Антонів (Білоцерківський район)
| село Антонів | |
|---|---|
 Усипальниця родини Підгорських (початок XIX ст.). Пам'ятка архітектури
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Громада | Сквирська міська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1471 |
| Населення | 841 |
| Площа | 6,11 км² |
| Густота населення | 137,64 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09052 |
| Телефонний код | +380 4468 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д.Координати: 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
184 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09052, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Антонів, вул. Ювілейна ,1 |
| Сільський голова | Денисюк Вадим Вікторович[1] |
| Карта | |
  Антонів | |
 Антонів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Анто́нів — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 841 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Історична дата утворення Антонова невідома. Припускають, що в княжу добу на місці села стояло місто Розволожжя, яке було значним населеним пунктом. Залишки земляних ровів цього поселення були помітними навіть у ХІХ столітті. Підтверджують подібну версію і сучасні археологічні дослідження. Розволожжя зруйнували під час монгольської навали. Пізніше на його місці стояло село із такою ж назвою.
Під сучасною назвою відоме з 1471 року.
Антонівська сотня у складі Паволоцького полку існувала з 1651 року[2].
У польські часи Антонів був містечком, але з 1793 року, після переходу Правобережжя до складу Російської імперії, Антонів став селом. Тривалий час Антонів належав родині Вишневецьких. Із 1765 року ним володіли Замойські, а згодом Михайловські. А з кінця XVIII століття і до 1917 року село належало родині Підгірських.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1056 осіб, з яких 432 чоловіки та 624 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 839 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,22 % |
| вірменська | 1,07 % |
| російська | 0,95 % |
| білоруська | 0,12 % |
| молдовська | 0,12 % |
| інші | 4,52 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Костел-усипальниця Підгорських (ХІХ ст.)
- Цегляний водяний млин (ХІХ ст.).
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Борозенко-Конончук Олександр Євстафійович — герой бою під Крутами.[6].
- Сікорський Іван Олексійович — психіатр, психолог; батько Ігора Сікорського.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Водяний млин (XIX ст.; більший). Пам'ятка архітектури. -
Водяний млин (XIX ст.; більший). Пам'ятка архітектури. -
Водяний млин (XIX ст.; менший). -
![Церква (в минулому каплиця) на цвинтарі (Межа ХІХ-ХХ ст. (?))[7]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c9/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.JPG/120px-%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.JPG)
Церква (в минулому каплиця) на цвинтарі (Межа ХІХ-ХХ ст. (?))[7]
![Церква (в минулому каплиця) на цвинтарі (Межа ХІХ-ХХ ст. (?))[7]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://skvira-rada.gov.ua/services/%E2%84%9622-7-viii----pro-viznachennja-kilkisnogo-skladu-vikonavchogo---komitetu-skvirskoi-miskoi-radi-viii-sklikannja-zatverdzhennja-jogo-personalnogo-skladu.html
- ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 pp. — Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007. — стор. 109
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розкрито таємницю крутянина Олександра Борозенко-Конончука. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 28 січня 2015.
- ↑ Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.78
Посилання[ред. | ред. код]
- Antonów, pow. skwirski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 43. (пол.)
- Антонів. Україна інкогніта [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||