Лупа (хвороба)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лупа
Великий шмат лупи
Великий шмат лупи
Великий шмат лупи
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-9 690.18
DiseasesDB 11911
MeSH D063807
SNOMED CT 200767005
CMNS: Dandruff у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лупа (значення).

Лупа́ (лат. pityriasis capitis) — синдром, що характеризується високою швидкістю лускатого відшарування часток епітелію протягом порівняно тривалого часу. Найчастіше зустрічається на шкірі голови, покритої рясним волосяним покровом. Лупою також називають самі шматочки шкіри, що відлущуються.

Лупа є джерелом соціального та психологічного дискомфорту для кожного шостого жителя нашої планети. Приблизно кожен другий представник індоєвропейської популяції хоча б раз в житті відчував проблеми з лупою[1]. Частіше за інших лупа зустрічається у американських китайців — 83 % дорослої популяції[2].

Природа[ред. | ред. код]

Вперше лупа виникає в пубертатному періоді, коли сальні залози починають працювати на повну силу. Надалі явище лупи може періодично турбувати протягом усього життя. Лупа не контагіозна. Вона не є результатом стресу або поганих кліматичних умов. Чинником, що сприяє її виникненню, може бути надмірне утворення шкірного сала, у тому числі зумовлене гормональними змінами або дієтою[3]. Лупа з'являється в результаті патологічного прискорення природного процесу відновлення клітин шкіри голови. При нормальному циклі розвитку клітини з нижнього шару епідермісу (базальні кератиноцити) сягають рогового шару епідермісу за 25-30 днів. За цей час вони повністю висихають. У тому випадку, коли це відбувається за 5-14 днів, окремі клітини, що не встигли втратити воду, склеюються і злущуються у вигляді помітних жовтувато-білих пластівців, які й називають лупою. Роговий шар клітин нормального епідермісу складається з 25-35 повністю кератинізованих і щільно приєднаних одна до одної клітин. У випадках лупи кількість шарів клітин в роговому шарі не перевищує 10, а самі шари і клітини в них розташовані хаотично[4].

Лупа, як скупчення лусок білого або сірого кольору на поверхні скальпа, іноді може трансформуватися в більш важку форму себорейного дерматиту. Луски можуть бути дуже крихкими і відділятися досить легко, стаючи явно видимими на темному одязі. Однак при посиленій роботі сальних залоз, при вираженій себореї або під час статевого дозрівання лупа може накопичуватися у вигляді сальних лусочок-кірок і не обсипатися з голови, формуючи так званий стеатоїдний пітиріаз. При себорейному дерматиті виражене лущення супроводжується утворенням обмежених гіперкератотичних бляшок на поверхні шкіри скальпа, почервонінням шкіри і посиленням свербіння[5].

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Лупа може виникнути внаслідок хронічного порушення обміну речовин, що викликає неправильну роботу сальних залоз (себорея) або інфекційне ураження грибком, а частіше вони відбуваються одночасно. Важливим чинником є спадкова схильність (особливості будови шкіри та її секреції).

Гриби роду Malassezia, головна причина появи лупи, відносяться до недосконалих дріжджоподібних грибів базидіоміцетів. Гриби локалізуються в середніх і поверхневих відділах рогового шару шкіри, всередині і між роговими лусочками, а також у волосяних фолікулах[6][7]. Гриби ліпофільні, деякі навіть ліпозалежні. Цим пояснюється «вибір» місць проживання мікроорганізмів: ділянки шкіри, які характеризуються підвищеною активністю сальних залоз, — груди, спина, волосиста частина голови[8]. Головне джерело ліпідів для Malassezia — продукти сальних залоз — насичені жирні кислоти:

Гриби роду Malassezia є частиною резидентної флори шкіри голови. Але за певних умов — таких, як гіперфункція сальних залоз шкіри, брак цинку, імунодефіцит, — може відбуватися підвищення ліпофільних властивостей грибів, що супроводжується посиленням їх патогенності для макроорганізму. При цьому розвивається запальна реакція шкіри, зокрема себорейний дерматит — хронічне запалення шкіри, яке розвивається в так званих себорейних зонах.

На сьогоднішній день відомо більше дев'яти видів грибка Malassezia. При лупі зазвичай збільшується чисельність грибів Malassezia restricta і Malassezia globosa, які виявляються тільки на шкірі волосистої частини голови.

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Наприкінці 1960-х років була доведена визначальна роль дріжджоподібного гриба Malassezia в утворенні лупи. Не менш, ніж 90 % населення планети мають ці дріжджові гриби у складі постійної або тимчасової мікрофлори шкіри. У 1984 році Шустер (англ. S. Schuster) довів, що саме дріжджовий грибок Pityrosporum ovale є основним збудником патологічного процесу, в результаті якого утворюється лупа[10]. Після того як була визначена ліпофільна структура цих дріжджів і стало можливим вирощування їх у культурі, різні дослідники спостерігали випадки спонтанного переходу грибка з одного морфологічного типу в інший. Це дозволило зробити висновок, що Pityrosporum ovale, P. orbiculare і Malassezia furfur (Malassezia) є всього лише варіантами одного й того ж виду[11].

Лікування[ред. | ред. код]

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

У лікуванні лупи та її більш важкої форми — себорейного дерматиту волосистої частини голови — важлива роль належить сучасним косметичним засобам: шампуням і лосьйонам[5]. Вони дозволяють з високим ступенем ефективності боротися з подібними станами, зберігаючи при цьому широкий діапазон безпеки, а також естетичні переваги і зручність застосування. Серед безлічі протигрибкових препаратів місцевого застосування перевагу надають засобам, що:

  • здатні накопичуватися в тих шарах шкіри, де розвивається грибкове ураження;
  • не проникають в шари, де життєдіяльність грибів неможлива;
  • мають протизапальну і кераторегулюючу дію.

Лікувальні засоби[ред. | ред. код]

Просторова модель молекул пірітіону цинку.

До складу засобів для лікування лупи обов'язково повинен входити один або декілька активних компонентів, які діють на основні механізми утворення лупи:

  • Пірітіон цинку (pyrithione zinc) має протимікробну і протигрибкову активність, діє на грампозитивні і грамнегативні бактерії, високоактивний щодо дріжджоподібних грибів роду Malassezia, властива бактеріостатична та фунгістатична дія.
  • Циклопірокс (ciclopirox)[12] — протигрибковий засіб широкого спектра дії. Властива фунгіцидна дія. Доза і тривалість лікування залежать від показань і використовуваної лікарської форми. На дріжджі Malassezia ціклопірокс впливає фунгіцидно через 3 хвилини з моменту початку контакту[2].
  • Клотримазол (clotrimazole)[13] — протигрибковий засіб групи похідних імідазолу для місцевого застосування. Має бактерицидну дію за рахунок порушення цілісності клітинної мембрани грибів, а саме порушення синтезу ергостеролу. Активний щодо дерматофітів, цвілевих грибів, грибів роду Candida і Malassezia.
  • Кетоконазол (ketoconazole) (C26H28Cl2N4O4)[14] — протигрибковий препарат для зовнішнього застосування, похідне імідазолдіоксолану. Властива фунгіцидна та фунгістатична дія. Механізм його дії полягає в пригніченні біосинтезу ергостеролу і зміні ліпідного складу мембрани грибів. Крім дерматофітів препарат активний відносно дріжджових та дріжджоподібних грибів Candida, Pityrosporum (Malassezia)[15][16].
  • Біфоназол — протигрибковий препарат для зовнішнього застосування, похідний від імідазолдіоксолану. За дією аналогічний до кетоконазолу, але довше затримується у шкірі (48-72 години). До біфоназолу не розвивається резистентність або зниження чутливості грибків, що викликають лупу[17].
  • Чисельність мікробів, що сприяють утворенню лупи, знижують клімбазол (climbazole) і дисульфід селену (SeS2).
  • Дьоготь березовий являє собою продукт сухої перегонки зовнішньої частини кори (бересту) берези. Надає дезінфікуючу, інсектицидну і місцевоподразнюючу дію за рахунок таких інгредієнтів: фенолу, толуолу, ксилолу, смол та інших речовин.
  • Іхтіол — амонієва сіль сульфокислот сланцевої олії. Властива протизапальна, місцевознеболююча й антисептична дія, за рахунок органічно зв'язаної сірки[18]. Дьоготь та іхтіол нормалізують цикл оновлення клітин.
  • Саліцилова кислота — засіб для зовнішнього застосування, що пригнічує секрецію сальних і потових залоз. У низьких концентраціях вона надає кератопластичну, а у високих — кератолітичну дію. Саліцилова кислота має слабку протимікробну активність. Поряд з дьогтем бере участь у процесі відлущування клітин з поверхні шкіри[5].

Якщо поява лупи є результатом фізіологічного стану організму (пубертатний і постпубертатний вік) або вона має спорадичний характер, слід використовувати шампуні, рекомендовані для регулярного або щоденного застосування. Оптимально, якщо до складу таких шампунів входить пірітіон цинку. Цей інгредієнт не розчиняється у воді і, залишаючись на поверхні шкіри в період між миттям голови, повільно розчиняється під дією шкірного сала і поту, створюючи зону інгібірування для грибів, що утворюють лупу.

У випадках, коли поява лупи на голові має стійкий, рецидивний характер і пацієнту, старшому за 20 років, при виборі шампуню слід керуватися характером лупи: вона може бути густою, жирною і не осипатися з поверхні шкіри скальпа або сухою і легко видалятись з поверхні шкіри. Порушення нормального мікробного біоценозу шкіри скальпа може бути результатом патології органів шлунково-кишкового тракту: ферментопатії, дисбактеріозу, загострення хронічних захворювань. Тому для пацієта необхідне ретельне клініко-лабораторне дослідження, що включає визначення основних біохімічних показників, аналіз калу на дисбактеріоз.

У лікуванні слід використовувати препарати, що нормалізують процеси ліполізу. Зокрема, призначення метіоніну дозволяє нормалізувати синтез фосфоліпідів з жирів і зменшити відкладення в печінці нейтрального жиру, сприяє синтезу адреналіну, креатиніну, активізує дію ряду гормонів, ферментів, вітаміну В12, аскорбінової та фолієвої кислот. Застосування рибофлавіну (вітамін B2) регулює окислювально-відновні процеси за рахунок участі вітаміну в білковому, жировому та вуглеводному обміні.

Виявлення дисбактеріозу вимагає відновлення нормальної кишкової флори. Лікування цього захворювання здійснює лікар-інфекціоніст.

Підбір шампуню[ред. | ред. код]

Підбір правильного шампуню є однією з головних складових ефективного лікування дерматозу. З'явилися лікарські шампуні, які створені з урахуванням особливостей лупи і типу волосся (сухі, нормальні, жирні). Наприклад, лікарський шампунь «Кертіоль» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр) або «Фіторетар» (Фітосольба) застосовують для лікування несильно вираженою жирної лупи. Якщо луски лупи сухі і при цьому легко злущуються з поверхні шкіри, слід використовувати шампуні, що містять дисульфід селену, наприклад «Сележель» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр), або ефірні олії кипариса і саліцилову кислоту — «Фітосілік» (Фітосольба), «Фрідерм з цинком» (Шерінг-Плау). За наявності обмежених вогнищ лупи рекомендується за 15-20 хвилин до миття голови наносити на вогнища десквамації масляний розчин «Фітосквам» і потім змивати його одним з шампунів: «Фіторетар» або «Фітосілік».

У випадках, коли шкіра подразнена, гіперемована, свербить і лущиться, тобто має ознаки вираженого себорейного дерматиту, слід використовувати шампуні, що мають не лише бактерицидний, а й протизапальний, оздоровчий вплив на шкіру голови. Це може бути шампунь «Келюаль DS» (Дерматологічні лабораторії Дюкре, П'єр Фабр) з пірітіоном цинку, ціклопіроксоламіном і келюамідом (забезпечує проникнення активних часток у верхні шари епідермісу і полегшує відлущування лусочок лупи)[5], «Фрідерм Цинк» з пірітіоном цинку (Шерінг-Плау). Шампунь слід застосовувати через день, залишати на голові 3 хвилини, після чого ретельно прополоскати волосся. Тривалість лікування — 21 день. Рекомендуються шампуні з протизапальною і кераторедуцуючою властивістю, що містять дьоготь або дистилят дьогтю: «Фрідерм дьоготь» (Шерінг-Плау)[5]. Ці шампуні слід використовувати не рідше, ніж 3 рази на тиждень. «Кето плюс» (Гленмарк Фармасьютікалз Лтд) містить одночасно пірітіон цинку і клімбазол.

Високою клінічною ефективністю володіють шампуні «Нізорал» (Янссен Фармасьютікалз), що містить 2 % кетоконазолу, і «Себозол» (Фармацевтичні Технології), що має в своєму складі 1 % кетоконазолу. Для того щоб лікування було не тільки дієвим, а й забезпечувало стійкий ефект, необхідно неухильно дотримуватись інструкції із застосування препарату.

Активне лікування лупи зазвичай триває 3-6 тижнів. Далі можна використовувати звичайні косметичні шампуні, призначені для волосся з лупою. Іноді випадки рецидиву може бути обумовлені хронічною патологією органів шлунково-кишкового тракту або хронічним дерматозом. Тому пацієнту слід звернутися до лікаря-трихолога.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Dawber R. Disorders of the Hair and Scalp // Oxford. Blacwell. Science, 1997. (англ.)
  2. ↑ а б Gray J. Dandruff. Etiology, pathophysiology and treatment. Blacwell, 2003. (англ.)
  3. ↑ Ro BI, Dawson TL The role of sebaceous gland activity and scalp microfloral metabolism in the etiology of seborrheic dermatitis and dandruff. J. Investig. Dermatol. Symp. Proc. 10 (3): 194-7. 2005. doi:10.1111/j.1087-0024.2005.10104.x. PMID 16382662. (англ.)
  4. ↑ Cardin CV, Isolated Dandruff. Textbook of Cosmetic Dermatology, second edition. Dunitz Martin Ltd. 1998; 193—200. (англ.)
  5. ↑ а б в г д Гаджигороева А. Г. Лечение перхоти // Лечащий врач [Архівовано 27 січня 2010 у Wayback Machine.] № 5, 2006. (рос.)
  6. ↑ Mittag H. Fine structural investigation of Malassezia furfur. II. The envelope of the yeast cells // Mycoses. 1995; 38 (1-2): 13-21. (англ.)
  7. ↑ Barnes W. S., Sauer G. C., Arnad J. D. Scanning election microscopy of versicolor organisms (Malassezia furfur — Phytosporum orbiculare) //Arch Dermatol. 1973; 107: 392—394. (англ.)
  8. ↑ Kieffer M., Bergbrant I. M., Faergemann J., Jemec G. B., Ottevanger V., Stahl Skov P., Svejgaard E. Immune reactions to Pityrosporum ovale in adult patients with atopic and seborrheic dermatitis // J. Am. Acad. Dermatol. 1990; 22 (5 Pt 1): 739—742. (англ.)
  9. ↑ Nishimura K., Asada Y., Tanaka S., Watanabe S. Ultrastructure of budding process of Malassezia pachydermatis // J. Med. Vet. Mycol. 1991; 29(6): 387—393. (англ.)
  10. ↑ Schuster S. The etiology of dandruff and the mode of action of therapeutic agents//Br. J. Dermatol. 1984; 111: 235—242. (англ.)
  11. ↑ V. Crespo et al. Malassezia globosa as the causative agent of pityriasis versicolor // British. J. of Dermatology. 2000; 143: 799—803. (англ.)
  12. ↑ Циклопірокс [Архівовано 4 лютого 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
  13. ↑ Клотримазол [Архівовано 20 січня 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
  14. ↑ Кетоконазол [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.]. (англ.)
  15. ↑ Bulmer A. C., Bulmer G. S. The antifungal action of dandruff shampoos. Mycopathologia 147 (2): 63-5, 1999. doi:10.1023/A:1007132830164. PMID 10967964. (англ.)
  16. ↑ Справочник Видаль. М. : АстраФармСервис, 2002. (рос.)
  17. ↑ Bifonazol cream, solution and shampoo in dermatological practice. Derma, № 2 (2002)
  18. ↑ Машковский М. Д. Лекарственные средства. М. : Медицина, 1985. Ч. 2. С. 413-414. (рос.)


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лупа_(хвороба)&oldid=41356027