Кандидати в добрі статті

Море Дощів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
тоді вже так
Рядок 15: Рядок 15:
}}
}}
{{Multiple image
{{Multiple image
|align = right |direction = vertical |width = 242
|align = right |direction = vertical |width = 242
|image1 = ComputerHotline - Lune--05-08--2 (by).jpg
|image1 = ComputerHotline - Lune--05-08--2 (by).jpg
|caption1 = Море Дощів увечері. На [[термінатор (астрономія)|термінаторі]] видно [[Альпи (Місяць)|Альпи]] (вище) та [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]] (нижче).
|caption1 = Вечір у Морі Дощів. На [[термінатор (астрономія)|термінаторі]] видно [[Альпи (Місяць)|Альпи]] (вище) та [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]] (нижче).
|image2 = REF710 - PB110014 (by) cropped.jpg
|image2 = REF710 - PB110014 (by) cropped.jpg
|caption2 = Море Дощів уранці. На термінаторі — [[Юра (Місяць)|гори Юра]] та [[Затока Райдуги]].
|caption2 = Ранок у Морі Дощів. На термінаторі — [[Юра (Місяць)|гори Юра]] та [[Затока Райдуги]].
|image3 = Mare Imbrium-Apollo17.jpg
|image3 = Mare Imbrium-Apollo17.jpg
|caption3 = Південна частина Моря Дощів, погляд із півночі. На передньому плані — кратер Піфей. Місцевість перетинають промені кратера [[Коперник (місячний кратер)|Коперник]], що лежить на горизонті. Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» (1972).
|caption3 = Південна частина Моря Дощів, погляд із півночі. Місцевість перетинають промені кратера [[Коперник (місячний кратер)|Коперник]], який видно вдалині. На передньому плані — кратер Піфей, на задньому — [[Карпати (Місяць)|Карпати]]. Знімок «[[Аполлон-17|Аполлона-17]]» (1972).
}}
}}


'''Море Дощів''' ({{lang-la|Mare Imbrium}})&nbsp;— [[місячне море|море]] на [[Місяць (супутник)|Місяці]], в північно-західній частині [[видимий бік Місяця|видимого боку]]. Друге за розміром місячне море після [[Океан Бур|Океану Бур]]: його діаметр&nbsp;— близько {{s|1150 км}}<ref name=gazetteer/>, а площа&nbsp;— близько мільйона км<sup>2</sup>{{ref+|За Whitford-Stark, 1982&nbsp;— {{s|1 130 000 км<sup>2</sup>}}<ref name=Whitford_Stark_1982/>, за {{Нп|Антонін Рюкл|Rükl|en|Antonín Rükl}}, 2004&nbsp;— {{s|830 000 км<sup>2</sup>}}<ref name=Rukl_2004/>.|прим.}}. Має круглу форму й оточене переривчастим кільцем гірських хребтів.
'''Море Дощів''' ({{lang-la|Mare Imbrium}})&nbsp;— [[місячне море|море]] на [[Місяць (супутник)|Місяці]], в північно-західній частині [[видимий бік Місяця|видимого боку]]. Друге за розміром місячне море після [[Океан Бур|Океану Бур]]: його діаметр&nbsp;— близько {{s|1150 км}}<ref name=gazetteer/>, а площа&nbsp;— близько мільйона км<sup>2</sup>{{ref+|За Whitford-Stark, 1982&nbsp;— {{s|1 130 000 км<sup>2</sup>}}<ref name=Whitford_Stark_1982/>, за {{Нп|Антонін Рюкл|Rükl|en|Antonín Rükl}}, 2004&nbsp;— {{s|830 000 км<sup>2</sup>}}<ref name=Rukl_2004/>.|прим.}}. Має круглу форму й оточене переривчастим кільцем гірських хребтів.


Море Дощів лежить у величезному [[метеоритний кратер|кратері]] ([[імпактний басейн|імпактному басейні]])&nbsp;— одному з найбільших та наймолодших басейнів Місяця<ref name=Wood_2004/>. Частинами його валу є [[Карпати (Місяць)|місячні Карпати]], [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]], [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]], [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та інші гори, що оточують море. Сліди викидів, що розлетілися при утворенні цього кратера, простежуються на більшій частині видимого боку супутника<ref name=Schultz_1995/>. Появою басейну Моря Дощів розпочався відрізок геологічної історії Місяця, названий за його іменем,&nbsp;— [[імбрійський період]]<ref name=Tanaka_2012/>.
Море Дощів лежить у величезному [[метеоритний кратер|кратері]] ([[імпактний басейн|імпактному басейні]])&nbsp;— одному з найбільших та наймолодших басейнів Місяця<ref name=Wood_2004/>. Частинами його валу є місячні [[Карпати (Місяць)|Карпати]], [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]], [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]], [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та інші гори, що оточують море. Сліди викидів, що розлетілися при утворенні цього кратера, простежуються на більшій частині видимого боку супутника<ref name=Schultz_1995/>. Появою басейну Моря Дощів розпочався відрізок геологічної історії Місяця, названий за його іменем,&nbsp;— [[імбрійський період]]<ref name=Tanaka_2012/>.


== Назва ==
== Назва ==
Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] в 1651 році<ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, складена Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)]].</ref><ref name=Rodionova_2009/>. Як і назви деяких інших морів {{comment|західної|на земному небі&nbsp;— східної}} половини видимого боку Місяця, вона пов'язана з похмурою погодою&nbsp;— ймовірно, внаслідок тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду<ref name=Rodionova_2009/>. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>.
Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] 1651 року<ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)]].</ref><ref name=Rodionova_2009/>. Як і назви деяких інших морів {{comment|західної|на земному небі&nbsp;— східної}} половини видимого боку Місяця, вона пов'язана з похмурою погодою&nbsp;— ймовірно, внаслідок тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду<ref name=Rodionova_2009/>. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>.


В давнину це море мало кілька інших назв. Ймовірно, саме його давньогрецький письменник [[Плутарх]] згадував під назвою «Святилище [[Геката|Гекати]]»<ref name=Whitaker_2003_Plutarch/> або «Западина Гекати», вважаючи місцем покарання неправедних душ<ref name=Petrova_2000/><ref name=Plutarch_2000/>. Близько 1600 року англійський фізик [[Вільям Гілберт]]&nbsp;— автор першої відомої карти Місяця, де було запропоновані назви для деталей його поверхні,&nbsp;— назвав це море Великою Східною областю ({{lang-la|Regio Magna Orientalis}})<ref name=Whitaker_2003_Gilbert/><ref name=Rodionova_2009/>. 1645 року [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] дав йому назву «Австрійське море» (''Mare Austriacum'')<ref>[[:commons:File:Langrenus map of the Moon 1645.jpg|Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)]].</ref><ref name=Whitaker_2003_Langrenus/><ref name=Van_der_Krogt_2014/>. 1647 року [[Ян Гевелій]] назвав його разом із [[Море Хмар|Морем Хмар]] та частиною [[Океан Бур|Океану Бур]] [[Середземне море|Середземним морем]] (''Mare Mediterraneum''), а інші деталі поверхні Місяця&nbsp;— назвами географічних об'єктів Середземномор'я та його околиць<ref name=Hevelius_1647/><ref name=Whitaker_2003_Hevelius/>.
У давнину це море мало кілька інших назв. Ймовірно, саме його давньогрецький письменник [[Плутарх]] згадував під назвою «Святилище [[Геката|Гекати]]»<ref name=Whitaker_2003_Plutarch/> або «Провалля Гекати», вважаючи місцем покарання неправедних душ<ref name=Petrova_2000/><ref name=Plutarch_2000/>. Близько 1600 року англійський фізик [[Вільям Гілберт]]&nbsp;— автор першої відомої карти Місяця, де було запропоновані назви для деталей його поверхні,&nbsp;— назвав це море Великою Східною областю ({{lang-la|Regio Magna Orientalis}})<ref name=Whitaker_2003_Gilbert/><ref name=Rodionova_2009/>. 1645 року [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] дав йому назву «Австрійське море» (''Mare Austriacum'')<ref>[[:commons:File:Langrenus map of the Moon 1645.jpg|Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)]].</ref><ref name=Whitaker_2003_Langrenus/><ref name=Van_der_Krogt_2014/>. 1647 року [[Ян Гевелій]] назвав його разом із [[Море Хмар|Морем Хмар]] та частиною [[Океан Бур|Океану Бур]] [[Середземне море|Середземним морем]] (''Mare Mediterraneum''), а інші деталі поверхні Місяця&nbsp;— назвами географічних об'єктів Середземномор'я та його околиць<ref name=Hevelius_1647/><ref name=Whitaker_2003_Hevelius/>.


<gallery mode="packed" heights="150px">
<gallery mode="packed" heights="150px">
Рядок 41: Рядок 41:
== Розташування та суміжні об'єкти ==
== Розташування та суміжні об'єкти ==
{{Multiple image
{{Multiple image
|align = right |direction = vertical |width = 242
|align = right |direction = vertical |width = 242
|image1 = Mare Imbrium (LRO).png
|image1 = Mare Imbrium (LRO).png
|caption1 = Море Дощів (мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]). Ширина зображення&nbsp;— {{s|1500 км}}.
|caption1 = Море Дощів. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— {{s|1500 км}}).
|image2 = Mare Imbrium (GLD100).gif
|image2 = Mare Imbrium (GLD100).gif
|caption2 = Карта висот (жовте&nbsp;— височини, синє&nbsp;— низовини)
|caption2 = Карта висот цієї ж ділянки (жовте&nbsp;— височини, синє&nbsp;— низовини)
|image3 = Imbrium basin GRAIL gravity.jpg
|caption3 = Карта [[гравітація Місяця|гравітаційного поля]] в Морі Дощів за даними [[GRAIL]] (червоне&nbsp;— області посиленої гравітації, синє&nbsp;— послабленої). Видно велику [[маскон|позитивну аномалію]] на північний захід від центра моря та меншу негативну&nbsp;— в [[Затока Райдуги|Затоці Райдуги]].
}}
}}
Вздовж країв Моря Дощів тягнеться кілька [[список гір на Місяці|гірських]] хребтів. Це [[Апенніни (Місяць)|місячні Апенніни]] на південному сході, [[Карпати (Місяць)|Карпати]] на півдні, [[Юра (Місяць)|Юра]] на північному заході (навколо [[Затока Райдуги|Затоки Райдуги]]), [[Альпи (Місяць)|Альпи]] на північному сході та [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]] на сході.
Уздовж краю Моря Дощів тягнеться кілька [[список гір на Місяці|гірських]] хребтів. Це місячні [[Карпати (Місяць)|Карпати]] на півдні, [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]] на південному сході, [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]] на сході, [[Альпи (Місяць)|Альпи]] на північному сході та [[Юра (Місяць)|Юра]] на північному заході (навколо [[Затока Райдуги|Затоки Райдуги]])<ref name=maps_gazetteer/>. Разом вони утворюють найвидовищніший ланцюжок гірських хребтів видимого боку Місяця<ref name=Grego_2006/>.


На південному заході Море Дощів широкою протокою зливається з [[Океан Бур|Океаном Бур]]. На півдні (між Карпатами та Апеннінами) вужча протока з'єднує його з [[Затока Спеки|Затокою Спеки]], а на сході (між Апеннінами та Кавказом) іще вужча&nbsp;— з [[Море Ясності|Морем Ясності]]. На північному заході від Моря Дощів відходить [[Затока Райдуги]], а на південному сході кілька височин виокремлюють із нього [[Болото Гниття]]. Ділянка поверхні моря поряд із цим болотом&nbsp;— між кратерами [[Архімед (кратер)|Архімед]], [[Арістілл (кратер)|Арістілл]] та [[Автолік (кратер)|Автолік]]&nbsp;— отримала назву «[[Затока Місячника]]».
На південному заході Море Дощів широкою протокою зливається з [[Океан Бур|Океаном Бур]]. На півдні (між Карпатами та Апеннінами) вужча протока з'єднує його з [[Затока Спеки|Затокою Спеки]], а на сході (між Апеннінами та Кавказом) іще вужча&nbsp;— з [[Море Ясності|Морем Ясності]]. На північному заході від Моря Дощів відходить [[Затока Райдуги]], а на південному сході кілька височин виокремлюють із нього [[Болото Гниття]]. Ділянка моря поряд із цим болотом&nbsp;— між кратерами {{нп|Архімед (кратер)|Архімед|ru|Архимед (кратер)}}, {{нп|Аристілл (кратер)|Аристілл|ru|Аристилл (лунный кратер)}} та {{нп|Автолік (кратер)|Автолік|ru|Автолик (лунный кратер)}}&nbsp;— отримала назву «[[Затока Місячника]]»<ref name=maps_gazetteer/><ref name=Wilhelms_1971/><ref name=Whitford_Stark_1981/>.


За височинами, що оточують Море Дощів, лежать [[Море Холоду]] (на півночі), [[Море Парів]] (на південному сході), [[Море Островів]] (на південному заході) та [[Затока Роси]] Океану Бур (на північному заході)<ref name=map_nearside/>.
За височинами, що оточують Море Дощів, лежать [[Море Холоду]] (на півночі), [[Море Парів]] (на південному сході), [[Море Островів]] (на південному заході) та [[Затока Роси]] Океану Бур (на північному заході)<ref name=maps_gazetteer/>.


Координати центра Моря Дощів&nbsp;— {{Coord|34.7|N|14.9|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|display=inline,title}}<ref name=gazetteer/>.
Координати центра Моря Дощів&nbsp;— {{Coord|34.7|N|14.9|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|display=inline,title}}<ref name=gazetteer/>.


== Басейн ==
== Басейн ==
Море Дощів лежить у гігантському [[метеоритний кратер|кратері]] ([[імпактний басейн|імпактному басейні]]), що утворився від [[зіткнення космічних тіл|удару астероїда]]. Гірське кільце, що оточує цей басейн, має діаметр 1160&nbsp;км. Таким чином, це другий за розміром серед надійно ідентифікованих імпактних басейнів Місяця (після вдвічі більшого [[басейн Південний полюс — Ейткен|басейну Південний полюс&nbsp;— Ейткен]])<ref name=Wood_2004/><ref name=Chikmachev_2009/> і найбільший із добре збережених<ref name=Bussey_1998/>.


=== Загальний опис ===
Окрім головного (гірського) кільця басейну Моря Дощів, у нього можна розрізнити й кілька інших, слабше виражених кілець (хоча іх кількість та положення в різних інтерпретаціях різні)<ref name=Wood_2004/><ref name=Chikmachev_2009/>. Зокрема, всередині моря є майже неперервне кільце [[гряда (астрогеологія)|гряд]] («зморшок» лавового покриву) діаметром 670&nbsp;км, вздовж якого розкидані окремі гори, не залиті лавою.
Море Дощів лежить у велетенському [[метеоритний кратер|кратері]], що утворився від [[зіткнення космічних тіл|удару астероїда]] ([[імпактний басейн|імпактному басейні]]). Кільце гір та пагорбів, що його оточує, має діаметр близько 1160&nbsp;км<ref name=Wilhelms_1987_4/>. Таким чином, це другий за розміром серед надійно виявлених [[місячний кратер|місячних кратерів]] (після вдвічі більшого [[басейн Південний полюс — Ейткен|басейну Південний полюс&nbsp;— Ейткен]])<ref name=Neumann_2015/><ref name=Wood_2004/> і найбільший із добре збережених басейнів супутника<ref name=Bussey_1998/>.


Всередині басейну є ще одне кільце&nbsp;— діаметром близько 670&nbsp;км<ref name=Wilhelms_1987_4/>. Воно затоплене морською [[лава|лавою]] і лише подекуди виступає на поверхню в вигляді невеликих гір. Але майже по всій довжині його окреслюють [[гряда (астрогеологія)|гряди]]&nbsp;— «зморшки» лавового покриву<ref name=Yue_2015/><ref name=Wilhelms_1987_4/><ref name=Grego_2006/>.
Форма цього басейну суттєво відхиляється від правильного набору концентричних кілець. Це добре видно на північному сході, де [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]] справляють враження роздвоєння головного валу<ref name=Whitford_Stark_1981/>. Південна та східна частина цього валу ([[Карпати (Місяць)|Карпати]]&nbsp;— [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]]&nbsp;— Кавказ) концентрична зі згаданим кільцем гряд<ref name=Hartmann_1964/>. Біля їх спільного центра (на північному заході моря, {{Coord|37|N|19|W|globe:Moon_scale:30000000|nogoogle=1|noosm=1|name=центр кільця гряд Моря Дощів}}) лежить і [[маскон]], а також головний центр розходження хребтів та долин, створених викидами басейну<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2010/><ref name=Wood_2010/>. На всьому цьому ґрунтується версія, що в цьому місці (а не в центрі моря) і знаходиться центр цього басейну<ref name=Hartmann_1964/><ref name=Schultz_1995/>. Є думка, що неузгодженість центрів моря та басейну&nbsp;— наслідок того, що північна частина головного валу змістилася з початкового положення до центра басейну, лишивши після себе [[Море Холоду]]<ref name=Whitford_Stark_1981/>. Можливо також, що вона є частиною окремого кільця, до якого входять і [[гори Архімеда]]<ref name=Wilhelms_1987_10/>.

Форма цього басейну значно відхиляється від правильного набору концентричних кілець. Це добре видно на північному сході, де [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та [[Кавказ (Місяць)|Кавказ]] справляють враження роздвоєння головного валу<ref name=Whitford_Stark_1981/>. Південна та східна частина валу ([[Карпати (Місяць)|Карпати]]&nbsp;— [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]]&nbsp;— Кавказ) концентрична зі згаданим кільцем гряд<ref name=Hartmann_1964/>. Біля їх спільного центра (на північному заході моря, {{Coord|37|N|19|W|globe:Moon_scale:30000000|nogoogle=1|noosm=1|name=центр кільця гряд Моря Дощів}}) лежить і [[маскон]], а також головний центр розходження хребтів та долин, створених викидами басейну<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2010/><ref name=Wood_2010/>. На всьому цьому ґрунтується версія, що в цьому місці (а не в центрі моря) і знаходиться центр басейну<ref name=Hartmann_1964/><ref name=Schultz_1995/>. Північний берег моря розташований значно ближче до кільця гряд, ніж південно-східний. Можливо, він є не продовженням останнього, а частиною ще одного, проміжного, кільця (до якого можуть належати й [[гори Архімеда]] та {{нп|гора Деліля|гора Деліля|en|Mons Delisle}}). У такому разі продовженням південно-східних хребтів є північний край [[Море Холоду|Моря Холоду]] та {{нп|гори Гарбінгер|гори Гарбінгер|en|Montes Harbinger}}<ref name=Wilhelms_1971/><ref name=Wilhelms_1987_10/><ref name=Schultz_2016/>. Було висловлене й припущення, що північний берег Моря Дощів&nbsp;— це частина головного кільця, але вона змістилася до центра басейну, лишивши після себе Море Холоду<ref name=Whitford_Stark_1981/>. Через складність рельєфу цього басейну кількість і розташування його кілець у різних авторів дуже різні; деякі дослідники нараховували у нього навіть 6 кілець<ref name=Wood_2004/><ref name=Chikmachev_2009/><ref name=Whitford_Stark_1981/><ref name=Neumann_2015/>.

Подібно до інших круглих морів, Море Дощів має [[маскон]], розташований у межах внутрішнього кільця. За величиною «надлишкової» порівняно зі звичайними ділянками маси ({{s|2·10<sup>15</sup> т}}, або {{s|3·10<sup>−5</sup>}} маси Місяця)<ref name=Solomon_1980/><ref name=Wilhelms_1987_6/><ref name=Urey_1971/>, а також за діаметром ({{s|600-700 км}})<ref name=Neumann_2015/> він є найбільшим на супутнику. Як і маскони інших басейнів, він оточений зоною послабленої гравітації. Різниця значень {{нп|аномалія Буге|аномалії Буге|ru|аномалия Бугера}} між ними становить {{s|375 ± 37 м[[Гал (фізична одиниця)|Гал]]}} (що менше, ніж у низки інших імпактних структур Місяця)<ref name=Neumann_2015/>. Маскон створений важкими породами місячної [[мантія планети|мантії]], які під центрами всіх басейнів при їх появі дещо підіймаються, утворюючи горб, а також морською лавою, що теж важча за сусідні материкові породи<ref name=Neumann_2015/><ref name=Watters_2010/>.

{{Multiple image
|align = left |direction = vertical |width = 242
|image1 = Ukert and Imbrian sculpture (LRO).png
|caption1 = Хребти та борозни біля [[Затока Центральна|Затоки Центральної]], сформовані при падінні викидів басейну Моря Дощів (згодом частково залиті лавою). Край басейну розташований ліворуч угорі на відстані близько 400&nbsp;км. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— 125&nbsp;км).
|image2 = Mare Ingenii, southwestern shore (LRO).png
|caption2 = Берег [[Море Мрії|Моря Мрії]], порізаність якого може бути наслідком сходження там сейсмічних хвиль від удару, що створив басейн Моря Дощів<ref name=Schultz_1975/><ref name=Wilhelms_1987_10/>. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— 150&nbsp;км).
}}


=== Навколишній рельєф ===
=== Навколишній рельєф ===
Від басейну Моря Дощів радіально розходяться численні хребти та борозни. Вони трапляються на більшій частині [[видимий бік Місяця|видимого боку Місяця]] (переважно на південному сході від цього моря<ref name=Schultz_2010/>). На морських ділянках їх не видно, оскільки там вони, за окремими винятками, залиті лавою. Подібний ландшафт оточує й інші великі молоді басейни Місяця<ref name=Hartmann_1964/><ref name=Hartmann_1981/><ref name=Head_1976/>.
[[Файл:Imbrium sculpture in Montes Haemus.png|thumb|right|242px|Хребти в [[Гемські гори (Місяць)|Гемських горах]], сформовані при падінні викидів басейну Моря Дощів. Один із найкращих видимих із Землі прикладів подібних структур<ref name=Hartmann_1964/>. Край басейну знаходиться ліворуч угорі на відстані 300&nbsp;км; ширина зображення&nbsp;— 170&nbsp;км.]]
Від [[імпактний басейн|басейну]] Моря Дощів радіально розходяться численні хребти та долини. Вони трапляються на більшій частині [[видимий бік Місяця|видимого боку Місяця]] (переважно на південному сході від цього моря<ref name=Schultz_2010/>). На морських ділянках їх не видно, оскільки там вони, за окремими винятками, залиті лавою. Подібні форми рельєфу оточують і інші великі імпактні басейни Місяця<ref name=Hartmann_1964/><ref name=Hartmann_1981/><ref name=Head_1976/>.


Ці форми рельєфу з'явилися від падіння викидів, що розлетілися при появі басейну моря, і складені цими викидами разом із місцевими породами. Вони називаються «імбрійською скульптурою» ({{lang-en|Imbrium sculpture}})<ref name=Wilhelms_1987_10/><ref name=Stoffler_2001/> і є важливим орієнтиром, що дає можливість розрізнити старші та молодші за них деталі поверхні Місяця<ref name=Wilhelms_1987_10/>.
Продовження цих хребтів та западин спрямовані усередину Моря Дощів, але не сходяться в одній точці. Здебільшого вони тяжіють до центра внутрішнього кільця (на північному заході моря, де знаходиться й [[маскон]]). Окрім того, біля центра моря вирізняється другий центр розходження цих об'єктів<ref name=Schultz_1995/>. Ймовірно, наявність двох центрів розходження відображає різні стадії утворення басейну моря і є наслідком того, що удар відбувся під значним кутом до вертикалі<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2001/><ref name=Schultz_2010/><ref name=Wood_2010/>.


Продовження цих хребтів та западин спрямовані всередину Моря Дощів, але не сходяться в одній точці. Здебільшого вони тяжіють до центра внутрішнього кільця (на північному заході моря). Ще одна точка їх розходження вирізняється біля центра моря<ref name=Schultz_1995/>. Ймовірно, наявність двох таких точок відображає різні стадії утворення басейну і є наслідком того, що удар відбувся під значним кутом до вертикалі<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2001/><ref name=Schultz_2010/><ref name=Wood_2010/>.
Ці форми рельєфу з'явилися від падіння викидів, що розлетілися при появі басейну моря, і складені цими викидами разом із місцевими породами. Вони називаються імбрійською скульптурою ({{lang-en|Imbrium sculpture}}), а сукупність порід, що їх складають,&nbsp;— [[геологічна формація|формацією]] Фра Мауро за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно<ref name=Stoffler_2001/><ref name=Tanaka_2012/>.

Сукупність викинутих із басейну Моря Дощів порід із домішкою [[автохтонні відклади|автохтонних]] порід, які разом утворюють перетятий нерівностями покрив, називають {{нп|формація Фра Мауро|формацією Фра Мауро|en|Fra Mauro formation}} ({{lang-en|Fra Mauro Formation}}) за назвою кратера, в околицях якого цей покрив добре виражений. Він поширений до відстані {{s|600-800 км}} від валу басейна і, ймовірно, початково був неперервним<ref name=Wilhelms_1987_10/><ref name=Stoffler_2001/>. На більших відстанях розповсюджені значно рівніші ділянки, теж укриті подрібненими ударом породами. Сукупність порід цих рівнин називають формацією Кейлі (''Cayley Formation''). Ймовірно, вони теж є викидами басейну Моря Дощів<ref name=Stoffler_2001/><ref name=Wilhelms_1987_10/>.

До відстаней не менше 3000&nbsp;км від центра басейну поширені його {{нп|вторинний кратер|вторинні кратери|en|Secondary crater}}<ref name=Wilhelms_1987_10/>. Розмір інтерпретованих таким чином кратерів становить {{s|15-20}} (іноді до 30) км<ref name=Ambrose_2008/><ref name=Ambrose_2013/><ref name=Wilhelms_1987_10/>.

=== Рельєф на протилежному боці Місяця ===
У місці, протилежному Морю Дощів (навколо точки {{Coord|34.7|S|165.1|E|globe:moon|nogoogle=1|noosm=1|name=антипод Моря Дощів}}), спостерігається своєрідний перетятий ландшафт. Краї басейну [[Море Мрії|Моря Мрії]], де розташована ця точка, та інші нахилені поверхні порізані численними борознами. Зміни рельєфу помітні й у менших кратерів, а проміжки між кратерами всіяні дрібними пагорбами й западинами. Це може бути наслідком того, що в цій області зійшлися [[сейсмічні хвилі]] від [[зіткнення космічних тіл|удару]], що створив басейн Моря Дощів. Подібний рельєф видно і в місцях, протилежних [[Море Східне|Морю Східному]], [[Море Криз|Морю Криз]] та [[Море Ясності|Морю Ясності]] на Місяці, а також [[Рівнина Спеки|рівнині Спеки]] на [[Меркурій (планета)|Меркурії]]<ref name=Schultz_1975/><ref name=Wilhelms_1987_10/>.


== Лавовий покрив ==
== Лавовий покрив ==
{{Multiple image
{{Частина зображення
|align = right |direction = vertical |width = 242
|зобр = MoonLP150Q grav 150.jpg
|image1 = Lava flows in Mare Imbrium (AS15-M-1558).png
|позиція = right
|caption1 = Застиглі [[лавовий потік|лавові потоки]] на заході моря. Знімок «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]», 1971 (ширина&nbsp;— близько {{s|75 км}}).
|підпис = Карта [[гравітація Місяця|гравітаційного поля Місяця]] з поправкою на висоту (перераховано на рівень умовної сфери). Червоне&nbsp;— області посиленої гравітації ([[маскон]]и); маскон Моря Дощів&nbsp;— верхній лівий.
|image2 = Montes Teneriffe (LRO).png
|ширина = 240
|caption2 = [[Тенерифе (Місяць)|Гори Тенерифе]] на півночі моря. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— {{s|130 км}}).
|загальна = 525
|image3 = Gruithuisen domes (LRO).png
|верх = 46
|caption3 = Гори {{нп|гора Груйтуйзен-Гамма|Груйтуйзен-Гамма|en|Mons Gruithuisen Gamma}} (ліворуч) та [[Груйтуйзен-Дельта]] (праворуч) на заході моря. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— {{s|80 км}}).
|низ = 105
|image4 = Sinuous rille near Gruithuisen H (LRO) 1.png
|ліво = 20
|caption4 = Безіменна звивиста борозна на заході моря. Ймовірно, лава текла нею зліва направо<ref name=Hurwitz_2013/>. Мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина&nbsp;— {{s|20 км}}).
|image5 = Mountains in the range Montes Carpatus.png
|caption5 = [[Карпати (Місяць)|Карпати]]&nbsp;— хребет на південному березі моря. Видно темні породи, інтерпретовані як [[пірокластичні породи|пірокластичні]]<ref name=Robinson_2018/><ref name=Gaddis_2003/>. Знімок [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]], 2017 (ширина&nbsp;— близько 30&nbsp;км).
|image6 = Dorsum Zirkel A15-M-1554.jpg
|caption6 = [[Гора Ла Гіра]] та гряда Ціркеля над внутрішнім кільцем басейну моря. Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина&nbsp;— близько {{s|130 км}}).
|image7 = Montes Apenninus AS15-M-1423.jpg
|caption7 = Південно-східний край басейну моря: [[Болото Гниття]] та [[Апенніни (Місяць)|Апенніни]]. Видно звивисту борозну Гедлі та кілька [[грабен]]ів (більш прямих борозен). Знімок «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]», 1971 (ширина&nbsp;— близько {{s|240 км}}).
}}
}}
[[Імпактний басейн|Басейн]] Моря Дощів заповнений застиглою [[базальт]]овою [[лава|лавою]] майже цілком. Головний виняток становить місцевість біля його південно-східного краю (навколо [[Болото Гниття|Болота Гниття]]), де стоять [[гори Архімеда]]. Крім того, подекуди над лавовими рівнинами моря височіють менші гори. Товщина шару лави сягає, за різними оцінками, від 1,1 до {{s|6 км}}<ref name=Wood_2004/><ref name=Chikmachev_2009/><ref name=Thomson_2009/><ref name=Gong_2016/>. Висота поверхні моря зменшується з південного заходу на північ&nbsp;— північний схід. На південному заході поверхня моря лежить на 1,1&nbsp;км нижче за середній рівень місячної поверхні, а на півночі&nbsp;— на 3 км<ref name=Thiessen_2014/>. Подекуди лавовий покрив утворює невисокі [[гряда (астрогеологія)|гряди]]{{Перехід|#Гряди}} та порізаний звивистими борознами{{Перехід|#Звивисті_борозни}}.
[[Файл:Imbrium basin GRAIL gravity.jpg|thumb|right|240px|Карта гравітаційного поля Моря Дощів за даними [[GRAIL]]. Видно велику [[маскон|позитивну аномалію]] на північний захід від центра моря та меншу негативну&nbsp;— в [[Затока Райдуги|Затоці Райдуги]].]]
Басейн Моря Дощів заповнений застиглою [[базальт]]овою [[лава|лавою]] майже цілком. Головний виняток становить місцевість на південному сході басейну (навколо [[Болото Гниття|Болота Гниття]]), де стоять [[гори Архімеда]]. Крім того, подекуди над лавовими рівнинами моря височіють менші гори. Товщина шару лави сягає, за різними оцінками, від 1,1 до {{s|5,2 км}}<ref name=Wood_2004/><ref name=Chikmachev_2009/><ref name=Thomson_2009/>. Висота поверхні моря зменшується з південного заходу на північ&nbsp;— північний схід. На південному заході поверхня моря лежить на 1,1&nbsp;км нижче за середній рівень місячної поверхні, а на півночі&nbsp;— на 3 км<ref name=Thiessen_2014/>. Нею тягнуться численні невисокі [[гряда (астрогеологія)|гряди]], що утворюють нерівне кільце вдвічі меншого, ніж море, діаметра. Воно зміщене від центра моря на північний захід. Уздовж цього кільця (особливо на півночі та сході) розкидано кілька невеликих гірських масивів.


У Морі Дощів простежуються окремі потоки застиглої лави, що досі зберегли рельєф,&nbsp;— найбільш виразні з подібних потоків на Місяці<ref name=Garry_2010/><ref name=Garry_2014/><ref name=Wilhelms_1987_5/>. Деякі потоки височіють над навколишньою місцевістю на десятки метрів, а в довжину сягають сотень (іноді й більше 1000) кілометрів. Потоки різного віку дещо відрізняються складом (і, як наслідок, кольором): молода лава багатша на [[титан (хімічний елемент)|титан]], ніж стара, і її відтінок дещо більш синій<ref name=Garry_2010/><ref name=Garry_2014/><ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/><ref name=Schaber_1973/><ref name=Schaber_1976/>.
У південно-західній частині Моря Дощів простежуються окремі [[лавовий потік|потоки застиглої лави]], що досі зберегли рельєф,&nbsp;— найбільш виразні з подібних потоків на Місяці<ref name=Garry_2010/><ref name=Garry_2014/><ref name=Schaber_1976/>. Їх видно навіть на знімках із Землі<ref name=Wood_2005/>. Довжина деяких потоків сягає 1200&nbsp;км, а висота над навколишньою місцевістю&nbsp;— {{s|35 м}}<ref name=Wilhelms_1987_5/>. Потоки різного віку дещо відрізняються складом (і, як наслідок, кольором): молода лава багатша на [[титан (хімічний елемент)|титан]], ніж стара, і її колір дещо ближчий до синього<ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/><ref name=Schaber_1973/><ref name=Schaber_1976/>.


== Деталі поверхні ==
Море Дощів має [[маскон]], що лежить дещо північно-західніше його центру, в межах кільця [[гряда (астрогеологія)|гряд]]. [[Гравітація Місяця|Гравітаційне]] прискорення там підвищене на 0,088 [[Гал (фізична одиниця)|Гал]]<ref name=Wood_2004/>.


=== Гори імпактного походження ===
== Деталі рельєфу ==
Крім згаданих вище великих хребтів, що оточують Море Дощів, у ньому є чимало невеликих гір та масивів, які теж з'явилися разом із його басейном. Особливо багато таких гір на сході та півночі моря; найбільші з них отримали назви. Внутрішнє (670-кілометрове) кільце басейну, виступаючи з-під лави, утворює [[Прямий Хребет (Місяць)|Прямий Хребет]], [[Тенерифе (Місяць)|гори Тенерифе]] та {{нп|гора Піко|гору Піко|en|Mons Pico}} на півночі моря, {{нп|гори Шпіцберген (Місяць)|гори Шпіцберген|en|Montes Spitzbergen}} на сході, [[гора Ла Гіра|гору Ла Гіра]] на південному заході{{ref+|Більшість дослідників вважають гору Ла Гіра частиною внутрішнього кільця басейну Моря Дощів, але існує й версія про її вулканічне походження<ref name=Hawke_2003/><ref name=Raitala_1999/>.|прим.}}, а також кілька безіменних гір у різних місцях. Між внутрішнім кільцем та краєм басейну стоять {{нп|гора Пітон|гора Пітон|en|Mons Piton}} на північному сході моря та [[гори Архімеда]] на південному сході. На південно-західному краї Моря Дощів, на межі з [[Океан Бур|Океаном Бур]], розташовані [[гора Виноградова]] та {{нп|гора Деліля|гора Деліля|en|Mons Delisle}}, а дещо західніше&nbsp;— {{нп|гори Гарбінгер|гори Гарбінгер|en|Montes Harbinger}}, які, ймовірно, є частиною головного кільця басейну моря<ref name=Wilhelms_1971/><ref name=maps_gazetteer/><ref name=Westfall_2000/><ref name=Grego_2006/><ref name=Chikmachev_2009/>.


=== Вулканічні об'єкти ===
=== Гори ===
На західному березі Моря Дощів, біля кратера [[Груйтуйзен (кратер)|Груйтуйзен]], стоять гори {{нп|гора Груйтуйзен-Гамма|Груйтуйзен-Гамма|en|Mons Gruithuisen Gamma}} та [[гора Груйтуйзен-Дельта|Груйтуйзен-Дельта]]. Це [[вулкан]]и рідкісного для Місяця типу: вони вивергали породи, подібні не до [[місячне море|морських]], а до материкових&nbsp;— багаті на [[діоксид кремнію]], світлі й у розплавленому стані в'язкі. З цим пов'язана дуже велика для Місяця висота цих вулканів&nbsp;— 1,4&nbsp;км у першого та 1,7&nbsp;км у другого. Розмір підніжжя у них становить {{s|24×19 км}} і {{s|35×18 км}} відповідно. Подібні, але менші, вулкани є в сусідній частині Океану Бур<ref name=Ivanov_2016/><ref name=Lena_2013_Gruithuisen/>.
У Морі Дощів, особливо в східній частині, стоїть чимало невеликих гір та масивів, найбільші з яких отримали назви. На півночі моря височіють [[Прямий Хребет (Місяць)|Прямий Хребет]], [[Montes Teneriffe|гори Тенерифе]] та [[Mons Pico|гора Піко]], на північному сході&nbsp;— [[Mons Piton|гора Пітон]], на сході&nbsp;— [[Montes Spitzbergen|гори Шпіцберген]], на південному сході (поряд із кратером [[Архімед (кратер)|Архімед]])&nbsp;— [[гори Архімеда]]. На південному заході моря (в районі межі з Океаном Бур) стоять [[гора Ла Гіра]], [[гора Виноградова]], [[Mons Delisle|гора Деліля]] та [[Montes Harbinger|гори Харбінгер]]<ref name=map_nearside/>.


У Морі Дощів є й інші височини, що мають вулканічне або [[лаколіт|інтрузивне]] походження, але вони набагато нижчі, такі ж темні, як навколишнє море і тому менш помітні. На сході моря, біля кратера {{s|Аристілл A}} {{s|({{Coord|33.28|N|5.67|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Місячний купол Ari1}})}}, розташований куполоподібний пагорб шириною {{s|54×35 км}} і висотою близько {{s|85 м}}. У [[Затока Райдуги|Затоці Райдуги]] є два подібні пагорби, що межують один з одним: один діаметром {{s|9 км}} і висотою близько {{s|125 м}} {{s|({{Coord|47.17|N|28.66|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Місячний купол L5}})}} та один діаметром {{s|10 км}} і висотою близько {{s|95 м}} {{s|({{Coord|47.08|N|29.16|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Місячний купол L6}})}}<ref name=Lena_2013_Iridum/>. Принаймні три куполи є в [[Болото Гниття|Болоті Гниття]] (поблизу {{Coord|26.1|N|1.2|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Місячний купол Pu1}})<!--координати 01,44° W, 26,30° N, наведені у Lena et al., 2009 та Lena et al., 2013, помилкові, див. знімки та карту-->; найбільший із них має висоту близько {{s|90 м}} і діаметр близько {{s|7 км}}<ref name=Lena_2013_Putredinis/><ref name=Tarsoudis_domes/>.
=== Гряди ===

У Морі Дощів є кільце [[гряда (астрогеологія)|гряд]] діаметром близько {{s|670 км}}, зміщене на північний захід від його центра. Кілька окремих гряд у південній частині цього кільця отримали назви: гряда Хайма, гряда Циркеля, гряди Штілле, гряда Хігазі та гряда Грабау. Між Морем Дощів та [[Океан Бур|Океаном Бур]] лежать гряда Бачера, гряди Аргана, гряда Ардуіно та гряда Тери.
{{якір|Звивисті_борозни}}Басейн Моря Дощів багатий на звивисті борозни, які інтерпретують як русла [[лавовий потік|лавових потоків]] або обвалені [[лавові тунелі]]. Там виявлено близько 50 таких об'єктів, що становить 28&nbsp;% усіх знайдених на Місяці (результати дослідження знімків апаратів [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] та [[SELENE]] 2013 року). Найбільше їх по краях моря&nbsp;— як біля берегів, так і біля межі з [[Океан Бур|Океаном Бур]]<ref name=Hurwitz_2013/>. У [[Болото Гниття|Болоті Гниття]] на південному сході Моря Дощів тягнеться одна з найбільших звивистих борозен Місяця&nbsp;— борозна Гедлі довжиною близько 150&nbsp;км і шириною до 2&nbsp;км, яку досліджував «[[Аполлон-15]]»<ref name=Spudis_1988/>. Багато подібних об'єктів є в околицях {{нп|гори Гарбінгер|гір Гарбінгер|en|Montes Harbinger}} на західній межі моря та на сусідньому «{{comment|плато Аристарха|не затверджена Міжнародним астрономічним союзом назва}}» в Океані Бур. Інші примітні звивисті борозни басейну Моря Дощів&nbsp;— безіменна борозна в {{Нп|Альпійська долина (Місяць)|Альпійській долині|en|Vallis Alpes}} на північному сході басейну, борозна Платона на півночі, а також борозни Ейлера, Брейлі, Діофанта та Деліля на південному сході<ref name=Hurwitz_2013/>.

На південному та східному краях басейну моря трапляються плями темних відкладів, які інтерпретують як [[пірокластичні породи]] від [[експлозія|вибухових вивержень]]. Їх виявлено в [[Карпати (Місяць)|Карпатах]], в околицях [[гори Архімеда|гір Архімеда]] (біля кратера {{нп|Бер (місячний кратер)|Бер|ru|Бэр (лунный кратер)}}), навколо звивистих борозен у [[Болото Гниття|Болоті Гниття]] (борозни Гедлі та «{{comment|борозни Моцарта|не затверджена Міжнародним астрономічним союзом назва}}»), навколо одного з сусідніх із ними грабенів (борозен Френеля) та в кількох місцях на підніжжі [[Апенніни (Місяць)|Апеннін]]<ref name=Gaddis_2003/><ref name=Blewett_2001/><ref name=Coombs_1988/>.

=== Тектонічні об'єкти ===

==== Гряди ====
Більшість [[гряда (астрогеологія)|гряд]] Моря Дощів утворюють неправильне кільце діаметром близько 670&nbsp;км, яке лежить над внутрішнім кільцем його басейну. Кілька окремих гряд у південній частині кільця отримали назви: гряда Гайма, гряда Ціркеля, гряди Штілле, гряда Хігазі та гряда Грабау. Між Морем Дощів та [[Океан Бур|Океаном Бур]] лежать гряда Бачера, гряди Аргана, гряда Ардуїно та гряда Тери<ref name=maps_gazetteer/>. Загальна довжина гряд Моря Дощів, виявлених на знімках зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] в ході дослідження 2015 року, становить близько {{s|3300 км}}&nbsp;— 13&nbsp;% від загальної довжини виявлених гряд Місяця<ref name=Yue_2015/>.

==== Грабени ====
На незатоплених ділянках басейну моря (навколо [[Болото Гниття|Болота Гниття]]) видно численні [[грабен]]и, які можуть продовжуватися під лавою і в інших місцях. Вони тягнуться переважно паралельно берегу і з'явилися після початку затоплення басейну<ref name=Solomon_1980/><ref name=ASU_2008/>.

Грабеном може бути й {{Нп|Альпійська долина (Місяць)|Альпійська долина|en|Vallis Alpes}}&nbsp;— легко доступний для спостережень, але загадковий об'єкт, що прорізає [[Альпи (Місяць)|місячні Альпи]] перпендикулярно берегу моря<ref name=Wilhelms_1987_6/><ref name=Wilkinson_2010/><ref name=Brent_2009/><ref name=Wood_2004_valley/>.


=== Кратери ===
=== Кратери ===
Найбільший&nbsp;— 260-кілометровий&nbsp;— [[метеоритний кратер|кратер]] Моря Дощів розташований на його північно-західному краю, залитий лавою і утворює [[Затока Райдуги|Затоку Райдуги]]. Поряд із північним краєм моря лежить (однак не з'єднується з ним) 100-кілометровий кратер [[Платон (кратер)|Платон]]. На сході моря є 81-кілометровий кратер [[Архімед (кратер)|Архімед]] та 57-кілометровий кратер [[Кассіні (місячний кратер)|Кассіні]]. Всі ці кратери теж залиті лавою. Наступні за розміром кратери Моря Дощів&nbsp;— 54-кілометровий [[Арістілл (кратер)|Арістілл]], 39-кілометровий [[Автолік (кратер)|Автолік]] та 34-кілометровий Тимохаріс&nbsp;— примітні значною яскравістю та системою променів. Це стосується і менших кратерів Піфей та Ейлер. Всього в Морі Дощів 23 кратери діаметром {{s|>10 км}} (на рахуючи Затоку Райдуги)<ref name=Thomson_2009/>. Південна частина моря вкрита довгими яскравими променями недалекого кратера [[Коперник (місячний кратер)|Коперник]]<ref name=map_nearside/>.
Найбільший&nbsp;— 260-кілометровий&nbsp;— [[метеоритний кратер|кратер]] Моря Дощів розташований на його північно-західному краю, залитий лавою і утворює [[Затока Райдуги|Затоку Райдуги]]. Поряд із північним краєм моря лежить (однак не з'єднується з ним) 100-кілометровий кратер [[Платон (кратер)|Платон]]. На сході моря є 81-кілометровий кратер {{нп|Архімед (кратер)|Архімед|ru|Архимед (кратер)}} та 57-кілометровий кратер [[Кассіні (місячний кратер)|Кассіні]]. Всі ці кратери теж залиті лавою. Наступні за розміром кратери Моря Дощів&nbsp;— 54-кілометровий {{нп|Аристілл (кратер)|Аристілл|ru|Аристилл (лунный кратер)}}, 39-кілометровий {{нп|Автолік (кратер)|Автолік|ru|Автолик (лунный кратер)}} та 34-кілометровий {{нп|Тимохаріс (кратер)|Тимохаріс|ru|Тимохарис (лунный кратер)}}&nbsp;— молодші за лавовий покрив і примітні значною яскравістю та системами променів. Це стосується й менших кратерів {{нп|Піфей (кратер)|Піфей|ru|Пифей (лунный кратер)}} та {{нп|Ейлер (кратер)|Ейлер|en|Euler (crater)}}. Всього в Морі Дощів 23 кратери діаметром {{s|>10 км}} (не враховуючи той, що містить Затоку Райдуги)<ref name=Thomson_2009/>. Південна частина моря вкрита довгими яскравими променями сусіднього кратера [[Коперник (місячний кратер)|Коперник]]<ref name=NASA_1978/>.


У Морі Дощів є три найменовані [[ланцюжок кратерів|ланцюжки кратерів]]: ланцюжок Тимохаріса, ланцюжок Юрія та ланцюжок П'єра.
У Морі Дощів є три найменовані [[ланцюжок кратерів|ланцюжки кратерів]]: ланцюжок Тимохаріса, ланцюжок Юрія та ланцюжок П'єра<ref name=maps_gazetteer/>.
<gallery mode="packed" heights="200px">
<gallery mode="packed" heights="200px">
Archimedes (LRO).png|Частково залитий лавою кратер [[Архімед (кратер)|Архімед]] на сході Моря Дощів (діаметр&nbsp;— 81 км)
Archimedes (LRO).png|Частково залитий лавою кратер {{нп|Архімед (кратер)|Архімед|ru|Архимед (кратер)}} на сході Моря Дощів (діаметр&nbsp;— 81 км)
Lambert R (AS17-M-2286).png|Повністю залитий лавою кратер {{s|Ламберт R}} на півдні Моря Дощів (діаметр&nbsp;— 59&nbsp;км).
Lambert R (AS17-M-2286).png|Повністю залитий лавою кратер {{s|Ламберт R}} на півдні Моря Дощів (діаметр&nbsp;— 59&nbsp;км).
Autolycus crater Aristillus crater AS15-M-1538.jpg|Кратери [[Автолік (кратер)|Автолік]] (нижній) та [[Арістілл (кратер)|Арістілл]] (верхній) на сході Моря Дощів. На горизонті&nbsp;— [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та [[Mons Piton|гора Пітон]].
Autolycus crater Aristillus crater AS15-M-1538.jpg|Кратери {{нп|Автолік (кратер)|Автолік|ru|Автолик (лунный кратер)}} (39&nbsp;км, нижній) та {{нп|Аристілл (кратер)|Аристілл|ru|Аристилл (лунный кратер)}} (54&nbsp;км, верхній) на сході Моря Дощів. На горизонті&nbsp;— [[Альпи (Місяць)|Альпи]] та {{нп|гора Пітон|гора Пітон|en|Mons Piton}}.
</gallery>
</gallery>


== Геологічна історія ==
== Геологічна історія ==
{{Multiple image
{{Multiple image
|align = right |direction = vertical |width = 242
|align = right |direction = vertical |width = 242
|image1 = Lunar Olivine Basalt 15555 from Apollo 15 in National Museum of Natural History.jpg
|image1 = Lunar sample 15016 S71-45477.jpg
|caption1 = Зразок [[базальт]]у з [[Болото Гниття|Болота Гниття]] на краю Моря Дощів, доставлений «[[Аполлон-15|Аполлоном-15]]»
|caption1 = Зразок [[базальт]]у з пухирцями з [[Болото Гниття|Болота Гниття]] на краю Моря Дощів, доставлений «[[Аполлон-15|Аполлоном-15]]»
|image2 = Lunar sample 15016 S71-45477.jpg
|image2 = New crater on the Moon (17 March 2013).png
|caption2 = 18-метровий кратер у Морі Дощів, що з'явився 17 березня 2013. Спалах при його появі, що сягнув 3-ї [[видима зоряна величина|зоряної величини]], був відзнятий із Землі, ставши рекордно яскравим серед зареєстрованих на той час<ref name=Robinson_2013_lroc/><ref name=Robinson_2014/><ref name=Suggs_2014/>. Знімок зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (28 липня 2013).
|caption2 = Базальт із пухирцями зі зборів «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]»
}}
}}

[[Імпактний басейн|Басейн]] Моря Дощів&nbsp;— один із наймолодших на Місяці<ref name=Wood_2004/>. За даними [[радіоізотопне датування|радіоізотопного датування]] порід, інтерпретованих як його ударний розплав, він з'явився близько {{s|3,9 млрд}} років тому<ref name=Merle_2014/><ref name=Han_2018/>. Це стало початком [[імбрійський період|імбрійського періоду]] геологічної історії Місяця, названого за іменем цього моря. Його поділяють на [[ранньоімбрійська епоха|ранньоімбрійську]] та [[пізньоімбрійська епоха|пізньоімбрійську]] епоху<ref name=Tanaka_2012/>.
[[Імпактний басейн|Басейн]] Моря Дощів&nbsp;— один із наймолодших на Місяці<ref name=Wood_2004/>. За даними [[радіоізотопне датування|радіоізотопного датування]] порід, інтерпретованих як його ударний розплав, він з'явився близько {{s|3,9 млрд}} років тому<ref name=Merle_2014/><ref name=Han_2018/>. Це стало початком [[імбрійський період|імбрійського періоду]] геологічної історії Місяця, названого за іменем цього моря. Його поділяють на [[ранньоімбрійська епоха|ранньоімбрійську]] та [[пізньоімбрійська епоха|пізньоімбрійську]] епоху<ref name=Tanaka_2012/>.


Асиметрія басейну Моря Дощів та поля його викидів, а також деяка витягнутість його внутрішнього кільця, вказує на те, що [[зіткнення космічних тіл|астероїдний удар]], який створив цей басейн, був спрямований з північного заходу під кутом близько 30° до горизонталі<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2001/><ref name=Schultz_2010/>. Цей астероїд мав розмір порядку 100&nbsp;км<ref name=Wlasuk_2000/>, але не більше {{s|280 км}} (ця оцінка зроблена за геометрією хребтів та долин, що розходяться від басейну моря)<ref name=Schultz_2010/>.
Асиметрія басейну Моря Дощів та поля його викидів, а також деяка витягнутість його внутрішнього кільця, вказує на те, що [[астероїд]], який створив цей басейн, летів із північного заходу під кутом близько 30° до горизонталі<ref name=Schultz_1995/><ref name=Schultz_2001/><ref name=Schultz_2010/>. Його розмір оцінюють у приблизно 250&nbsp;км (цей результат ґрунтується на геометричних параметрах хребтів та долин, що розходяться від басейну моря)<ref name=Schultz_2016/>.


Можливо, саме цей удар спричинив масштабні виливи [[лава|лави]] на видимому боці Місяця протягом наступних кількох сотень мільйонів років<ref name=Wlasuk_2000/>. В будь-якому випадку невдовзі після утворення басейну Моря Дощів (в межах 100&nbsp;млн років) його почала заливати лава<ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/>. У цьому морі можна розрізнити десятки окремих потоків лави, що відрізняються віком та хімічним складом: молода лава містить більше [[титан (хімічний елемент)|титану]], ніж стара<ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/>. Більше половини сучасної поверхні моря утворено лавою [[пізньоімбрійська епоха|пізньоімбрійського віку]], а дещо менше (здебільшого в західній частині)&nbsp;— [[ератосфенівський період|ератосфенівського]]<ref name=Stoffler_2001/>. Вік лавових потоків Моря Дощів, визначений за [[підрахунок кратерів|підрахунком кратерів]], лежить у межах {{s|2,0–3,6 млрд}} років. Отже, вулканічна активність там тривала дуже довго&nbsp;— не менш ніж 1,6&nbsp;млрд років<ref name=Hiesinger_2011/>. Наймолодші&nbsp;— ератосфенівські&nbsp;— потоки беруть початок з невеликої ділянки біля кратера [[Ейлер (кратер)|Ейлер]] на південному заході моря. Величезна довжина деяких потоків {{s|(>1000 км)}} вказує на те, що в'язкість лави була дуже малою, а швидкість виверження&nbsp;— великою<ref name=Schaber_1973/>; ймовірно, вони утворилися протягом кількох діб<ref name=Schaber_1976/>.
Можливо, саме цей [[зіткнення космічних тіл|удар]] спричинив масштабні виливи [[лава|лави]] на видимому боці Місяця протягом наступних кількох сотень мільйонів років<ref name=Wlasuk_2000/><ref name=Watters_2010/>. У будь-якому випадку невдовзі після утворення басейну Моря Дощів (в межах 100&nbsp;млн років) його почала заливати лава<ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/>. У цьому морі можна розрізнити десятки окремих її потоків, що відрізняються віком та хімічним складом: молода лава містить більше [[титан (хімічний елемент)|титану]], ніж стара<ref name=Thiessen_2014/><ref name=Hiesinger_2000/>. Більшу частину об'єму моря займає відносно стара лава ({{s|3,5—3,8 млрд}} років), але на поверхні лежить переважно молодша<ref name=Solomon_1980/>. Більше половини сучасної поверхні моря утворено лавою [[пізньоімбрійська епоха|пізньоімбрійського віку]], а дещо менше (переважно в західній частині)&nbsp;— [[ератосфенівський період|ератосфенівського]]<ref name=Stoffler_2001/><ref name=Wilhelms_1971/>. [[Абсолютна геохронологія|Абсолютний вік]] лави на поверхні моря, визначений за [[підрахунок кратерів|підрахунком кратерів]], лежить у межах {{s|2,0—3,6 млрд}} років. Отже, вулканічна активність там тривала дуже довго&nbsp;— не менш ніж 1,6&nbsp;млрд років<ref name=Hiesinger_2011/>. Наймолодші&nbsp;— ератосфенівські&nbsp;— потоки беруть початок з невеликої ділянки біля кратера {{нп|Ейлер (кратер)|Ейлер|en|Euler (crater)}} на південному заході моря. Величезна довжина деяких потоків {{s|(до 1200 км)}} вказує на те, що в'язкість лави була дуже малою, а швидкість виверження&nbsp;— великою<ref name=Schaber_1973/>; ймовірно, вони утворилися протягом кількох діб<ref name=Schaber_1976/>. На краю моря вивергалася й більш в'язка лава, яка {{s|3,7—3,8 млрд}} років тому утворила вулканічні гори {{нп|гора Груйтуйзен-Гамма|Груйтуйзен-Гамма|en|Mons Gruithuisen Gamma}} та [[гора Груйтуйзен-Дельта|Груйтуйзен-Дельта]]<ref name=Lena_2013_Gruithuisen/><ref name=Ivanov_2016/>.


Після появи басейну Моря Дощів, але до його остаточного залиття лавою в ньому з'явилися кратери, що зараз напівзатоплені,&nbsp;— зокрема, [[Архімед (кратер)|Архімед]], [[Кассіні (місячний кратер)|Кассіні]] та кратер, у якому лежить [[Затока Райдуги]].
Застигаючи й осідаючи під дією власної ваги, лавовий покрив зминався в [[гряда (астрогеологія)|гряди]], що почали утворюватися ще до припинення вивержень<ref name=Solomon_1980/>. Окремі потоки лави прорізали в поверхні звивисті борозни<ref name=Hurwitz_2013/>. Крім того, після появи басейну Моря Дощів, але до припинення вивержень лави в ньому з'явилися кратери, що зараз напівзатоплені, як-от {{нп|Архімед (кратер)|Архімед|ru|Архимед (кратер)}}, [[Кассіні (місячний кратер)|Кассіні]] та кратер, у якому лежить [[Затока Райдуги]]<ref name=Wilhelms_1987_10/><ref name=Wilkinson_2010/>.


== Приземлення космічних апаратів ==
== Посадки космічних апаратів ==
[[Файл:Apollo 15 Rover, Irwin.jpg|thumb|right|[[Джеймс Ірвін]] та місячний ровер «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]» у Болоті Гниття]]
[[Файл:Apollo 15 Rover, Irwin.jpg|thumb|242px|right|[[Джеймс Ірвін]] та [[місячний автомобіль]] «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]» у [[Болото Гниття|Болоті Гниття]]]]
* 14 вересня 1959 року на сході Моря Дощів (на краю [[Болото Гниття|Болота Гниття]]), біля {{Coord|29.1|N|0.0|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луна-2}} впала «[[Луна-2]]»&nbsp;— перший апарат, що досяг Місяця.
* 14 вересня 1959 року на сході Моря Дощів (на краю [[Болото Гниття|Болота Гниття]]), приблизно на {{Coord|29.1|N|0.0|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луна-2}}, впала «[[Луна-2]]»&nbsp;— перший апарат, що досяг Місяця<ref name=Luna_2_NASA/>. На честь цієї події сусідню ділянку моря назвали [[Затока Місячника|Затокою Місячника]]<ref name=gazetteer_SL/>.
* 17 листопада 1970 року на заході Моря Дощів, у точці {{Coord|38.2378|N|35.0017|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луноход-1 (місце посадки)}} м'яко приземлилася станція «[[Луна-17]]», що доправила туди перший у світі [[планетохід]]&nbsp;— [[Луноход-1]] (зупинився на {{Coord|38.3152|N|35.0080|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луноход-1 (теперішнє розташування)}})<ref name=Murphy_2011/><ref name=Lunokhod_1_map/>.
* 17 листопада 1970 року на заході Моря Дощів {{s|({{Coord|38.2378|N|35.0017|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луноход-1 (місце посадки)}})}} м'яко приземлилася станція {{нп|Луна-17|«Луна-17»|ru|Луна-17}}, що доправила туди перший у світі [[планетохід]]&nbsp;— «[[Луноход-1]]». За 10 місяців він проїхав 10,54&nbsp;км і нині перебуває на {{Coord|38.3152|N|35.0080|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луноход-1 (теперішнє розташування)}}<ref name=Luna_17_NASA/><ref name=Murphy_2011/><ref name=Lunokhod_1_map/>.
* 30 липня 1971 року в Болоті Гниття, біля підніжжя [[Апенніни (Місяць)|Апеннін]], у точці {{Coord|26.1322|N|3.6339|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Аполлон-15}} сів місячний модуль «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]», що стало четвертою висадкою людей на Місяць. Астронавти доставили звідти близько 77&nbsp;кг порід.
* 30 липня 1971 року в Болоті Гниття, біля підніжжя [[Апенніни (Місяць)|Апеннін]] {{s|({{Coord|26.1322|N|3.6339|E|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Аполлон-15}})}}, сів місячний модуль «[[Аполлон-15|Аполлона-15]]», що стало четвертою висадкою людей на Місяць. За допомогою [[місячний автомобіль|місячного автомобіля]] астронавти дослідили околиці на відстанях до 5&nbsp;км і доставили на Землю 77,3&nbsp;кг зразків каменю та ґрунту<ref name=Apollo_15_NASA/>.
* 14 грудня 2013 року на півночі Моря Дощів, у точці {{Coord|44.1214|N|19.5116|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Чан'е-3}} сіла станція «[[Чан'е-3]]», що доправила туди місяцехід «[[Юйту]]».
* 14 грудня 2013 року на півночі Моря Дощів {{s|({{Coord|44.1214|N|19.5116|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Чан'е-3}})}} сіла станція «[[Чан'е-3]]», що доправила туди місяцехід «[[Юйту]]»<ref name=NASA_2013/>. Останній пропрацював близько 2,5 років, проїхавши {{s|114 м}}<ref name=Jones_2018_06/>, а станція продовжує працювати й після 5 років (станом на грудень 2018), [[ультрафіолетова астрономія|спостерігаючи]] небо в ультрафіолетових променях<ref name=Jones_2018_12/>.


== Карти ==
== Карти ==
Рядок 159: Рядок 200:
;Джерела
;Джерела
{{примітки|2|refs=
{{примітки|2|refs=
<ref name=Ambrose_2008>{{cite journal
|title =Origin, Distribution, and Chronostratigraphy of Asymmetric Secondary Craters Associated with Nearside Lunar Basins
|author =Ambrose W. A.
|date =2008
|journal=39th Lunar and Planetary Science Conference (Lunar and Planetary Science XXXIX), held March 10-14, 2008 in League City, Texas.
|bibcode=2008LPI....39.1019A
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2008/pdf/1019.pdf
}}</ref>
<ref name=Ambrose_2013>{{cite journal
|title =Distribution and Origin of Imbrium Ejecta in the Cleomedes Quadrangle, North and Northwest Crisium Basin
|author =Ambrose W. A.
|date =2013
|journal=44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas.
|bibcode=2013LPI....44.1050A
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2013/pdf/1050.pdf
}}</ref>
<ref name=Apollo_15_NASA>{{cite web
|url =https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1971-063C
|title =Apollo 15 Lunar Module /ALSEP
|publisher =NASA Space Science Data Coordinated Archive
|accessdate =2019-01-22
|archiveurl =https://archive.fo/mUmf4
|archivedate=2019-01-15
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=ASU_2008>{{cite web
|url =http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20080819.html
|title =Featured Image - 08/19/2008. Features of the Rimae Fresnel Area
|publisher =Apollo Image Archive. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University
|date =2008-08-19
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20180531031137/http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20080819.html
|archivedate=2018-05-31
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Blewett_2001>{{cite journal
|title =Remote sensing and geological studies of the Hadley-Apennine region of the Moon
|author =Blewett D. T., Hawke B. R.
|date =2001
|journal=Meteoritics & Planetary Science
|volume =36
|issue =5
|pages =701–730
|doi =10.1111/j.1945-5100.2001.tb01909.x
|bibcode=2001M&PS...36..701B
|url =https://onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1111/j.1945-5100.2001.tb01909.x
}}</ref>
<ref name=Brent_2009>{{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/55
|title =Vallis Alpes
|author =Brent G.
|publisher =NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University
|date =2009-12-17
|archiveurl =http://archive.is/I6Ys9
|archivedate=2015-04-21
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Bussey_1998>{{cite journal
<ref name=Bussey_1998>{{cite journal
|author =Bussey, D. B. J.; Spudis, P. D.; Hawke, B. R.; Lucey, P. G.; Taylor, G. J.
|author =Bussey D. B. J., Spudis P. D., Hawke B. R., Lucey P. G., Taylor G. J.
|title =Geology and Composition of the Apennine Mountains, Lunar Imbrium Basin
|title =Geology and Composition of the Apennine Mountains, Lunar Imbrium Basin
|journal =29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1352.
|journal =29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1352.
Рядок 168: Рядок 265:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000
|title =The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000
|publisher=Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman
|publisher=Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman
|date=1973
|date =1973
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf
}}</ref>
}}</ref>
Рядок 178: Рядок 275:
|заголовок =Путешествия к Луне
|заголовок =Путешествия к Луне
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|місце =Москва
|місце =М.
|видавництво =Физматлит
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|рік =2009
Рядок 185: Рядок 282:
|isbn =978-5-9221-1105-8
|isbn =978-5-9221-1105-8
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT201
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT201
}}</ref>
<ref name=Coombs_1988>{{cite journal
|title =Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart
|author =Coombs, C. R.; Hawke, B. R.; Wilson, L.
|date =1988
|journal=Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 339-353.
|bibcode=1988LPSC...18..339C
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1988LPSC...18..339C
}}</ref>
<ref name=Gaddis_2003>{{cite journal
|author =Gaddis L. R., Staid M. I., Tyburczy J. A., Hawke B. R., Petro N. E.
|title =Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits
|date =2003
|journal=Icarus
|volume =161
|issue =2
|pages =262–280
|doi =10.1016/S0019-1035(02)00036-2
|bibcode=2003Icar..161..262G
|url=https://web.archive.org/web/20190124002142/https://pdfs.semanticscholar.org/2098/e74112f491c9b796ee619492ae2201d122de.pdf
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Garry_2010>{{cite journal
<ref name=Garry_2010>{{cite journal
|author =Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Lroc Team
|author =Garry W. B., Robinson M. S., Lroc Team
|title =Observations of Flow Lobes in the Phase I Lavas, Mare Imbrium, the Moon
|title =Observations of Flow Lobes in the Phase I Lavas, Mare Imbrium, the Moon
|journal =41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2278
|journal =41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2278
Рядок 195: Рядок 312:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Garry_2014>{{cite journal
<ref name=Garry_2014>{{cite journal
|author =Garry, W. B.
|author =Garry W. B.
|title =The Mare Imbrium Flow Field: Regional Geologic Context of the Chang'e 3 Landing Site
|title =The Mare Imbrium Flow Field: Regional Geologic Context of the Chang'e 3 Landing Site
|journal =45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2169
|journal =45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2169
Рядок 212: Рядок 329:
|archivedate = 2015-02-06
|archivedate = 2015-02-06
|deadurl = no
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=gazetteer_SL>{{cite web
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/5566
|title = Sinus Lunicus
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|date = 2013-07-24
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20180702011003/http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/5566
|archivedate = 2018-07-02
}}</ref>
<ref name=Gong_2016>{{cite journal
|title =Thicknesses of mare basalts on the Moon from gravity and topography
|author =Gong S., Wieczorek M. A., Nimmo F., Kiefer W. S., Head J. W., Huang C., Smith D. E., Zuber M. T.
|date =2016
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets
|volume =121
|issue =5
|pages =854–870
|doi =10.1002/2016JE005008
|bibcode=2016JGRE..121..854G
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1002/2016JE005008
}}</ref>
<ref name=Grego_2006>{{книга
|заголовок =The Moon and How to Observe It
|посилання =http://books.google.com/books?id=0wh5HABxVksC&pg=PA108&dq=Imbrium
|автор =Grego P.
|рік =2006
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =30, 108–129
|allpages =285
|isbn =978-1-846-28243-0
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Han_2018>{{cite journal
<ref name=Han_2018>{{cite journal
|title =Geological Mapping of Sinus Iridum Area of the Moon Based on the Chang'e-1 Data of China
|title =Geological Mapping of Sinus Iridum Area of the Moon Based on the Chang'e-1 Data of China
|author =Han, K. Y.; Ding, X. Z.; Pang, J. F.
|author =Han K. Y., Ding X. Z., Pang J. F.
|date =2018
|date =2018
|journal=47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.1825
|journal=47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.1825
Рядок 222: Рядок 370:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Hartmann_1964>{{cite journal
<ref name=Hartmann_1964>{{cite journal
|author =Hartmann, W. K.
|author =Hartmann W. K.
|title =Radial Structures Surrounding Lunar Basins, I: The Imbium System
|title =Radial Structures Surrounding Lunar Basins, I: The Imbium System
|journal =Communications of the Lunar and Planetary Laboratory
|journal =Communications of the Lunar and Planetary Laboratory
Рядок 232: Рядок 380:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Hartmann_1981>{{cite journal
<ref name=Hartmann_1981>{{cite journal
|author =Hartmann, W. K.
|author =Hartmann W. K.
|title =Discovery of multi-ring basins: Gestalt perception in planetary science
|title =Discovery of multi-ring basins: Gestalt perception in planetary science
|date =1981
|date =1981
Рядок 239: Рядок 387:
|bibcode=1981mrbf.conf...79H
|bibcode=1981mrbf.conf...79H
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1981mrbf.conf...79H/0000079.000.html
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1981mrbf.conf...79H/0000079.000.html
}}</ref>
<ref name=Hawke_2003>{{cite journal
|title =Hansteen Alpha: A volcanic construct in the lunar highlands
|author =Hawke B. R., Lawrence D. J., Blewett D. T., Lucey P. G., Smith G. A., Spudis P. D., Taylor G. J.
|date =2003
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets
|volume =108
|issue =E7
|doi =10.1029/2002JE002013
|bibcode=2003JGRE..108.5069H
|url=https://web.archive.org/web/20190122184815/https://spudislunarresources.com/~spudislu/Bibliography/p/78.pdf
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Head_1976>{{cite journal
<ref name=Head_1976>{{cite journal
Рядок 263: Рядок 422:
}} (Mediterraneum Mare&nbsp;— у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160531 списку назв на с. 232]).</ref>
}} (Mediterraneum Mare&nbsp;— у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160531 списку назв на с. 232]).</ref>
<ref name=Hiesinger_2000>{{cite journal
<ref name=Hiesinger_2000>{{cite journal
|author =Hiesinger, H.; Jaumann, R.; Neukam, G.; Head, J. W.
|author =Hiesinger H., Jaumann R., Neukam G., Head J. W.
|title =Ages of mare basalts on the lunar nearside
|title =Ages of mare basalts on the lunar nearside
|journal =Journal of Geophysical Research
|journal =Journal of Geophysical Research
Рядок 283: Рядок 442:
|видавництво =Geological Society of America
|видавництво =Geological Society of America
|серія =Geological Society of America Special Paper 477
|серія =Geological Society of America Special Paper 477
|pages =18–21
|pages =15–18
|allpages =159
|allpages =159
|isbn =978-0-8137-2477-5
|isbn =978-0-8137-2477-5
|doi =10.1130/2011.2477(01)
|doi =10.1130/2011.2477(01)
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA15&dq=Imbrium На Google Books]).</ref>
<ref name=Hurwitz_2013>{{cite journal
|author =Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H.
|title =Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin
|journal =Planetary and Space Science
|date =2013
|volume =79
|pages =1–38
|doi =10.1016/j.pss.2012.10.019
|bibcode =2013P&SS...79....1H
|url =http://web.archive.org/web/20131218082137/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/4355.pdf
}} ([https://www.lpi.usra.edu/lunar/rilles/ Інтерактивна карта звивистих борозен Місяця за даними цієї роботи]).</ref>
<ref name=Jones_2018_06>{{cite web
|url=https://gbtimes.com/the-change-3-lunar-lander-is-still-waking-up-after-nearly-five-years-on-the-moon
|title =The Chang'e-3 lunar lander is still waking up after nearly five years on the Moon
|author =Jones A.
|publisher =Gbtimes
|date =2018-06-25
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20181130123749/https://gbtimes.com/the-change-3-lunar-lander-is-still-waking-up-after-nearly-five-years-on-the-moon
|archivedate=2018-11-30
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Jones_2018_12>{{cite web
|url=https://gbtimes.com/index.php/chinas-still-operational-change-3-moon-lander-to-hibernate-for-change-4-lunar-far-side-mission
|title=China's still-operational Chang'e-3 Moon lander to hibernate for Chang'e-4 lunar far side mission
|author =Jones A.
|publisher =Gbtimes
|date =2018-12-17
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190122030636/https://gbtimes.com/index.php/chinas-still-operational-change-3-moon-lander-to-hibernate-for-change-4-lunar-far-side-mission
|archivedate=2019-01-22
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Ivanov_2016>{{cite journal
|title =The lunar Gruithuisen silicic extrusive domes: Topographic configuration, morphology, ages, and internal structure
|author =Ivanov M. A., Head J. W., Bystrov A.
|date =2016
|journal=Icarus
|volume =273
|pages =262–283
|doi =10.1016/j.icarus.2015.12.015
|bibcode=2016Icar..273..262I
|url=https://web.archive.org/web/20190123154335/https://pdfs.semanticscholar.org/2a60/4bcf983416b5371e0568dde211cabac30785.pdf
}}</ref>
<ref name=Lena_2013_Gruithuisen>{{книга
|заголовок =Lunar Domes: Properties and Formation Processes
|посилання =http://books.google.com/books?id=6F5h39Azb1kC&pg=PP1&dq=Gruithuisen
|автор =Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T.
|рік =2013
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =5, 10–14, 46, 53–54, 61, 125–127, 151–152
|allpages =174
|isbn =9788847026377
|doi =10.1007/978-88-470-2637-7
}}</ref>
<ref name=Lena_2013_Iridum>{{книга
|заголовок =Lunar Domes: Properties and Formation Processes
|посилання =http://books.google.com/books?id=6F5h39Azb1kC&pg=PP1&dq=Iridum
|автор =Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T.
|рік =2013
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =26, 119–121, 142
|allpages =174
|isbn =9788847026377
|doi =10.1007/978-88-470-2637-7
}}</ref>
<ref name=Lena_2013_Putredinis>{{книга
|заголовок =Lunar Domes: Properties and Formation Processes
|посилання =http://books.google.com/books?id=6F5h39Azb1kC&pg=PT151&dq=Putredinis
|автор =Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T.
|рік =2013
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =105–107
|allpages =174
|isbn =9788847026377
|doi =10.1007/978-88-470-2637-7
}}</ref>
<ref name=Luna_2_NASA>{{cite web
|url = https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1959-014A
|title = Luna 2
|publisher = NASA Space Science Data Coordinated Archive
|accessdate = 2019-01-22
|archiveurl = https://archive.fo/TCS5d
|archivedate = 2019-01-15
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=Luna_17_NASA>{{cite web
|url = https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1970-095A
|title = Luna 17/Lunokhod 1
|publisher = NASA Space Science Data Coordinated Archive
|accessdate = 2019-01-22
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20190122023208/https://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraft/display.action?id=1970-095A
|archivedate = 2019-01-22
|deadurl = no
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Lunokhod_1_map>{{cite web
<ref name=Lunokhod_1_map>{{cite web
Рядок 298: Рядок 550:
|deadurl =no
|deadurl =no
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=maps_gazetteer>{{cite web
<ref name=map_nearside>[http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf Карта видимого боку Місяця]</ref>
|url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf
|title=Moon nearside
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20181113075615/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/moon_nearside.pdf
|archivedate = 2018-11-13
}} Див. також [https://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Moon1to1MAtlas карти Місяця з усіма чинними назвами деталей поверхні] ([https://web.archive.org/web/20181003125352/https://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Moon1to1MAtlas архів]). Актуальні дані про назви об'єктів на Місяці доступні також через безкоштовну програму [http://jmars.asu.edu JMARS].</ref>
<ref name=Merle_2014>{{cite journal
<ref name=Merle_2014>{{cite journal
|author =Merle, R. E.; Nemchin, A. A.; Grange, M. L.; Whitehouse, M. J.; Pidgeon, R. T.
|author =Merle R. E., Nemchin A. A., Grange M. L., Whitehouse M. J., Pidgeon R. T.
|title =High resolution U-Pb ages of Ca-phosphates in Apollo 14 breccias: Implications for the age of the Imbrium impact
|title =High resolution U-Pb ages of Ca-phosphates in Apollo 14 breccias: Implications for the age of the Imbrium impact
|journal =Meteoritics & Planetary Science
|journal =Meteoritics & Planetary Science
Рядок 325: Рядок 584:
|archivedate=2014-08-20
|archivedate=2014-08-20
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=NASA_1978>{{книга
|заголовок = Apollo over the Moon: a view from orbit
|відповідальний= H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz
|частина = Chapter 5: Craters (part 3)
|chapterurl = https://history.nasa.gov/SP-362/ch5.3.htm
|видавництво = NASA Scientific and Technical Information Office
|рік = 1978
|серія = NASA Special Publication 362
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20171225233124/https://history.nasa.gov/SP-362/ch5.3.htm
}}</ref>
<ref name=NASA_2013>{{cite web
|url =https://www.nasa.gov/content/nasa-images-of-change-3-landing-site/
|title =NASA Images of Chang'e 3 Landing Site
|publisher =NASA
|date =2013-12-30
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20170327132403/https://www.nasa.gov/content/nasa-images-of-change-3-landing-site/
|archivedate=2017-03-27
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Neumann_2015>{{cite journal
|author =Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. et al.
|title =Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements
|date =2015
|journal=Science Advances
|volume =1
|issue =9
|doi =10.1126/sciadv.1500852
|bibcode=2015SciA....1E0852N
|url =http://advances.sciencemag.org/content/advances/1/9/e1500852.full.pdf
}} ([http://advances.sciencemag.org/content/advances/suppl/2015/10/27/1.9.e1500852.DC1/1500852_SM.pdf Supplements])</ref>
<ref name=Petrova_2000>{{книга
<ref name=Petrova_2000>{{книга
|частина =Природа души и мира в диалоге Плутарха «О лике, видимом на диске Луны»
|частина =Природа души и мира в диалоге Плутарха «О лике, видимом на диске Луны»
Рядок 352: Рядок 641:
|chapterurl=http://web.archive.org/web/20150207124328/http://ecsocman.hse.ru/data/2010/10/01/1214788434/Петрова-Плутарх%20122-183%20стр.pdf
|chapterurl=http://web.archive.org/web/20150207124328/http://ecsocman.hse.ru/data/2010/10/01/1214788434/Петрова-Плутарх%20122-183%20стр.pdf
|посилання=http://web.archive.org/web/20150207124554/http://iph.ras.ru/uplfile/histsc/biblio/2000/Philosophy_Nature_2000.pdf
|посилання=http://web.archive.org/web/20150207124554/http://iph.ras.ru/uplfile/histsc/biblio/2000/Philosophy_Nature_2000.pdf
}}</ref>
<ref name=Raitala_1999>{{cite journal
|title =Nonmare Volcanism on the Moon: Characteristics from the Clementine Data
|author =Raitala J., Kreslavsky M. A., Shkuratov Yu. G., Starukhina L. V., Kaydash V. G.
|date =1999
|journal=30th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 15-29, 1999, Houston, TX, abstract no. 1457
|bibcode=1999LPI....30.1457R
|url =https://www.lpi.usra.edu/meetings/LPSC99/pdf/1457.pdf
}}</ref>
<ref name=Robinson_2013_lroc>{{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/770
|title =New Crater!
|author =Robinson M.
|publisher =NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University
|date =2013-12-14
|archiveurl =http://archive.is/djerd
|archivedate=2016-01-15
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Robinson_2014>{{cite journal
|author =Robinson M. S., Boyd A. K., Denevi B. W., Lawrence S. J., Moser D. E., Povilaitis R. Z., Stelling R. W., Suggs R. M., Thompson S. D., Wagner R. V.
|title =New Crater on the Moon and a Field of Secondaries
|date =2014
|journal=45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2164
|bibcode=2014LPI....45.2164R
|url =http://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2014/pdf/2164.pdf
}}</ref>
<ref name=Robinson_2018>{{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/1002
|title =Montes Carpatus
|author =Robinson M.
|publisher =NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University
|date =2018-03-08
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20181225011556/http://lroc.sese.asu.edu/posts/1002
|archivedate=2018-12-25
|deadurl =no
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Rodionova_2009>{{книга
<ref name=Rodionova_2009>{{книга
Рядок 358: Рядок 683:
|заголовок =Путешествия к Луне
|заголовок =Путешествия к Луне
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|місце =Москва
|місце =М.
|видавництво =Физматлит
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|рік =2009
Рядок 378: Рядок 703:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Schaber_1973>{{cite journal
<ref name=Schaber_1973>{{cite journal
|author =Schaber, G. G.
|author =Schaber G. G.
|title =Lava flows in Mare Imbrium: Geologic evaluation from Apollo orbital photography
|title =Lava flows in Mare Imbrium: Geologic evaluation from Apollo orbital photography
|journal =Proceedings of the Lunar Science Conference
|journal =Proceedings of the Lunar Science Conference
Рядок 388: Рядок 713:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Schaber_1976>{{cite journal
<ref name=Schaber_1976>{{cite journal
|author =Schaber, G. G.; Boyce, J. M.; Moore, H. J.
|author =Schaber G. G., Boyce J. M., Moore H. J.
|title =The scarcity of mappable flow lobes on the lunar maria - Unique morphology of the Imbrium flows
|title =The scarcity of mappable flow lobes on the lunar maria - Unique morphology of the Imbrium flows
|journal =Proceedings of 7th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 15-19, 1976. Volume 3. (A77-34651 15-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1976
|journal =Proceedings of 7th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 15-19, 1976. Volume 3. (A77-34651 15-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1976
Рядок 395: Рядок 720:
|bibcode =1976LPSC....7.2783S
|bibcode =1976LPSC....7.2783S
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1976LPSC....7.2783S
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1976LPSC....7.2783S
}}</ref>
<ref name=Schultz_1975>{{cite journal
|author =Schultz P. H., Gault D. E.
|date =1975
|title =Seismic effects from major basin formations on the Moon and Mercury
|journal=The Moon
|volume =12
|issue =2
|pages =159–177
|doi =10.1007/BF00577875
|bibcode=1975Moon...12..159S
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Schultz_1995>{{cite journal
<ref name=Schultz_1995>{{cite journal
|author =Schultz, P. H.
|author =Schultz P. H.
|title =Making the Man in the Moon: Origin of the Imbrium Basin
|title =Making the Man in the Moon: Origin of the Imbrium Basin
|journal =Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 26, page 1251, (1995)
|journal =Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 26, page 1251, (1995)
Рядок 405: Рядок 741:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Schultz_2001>{{cite journal
<ref name=Schultz_2001>{{cite journal
|author =Schultz, P. H.
|author =Schultz P. H.
|title =Origin and Implications of the Imbrium Sculpture
|title =Origin and Implications of the Imbrium Sculpture
|journal =32nd Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 12-16, 2001, Houston, Texas, abstract no.1900
|journal =32nd Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 12-16, 2001, Houston, Texas, abstract no.1900
Рядок 413: Рядок 749:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Schultz_2010>{{cite journal
<ref name=Schultz_2010>{{cite journal
|author =Schultz, P. H.; Papamarcos, S.
|author =Schultz P. H., Papamarcos S.
|title =Evolving Flowfields from Imbrium and Orientale Impacts
|title =Evolving Flowfields from Imbrium and Orientale Impacts
|journal =41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2480
|journal =41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2480
Рядок 419: Рядок 755:
|bibcode =2010LPI....41.2480S
|bibcode =2010LPI....41.2480S
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/2480.pdf
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/2480.pdf
}}</ref>
<ref name=Schultz_2016>{{cite journal
|title =Origin and implications of non-radial Imbrium Sculpture on the Moon
|author =Schultz P. H.; Crawford D. A.
|date =2016
|journal=Nature
|volume =535
|issue =7612
|pages =391–394
|doi =10.1038/nature18278
|bibcode=2016Natur.535..391S
}}</ref>
<ref name=Solomon_1980>{{cite journal
|title =Lunar mascon basins - Lava filling, tectonics, and evolution of the lithosphere
|author =Solomon S. C., Head J. W.
|date =1980
|journal=Reviews of Geophysics and Space Physics
|volume =18
|issue =1
|pages =107–141
|doi =10.1029/RG018i001p00107
|bibcode=1980RvGSP..18..107S
}}</ref>
<ref name=Spudis_1988>{{cite journal
|title =The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region
|author =Spudis P. D., Swann G. A., Greeley R.
|date =1988
|journal=Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 243-254. NASA-supported research.
|bibcode=1988LPSC...18..243S
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Stoffler_2001>{{cite journal
<ref name=Stoffler_2001>{{cite journal
|author = Stöffler, D.; Ryder, G.
|author = Stöffler D., Ryder G.
|title = Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System
|title = Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System
|journal = Space Science Reviews
|journal = Space Science Reviews
Рядок 430: Рядок 795:
|bibcode = 2001SSRv...96....9S
|bibcode = 2001SSRv...96....9S
|doi = 10.1023/A:1011937020193
|doi = 10.1023/A:1011937020193
}}</ref>
<ref name=Suggs_2014>{{cite journal
|author =Suggs R. M., Moser D. E., Cooke W. J., Suggs R. J.
|title =The flux of kilogram-sized meteoroids from lunar impact monitoring
|date =2014
|journal=Icarus
|volume =238
|pages =23–36
|doi =10.1016/j.icarus.2014.04.032
|bibcode=2014Icar..238...23S
|arxiv =1404.6458
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Tanaka_2012>{{книга
<ref name=Tanaka_2012>{{книга
|частина =Chapter 15 – The Planetary Time Scale
|частина =Chapter 15 – The Planetary Time Scale
|pages =275–298
|pages =275–298
|автор =Tanaka K.L., Hartmann W.K.
|автор =Tanaka K. L., Hartmann W. K.
|заголовок =The Geologic Time Scale
|заголовок =The Geologic Time Scale
|відповідальний =F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg
|відповідальний =F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg
Рядок 443: Рядок 819:
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=1M62_rbq70AC&pg=PA283&dq=Imbrium
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=1M62_rbq70AC&pg=PA283&dq=Imbrium
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Tarsoudis_domes>{{cite web
|url =http://www.lunar-captures.com/domes.html
|title =Project record Lunar Domes
|author =Tarsoudis G.
|publisher =Lunar Captures
|accessdate =2019-01-17
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190117004917/http://www.lunar-captures.com/domes.html
|archivedate=2019-01-17
|deadurl =no
}} (Знімки куполів Болота Гниття: [https://web.archive.org/web/20190117005109/http://www.lunar-captures.com//Domes_files/080314_domeluna2_palusputredinis_tar.jpg 1], [https://web.archive.org/web/20190117005213/http://www.lunar-captures.com//Domes_files/080314_domepalusputredinis_tar.jpg 2], [https://web.archive.org/web/20190117005240/http://www.lunar-captures.com//Domes_files/080314_domepalusputredinis3a.jpg 3]).</ref>
<ref name=Thiessen_2014>{{cite journal
<ref name=Thiessen_2014>{{cite journal
|author =Thiessen, F.; Besse, S.; Staid, M. I.; Hiesinger, H.
|author =Thiessen F., Besse S., Staid M. I., Hiesinger H.
|title =Mapping lunar mare basalt units in Mare Imbrium as observed with the Moon Mineralogy Mapper (M³)
|title =Mapping lunar mare basalt units in Mare Imbrium as observed with the Moon Mineralogy Mapper (M³)
|journal =Planetary and Space Science
|journal=Planetary and Space Science
|volume =104
|volume =104
|pages =244–252
|pages =244–252
|date =2014
|date =2014
|doi =10.1016/j.pss.2014.10.003
|doi =10.1016/j.pss.2014.10.003
|bibcode =2014P&SS..104..244T
|bibcode=2014P&SS..104..244T
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Thomson_2009>{{cite journal
<ref name=Thomson_2009>{{cite journal
|author =Thomson, B. J.; Grosfils, E. B.; Bussey, D. B. J.; Spudis, P. D.
|author =Thomson B. J., Grosfils E. B., Bussey D. B. J., Spudis P. D.
|title =A new technique for estimating the thickness of mare basalts in Imbrium Basin
|title =A new technique for estimating the thickness of mare basalts in Imbrium Basin
|date =2009
|date =2009
Рядок 463: Рядок 849:
|doi =10.1029/2009GL037600
|doi =10.1029/2009GL037600
|url=http://web.archive.org/web/20150301000106/http://www.bu.edu/remotesensing/files/2012/02/Thomson_GRL_2009.pdf
|url=http://web.archive.org/web/20150301000106/http://www.bu.edu/remotesensing/files/2012/02/Thomson_GRL_2009.pdf
}}</ref>
<ref name=Urey_1971>{{cite journal
|title =Model history of the lunar surface
|author =Urey H. C., Marti K., Hawkins J. W., Liu M. K.
|date =1971
|journal=Proceedings of the Lunar Science Conference
|volume =2
|pages =987–998
|bibcode=1971LPSC....2..987U
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1971LPSC....2..987U
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Van_der_Krogt_2014>{{cite journal
<ref name=Van_der_Krogt_2014>{{cite journal
Рядок 472: Рядок 868:
|doi =10.2436/15.8040.01.190
|doi =10.2436/15.8040.01.190
|url =http://web.archive.org/web/20160103023726/http://www.gencat.cat/llengua/BTPL/ICOS2011/190.pdf
|url =http://web.archive.org/web/20160103023726/http://www.gencat.cat/llengua/BTPL/ICOS2011/190.pdf
}}</ref>
<ref name=Watters_2010>{{книга
|заголовок =Planetary Tectonics
|відповідальний=T. R. Watters, R. A. Schultz
|частина =Lunar Tectonics
|автор =Watters T. R., Johnson C. L.
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=9PD5hxPb6fkC&pg=PA168&dq=Imbrium
|рік =2010
|видавництво =Cambridge University Press
|pages =162, 166–168
|allpages =518
|isbn =978-0-521-76573-2
}}</ref>
<ref name=Westfall_2000>{{книга
|заголовок =Atlas of the Lunar Terminator
|посилання =http://books.google.com/books?id=xaMqlhvo8NsC&pg=PA124&dq=Harbinger
|автор =Westfall J. E.
|рік =2000
|видавництво =Cambridge University Press
|pages =124
|allpages =292
|isbn =978-0-521-59002-0
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Gilbert>{{книга
<ref name=Whitaker_2003_Gilbert>{{книга
Рядок 518: Рядок 936:
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Whitford_Stark_1981>{{cite journal
<ref name=Whitford_Stark_1981>{{cite journal
|author =Whitford-Stark, J. L.
|author =Whitford-Stark J. L.
|title =Modification of multi-ring basins - the Imbrium model
|title =Modification of multi-ring basins - the Imbrium model
|journal =In: Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91) New York and Oxford, Pergamon Press, 1981.
|journal=In: Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91) New York and Oxford, Pergamon Press, 1981.
|pages =113–124
|pages =113–124
|date =1981
|date =1981
Рядок 538: Рядок 956:
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1982M%26P....26..323W/0000323.000.html
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1982M%26P....26..323W/0000323.000.html
}} ([http://www.webcitation.org/66Azwo9Xz Список морів за площею]).</ref>
}} ([http://www.webcitation.org/66Azwo9Xz Список морів за площею]).</ref>
<ref name=Wilhelms_1971>{{cite web
|url =https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I703/
|title =I-703: Geologic Map of the Near Side of the Moon
|author =Wilhelms D. E., McCauley J. F.
|publisher =Department of the Interior, United States Geological Survey
|date =1971
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20190122200721/https://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I703/
|archivedate=2019-01-22
|deadurl =no
}} ([https://pubs.er.usgs.gov/publication/i703 Description]).</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_4>{{книга
|частина =Chapter 4. Basin materials&nbsp;— Orientale
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_04txt.pdf
|заголовок =Geologic History of the Moon
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM
|автор =Wilhelms D.
|рік =1987
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348
|pages =64–65, 81
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20130514114936/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_04txt.pdf
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_5>{{книга
<ref name=Wilhelms_1987_5>{{книга
|частина =Chapter 5. Mare materials
|частина =Chapter 5. Mare materials
Рядок 548: Рядок 987:
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20060912173125/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_05txt.pdf
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20060912173125/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_05txt.pdf
|pages =86
|pages =86
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_6>{{книга
|частина =Chapter 6. Structure
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_06txt.pdf
|заголовок =Geologic History of the Moon
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM
|автор =Wilhelms D.
|рік =1987
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348
|pages =113–117
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20160526184645/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_06txt.pdf
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_10>{{книга
<ref name=Wilhelms_1987_10>{{книга
Рядок 559: Рядок 1009:
|pages =195–226
|pages =195–226
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20131008091119/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_10txt.pdf
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20131008091119/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_10txt.pdf
}}</ref>
<ref name=Wilkinson_2010>{{книга
|посилання =http://books.google.com/books?id=T_8HX-6itOIC&pg=PA261&dq=Imbrium
|заголовок =The Moon in Close-up
|автор =Wilkinson J.
|рік =2010
|видавництво=Springer Science & Business Media
|isbn =9783642148057
|doi =10.1007/978-3-642-14805-7
|allpages =237, 240, 261
|pages =261
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Wlasuk_2000>{{книга
<ref name=Wlasuk_2000>{{книга
Рядок 567: Рядок 1028:
|рік =2000
|рік =2000
|видавництво =Springer Science & Business Media
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =34
|pages =34, 74–75
|allpages =181
|allpages =181
|isbn =978-1-852-33193-1
|isbn =978-1-852-33193-1
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Wood_2004>{{cite web
<ref name=Wood_2004>{{cite web
|url =http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|url =http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|title =Impact Basin Database
|title =Impact Basin Database
|author =Wood C. A.
|author =Wood C. A.
|publisher =lpod.org
|publisher =lpod.org
|date =2004-08-14
|date =2004-08-14
|accessdate =2015-02-07
|accessdate=2015-02-07
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140807080738/http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20140807080738/http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|archivedate =2014-08-07
|archivedate =2014-08-07
|deadurl =yes
|deadurl =yes
}}</ref>
<ref name=Wood_2004_valley>{{cite web
|url =https://www2.lpod.org/wiki/April_11,_2004
|title =Valley of the Alpes
|author =Chuck Wood
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2004-04-11
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190123215722/https://www2.lpod.org/wiki/April_11,_2004
|archivedate=2019-01-23
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Wood_2005>{{cite web
|url =https://www2.lpod.org/wiki/April_23,_2005
|title =The Best Lava Flow on the Moon
|author =Wood C. (photo by Pau K. C.)
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2005-04-23
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190123041705/https://www2.lpod.org/wiki/April_23,_2005
|archivedate=2019-01-23
|deadurl =no
}}</ref>
}}</ref>
<ref name=Wood_2010>{{cite web
<ref name=Wood_2010>{{cite web
Рядок 586: Рядок 1067:
|title =Radiating linears
|title =Radiating linears
|author =Wood C. A.
|author =Wood C. A.
|publisher =lpod.wikispaces.com
|publisher =Lunar Photo of the Day
|date =2010-01-24
|date =2010-01-24
|accessdate =2015-02-22
|accessdate =2019-01-22
|archiveurl =https://archive.fo/AJEX5
|archiveurl =https://archive.fo/AJEX5
|archivedate =2019-01-10
|archivedate =2019-01-10
|deadurl =no
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Yue_2015>{{cite journal
|title =Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges
|author =Yue Z., Li W., Di K., Liu Z., Liu J.
|date =2015
|journal=Journal of Geophysical Research: Planets
|volume =120
|issue =5
|pages =978–994
|doi =10.1002/2014JE004777
|bibcode=2015JGRE..120..978Y
|url =https://agupubs.onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1002/2014JE004777
}}</ref>
}}</ref>
}}
}}
Рядок 597: Рядок 1090:
== Посилання ==
== Посилання ==
* {{commonscat-inline|Mare Imbrium}}
* {{commonscat-inline|Mare Imbrium}}
* Карти з позначенням найменованих деталей поверхні:
* Карти з чинними назвами деталей поверхні:
{| border="0" style="border-collapse:collapse"
** [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_11_wac.pdf північ-північ-західний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_12_wac.pdf північ-північ-східний край],
|-
** [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_23_wac.pdf північно-західний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_24_wac.pdf північно-західна чверть], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_25_wac.pdf північно-східна чверть],
| &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;
** [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_39_wac.pdf південно-західний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_40_wac.pdf південно-західна чверть], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_41_wac.pdf південно-східна чверть],
|
** [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_58_wac.pdf південний край]
|
* Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Дощів: [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-14.9&c_lat=34.7&resolution=1472.991900675021&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW фотомозаїка], [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-14.9&c_lat=34.7&resolution=1472.991900675021&layers=LUNA_WAC_DTM карта висот]
{| border="1" style="border-collapse:collapse"
|-
|
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_11_wac.pdf північ-північ-західний край]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_11_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_12_wac.pdf північ-північ-східний край]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_12_wac.pdf архів])
|-
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_23_wac.pdf північно-західний край]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_23_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_24_wac.pdf північно-західна чверть]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_24_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_25_wac.pdf північно-східна чверть]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_25_wac.pdf архів])
|-
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_39_wac.pdf південно-західний край]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_39_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_40_wac.pdf південно-західна чверть]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_40_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_41_wac.pdf південно-східна чверть]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_41_wac.pdf архів])
|-
|
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_58_wac.pdf південний край]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_58_wac.pdf архів])
| [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_59_wac.pdf південно-східні околиці]<br> ([https://web.archive.org/web/https://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_59_wac.pdf архів])
|}
|}
* Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Дощів: [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-14.9&c_lat=34.7&resolution=1472.991900675021&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW фотомозаїка], [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-14.9&c_lat=34.7&resolution=1472.991900675021&layers=LUNA_WAC_DTM карта висот].
* {{cite web
* {{cite web
|url =http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Imbrium
|url =http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Imbrium
Рядок 611: Рядок 1124:
|deadurl =yes
|deadurl =yes
}}
}}
* [http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-abs_connect?db_key=AST&db_key=PRE&qform=AST&arxiv_sel=astro-ph&arxiv_sel=cond-mat&arxiv_sel=cs&arxiv_sel=gr-qc&arxiv_sel=hep-ex&arxiv_sel=hep-lat&arxiv_sel=hep-ph&arxiv_sel=hep-th&arxiv_sel=math&arxiv_sel=math-ph&arxiv_sel=nlin&arxiv_sel=nucl-ex&arxiv_sel=nucl-th&arxiv_sel=physics&arxiv_sel=quant-ph&arxiv_sel=q-bio&sim_query=YES&ned_query=YES&adsobj_query=YES&aut_logic=OR&obj_logic=OR&author=&object=&start_mon=&start_year=&end_mon=&end_year=&ttl_logic=OR&title=Imbrium&txt_logic=OR&text=&nr_to_return=200&start_nr=1&jou_pick=ALL&ref_stems=&data_and=ALL&group_and=ALL&start_entry_day=&start_entry_mon=&start_entry_year=&end_entry_day=&end_entry_mon=&end_entry_year=&min_score=&sort=SCORE&data_type=SHORT&aut_syn=YES&ttl_syn=YES&txt_syn=YES&aut_wt=1.0&obj_wt=1.0&ttl_wt=0.3&txt_wt=3.0&aut_wgt=YES&obj_wgt=YES&ttl_wgt=YES&txt_wgt=YES&ttl_sco=YES&txt_sco=YES&version=1 Література з теми] в [[Астрофізична інформаційна система НАСА|Астрофізичній інформаційній системі НАСА]].
* {{cite web
* {{cite web
|url =https://the-moon.us/wiki/Imbrium_Sculpture
|url =http://wms.lroc.asu.edu/apollo/view?image_id=AS15-M-1011
|title =Знімок кратерів Ламберт і {{s|Ламберт R}} на півдні Моря Дощів, зроблений «Аполлоном-15» при низькому Сонці (1971)
|title =Imbrium Sculpture
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190124101426/http://wms.lroc.asu.edu/apollo/view?image_id=AS15-M-1011
|publisher =The-Moon Wiki
|archivedate=2019-01-24
|archiveurl =https://web.archive.org/web/20190109200314/https://the-moon.us/wiki/Imbrium_Sculpture
|deadurl =no
|archivedate =2019-01-09
|deadurl =no
}}
}}
* [http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-abs_connect?db_key=AST&db_key=PRE&qform=AST&arxiv_sel=astro-ph&arxiv_sel=cond-mat&arxiv_sel=cs&arxiv_sel=gr-qc&arxiv_sel=hep-ex&arxiv_sel=hep-lat&arxiv_sel=hep-ph&arxiv_sel=hep-th&arxiv_sel=math&arxiv_sel=math-ph&arxiv_sel=nlin&arxiv_sel=nucl-ex&arxiv_sel=nucl-th&arxiv_sel=physics&arxiv_sel=quant-ph&arxiv_sel=q-bio&sim_query=YES&ned_query=YES&adsobj_query=YES&aut_logic=OR&obj_logic=OR&author=&object=&start_mon=&start_year=&end_mon=&end_year=&ttl_logic=OR&title=Imbrium&txt_logic=OR&text=&nr_to_return=200&start_nr=1&jou_pick=ALL&ref_stems=&data_and=ALL&group_and=ALL&start_entry_day=&start_entry_mon=&start_entry_year=&end_entry_day=&end_entry_mon=&end_entry_year=&min_score=&sort=SCORE&data_type=SHORT&aut_syn=YES&ttl_syn=YES&txt_syn=YES&aut_wt=1.0&obj_wt=1.0&ttl_wt=0.3&txt_wt=3.0&aut_wgt=YES&obj_wgt=YES&ttl_wgt=YES&txt_wgt=YES&ttl_sco=YES&txt_sco=YES&version=1 Деяка література в Astrophysics Data System]


{{Місячні моря}}
{{Місячні моря}}

Версія за 14:50, 24 січня 2019

Море Дощів
лат. Mare Imbrium
Мозаїка знімків зонда LRO
(ширина — близько 1600 км)
Координати центра
 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9
Розмір
 1150 км
Епонім
 дощ
Назву затверджено 1935
Море Дощів. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Море Дощів

 Море Дощів на Вікісховищі
Вечір у Морі Дощів. На термінаторі видно Альпи (вище) та Апенніни (нижче).
Ранок у Морі Дощів. На термінаторі — гори Юра та Затока Райдуги.
Південна частина Моря Дощів, погляд із півночі. Місцевість перетинають промені кратера Коперник, який видно вдалині. На передньому плані — кратер Піфей, на задньому — Карпати. Знімок «Аполлона-17» (1972).

Море Дощів (лат. Mare Imbrium) — море на Місяці, в північно-західній частині видимого боку. Друге за розміром місячне море після Океану Бур: його діаметр — близько 1150 км[1], а площа — близько мільйона км2[прим. 1]. Має круглу форму й оточене переривчастим кільцем гірських хребтів.

Море Дощів лежить у величезному кратері (імпактному басейні) — одному з найбільших та наймолодших басейнів Місяця[4]. Частинами його валу є місячні Карпати, Апенніни, Кавказ, Альпи та інші гори, що оточують море. Сліди викидів, що розлетілися при утворенні цього кратера, простежуються на більшій частині видимого боку супутника[5]. Появою басейну Моря Дощів розпочався відрізок геологічної історії Місяця, названий за його іменем, — імбрійський період[6].

Назва

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року[7][8]. Як і назви деяких інших морів західної половини видимого боку Місяця, вона пов'язана з похмурою погодою — ймовірно, внаслідок тодішніх уявлень про вплив Місяця на погоду[8]. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив Міжнародний астрономічний союз[1].

У давнину це море мало кілька інших назв. Ймовірно, саме його давньогрецький письменник Плутарх згадував під назвою «Святилище Гекати»[9] або «Провалля Гекати», вважаючи місцем покарання неправедних душ[10][11]. Близько 1600 року англійський фізик Вільям Гілберт — автор першої відомої карти Місяця, де було запропоновані назви для деталей його поверхні, — назвав це море Великою Східною областю (лат. Regio Magna Orientalis)[12][8]. 1645 року Міхаель ван Лангрен дав йому назву «Австрійське море» (Mare Austriacum)[13][14][15]. 1647 року Ян Гевелій назвав його разом із Морем Хмар та частиною Океану Бур Середземним морем (Mare Mediterraneum), а інші деталі поверхні Місяця — назвами географічних об'єктів Середземномор'я та його околиць[16][17].

Розташування та суміжні об'єкти

Море Дощів. Мозаїка знімків LRO (ширина — 1500 км).
Карта висот цієї ж ділянки (жовте — височини, синє — низовини)
Карта гравітаційного поля в Морі Дощів за даними GRAIL (червоне — області посиленої гравітації, синє — послабленої). Видно велику позитивну аномалію на північний захід від центра моря та меншу негативну — в Затоці Райдуги.

Уздовж краю Моря Дощів тягнеться кілька гірських хребтів. Це місячні Карпати на півдні, Апенніни на південному сході, Кавказ на сході, Альпи на північному сході та Юра на північному заході (навколо Затоки Райдуги)[18]. Разом вони утворюють найвидовищніший ланцюжок гірських хребтів видимого боку Місяця[19].

На південному заході Море Дощів широкою протокою зливається з Океаном Бур. На півдні (між Карпатами та Апеннінами) вужча протока з'єднує його з Затокою Спеки, а на сході (між Апеннінами та Кавказом) іще вужча — з Морем Ясності. На північному заході від Моря Дощів відходить Затока Райдуги, а на південному сході кілька височин виокремлюють із нього Болото Гниття. Ділянка моря поряд із цим болотом — між кратерами Архімед●, Аристілл[ru] та Автолік● — отримала назву «Затока Місячника»[18][20][21].

За височинами, що оточують Море Дощів, лежать Море Холоду (на півночі), Море Парів (на південному сході), Море Островів (на південному заході) та Затока Роси Океану Бур (на північному заході)[18].

Координати центра Моря Дощів — 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9Координати: 34°42′ пн. ш. 14°54′ зх. д. / 34.7° пн. ш. 14.9° зх. д. / 34.7; -14.9[1].

Басейн

Загальний опис

Море Дощів лежить у велетенському кратері, що утворився від удару астероїда (імпактному басейні). Кільце гір та пагорбів, що його оточує, має діаметр близько 1160 км[22]. Таким чином, це другий за розміром серед надійно виявлених місячних кратерів (після вдвічі більшого басейну Південний полюс — Ейткен)[23][4] і найбільший із добре збережених басейнів супутника[24].

Всередині басейну є ще одне кільце — діаметром близько 670 км[22]. Воно затоплене морською лавою і лише подекуди виступає на поверхню в вигляді невеликих гір. Але майже по всій довжині його окреслюють гряди — «зморшки» лавового покриву[25][22][19].

Форма цього басейну значно відхиляється від правильного набору концентричних кілець. Це добре видно на північному сході, де Альпи та Кавказ справляють враження роздвоєння головного валу[21]. Південна та східна частина валу (Карпати — Апенніни — Кавказ) концентрична зі згаданим кільцем гряд[26]. Біля їх спільного центра (на північному заході моря, 37° пн. ш. 19° зх. д. / 37° пн. ш. 19° зх. д. / 37; -19 (центр кільця гряд Моря Дощів)) лежить і маскон, а також головний центр розходження хребтів та долин, створених викидами басейну[5][27][28]. На всьому цьому ґрунтується версія, що в цьому місці (а не в центрі моря) і знаходиться центр басейну[26][5]. Північний берег моря розташований значно ближче до кільця гряд, ніж південно-східний. Можливо, він є не продовженням останнього, а частиною ще одного, проміжного, кільця (до якого можуть належати й гори Архімеда та гора Деліля[en]). У такому разі продовженням південно-східних хребтів є північний край Моря Холоду та гори Гарбінгер[en][20][29][30]. Було висловлене й припущення, що північний берег Моря Дощів — це частина головного кільця, але вона змістилася до центра басейну, лишивши після себе Море Холоду[21]. Через складність рельєфу цього басейну кількість і розташування його кілець у різних авторів дуже різні; деякі дослідники нараховували у нього навіть 6 кілець[4][31][21][23].

Подібно до інших круглих морів, Море Дощів має маскон, розташований у межах внутрішнього кільця. За величиною «надлишкової» порівняно зі звичайними ділянками маси (2·1015 т, або 3·10−5 маси Місяця)[32][33][34], а також за діаметром (600-700 км)[23] він є найбільшим на супутнику. Як і маскони інших басейнів, він оточений зоною послабленої гравітації. Різниця значень аномалії Буге[ru] між ними становить 375 ± 37 мГал (що менше, ніж у низки інших імпактних структур Місяця)[23]. Маскон створений важкими породами місячної мантії, які під центрами всіх басейнів при їх появі дещо підіймаються, утворюючи горб, а також морською лавою, що теж важча за сусідні материкові породи[23][35].

Хребти та борозни біля Затоки Центральної, сформовані при падінні викидів басейну Моря Дощів (згодом частково залиті лавою). Край басейну розташований ліворуч угорі на відстані близько 400 км. Мозаїка знімків LRO (ширина — 125 км).
Берег Моря Мрії, порізаність якого може бути наслідком сходження там сейсмічних хвиль від удару, що створив басейн Моря Дощів[36][29]. Мозаїка знімків LRO (ширина — 150 км).

Навколишній рельєф

Від басейну Моря Дощів радіально розходяться численні хребти та борозни. Вони трапляються на більшій частині видимого боку Місяця (переважно на південному сході від цього моря[27]). На морських ділянках їх не видно, оскільки там вони, за окремими винятками, залиті лавою. Подібний ландшафт оточує й інші великі молоді басейни Місяця[26][37][38].

Ці форми рельєфу з'явилися від падіння викидів, що розлетілися при появі басейну моря, і складені цими викидами разом із місцевими породами. Вони називаються «імбрійською скульптурою» (англ. Imbrium sculpture)[29][39] і є важливим орієнтиром, що дає можливість розрізнити старші та молодші за них деталі поверхні Місяця[29].

Продовження цих хребтів та западин спрямовані всередину Моря Дощів, але не сходяться в одній точці. Здебільшого вони тяжіють до центра внутрішнього кільця (на північному заході моря). Ще одна точка їх розходження вирізняється біля центра моря[5]. Ймовірно, наявність двох таких точок відображає різні стадії утворення басейну і є наслідком того, що удар відбувся під значним кутом до вертикалі[5][40][27][28].

Сукупність викинутих із басейну Моря Дощів порід із домішкою автохтонних порід, які разом утворюють перетятий нерівностями покрив, називають формацією Фра Мауро[en] (англ. Fra Mauro Formation) за назвою кратера, в околицях якого цей покрив добре виражений. Він поширений до відстані 600-800 км від валу басейна і, ймовірно, початково був неперервним[29][39]. На більших відстанях розповсюджені значно рівніші ділянки, теж укриті подрібненими ударом породами. Сукупність порід цих рівнин називають формацією Кейлі (Cayley Formation). Ймовірно, вони теж є викидами басейну Моря Дощів[39][29].

До відстаней не менше 3000 км від центра басейну поширені його вторинні кратери●[29]. Розмір інтерпретованих таким чином кратерів становить 15-20 (іноді до 30) км[41][42][29].

Рельєф на протилежному боці Місяця

У місці, протилежному Морю Дощів (навколо точки 34°42′ пд. ш. 165°06′ сх. д. / 34.7° пд. ш. 165.1° сх. д. / -34.7; 165.1 (антипод Моря Дощів)), спостерігається своєрідний перетятий ландшафт. Краї басейну Моря Мрії, де розташована ця точка, та інші нахилені поверхні порізані численними борознами. Зміни рельєфу помітні й у менших кратерів, а проміжки між кратерами всіяні дрібними пагорбами й западинами. Це може бути наслідком того, що в цій області зійшлися сейсмічні хвилі від удару, що створив басейн Моря Дощів. Подібний рельєф видно і в місцях, протилежних Морю Східному, Морю Криз та Морю Ясності на Місяці, а також рівнині Спеки на Меркурії[36][29].

Лавовий покрив

Застиглі лавові потоки на заході моря. Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 75 км).
Гори Тенерифе на півночі моря. Мозаїка знімків LRO (ширина — 130 км).
Гори Груйтуйзен-Гамма[en] (ліворуч) та Груйтуйзен-Дельта (праворуч) на заході моря. Мозаїка знімків LRO (ширина — 80 км).
Безіменна звивиста борозна на заході моря. Ймовірно, лава текла нею зліва направо[43]. Мозаїка знімків LRO (ширина — 20 км).
Карпати — хребет на південному березі моря. Видно темні породи, інтерпретовані як пірокластичні[44][45]. Знімок LRO, 2017 (ширина — близько 30 км).
Гора Ла Гіра та гряда Ціркеля над внутрішнім кільцем басейну моря. Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 130 км).
Південно-східний край басейну моря: Болото Гниття та Апенніни. Видно звивисту борозну Гедлі та кілька грабенів (більш прямих борозен). Знімок «Аполлона-15», 1971 (ширина — близько 240 км).

Басейн Моря Дощів заповнений застиглою базальтовою лавою майже цілком. Головний виняток становить місцевість біля його південно-східного краю (навколо Болота Гниття), де стоять гори Архімеда. Крім того, подекуди над лавовими рівнинами моря височіють менші гори. Товщина шару лави сягає, за різними оцінками, від 1,1 до 6 км[4][31][46][47]. Висота поверхні моря зменшується з південного заходу на північ — північний схід. На південному заході поверхня моря лежить на 1,1 км нижче за середній рівень місячної поверхні, а на півночі — на 3 км[48]. Подекуди лавовий покрив утворює невисокі гряди[⇨] та порізаний звивистими борознами[⇨].

У південно-західній частині Моря Дощів простежуються окремі потоки застиглої лави, що досі зберегли рельєф, — найбільш виразні з подібних потоків на Місяці[49][50][51]. Їх видно навіть на знімках із Землі[52]. Довжина деяких потоків сягає 1200 км, а висота над навколишньою місцевістю — 35 м[53]. Потоки різного віку дещо відрізняються складом (і, як наслідок, кольором): молода лава багатша на титан, ніж стара, і її колір дещо ближчий до синього[48][54][55][51].

Деталі поверхні

Гори імпактного походження

Крім згаданих вище великих хребтів, що оточують Море Дощів, у ньому є чимало невеликих гір та масивів, які теж з'явилися разом із його басейном. Особливо багато таких гір на сході та півночі моря; найбільші з них отримали назви. Внутрішнє (670-кілометрове) кільце басейну, виступаючи з-під лави, утворює Прямий Хребет, гори Тенерифе та гору Піко[en] на півночі моря, гори Шпіцберген[en] на сході, гору Ла Гіра на південному заході[прим. 2], а також кілька безіменних гір у різних місцях. Між внутрішнім кільцем та краєм басейну стоять гора Пітон[en] на північному сході моря та гори Архімеда на південному сході. На південно-західному краї Моря Дощів, на межі з Океаном Бур, розташовані гора Виноградова та гора Деліля[en], а дещо західніше — гори Гарбінгер[en], які, ймовірно, є частиною головного кільця басейну моря[20][18][58][19][31].

Вулканічні об'єкти

На західному березі Моря Дощів, біля кратера Груйтуйзен, стоять гори Груйтуйзен-Гамма[en] та Груйтуйзен-Дельта. Це вулкани рідкісного для Місяця типу: вони вивергали породи, подібні не до морських, а до материкових — багаті на діоксид кремнію, світлі й у розплавленому стані в'язкі. З цим пов'язана дуже велика для Місяця висота цих вулканів — 1,4 км у першого та 1,7 км у другого. Розмір підніжжя у них становить 24×19 км і 35×18 км відповідно. Подібні, але менші, вулкани є в сусідній частині Океану Бур[59][60].

У Морі Дощів є й інші височини, що мають вулканічне або інтрузивне походження, але вони набагато нижчі, такі ж темні, як навколишнє море і тому менш помітні. На сході моря, біля кратера Аристілл A (33°17′ пн. ш. 5°40′ сх. д. / 33.28° пн. ш. 5.67° сх. д. / 33.28; 5.67 (Місячний купол Ari1)), розташований куполоподібний пагорб шириною 54×35 км і висотою близько 85 м. У Затоці Райдуги є два подібні пагорби, що межують один з одним: один діаметром 9 км і висотою близько 125 м (47°10′ пн. ш. 28°40′ зх. д. / 47.17° пн. ш. 28.66° зх. д. / 47.17; -28.66 (Місячний купол L5)) та один діаметром 10 км і висотою близько 95 м (47°05′ пн. ш. 29°10′ зх. д. / 47.08° пн. ш. 29.16° зх. д. / 47.08; -29.16 (Місячний купол L6))[61]. Принаймні три куполи є в Болоті Гниття (поблизу 26°06′ пн. ш. 1°12′ сх. д. / 26.1° пн. ш. 1.2° сх. д. / 26.1; 1.2 (Місячний купол Pu1)); найбільший із них має висоту близько 90 м і діаметр близько 7 км[62][63].

Басейн Моря Дощів багатий на звивисті борозни, які інтерпретують як русла лавових потоків або обвалені лавові тунелі. Там виявлено близько 50 таких об'єктів, що становить 28 % усіх знайдених на Місяці (результати дослідження знімків апаратів LRO та SELENE 2013 року). Найбільше їх по краях моря — як біля берегів, так і біля межі з Океаном Бур[43]. У Болоті Гниття на південному сході Моря Дощів тягнеться одна з найбільших звивистих борозен Місяця — борозна Гедлі довжиною близько 150 км і шириною до 2 км, яку досліджував «Аполлон-15»[64]. Багато подібних об'єктів є в околицях гір Гарбінгер[en] на західній межі моря та на сусідньому «плато Аристарха» в Океані Бур. Інші примітні звивисті борозни басейну Моря Дощів — безіменна борозна в Альпійській долині[en] на північному сході басейну, борозна Платона на півночі, а також борозни Ейлера, Брейлі, Діофанта та Деліля на південному сході[43].

На південному та східному краях басейну моря трапляються плями темних відкладів, які інтерпретують як пірокластичні породи від вибухових вивержень. Їх виявлено в Карпатах, в околицях гір Архімеда (біля кратера Бер[ru]), навколо звивистих борозен у Болоті Гниття (борозни Гедлі та «борозни Моцарта»), навколо одного з сусідніх із ними грабенів (борозен Френеля) та в кількох місцях на підніжжі Апеннін[45][65][66].

Тектонічні об'єкти

Гряди

Більшість гряд Моря Дощів утворюють неправильне кільце діаметром близько 670 км, яке лежить над внутрішнім кільцем його басейну. Кілька окремих гряд у південній частині кільця отримали назви: гряда Гайма, гряда Ціркеля, гряди Штілле, гряда Хігазі та гряда Грабау. Між Морем Дощів та Океаном Бур лежать гряда Бачера, гряди Аргана, гряда Ардуїно та гряда Тери[18]. Загальна довжина гряд Моря Дощів, виявлених на знімках зонда LRO в ході дослідження 2015 року, становить близько 3300 км — 13 % від загальної довжини виявлених гряд Місяця[25].

Грабени

На незатоплених ділянках басейну моря (навколо Болота Гниття) видно численні грабени, які можуть продовжуватися під лавою і в інших місцях. Вони тягнуться переважно паралельно берегу і з'явилися після початку затоплення басейну[32][67].

Грабеном може бути й Альпійська долина[en] — легко доступний для спостережень, але загадковий об'єкт, що прорізає місячні Альпи перпендикулярно берегу моря[33][68][69][70].

Кратери

Найбільший — 260-кілометровий — кратер Моря Дощів розташований на його північно-західному краю, залитий лавою і утворює Затоку Райдуги. Поряд із північним краєм моря лежить (однак не з'єднується з ним) 100-кілометровий кратер Платон. На сході моря є 81-кілометровий кратер Архімед● та 57-кілометровий кратер Кассіні. Всі ці кратери теж залиті лавою. Наступні за розміром кратери Моря Дощів — 54-кілометровий Аристілл[ru], 39-кілометровий Автолік● та 34-кілометровий Тимохаріс[ru] — молодші за лавовий покрив і примітні значною яскравістю та системами променів. Це стосується й менших кратерів Піфей[ru] та Ейлер[en]. Всього в Морі Дощів 23 кратери діаметром >10 км (не враховуючи той, що містить Затоку Райдуги)[46]. Південна частина моря вкрита довгими яскравими променями сусіднього кратера Коперник[71].

У Морі Дощів є три найменовані ланцюжки кратерів: ланцюжок Тимохаріса, ланцюжок Юрія та ланцюжок П'єра[18].

  • Частково залитий лавою кратер Архімед● на сході Моря Дощів (діаметр — 81 км)
    Частково залитий лавою кратер Архімед● на сході Моря Дощів (діаметр — 81 км)
  • Повністю залитий лавою кратер Ламберт R на півдні Моря Дощів (діаметр — 59 км).
    Повністю залитий лавою кратер Ламберт R на півдні Моря Дощів (діаметр — 59 км).
  • Кратери Автолік● (39 км, нижній) та Аристілл[ru] (54 км, верхній) на сході Моря Дощів. На горизонті — Альпи та гора Пітон[en].
    Кратери Автолік● (39 км, нижній) та Аристілл[ru] (54 км, верхній) на сході Моря Дощів. На горизонті — Альпи та гора Пітон[en].

Геологічна історія

Зразок базальту з пухирцями з Болота Гниття на краю Моря Дощів, доставлений «Аполлоном-15»
18-метровий кратер у Морі Дощів, що з'явився 17 березня 2013. Спалах при його появі, що сягнув 3-ї зоряної величини, був відзнятий із Землі, ставши рекордно яскравим серед зареєстрованих на той час[72][73][74]. Знімок зонда LRO (28 липня 2013).

Басейн Моря Дощів — один із наймолодших на Місяці[4]. За даними радіоізотопного датування порід, інтерпретованих як його ударний розплав, він з'явився близько 3,9 млрд років тому[75][76]. Це стало початком імбрійського періоду геологічної історії Місяця, названого за іменем цього моря. Його поділяють на ранньоімбрійську та пізньоімбрійську епоху[6].

Асиметрія басейну Моря Дощів та поля його викидів, а також деяка витягнутість його внутрішнього кільця, вказує на те, що астероїд, який створив цей басейн, летів із північного заходу під кутом близько 30° до горизонталі[5][40][27]. Його розмір оцінюють у приблизно 250 км (цей результат ґрунтується на геометричних параметрах хребтів та долин, що розходяться від басейну моря)[30].

Можливо, саме цей удар спричинив масштабні виливи лави на видимому боці Місяця протягом наступних кількох сотень мільйонів років[77][35]. У будь-якому випадку невдовзі після утворення басейну Моря Дощів (в межах 100 млн років) його почала заливати лава[48][54]. У цьому морі можна розрізнити десятки окремих її потоків, що відрізняються віком та хімічним складом: молода лава містить більше титану, ніж стара[48][54]. Більшу частину об'єму моря займає відносно стара лава (3,5—3,8 млрд років), але на поверхні лежить переважно молодша[32]. Більше половини сучасної поверхні моря утворено лавою пізньоімбрійського віку, а дещо менше (переважно в західній частині) — ератосфенівського[39][20]. Абсолютний вік лави на поверхні моря, визначений за підрахунком кратерів, лежить у межах 2,0—3,6 млрд років. Отже, вулканічна активність там тривала дуже довго — не менш ніж 1,6 млрд років[78]. Наймолодші — ератосфенівські — потоки беруть початок з невеликої ділянки біля кратера Ейлер[en] на південному заході моря. Величезна довжина деяких потоків (до 1200 км) вказує на те, що в'язкість лави була дуже малою, а швидкість виверження — великою[55]; ймовірно, вони утворилися протягом кількох діб[51]. На краю моря вивергалася й більш в'язка лава, яка 3,7—3,8 млрд років тому утворила вулканічні гори Груйтуйзен-Гамма[en] та Груйтуйзен-Дельта[60][59].

Застигаючи й осідаючи під дією власної ваги, лавовий покрив зминався в гряди, що почали утворюватися ще до припинення вивержень[32]. Окремі потоки лави прорізали в поверхні звивисті борозни[43]. Крім того, після появи басейну Моря Дощів, але до припинення вивержень лави в ньому з'явилися кратери, що зараз напівзатоплені, як-от Архімед●, Кассіні та кратер, у якому лежить Затока Райдуги[29][68].

Посадки космічних апаратів

Джеймс Ірвін та місячний автомобіль «Аполлона-15» у Болоті Гниття

Карти

Карти Моря Дощів та найближчих околиць, видані в 1962—1967 роках (Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force)[88]:

Примітки

Коментарі
  1. ↑ За Whitford-Stark, 1982 — 1 130 000 км2[2], за Rükl●, 2004 — 830 000 км2[3].
  2. ↑ Більшість дослідників вважають гору Ла Гіра частиною внутрішнього кільця басейну Моря Дощів, але існує й версія про її вулканічне походження[56][57].
Джерела
  1. ↑ а б в Mare Imbrium. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
  2. ↑ Whitford-Stark J. L. (May 1982). A preliminary analysis of lunar extra-mare basalts: Distribution, compositions, ages, volumes, and eruption styles. The Moon and the Planets. 23 (3): 323—338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015. (Список морів за площею).
  3. ↑ Rükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 48. — ISBN 1-931559-07-4.
  4. ↑ а б в г д Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database. lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 7 лютого 2015.
  5. ↑ а б в г д е Schultz P. H. (1995). Making the Man in the Moon: Origin of the Imbrium Basin (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference, volume 26, page 1251, (1995). Bibcode:1995LPI....26.1251S.
  6. ↑ а б Tanaka K. L., Hartmann W. K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  7. ↑ Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  8. ↑ а б в Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 195–196, 200–201. — 512 с. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  9. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 6–8. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  10. ↑ Петрова М. С. Природа души и мира в диалоге Плутарха «О лике, видимом на диске Луны» // Философия природы в античности и в Средние века / П. П. Гайденко, В. В. Петров. — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — С. 122–131. — 608 с. — ISBN 5-89826-067-6.
  11. ↑ Плутарх. О лике, видимом на диске Луны (перевод Г. А. Иванова, примечания М. С. Петровой) // Философия природы в античности и в Средние века / П. П. Гайденко, В. В. Петров. — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — С. 132–183. — 608 с. — ISBN 5-89826-067-6.
  12. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 10–15. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  13. ↑ Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645).
  14. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  15. ↑ van der Krogt P., Ormeling F. (2014). Michiel Florent van Langren and Lunar Naming (PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190.
  16. ↑ Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 232. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Mediterraneum Mare — у списку назв на с. 232).
  17. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 205. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  18. ↑ а б в г д е Moon nearside (PDF). Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2018. Див. також карти Місяця з усіма чинними назвами деталей поверхні (архів). Актуальні дані про назви об'єктів на Місяці доступні також через безкоштовну програму JMARS.
  19. ↑ а б в Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2006. — P. 30, 108–129. — ISBN 978-1-846-28243-0.
  20. ↑ а б в г Wilhelms D. E., McCauley J. F. (1971). I-703: Geologic Map of the Near Side of the Moon. Department of the Interior, United States Geological Survey. Архів оригіналу за 22 січня 2019. (Description).
  21. ↑ а б в г Whitford-Stark J. L. (1981). Modification of multi-ring basins - the Imbrium model. In: Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91) New York and Oxford, Pergamon Press, 1981.: 113—124. Bibcode:1981mrbf.conf..113W.
  22. ↑ а б в Wilhelms D. Chapter 4. Basin materials — Orientale // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 64–65, 81. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  23. ↑ а б в г д Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. та ін. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements (PDF). Science Advances. 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка) (Supplements)
  24. ↑ Bussey D. B. J., Spudis P. D., Hawke B. R., Lucey P. G., Taylor G. J. (1998). Geology and Composition of the Apennine Mountains, Lunar Imbrium Basin (PDF). 29th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 16-20, 1998, Houston, TX, abstract no. 1352. Bibcode:1998LPI....29.1352B.
  25. ↑ а б Yue Z., Li W., Di K., Liu Z., Liu J. (2015). Global mapping and analysis of lunar wrinkle ridges. Journal of Geophysical Research: Planets. 120 (5): 978—994. Bibcode:2015JGRE..120..978Y. doi:10.1002/2014JE004777.
  26. ↑ а б в Hartmann W. K. (1964). Radial Structures Surrounding Lunar Basins, I: The Imbium System (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 2: 1—16. Bibcode:1964CoLPL...2....1H.
  27. ↑ а б в г Schultz P. H., Papamarcos S. (2010). Evolving Flowfields from Imbrium and Orientale Impacts (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2480. Bibcode:2010LPI....41.2480S.
  28. ↑ а б Wood C. A. (24 січня 2010). Radiating linears. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  29. ↑ а б в г д е ж и к л Wilhelms D. Chapter 10. Lower Imbrian Series // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 195–226. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  30. ↑ а б Schultz P. H.; Crawford D. A. (2016). Origin and implications of non-radial Imbrium Sculpture on the Moon. Nature. 535 (7612): 391—394. Bibcode:2016Natur.535..391S. doi:10.1038/nature18278.
  31. ↑ а б в Чикмачев В. И. Глава 3.6. Кольца Моря Дождей // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 117–123. — 512 с. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  32. ↑ а б в г Solomon S. C., Head J. W. (1980). Lunar mascon basins - Lava filling, tectonics, and evolution of the lithosphere. Reviews of Geophysics and Space Physics. 18 (1): 107—141. Bibcode:1980RvGSP..18..107S. doi:10.1029/RG018i001p00107.
  33. ↑ а б Wilhelms D. Chapter 6. Structure // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 113–117. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  34. ↑ Urey H. C., Marti K., Hawkins J. W., Liu M. K. (1971). Model history of the lunar surface. Proceedings of the Lunar Science Conference. 2: 987—998. Bibcode:1971LPSC....2..987U.
  35. ↑ а б Watters T. R., Johnson C. L. Lunar Tectonics // Planetary Tectonics / T. R. Watters, R. A. Schultz. — Cambridge University Press, 2010. — P. 162, 166–168. — ISBN 978-0-521-76573-2.
  36. ↑ а б Schultz P. H., Gault D. E. (1975). Seismic effects from major basin formations on the Moon and Mercury. The Moon. 12 (2): 159—177. Bibcode:1975Moon...12..159S. doi:10.1007/BF00577875.
  37. ↑ Hartmann W. K. (1981). Discovery of multi-ring basins: Gestalt perception in planetary science. Multi-ring basins: Formation and evolution; Proceedings of the Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, November 10-12, 1980. (A82-39033 19-91): 79—90. Bibcode:1981mrbf.conf...79H.
  38. ↑ Head J. W. (1976). Evidence for the sedimentary origin of Imbrium sculpture and lunar basin radial texture. The Moon. 15 (3-4): 445—462. Bibcode:1976Moon...15..445H. doi:10.1007/BF00562252.
  39. ↑ а б в г Stöffler D., Ryder G. (2001). Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System. Space Science Reviews. 96 (1-4): 9—54. Bibcode:2001SSRv...96....9S. doi:10.1023/A:1011937020193.
  40. ↑ а б Schultz P. H. (2001). Origin and Implications of the Imbrium Sculpture (PDF). 32nd Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 12-16, 2001, Houston, Texas, abstract no.1900. Bibcode:2001LPI....32.1900S.
  41. ↑ Ambrose W. A. (2008). Origin, Distribution, and Chronostratigraphy of Asymmetric Secondary Craters Associated with Nearside Lunar Basins (PDF). 39th Lunar and Planetary Science Conference (Lunar and Planetary Science XXXIX), held March 10-14, 2008 in League City, Texas. Bibcode:2008LPI....39.1019A.
  42. ↑ Ambrose W. A. (2013). Distribution and Origin of Imbrium Ejecta in the Cleomedes Quadrangle, North and Northwest Crisium Basin (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. Bibcode:2013LPI....44.1050A.
  43. ↑ а б в г Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H. (2013). Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin (PDF). Planetary and Space Science. 79: 1—38. Bibcode:2013P&SS...79....1H. doi:10.1016/j.pss.2012.10.019. (Інтерактивна карта звивистих борозен Місяця за даними цієї роботи).
  44. ↑ Robinson M. (8 березня 2018). Montes Carpatus. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 25 грудня 2018.
  45. ↑ а б Gaddis L. R., Staid M. I., Tyburczy J. A., Hawke B. R., Petro N. E. (2003). Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits (PDF). Icarus. 161 (2): 262—280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2.
  46. ↑ а б Thomson B. J., Grosfils E. B., Bussey D. B. J., Spudis P. D. (2009). A new technique for estimating the thickness of mare basalts in Imbrium Basin (PDF). Geophysical Research Letters. 36 (12). Bibcode:2009GeoRL..3612201T. doi:10.1029/2009GL037600.
  47. ↑ Gong S., Wieczorek M. A., Nimmo F., Kiefer W. S., Head J. W., Huang C., Smith D. E., Zuber M. T. (2016). Thicknesses of mare basalts on the Moon from gravity and topography. Journal of Geophysical Research: Planets. 121 (5): 854—870. Bibcode:2016JGRE..121..854G. doi:10.1002/2016JE005008.
  48. ↑ а б в г Thiessen F., Besse S., Staid M. I., Hiesinger H. (2014). Mapping lunar mare basalt units in Mare Imbrium as observed with the Moon Mineralogy Mapper (M³). Planetary and Space Science. 104: 244—252. Bibcode:2014P&SS..104..244T. doi:10.1016/j.pss.2014.10.003.
  49. ↑ Garry W. B., Robinson M. S., Lroc Team (2010). Observations of Flow Lobes in the Phase I Lavas, Mare Imbrium, the Moon (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.2278. Bibcode:2010LPI....41.2278G.
  50. ↑ Garry W. B. (2014). The Mare Imbrium Flow Field: Regional Geologic Context of the Chang'e 3 Landing Site (PDF). 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2169. Bibcode:2014LPI....45.2169G.
  51. ↑ а б в Schaber G. G., Boyce J. M., Moore H. J. (1976). The scarcity of mappable flow lobes on the lunar maria - Unique morphology of the Imbrium flows. Proceedings of 7th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 15-19, 1976. Volume 3. (A77-34651 15-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1976: 2783—2800. Bibcode:1976LPSC....7.2783S.
  52. ↑ Wood C. (photo by Pau K. C.) (23 квітня 2005). The Best Lava Flow on the Moon. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 23 січня 2019.
  53. ↑ Wilhelms D. Chapter 5. Mare materials // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 86. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  54. ↑ а б в Hiesinger H., Jaumann R., Neukam G., Head J. W. (2000). Ages of mare basalts on the lunar nearside (PDF). Journal of Geophysical Research. 105 (E12): 29239—29276. Bibcode:2000JGR...10529239H. doi:10.1029/2000JE001244.
  55. ↑ а б Schaber G. G. (1973). Lava flows in Mare Imbrium: Geologic evaluation from Apollo orbital photography. Proceedings of the Lunar Science Conference. 4: 73—92. Bibcode:1973LPSC....4...73S.
  56. ↑ Hawke B. R., Lawrence D. J., Blewett D. T., Lucey P. G., Smith G. A., Spudis P. D., Taylor G. J. (2003). Hansteen Alpha: A volcanic construct in the lunar highlands (PDF). Journal of Geophysical Research: Planets. 108 (E7). Bibcode:2003JGRE..108.5069H. doi:10.1029/2002JE002013.
  57. ↑ Raitala J., Kreslavsky M. A., Shkuratov Yu. G., Starukhina L. V., Kaydash V. G. (1999). Nonmare Volcanism on the Moon: Characteristics from the Clementine Data (PDF). 30th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 15-29, 1999, Houston, TX, abstract no. 1457. Bibcode:1999LPI....30.1457R.
  58. ↑ Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 124. — ISBN 978-0-521-59002-0.
  59. ↑ а б Ivanov M. A., Head J. W., Bystrov A. (2016). The lunar Gruithuisen silicic extrusive domes: Topographic configuration, morphology, ages, and internal structure (PDF). Icarus. 273: 262—283. Bibcode:2016Icar..273..262I. doi:10.1016/j.icarus.2015.12.015.
  60. ↑ а б Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 5, 10–14, 46, 53–54, 61, 125–127, 151–152. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  61. ↑ Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 26, 119–121, 142. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  62. ↑ Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 105–107. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  63. ↑ Tarsoudis G. Project record Lunar Domes. Lunar Captures. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019. (Знімки куполів Болота Гниття: 1, 2, 3).
  64. ↑ Spudis P. D., Swann G. A., Greeley R. (1988). The formation of Hadley Rille and implications for the geology of the Apollo 15 region. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 243-254. NASA-supported research. Bibcode:1988LPSC...18..243S.
  65. ↑ Blewett D. T., Hawke B. R. (2001). Remote sensing and geological studies of the Hadley-Apennine region of the Moon. Meteoritics & Planetary Science. 36 (5): 701—730. Bibcode:2001M&PS...36..701B. doi:10.1111/j.1945-5100.2001.tb01909.x.
  66. ↑ Coombs, C. R.; Hawke, B. R.; Wilson, L. (1988). Geologic and remote sensing studies of Rima Mozart. Lunar and Planetary Science Conference, 18th, Houston, TX, Mar. 16-20, 1987, Proceedings (A89-10851 01-91). Cambridge and New York/Houston, TX, Cambridge University Press/Lunar and Planetary Institute, 1988, p. 339-353. Bibcode:1988LPSC...18..339C.
  67. ↑ Featured Image - 08/19/2008. Features of the Rimae Fresnel Area. Apollo Image Archive. School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. 19 серпня 2008. Архів оригіналу за 31 травня 2018.
  68. ↑ а б Wilkinson J. The Moon in Close-up. — Springer Science & Business Media, 2010. — P. 261. — ISBN 9783642148057. — DOI:10.1007/978-3-642-14805-7.
  69. ↑ Brent G. (17 грудня 2009). Vallis Alpes. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 21 квітня 2015.
  70. ↑ Chuck Wood (11 квітня 2004). Valley of the Alpes. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 23 січня 2019.
  71. ↑ Chapter 5: Craters (part 3) // Apollo over the Moon: a view from orbit / H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA Scientific and Technical Information Office, 1978. — (NASA Special Publication 362) Архів оригіналу.
  72. ↑ Robinson M. (14 грудня 2013). New Crater!. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 15 січня 2016.
  73. ↑ Robinson M. S., Boyd A. K., Denevi B. W., Lawrence S. J., Moser D. E., Povilaitis R. Z., Stelling R. W., Suggs R. M., Thompson S. D., Wagner R. V. (2014). New Crater on the Moon and a Field of Secondaries (PDF). 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.2164. Bibcode:2014LPI....45.2164R.
  74. ↑ Suggs R. M., Moser D. E., Cooke W. J., Suggs R. J. (2014). The flux of kilogram-sized meteoroids from lunar impact monitoring. Icarus. 238: 23—36. arXiv:1404.6458. Bibcode:2014Icar..238...23S. doi:10.1016/j.icarus.2014.04.032.
  75. ↑ Merle R. E., Nemchin A. A., Grange M. L., Whitehouse M. J., Pidgeon R. T. (2014). High resolution U-Pb ages of Ca-phosphates in Apollo 14 breccias: Implications for the age of the Imbrium impact. Meteoritics & Planetary Science. 49 (12): 2241—2251. Bibcode:2014M&PS...49.2241M. doi:10.1111/maps.12395.
  76. ↑ Han K. Y., Ding X. Z., Pang J. F. (2018). Geological Mapping of Sinus Iridum Area of the Moon Based on the Chang'e-1 Data of China (PDF). 47th Lunar and Planetary Science Conference, held March 21-25, 2016 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1903, p.1825. Bibcode:2016LPI....47.1825H.
  77. ↑ Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2000. — Vol. 1. — P. 34, 74–75. — ISBN 978-1-852-33193-1.
  78. ↑ Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 15–18. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). (На Google Books).
  79. ↑ Luna 2. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  80. ↑ Sinus Lunicus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 24 липня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2018.
  81. ↑ Luna 17/Lunokhod 1. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  82. ↑ Murphy T. W., Adelberger E. G., Battat J. B. R., Hoyle C. D., Johnson N. H., McMillan R. J., Michelsen E. L., Stubbs C. W., Swanson H. E. (2011). Laser ranging to the lost Lunokhod 1 reflector (PDF). Icarus. 211 (2): 1103—1108. arXiv:1009.5720. Bibcode:2011Icar..211.1103M. doi:10.1016/j.icarus.2010.11.010. Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2014.
  83. ↑ Lunokhod-1 traverse map (Landing site "Luna-17") (PDF). Moscow State University of Geodesy and cartography (MIIGAiK), German Aerospace Center (DLR). 2012. Архів (PDF) оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 24 серпня 2014.
  84. ↑ Apollo 15 Lunar Module /ALSEP. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  85. ↑ NASA Images of Chang'e 3 Landing Site. NASA. 30 грудня 2013. Архів оригіналу за 27 березня 2017.
  86. ↑ Jones A. (25 червня 2018). The Chang'e-3 lunar lander is still waking up after nearly five years on the Moon. Gbtimes. Архів оригіналу за 30 листопада 2018.
  87. ↑ Jones A. (17 грудня 2018). China's still-operational Chang'e-3 Moon lander to hibernate for Chang'e-4 lunar far side mission. Gbtimes. Архів оригіналу за 22 січня 2019.
  88. ↑ The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 (PDF). Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973.

Посилання

     
північ-північ-західний край
(архів) 		північ-північ-східний край
(архів)
північно-західний край
(архів) 		північно-західна чверть
(архів) 		північно-східна чверть
(архів)
південно-західний край
(архів) 		південно-західна чверть
(архів) 		південно-східна чверть
(архів)
південний край
(архів) 		південно-східні околиці
(архів)
Ця стаття є кандидатом у добрі статті. Обговорення номінації відбувається на сторінці пропозицій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Море_Дощів&oldid=24309514