Баррі Шарплесс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Баррі Шарплесс
англ. Karl Barry Sharpless
Народився 28 квітня 1941(1941-04-28) (73 роки)
Філадельфія, Пенсильванія, США
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів хімія
Заклад Массачусетський технологічний інститут
en:The Scripps Research Institute
Alma mater Стенфордський університет
Гарвардський університет
Відомий завдяки: стереоселективні реакції, (en:Click chemistry)
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (2001)
Особ. сторінка K. Barry Sharpless — Curriculum Vitae
Nobel prize medal.svg

Ба́ррі Шарпле́сс (англ. Barry Sharpless; *28 квітня 1941року, Філадельфія, Пенсильванія, США) — американський вчений-хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 2001 спільно з Ріоджі Нойорі та Вільямом Ноулзом.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Баррі Шарплесс в 1941 у Філадельфії (США) в сім'ї лікаря. З 6 до 12 років ходив у Квакерську школу. Не збирався бути вченим і цікавився тільки риболовлею. Батьки відправили його до центральної школи френдс, а у 1959 р. вирішили визначити в Дартмутський коледж.

Вони хотіли, щоб він став лікарем, проте Шарплесс в коледжі вважав за краще займатися органічною хімією. Закінчивши коледж у 1963 році, він продовжив роботу протягом З років в науковій групі молодого асистент-професора Томаса Спенсера, а потім захистив дисертацію (1968 р.) в Станфордському університеті під керівництвом Е. ван Тамелена. Там же відбулося післядисертаційне стажування у професора Дж. Коллмана, яке було продовжене у 1969 р. в Гарвардському університеті у К. Блоха.

Після цього працював з 1970 по 1990 рр. в Массачусетському технологічному інституті (де і став професором), звідки на 3 роки переходив у Станфордський університет (1977–1980). З 1990 року Шарплесс — професор Дослідницького інституту Скріппса, суміщає цю роботу з 1996 року з професорської посадою в Інституті хімічної біології.

Весь вільний час віддає Шарплесс риболовлі, а також віндсерфінгу та плаванню.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні відкриття, що призвели його до розробки методів хірального окислення органічних сполук він зробив у 1980-х, під час роботи в Массачусетському технологічному інституті. Термін «хіральність» як асиметрію молекули раніше ввів в постійний ужиток Нобелівський лауреат В. Прелог.

В результаті лабораторного або промислового синтезу з нехіральних молекул зазвичай утворюється суміш енантіомерів. Для отримання одного з енантіомерів, тобто для хірального синтезу, потрібен хіральний вплив. Так, для здійснення окислення нехіральної молекули в єдиний енантіомер потрібен хіральний каталізатор реакції окислення.

Перший хіральний каталізатор у реакції відновлення — а саме, гідрогенізації, був розроблений американським хіміком У. Ноулзом у 1968 р. Японський хімік Р. Нойорі розвинув ідеї Ноулза.

Шарплесс застосував подібні ідеї для реакцій окиснення. Окислення неграничних вуглеводнів у гліколі відбувається під дією оксиду осмію. Застосувавши комплекс цього металу з природною речовиною асиметричної будови — хініном, Шарплесс здійснив хіральний синтез енантіомеру хірального гліколю.

Хіральний каталіз реакції окислення зробив доступним багато енантіомерів Синтонів — молекул, що використовуються у направленому синтезі. На базі досліджень Шарплесса розроблений багатотоннажний синтез широкої серії хіральних аллільних спиртів — гліцидолу і метилгліцидолу, які у свою чергу, служать в якості будівельних блоків у виробництві b-блокаторів — лікарських речовин, що використовуються в кардіології.

Ці дослідження привели до нагородження Шарплесса половиною Нобелівської премії 2001 року (другу половину поділили У. Ноулзу і Р. Нойорі) «за його роботу в області хірально каталізованих реакцій окиснення».

Відкриття Шарплесса привели до пошуків нових схем каталітичного синтезу, що реалізуються багатьма дослідними групами в усьому світі. Ці відкриття вносять істотний внесок не тільки в хімію, але і в матеріалознавство, біологію та медицину, відкривають шлях до нових молекул — носіїв ще непояснених і непередбачуваних властивостей молекулярного світу.

Посилання[ред.ред. код]