Амла
| Амла | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
| Phyllanthus emblica L.[1] |
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Cicca emblica Kurz Emblica officinalis Gaertn. |
Амла́ (Амалака, Амалаки, Ембліка; Emblica officinalis) — індійський аґрус; був визнаний священним деревом в Індії. Має широке застосування в індійській традиційній а також в аюрведичній медицині. Воно відноситься до групи міробаланів. Один з найбагатших джерел вітаміну С.
Ботанічний опис: Emblica officinalis Gaertn. — Ембліка лікарська, Ембліка миробаланова — Fruct. II (1788—1807) 122. — Burkill (1935) 120. — Wealth of India 3 (1952) 168, f. — Morton (1960) 119, ill.
Синоніми: Phyllanlhus emblica L.; Ph. taxifolius D. Don; Ph. glomeratus Wall.; Cicca emblica Kurz; E. pectinata Ridl.
Зміст |
Місцеві назви[ред.]
У північній Індії його називають амла, аоула або аонла, в західній Бенгалії і Оріссе — амалаки, в Таміла Наду — топпі або нелліккай, в Махараштре — авалкаті.
Місцеві назв. Англійська — emblic myrobalan; німецька — Amlabaum, Mirobalanbaum; арабська — amlaj; гінді — aonla та інші[2]..
Ботанічна характеристика[ред.]
Амла — це невелике деревце з корою зелено-сірого кольору з лусковим покривом. Крона у нього ясно-зелена, негуста. Листя дрібне, витончене, трохи загострене. Ще однією особливістю амли є те, що під час листопада разом з листям обпадають і самі гілки[3].
Квіти аоули нічим не примітні, зеленувато-жовті. Ростуть вони суцвіттями під листям на нижніх частинах гілок і з'являються в березні—травні.
Плоди амли — блідо-жовті, іноді зеленувато-жовті, соковиті і прозорі, кулясті, діаметром менше дюйма, дозрівають в період від листопада до лютого. Свіжі плоди амли мають кислий смак, вони мають сечогінний ефект, мають властивості послаблюючого охолоджувального засобу; вони також сприяють травленню і мають вітрогонні властивості. Сушені плоди амли також мають кислий смак, вони мають терпкі властивості; кора амли також діє як терпкий засіб. Квіти ж мають охолоджуючу дію і ефект проносного.
Поширення[ред.]
Зустрічається повсюди в лісах більшості районів Індії і навіть на висоті до 1 300 метрів в Гімалаях.
Південно-Східна Азія, через Індонезію до Тимору, Японія; Маскарени.
Культура. Індостан, Бірма, Ява; Флорида (Morton l. с); в СРСР поодиноко поблизу Батумі (Дер. и куст. 4, 1958, 274)[2].
Фармакологічна характеристика[ред.]
Амалаки містить різні форми аскорбінової кислоти, сполучені з таніновим комплексом і галієвою кислотою. Завдяки цьому плоди рослини можуть зберігати вітамін С тривалий час. Крім того, тут виявлені біофлавоноїди і каротиноїди, що мають разом із аскорбінатами антиоксидантні властивості. Разом з катехінамі, антиоксиданти перешкоджають розвитку атеросклерозу і різним імунним порушенням організму. Плоди рослини містять речовини, що стимулюють вироблення еритропоетину, завдяки чому рослина відвіку використовувалася при лікуванні анемій. Глікозиди і сапоніни рослини нормалізують функцію кишечника, усуваючи замки, явища метеоризму і кишкові колики. Отримані результати про зміст в амалаки природних антисептиків, що пригнічують життєдіяльність патогенної мікрофлори кишечника і статевих шляхів.
Амла, стимулюючи мукоцити, зумовлює відхаркувальний ефект, має помірну антибактеріальну дію, покращує функції серцево-судинної системи (адреналінподібна дія)[4].
Активний інгредієнт амла, який має важливу фармакологічну властивість — «phyllemblin». Серед інших інгредієнтів галієва кислота, таніни, пектин і лимонна кислота.
Дія на органи тіла[5].:
- покращує виділення червоних кров'яних тілець;
- укріплює зуби, волосся, нігті;
- регулює рівень цукру в крові;
- попереджає перекисне окислення ліпідів в мембранах кліток і захищає від серцевих і нервових порушень;
- дуже сильний протизапальний засіб;
- корисно при геморої, гастриті, коліті;
- корисно при захворюваннях очей, особливо на запальній стадії (оскільки амла чудово усуває короткозорість, її часто використовують при лікуванні катаракти; амла сильний інгібітор вільних радикалів, що є одній з причин катаракти);
- попереджає передчасну сивину, укріплює волосся і позбавляє від лупи;
- укріплює загальний імунітет.
Культове значення[ред.]
Священне дерево Індії. Дереву поклонялися як Матері Землі і вірили, що воно може вигодувати людство, оскільки його плоди дуже поживні.
Господарське значення[ред.]
Харчове. Плід 2 см у діаметрі, використовують як фрукти, на солодощі, приправу, маринади[2].
Барвникове. Кора, листя дають червонувато-коричневі та темно-жовті фарби для шовку та шерсті, з плодів — темно-сіра (с додаванням солей заліза), з кори — чорна[2].
Камедь і таніди одержують з деревини.
Кормове. Плоди і квітки.
Лікарське. Сушены плоди, в'яжуче, з залізом при недокрів'ї, жовтусі, дизентерії, молочний сік — протицинготний[2].
Плоди амли є важливим джерелом їжі для численних племен в Індії. Плоди, листя, квіти, насіння, кора і коріння цього дерева мають цілющі властивості.
Настоянка з насіння використовується для промивання очей при кон'юнктивіті і інших захворюваннях очей. Замочені ж на ніч в новому глиняному горщику сушені плоди амли дають настоянку, що вживається для промивання очей при офтальмії.
Плоди амли використовуються для лікування найрізноманітніших захворювань. Сік аґрусу, з домішкою гхи, або пряженого масла, діє як добрий тонік, а сироп з цього соку, змішаний з медом і родзинками, приємний як охолоджуючий напій, що має сечогінні властивості. Сік амли, змішаний з цукром, зменшує паління при запаленні родових шляхів у жінки. З плодів амли можна навіть зварити смачне варення або робити солодощі. Метод простій. Замочити плоди амли у воді на 2 години. Потім, коли вони стануть розм'якшеними, змішати їх з цукром (у пропорції один до трьом) і розтерти в пасту. Ця заготівка буде корисна при цілому ряду нездужань: прискореному серцебитті, замку, жовчності або анорексії.
Насіння амли також має ряд застосувань. Розтовчені в порошок, змішані з червоним сандаловим деревом (Pterocarpus santalinus) і з медом, вони застосовуються у випадках нудоти і блювоти. Семена амли можна спалити, розтерти в порошок і, змішавши з олією, прикладати при корості.
Подрібнені зелене свіже листя амли, просто змішані з кефіром, допомагає при нетравленні шлунку і проносі. Сік листя приносить полегшення і при виразках.
Сік кори амли, змішаний з медом і куркумою, допомагає при лікуванні заразливих інфекцій слизистої оболонки генітального тракту. Кора кореня, змішана з медом, якщо нею протерти білі виразки на слизистій оболонці рота, допомагає їх видаленню. Ферментована настоянка з кореня допомагає при жовтяниці і диспепсії.
Примітки[ред.]
- ↑ «Phyllanthus emblica information from NPGS/GRIN». US Department of Agriculture. Процитовано 2008-03-06.
- ↑ а б в г д Вульф Е В., Малеева О Ф. Мировые ресурсы полезных растений (Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др.). Справочник. Ленинград, «Наука», 1969, с 261.
- ↑ Амла//Пушп К. Джайн (рос.)
- ↑ Інструкція для медичного застосуванняпрепарату Інтеллан
- ↑ Амла — індійський аґрус
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Phyllanthus emblica |
