Дакка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дакка
ঢাকা
Зверху за годинниковою стрілкою: Башундхара-Сіті, Шахід-Мінар, Форт Лалбадх, центр міста, Джатійо-Санґшад-Бхабан.
Прізвисько: Місто мечетей; столиця рикш
Координати: 23°42′00″ пн. ш. 90°22′30″ сх. д. / 23.70000° пн. ш. 90.37500° сх. д. / 23.70000; 90.37500
Країна Бангладеш
Регіон Дака
Округ Дака
Засноване 1608
Статус міста 1947
Уряд
 - Тип Міська корпорація
 - Мер Садек Хусейн Кхока
Площа
 - Місто 304 км²
 - Вода 48,56 км²
Висота над р.м. [1] м 
Населення (2006) [2]
 - Місто 7 000 940
 - Густота 45 508/км²
 - Агломерація 12 560 000
 - Рівень грамотності 62,3 %
Часовий пояс BST (UTC+6)
 - Літній час BDST (UTC+7)
Поштовий код 1000
Телефонний код(и) +880-02
Веб-сайт: dhakacity.org
Дакка (Бангладеш)
Дакка
Дакка
Розташування міста на мапі Бангладеш

Дакка або Дака (бенг. ঢাকা, англ. Dhaka) — столиця і найбільше місто Бангладеш. Населення міста — 9 724 976 жителів (2006), з передмістями — 12 560 тис. осіб (2005). У місті є міжнародний Аеропорт Дака.

Сучасна Дака є центром політичного, культурного та економічного життя в Бангладеш[3]. Хоча міська інфраструктура є найрозвиненішою в країні, Дака страждає від звичних міських проблем, таких, як забруднення навколишнього середовища, затори та відсутність належних послуг у зв'язку, пов'язаних із зростанням населення. В останні десятиліття, Дака почала міняти свій образ, завдяки модернізаціії транспортної і комунікаційної систем, нових будов та бізнес-районів та якісними змінами в суспільних-громадських структурах. Місто приваблює великі іноземні інвестиції та збільшує обсяги, як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі. Столиця Бангладеш продовжує відчувати збільшення припливу людей з усієї країни.

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення датуються VII сторіччям. Дака є історичним містом, заснованим в 1608 році. Розділена на дві частини — стару і нову — Дака, площею 815 км² і з населенням в 10 мільйонів чоловік, швидко перетворюється на мегаполіс. Дака з її численними історичними і сучасними мечетями має репутацію міста мечетей. Також вона знаменита своїм мусліном. Місто займає зручне положення в найродючішій частині країни і стоїть на перетині водних торгівельних шляхів.

Сучасна Дакка є центром політичного, культурного і економічного життя Бангладеш. У місті найвищий рівень освіченості і найрозгалуженіша економіка в країні. Хоча столична міська інфраструктура найрозвиненіша в країні, однак місто потерпає від забруднення, заторів, обмежених поставок товарів, бідності і злочинності. Останніми десятиріччями Дакка змогла модернізувати транспорт, комунікації і суспільні служби. Столиця притягує до себе помітні закордонні інвестиції, і більшу частину комерції і торгівлі. Місто також відчуває значний приплив населення з усієї країни.

Географія Даки[ред.ред. код]

Дака розташована в центральній частині Бангладеш в 23°42′0″N 90°22′30″E  /  23.7°N 90.375°E  / 23.7; 90.375 , на східному березі річки Буріґанґа (Buriganga). Місто лежить в низовині дельти річки Ґанґ і займає загальну площу 153,84 квадратних кілометрів.[4] Вона складається з семи основних танаса (муніципальних дільниць) - Дганмонді (Dhanmondi), Котвалі (Kotwali), Мотіджгіл(Motijheel), Палтан (Paltan), Рамна (Ramna), Мохаммедпур (Mohammadpur), Сутрапур (Sutrapur), Теджґаон (Tejgaon) - і 16 допоміжних танаса. Столичний район Дака займає площу 1463,60 квадратних кілометрів, багатий тропічною рослинністю і характеризується вологми ґрунтами на цій ділянці, яка є рівниною і тягнеться до Бенгальської затоки, маючи висоти майже рівні з рівнем моря.

Клімат міста[ред.ред. код]

Дака перебуває в зоні тропічного клімату, згідно з детальнішою класифікацією клімату за Кеппеном, місто має особливості тропічного вологого, та водночас, і тропічного сухого клімату. У місті є окрема мусонний сезон, з середньорічною температурою 25 °С (77 °F) і щомісячні показники коливаються від 18 °C (+64 °F) у січні - до +29 °C (+84 °F) в серпні[5]. Майже 80% від середньорічних опадів, що становить 1854 мм, випадають в період між травнем і вереснем[6].

Муніципалітет та державні установи[ред.ред. код]

Муніципалітет Даки було засновано 1 серпня 1864 року і підвищений до статусу «Муніципальна корпорація» в 1978 році[7]. Столична Муніципальна Корпорація є самоврядною одиницею, яка керує справами міста. Мер міста є обраним всенародним голосуванням на кожні п'ять років, і цю посаду в наш час[Коли?] займає Садік Хоссейн Кгока[8]. «Міська освітня рада» відповідає за управління всіма державними школами і більшості приватних шкіл, за винятком англомовних шкіл (для іноземців та вищого суспільного класу) і медресе[9][10].

Столична поліція Даки (ДМП) була утворена в 1976 році і налічувала 6000 чоловік в 12 відділеннях поліції[11]. У зв'язку з швидким зростанням чисельності населення міста, їхня кількість була збільшена до 23000 співробітників і створено 33 поліцейські дільниці і заплановано створення ще 18 поліцейських ділянок. Столична поліція Даки також співпрацює і підтримує тісні зв'язки з воєнізованими групами підтримки порядку «Ансарс Бангладеш», «Бангладешські стрільці», «Бангладешське спеціалізоване відділення поліції», «батальйон швидкого реагування» та інших національних органів безпеки, які квартирують в місті чи навколо нього.

Місто ділиться на 10 виборчих округів. Дві основні політичні партії боряться за владні повноваження, як в країні, так в мерії Даки - «Народна ліга» (Awami League) і «Національна партія Бангладеш» (Bangladesh Nationalist Party). В районі Рамна (Ramna) міститься Секретаріат, в якому знаходиться більшість урядових міністерств. Верховний суд Бангладеш і Даки Столичний суд знаходиться в місті. Палац Банґабхабан (Bangabhaban) служив офіційною резиденцією віце-короля Індії, губернатора Східного Пакистану і в наш час[Коли?] є резиденцією президента Бангладеш[12]. В Джатійо Санґшад Бхабан (Jatiyo Sangshad Bhaban), розробленому відомим архітектором Луїса Кахна (Louis Kahn) розміщений однопалатний національний парламент. Байтул Мукаррам (Baitul Mukarram), розроблений за дизайном, що нагадуює Каабу в Мецці, є загальнонаціональною мечеттю[13]. До інших історичних пам'ятків в місті відносяться палац Бар Катра (Bara Katra palace), Лалбах Форт (Lalbagh Fort), Хосені Далай (Hoseni Dalan) і Ахсан Манзіл (Ahsan Manzil)[14].

Shahid Sriti Stombho (Proposed).jpg

Демографія[ред.ред. код]

Населення і його приріст[ред.ред. код]

Населення міста Дакка становить приблизно 7,0 мільйонів чоловік. Місто, в поєднанні з приміськими населеними пунктами, утворює ширшу міську агломерацію — столичний регіон, разом вони становлять приблизно 12,8 мільйонів осіб. А населення міста й надалі росте, за оцінками статистів, на 4,2% в рік, це один з найвищих показників серед азіатських міст. Таке триваюче зростання населення міста відображає постійну міграцію мешканців з сільських районів до культурного центру країни й її столиці, завдяки такої суспільної міграції, довелося констатувати 60% збільшення громади міста в 1960 і 1970 роках. Останнім часом відмічається зростання населення міста в кількості, більше мільйона чоловік в порівнянні з 1980-ми роками. За даними спеціалістів з демографії, Дака стане домівкою 25 мільйонів мешканців в 2025 році[15].

Етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад жителів Даки майже однорідний, адже складається на 96% з бенгальців, ще зо 2‰ становлять біженці біхарці, а решту це малі етнічні народності Бангладеш — мейт, кхасі, сантали, чакма, гара, ораонс і мунда, чиї вихідці, в пошуках кращої долі, перебралися з своїх громад до столиці країни.

Мови[ред.ред. код]

Майже кожен житель Даки говорить мовою бенгалі, яка є національною мовою в Бангладеш. Багато жителів міста розуміють різні діалекти бенгалі і регіональні мови країни — такі як Чіттаґоніан (Chittagonian) і Силгеті (Sylheti), які є діалектичною сумішшю бенгалі та асамської мов. В місті можна зустріти вихідців з інших районів країни, які розмовляють на своїх племінних мовах: бішнупрія маніпурі, араканці, чакма, ґаро, хо, кокборок і курукх. Англійська мова поширена в верхніх прошарках бангладешського суспільства, і особливо, вона вживається за для комерційних цілей.

Релігія[ред.ред. код]

Іслам є панівною релігією населення Дакки, в переважній своїй частині вони належать до сунітів (87‰) — теологічної гілки мусульманства. Існує також невелика, але зростаюча шиїтська громада (4‰), а також послідовники Ахмаді — ахмадійці. Індуїзм (5‰) є другою за кількістю послідовників релігією і в місті наявні громади віруючих, що практикують буддизм (2‰) та християнство. В останні роки спостерігається зростання рівня насильства на релігійному ґрунті.

Проблеми урбанізації та перенаселення[ред.ред. код]

Для боротьби зі зростанням перенаселенням та перевантаженості руху в столиці, уряд країни останнім часом проводить політику для швидкої урбанізації навколишніх територій поблизу міста, шляхом введення там десятирічних канікул на прибутковий податок на будівництво нових об'єктів і споруд за межами Дакки[16]. Окрім Чіттаґонґу, Дакка є єдиним містом у країні, в якому подається вода через водопровідну систему і є в наявності каналізація, але це лише в 25% населення, а ще 30% будуть обслуговуватися з септичних систем по очистці води[17]. Тільки до двох третин міських домогосподарств подаються підведені системи водопостачання. Більше 9,7 мільйонів тонн твердих відходів виробляється в місті Дака, з кожним роком. Хоча було докладено чимало приватних і державних зусиль заради збору сміття в місті, й значна частина його використовується в якості добрив, та таки суттєва частина тих таки самих твердих відходів часто скидається без очищення чи сортування в довколишні низинні райони і водні об'єкти[18]. Частина цих негативних факторів, сприяє тому, що Дака має один з найвищих темпів смертності від інфекційних хвороб, а ніж в будь-якому місті в Азії[19].

Інфраструктура міста[ред.ред. код]

Медицина[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Рівень грамотності в місті становить 62,3%[20].

Дака має саме найбільше число шкіл, коледжів та університетів з усіх міст Бангладеш. Система освіти поділяється на 4 рівні: початкова (з 1 по 5 клас), середньої (від 6 по 10 клас), вище середнього ( 11 і 12 класи) і вищої освіти[21]. Після п'яти років навчання за рівнем неповної середньої освіти школяр складає іспит за цей період середньої школи за освітнім сертифікатом (SSC). Освіта надається переважно мовою бенгалі, хоча англійська теж досить широко вживається. Учням, які пройшли цей іспит дозволяється приступити ще до двох років навчання за вищою середньою освітою (або як її ще вважають за проміжну підготовку), яка завершує собою старші класи для учнів, які знову складають іспит на середній сертифікат (ГСК). Викладання в основному пропонується на бенгальській мові, англійську мову також широко використовують в навчанні, але здебільшого в приватних школах для дітей вищого суспільного прошарку. Велика кількість мусульманських сімей відправляють своїх дітей до медресе, для неповного курсу або ж навіть на повній основі вивчення релігійних канонів та вчень, яка ведеться також на бенгалі і арабською мовою[22].

В Даці наявні більше 50 вишів. «Дака коледж» є найстарішим вищим навчальним закладом у місті, і одним з найперших, утворених у Британській Індії, заснований в 1840 році. З моменту здобуття незалежності, в місті було засновано велику кількість державних і приватних коледжів та університетів, які пропонують студентам і випускникам здобуття дипломів різних ступенів, а також різні докторських програми[23]. Університет Даки є найбільшим державним університетом [24] в країні з більш ніж 30 000 студентів і 1300 викладачів. Університет має 18 наукових центрів та 70 департаментів, факультетів та інститутів[25]. Суттєвим явищем для бангладешського суспільства є кампуси університетів та коледжів, що часто стають осередками політичного протистояння[26]. Протести та страйки, а також насильство зі сторони поліції над студентами та тамтешніх політичних груп, часто порушують громадський порядок, і не тільки в університетських кампусах, а й не рідко переходять на вулиці міста[27][28].

Парки[ред.ред. код]

Торгівля[ред.ред. код]

Транспорт міста[ред.ред. код]

Дака відома у світі, як «столиця рикш». Скутери, таксі та приватні автомобілі стають все популярнішими серед зростаючого середнього класу міста. Муніципалітет здійснює контроль над заміною машин-таксі з двох-тактним двигуном на «зелені таксі» - місцева назва машин, які працюють на стиснутому природному газі (СПГ)[29].

Громадський та річковий[ред.ред. код]

Перевезення пасажирів Даки проводяться як державними автобусами так і приватними компаніями та операторами. Головний обсяг перевезень здійснює «Бангладеш автомобільного транспорту корпорація» («BRTC») [30], ака є державною транспортною корпорацією Бангладеш. Вона була заснована відповідно до постанови уряду країни під №7 1961 - від 4 лютого 1961року. Після здобуття незалежності Бангладеш в 1971 році, вона отримала свою нинішню назву. «BRTC» є напівавтономні корпорація при Міністерстві зв'язку, до її управління входять міністр зв'язку та комунікації, директор корпорації та інші офіційні особи. У 1990 році налічувалося 4002 співробітників у BRTC проти 408 автомобілів. А на 2005 рік уже налічується 2060 співробітників та 972 транспортних засобів[31]. «BRTC» використовує на своїх маршрутах, в основному, автобуси «Double Decker», це широкі двохярусні автобуси з комфортними місцями для пасажирів. Але й надалі, через брак автобусів «BRTC», на міських вулицях можна побачити інший приватний автотранспорт, що перевозить його ж громаду.

Річковий порт - «Садарґхат Порт»(Sadarghat Port) розташований на березі річки Буріґанґи і служить для перевезення вантажів та пасажирів вгору по цій річці, а також по дельті Ґанґу і в інші порти всього Бангладеш[32].

Таксі[ред.ред. код]

Близько 400 000 велорикш щодня виходять на вулиці міста[33]. Саме тому, велорикші і авторикші є основним видом транспорту, в столиці - найбільше число для будь-якого міста у світі[34][35]. Проте, тільки близько 85 000 з них є ліцензовані муніципалітетом[36]. До того ж, відносно недорогий вид транспорту і екологічно чистий, велорикші дедалі частіше стають причиною заторів і були заборонені в деяких частинах міста.

Залізничний[ред.ред. код]

Залізничний транспорт Бангладеш веде свій початок з 1862 році. Адже в тому році, 15 листопада, було відкрито 53,11 кілометра залізничної колії (5 футів 6 дюймів - 1676 мм - така була широка колії) для руху поїздів між Дарсаном (Darsana) і Джаґіті (Jagiti). Залізниця Бангладеш в основному успадкована за часів колоніальних, як частина англо-бенгальсько-асамської мережі і вважається головним транспортом країни. А з Дакою, столицею країни, завдяки цієї мережі, поєднюються багато районів Бангладеш.

Камалапур вокзал - головний залізничний вузол Бангладеш, аеропорт Біман Бандар станція (станція літовища) і вокзал Кантонмент - основні залізничні станції міста, що обслуговують поїзда на приміських та міждержавних маршрутах в країні. Весь залізничний транспорт країни управляється державною корпорацією Бангладеш Залізничний[37] , особливо важливим є здійсння регулярного залізничного сполучення між Дакою і Калькутою.

Повітряний[ред.ред. код]

Перше літовище було побудоване під час британського правління в Індійському субконтиненті під час Другої Світової війни, частково, щоб упередити японську агресію в Бірму. Воно також використовувалося армійськими підрозділами ВПС США, саме 10 ескадрильєю ВПС укомплектованою кількома одиницями (B-24 Liberator) бомбардувальників[38] і які виконували бойові завдання проти японців у Бірмі. Із закінченням війни, це літовище було реорганізоване в комерційний аеропорт.

Міжнародний аеропорт Зія тепер так називається це літовище, яке є найбільшим аеропортом в Бангладеш знаходиться в районі Курмітола (Kurmitola). Це за 20 кілометрів на північ від Даки, поряд з «Дакка Кантонмент» (так називається штаб-квартира армії Бангладеш, ВМС і ВПС країни квартирують також тут) з однієї сторони і передмістя Уттара - житловий район столиці з іншого боку. Після значного розширення та добудови він почав свою діяльність в 1981 році і був названий на честь колишнього президента Бангладеш - Зіаур Рахмана. Літовище є основним авіапортом для «Біман Бангладеш Ейрлайнс» (Biman Bangladesh Airlines), «ДжМДж Ейрлайнс» (GMG Airlines) і «Юнайтед Ейрлайнс» (United Airways).

Аеропорт має площу 1981 акрів (802 гектари). Майже 52% міжнародних та внутрішніх рейсів, що прибувають та відбувають з країни, здійснюються через це літовище, при тому що через другий по величині аеропорт Чітагонг вирушають у подорож лише 17% пасажирів. За рік близько 4 мільйонів міжнародних рейсах та 1 мільйон на внутрішніх рейсах - ось такий пасажиропотік і що найменш - 150000 тонн вантажу і пошти проходить через «Міжнародний аеропорт Зія»[39]. Через аеропорт столиця Бангладеш з'єднана з іншими великими містами світу, літаки літають в 21 місто на 2 континентах[40][41].

Спорт[ред.ред. код]

Крикет і футбол є двома найпопулярнішими видами спорту в Даці і по всій країні[42]. Команди міста грають у внутрішньо-міських та національних турнірах, цьому сприяють велике число шкіл, коледжів і приватних клубів. «Клуб мусульманських спорту» (Mohammedan Sports Club) і «Абагані» (Abahani) два найвідоміших клуби, що культивують футбол і крикет, мають велику підтримку серед населення країни та ведуть запекле суперництво між собою[43]. Контролюючий орган країни - спортивна рада Бангладеш, відповідальна за сприяння проведенню спортивних заходів по всій країні, яка розташована в Даці.

Дака мала можливість в 1954 році провести перший офіційний товаристський матч з крикету, між збірними командами Пакистану та Індії[44]. Бангабандгу Національний стадіон (Bangabandhu National Stadium) раніше був основним місцем проведення внутрішніх і міжнародних матчів з крикету, а тепер використовується виключно для футбольних матчів[45]. В місті відбудеться церемонія відкриття Кубку світу з крикету в 2011 році, тут будуть проведені всі 6 матчів турніру, яку мають зіграти в Бангладеш[46]. В місті є ще кілька великих стадіонів, що використовуються в загальнодержавних міжвузівських змаганнях - «Шер-е-Банґла Мірпур Стадіум» (Sher-e-Bangla Mirpur Stadium), «Крікет Стадіум» (Cricket Stadium)[47], «Отер Стадіум Ґраунд» (Outer Stadium Ground), «Стадіон Дака Університету» (Dhaka University Ground)[48].

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія про місто Дака[ред.ред. код]

  • Pryer, Jane (2003). Poverty and Vulnerability in Dhaka Slums: The Urban Livelihood Study. Ashgate Publishing. ISBN 0-7546-1864-1. OCLC 123337526 243482310 50334244 50939515.
  • Rabbani, Golam (1997). Dhaka, from Mughal outpost to metropolis. University Press, Dhaka. ISBN 984-05-1374-5.
  • Ahmed, Sharifuddin (1991). Dhaka: Past, Present and Future. The Asiatic Society, Dhaka. ISBN 984-512-335-0.
  • Sarkar, Sir Jadunath (1948). History of Bengal (II). Dhaka.
  • Taifoor, S.M (1956). Glimpses of Old Dacca. Dhaka.
  • Karim, Abdul (1992). History of Bengal, Mughal Period (I). Rajshahi.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Dhaka, Bangladesh Map». National Geographic Channel. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-09-06. 
  2. «Statistical Pocket Book, 2008» (pdf). Bangladesh Bureau of Statistics. Процитовано 2009-08-15. 
  3. «Price Information of Essential Commodities» (php) (Bangla). National Web Portal, Government of Bangladesh. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-02-27. 
  4. «Area, Population and Literacy Rate by Paurashava» (pdf). Bangladesh Bureau of Statistics. 2001. Процитовано 2008-09-29. 
  5. «Weatherbase: Historical Weather for Dhaka, Bangladesh». weatherbase.com. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2008-12-15. 
  6. Mondal, M. Abdul Latif (2006-09-27). «Our Cities: 15th Anniversary Special». The Daily Star. 
  7. Dhaka City Corporation. «City Corporation» (PHP). Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-02-27. 
  8. Dhaka City Corporation (2006-09-10). «Mayor» (PHP). Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2006-09-10. 
  9. «East Pakistan Intermediate and Secondary Education Ordinance, 1961 (East Pakistan Ordinance No. XXXIII of 1961)». Ministry of Law, Justice and Parliamentary Affairs, Bangladesh. Процитовано 2009-03-31. 
  10. «Education Board Bangladesh». Ministry of Education, Intermediate and Secondary Education Boards, Bangladesh. Процитовано 2009-03-31. 
  11. «History of the DMP». Dhaka Metropolitan Police. Процитовано 2008-09-30. 
  12. «Bangabhaban». Banglapedia. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  13. «Baitul Mukarram-the National Mosque of Bangladesh». Bangladesh Embassy, Bhutan. Процитовано 2009-03-31. 
  14. Marika McAdam (2004). Bangladesh. Lonely Planet. с. 46-52. ISBN 1740592808. 
  15. Planet of Slums by Mike Davis
  16. «Town planning for Bangladesh : Vision 2020». The Daily Star. 2008-11-08. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-12-15. 
  17. Mondo, M.Abdul Latif (2006-09-27). «Our Cities: 15th Anniversary Special». The Daily Star. Процитовано 2006-09-27. 
  18. Lawson, Alistair (2002-10-30). «Dhaka 'winning' waste disposal battle». BBC News. Процитовано 2006-09-27. 
  19. [1]
  20. Banglapedia (2006-09-27). «Dhaka Division». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-02-11. 
  21. T. Neville Postlethwaite (1988). The Encyclopedia of Comparative Education and National Systems of Education. Pergamon Press. с. 130. ISBN 0080308538. 
  22. T. Neville Postlethwaite (1988). The Encyclopedia of Comparative Education and National Systems of Education. Pergamon Press. с. 130. ISBN 0080308538. 
  23. Kamal Siddiqui (1990). «Growth of academic institutions». Social Formation in Dhaka City: A Study in Third World Urban Sociology. Dhaka: University Press Limited. с. 42. 
  24. «Dhaka teachers on violence charge». BBC News. 2007-12-11. Процитовано 2008-05-15. 
  25. University of Dhaka (2006-09-10). «Univ. Facts» (PHP). Процитовано 2006-09-10. 
  26. Alistair, Lawson (2002-07-24). «Uneasy calm after Bangladesh riot». BBC News. Процитовано 2006-10-03. 
  27. Hossain, Moazzem (2002-09-02). «Bangladesh students call strike». BBC News. Процитовано 2006-10-03. 
  28. Hossain, Moazzem (2002-09-02). «Protests shut Bangladeshi university». BBC News. Процитовано 2006-10-03. 
  29. Rahman, Mushfiqur (2003). «Compressed Natural Gas». У Islam, Sirajul. Banglapedia: National encyclopedia of Bangladesh. Dhaka: Asiatic Society of Bangladesh. ISBN 9843205766. OCLC 52727562. Процитовано 2008-01-17. 
  30. http://www.brtc.gov.bd/
  31. http://www.brtc.gov.bd/bus_ser.php
  32. Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. (2005). «Dhaka». Asian Highway Handbook. United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific, United Nations Publications. с. 28. ISBN 9211201705. 
  33. Lawson, Alastair (2002-10-05). «Dhaka's beleaguered rickshaw wallahs». BBC News. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2009-09-19. 
  34. Lawson, Alistair (2002-06-01). «Good times for bourgeois Bangladeshis». BBC News. Процитовано 2006-10-02. 
  35. «Does Dhaka need rickshaws?». BBC News. 1998-07-20. Процитовано 2006-09-27. 
  36. Rizanuzzaman Laskar (2007-03-04). «Rickshaw pullers get licences». The Daily Star. 
  37. Marika McAdam (2004). Bangladesh. Lonely Planet. с. 66. ISBN 1740592808. 
  38. Maurer, Maurer (1983). Air Force Combat Units Of World War II. Maxwell AFB, Alabama: Office of Air Force History. ISBN 0-89201-092-4.
  39. Dhaka Airports: Dhaka hotels and Dhaka city guide
  40. International Flight Schedule. Biman
  41. Domestic Flight Schedule. Biman
  42. Robert MacHenry, ред. (1993). «Bangladesh». The New Encyclopaedia Britannica. Encyclopaedia Britannica. с. 717. ISBN 0852295715. 
  43. Al Musabbir Sadi (2007-06-17). «Tasty derby drawn». The Daily Star. Архів оригіналу за 2011-08-25. 
  44. Cricinfo (2006-09-07). «Stadium». Процитовано 2006-05-26. 
  45. Cricinfo (2006-09-07). «First test». Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2006-05-26. 
  46. «India lands 2011 World Cup final». BBC News. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2006-07-09. 
  47. Cricinfo. «Grounds - Bangladesh: Dhaka». Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2008-03-13. 
  48. Muhammad Abdur Rahim (1981). The History of the University of Dacca. University of Dacca. с. 161.