Ольшаниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ольшаниця
Країна Україна Україна
Область Київська область Київська область
Район/міськрада Рокитнянський район
Рада Ольшаницька сільська рада
Код КОАТУУ 3223784001
Основні дані
Засноване 1115
Населення 2493
Площа 50 км²
Густота населення 49,86 осіб/км²
Поштовий індекс 09635
Телефонний код +380 4562
Географічні дані
Географічні координати 49°39′55″ пн. ш. 30°37′27″ сх. д. / 49.66528° пн. ш. 30.62417° сх. д. / 49.66528; 30.62417Координати: 49°39′55″ пн. ш. 30°37′27″ сх. д. / 49.66528° пн. ш. 30.62417° сх. д. / 49.66528; 30.62417
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Водойми р. Горохуватка
Найближча залізнична станція Залізнична станція Ольшаниця Південно-Західної залізниці
Місцева влада
Адреса ради 09642, Київська обл., Рокитнянський р-н, с.Ольшаниця, вул.Рокитнянська,1
Карта
Ольшаниця (Україна)
Ольшаниця
Ольшаниця
Ольшаниця (Київська область)
Ольшаниця
Ольшаниця

Ольшани́ця — село в Україні, Рокитнянського району, Київської області. Населення — 2493 осіб.

Уродженцями села є: тесля та політичний діяч Гончаренко Федір Максимович (розстріляний за «списком Сандармоху»), вояк Української Повстанської армії Лейба Добровський, письменник Комендант Павло Іванович, Герой соціалістичної праці М. В. Кривенко, кандидат філологічних наук Віра Федорівна Скрипка та історик Чухліб Тарас Васильович.

Історія[ред.ред. код]

Рокитнянська земля має славне минуле, котре своїми коренями і знаменитими пам'ятками сягає в сиву давнину. Так, поблизу с. Ольшаниця знаходяться залишки городища літописного міста Торчеськ часів Київської Русі, зруйноване монголо-татарами в 1240 р. і більше не відбудовувалося.[1]
Ольшаниця — давнє поселення. Воно згадується в літописах ще 1150 року. У 1518 році воно з Рокитним належало Волчку та Сенюшці Романовичам.

Як і Білу Церкву, Ольшаницю заснував князь Ярослав Мудрий, коли будував прикордонні фортеці по Росі від ворогів. Тоді поселення називалось Райгород. Воно було розташоване на території городища, яке збереглося по сей день. Збереглись і змійові вали з ровами, які оточували місто. Там було багато церков. Жителі Райгорода успішно відбивали напади половців. Але татарська навала знищила, спустошила місто.

Назва сучасної Ольшаниці, за однією версією, походить від слова «вільха» (російською мовою «ольха»). Після спустошення Райгорода люди поселялись у вільхових лісах. Але не виключено, що назва походить від прізвища князів Ольшанських, які були володарями цих земель.

Присяжні книги дають уявлення про сотенне містечко Ольшаницю у 1654 році: «Город Олшанка на реке Олшанке; около слобод стоячей острог, по острогу 2 башни проезжих вороты, башня глухая да к тому ж острогу приделан другой город стоячим же острогам по нем башня проезжая с вороты. В городе ж наряду пищал железная в станку на колесах ядром в 2 гривенки, 6 пищалей железных затинных ядром по полугривенке; зеля 10 пуд, свинцу нет».

Біля Ольшаниці стояли табором війська Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, гетьмана Виговського.

Церковні книги свідчать, що в 1680 році був споруджений храм з вільхового дерева Святої Трійці. А 1740 його перебудували з дубового лісу і дали ім'я архістратига Михаїла. Залишилась і Преображенська церква.

Під час радянської влади церкви були знищені.

29 травня 2011 року в селі Ольшаниця сталася радісна подія — освячення новозбудованого храму Святого архістратига Михаїла. З усього Рокитнянського району, з Білої Церкви, з інших міст прибули прочани, а також священики з сіл району та Рокитного на чолі з благочинним — протоієреєм Олександром Тарасюком.

Високопреосвященніший Митрофан, архієпископ Білоцерківський і Богуславський, який очолив богослужіння, освятив храм.

Тепер храм є окрасою та величчю села.

Радянські часи[ред.ред. код]

Ольшаниця - село, центр сільської Ради, залізнична станція. Розташована за 12 км на схід від районного центру. Населення - 3912 чоловік. Сільраді підпорядкований населений пункт Бушеве. В Ольшаниці знаходиться центральна садиба колгоспу ім. А. О. Жданова, за яким закріплено 4227,9 га сільськогосподарських угідь, у т. ч.- 3563,2 га орної землі. В селі є асфальтний і цегельний заводи, гранітний кар'єр.

За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва, 15 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. Село має середню школу, клуб, бібліотеку; лікарню, амбулаторію. З 1960 року виходить багатотиражна газета «Колгоспні вісті». - 1527 року під Ольшаницею гетьман К. Острозький розбив татар і звільнив понад 10 тис. полонених, яких завойовники у гнали, у рабство. Під час революції 1905-1907 pp. селяни Ольшаниці виступили проти поміщиків, їх боротьбу очолив селянський комітет, створений у жовтні 1905 року. До складу його входили І. Я. Павличенко, Л. Б. Кириченко та інші. Керував комітетом член РСДРП В. С. Довгалевський. Комітет став центром селянського руху чотирьох повітів: Васильківського, Канівського, Київського, Таращанського. Щоб придушити революційний виступ селян, до Ольшаниці було введено війська. В роки німецької окупації 1918 року жителі села приєдналися до Таращанського повстання. В період тимчасової фашистської окупації гітлерівці закатували багатьох мешканців села. Першими жертвами їх стали стара революціонерка М. Бабешко, один з організаторів сільського комітету в 1905 році І. Я. Павличенко та члени його родини. В лісах Ольшаниці діяв партизанський загін «Іскра», яким командував лейтенант Г. С. Кулагін. Зв'язковим загону був піонер Володя Бучацький, замордований фашистами в 1943 році. Його ім'я присвоєно піонерській дружині середньої школи, в якій він учився. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни в боротьбі проти гітлерівських загарбників, 200 жителів села нагороджено орденами й медалями. Поблизу села знайдено скарб римських монет (II ст. н. е.). виявлено залишки двох поселень черняхівської культури , поселення та горо дища часів Київської Русі. Залишки слов'янського городища (VI-IX ст.) та періоду Київської Русі виявлено

Військові події[ред.ред. код]

Би́тва під Ольшани́цею — одна з найбільших перемог над татарами русько-литовського війська під проводом князя Константина Острозького, великого гетьмана литовського, 27 січня 1527 року.

Взимку 1527 року татари (34 тисячі чи то 40 тисяч, за наказом турків пішли на Полісся і добралися аж до Пинська. Коли ж верталися з ясиром, князь Константин несподівано вдарив на них під Ольшаницею на Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Разом із коронними військами під проводом київського воєводи Андрія Немировича та черкаського старости Остафія Дашковича, в битві взяли участь почти княжат Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів Вишневецьких, Олександра Чарториського.

Бій ішов у глибоких снігах. Загинуло 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождем, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в'їзд, «приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він вїздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні і вели забраних у неволю татар».

Погром під Ольшаницею став реваншем князя Константина за нещасливу Сокальську поразку.

Екскурсійні об'єкти[ред.ред. код]

Залишки літописного міста Торчеськ

Музей історії села Ольшаниця

Підприємства[ред.ред. код]

САТ «Ольшаниця»

ТОВ «Ольшаницька нафтобаза»

МПП «Діоніс»

СТ «Рось»

ВАТ «Ольшаницьке хлібоприймальне підприємство»

Загальні дані[ред.ред. код]

Через село проходять дві автомагістралі: Т-10-21 та Т-10-17

Відстань до Києва — 114 км.

Персоналії[ред.ред. код]

  • М. В. Кривенко — новатор сільськогосподарського виробництва, Герой Соціалістичної Праці
  • Тарас Васильович Чухліб (нар. 1966 року) — заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України, автор багатьох книг з історії.
  • Логвиненко Іван Михайлович — криміналіст радянських часів та письменник.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київщина туристична. Путівник. — К.: «Світ Успіху», 2009. — стор. 366-375. — ISBN 978-966-8352-33-1

Посилання[ред.ред. код]

Olszanica, w dokum. Olszanka i Olszanka Stara // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat)