїциду

Манія та гіпоманія

Синдром відміни

Лікарські взаємодії

Серотоніновий синдром

Запобіжні заходи

Протипоказання

Критика

Примітки

Навігаційне меню

Пошук