Герман Штаудінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герман Штаудінгер
нім. Hermann Staudinger
Hermann Staudinger ETH-Bib Portr 14419.jpg
Народився 23 березня 1881(1881-03-23)
Вормс, Велике герцогство Гессен, Німецька Імперія
Помер 8 вересня 1965(1965-09-08) (84 роки)
Фрайбург, Велике герцогство Гессен, Німецька Імперія
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів хімія
Заклад Університет Фрайбурга
Федеральна вища технічна школа Цюріха
Alma mater Університет Мартіна Лютера
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1953)
Nobel prize medal.svg

Ге́рман Шта́удінгер (нім. Hermann Staudinger; *23 березня 1881, Вормс — †8 вересня 1965, Фрайбург) — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії.

Біографія[ред.ред. код]

Герман Штаудінгер народився у Вормсі, в сім'ї професора філософії Франца Штаудінгера і Августи (Венк) Штаудінгер. Штаудінгер вирішив стати ботаніком, але батько порадив йому перш вивчити хімію, вважаючи, що знання цього предмета стане в нагоді Штаудінгеру в обраній професії. Штаудінгер приступив до вивчення хімії в Галльському університеті, в Німеччині, в 1899 році, відразу після закінчення гімназії у Вормсі. Проте невдовзі, коли його батько отримав викладацьку посаду в Технічному університеті в Дармштадті, перейшов вчитися туди. Потім на короткий період часу був Мюнхенський університет, потім — повернення в Галльський. У Гальську університеті під керівництвом Даніеля Форландера Штаудінгер написав дисертацію про малонові ефіри ненасичених сполук і в 1903 році отримав докторський ступінь з органічної хімії. Після отримання докторського ступеня Штаудінгер зайняв посаду асистента Йоганнеса Тила, провідного вченого в галузі хімії ненасичених органічних сполук у Страсбурзькому університеті. У 1912 році Штаудінгер став наступником Ріхарда Вільштеттера в престижному Федеральному технологічному інституті Цюріха. У 40-их роках для Штаудінгера був створений науково-дослідний інститут макромолекулярної хімії при Фрайбурзькому університеті. У 1951 році він вийшов у відставку з Фрайбурзького університету, ставши на чолі Науково-дослідного інституту макромолекулярної хімії. Цю посаду обіймав Штаудінгер до 1956 року. Помер учений у Фрайбурзі 8 вересня 1965 від хвороби серця.

Надгробний пам'ятник Германа Штаудінгера

Нагороди[ред.ред. код]

У 1953 році, через чверть століття після здійсненої вченим великої роботи, Штаудінгеру була присуджена Нобелівська премія з хімії «за дослідження в області хімії високомолекулярних речовин». Можливо, той факт, що Штаудінгер так пізно був удостоєний звання Нобелівського лауреата, є показником протиріч, викликаних висунутої ним теорією. У своїй Нобелівській лекції «макромолекулярна хімія» Штаудінгер сказав: «У світлі нових знань в області макромолекулярної хімії диво життя в її хімічному аспекті відкривається в дивовижному багатстві та досконалої макромолекулярної архітектурі живої матерії». Шкода, що для Штаудінгера зовсім непоміченим пройшла подія, що трапилася вісьмома місяцями раніше і як би стало зримим підтвердженням вимовлених ним слів: Джеймс Ватсон і Френсіс Крік опублікували звіт про структуру подвійної спіралі молекули ДНК.

Крім Нобелівської премії, Штаудінгер був удостоєний багатьох нагород. У їх числі медаль Еміля Фішера Німецького хімічного товариства (1930), медаль Леблана Французького хімічного товариства (1931) і премія Станіслава Канніццаро Італійської національної академії наук (1933). Він був почесним доктором Технічного університету в Карлсруе (в області інженерної справи) та університету в Майнці (галузі природничих наук).

Родина[ред.ред. код]

У 1927 року Штаудінгер одружився на Магді Войт, яка була спеціалістом з фізіології рослин, ставши йому надійним товаришем в роботі. Дітей у подружжя не було.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992.(рос.)