Мартін Карплус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартін Карплус
англ. Martin Karplus
Народився 15 березня 1930(1930-03-15) (84 роки)
Відень
Місце проживання США США
Галузь наукових інтересів ЯМР-спектроскопія, квантова хімія
Заклад Гарвардський університет
Каліфорнійський технологічний інститут
Alma mater Кінгс-коледж,
Гонвілл-енд-Кіз
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (2013)
Nobel prize medal.svg

Мартін Карплус (англ. Martin Karplus; рід. 15 березня 1930, Відень) — американський хімік-теоретик, лауреат Нобелівської премії з хімії за 2013 спільно з Майклом Левіттом та Арі Варшелем з формулюванням за «комп'ютерне моделювання хімічних систем».

Біографія[ред.ред. код]

Мартін Карплус народився у віденському районі Грінзінг, в єврейської родині; після аншлюсу 1938 року з матір'ю та братом втік від нацистів через Швейцарію до США (батько в цей час був заарештований). Його родина впродовж десятиліть була пов'язана з медициною, дід — Йоганн Пауль Карплус (1866–1936) — був відомим нейрофізіологом, професором неврології та психіатрії Міського неврологічного центру Відня; інший дід — уродженець Одеси Самуїл Абрамович Гольдштейн (1865–1939) — був ревматологом та директором відомої віденської клініки та грязелікарні «Fango Heilanstalt» (Wien IX, Lazarethgasse 20).[1][2][3][4][5] По приїзді до США, сім'я оселилася в передмісті Бостона Брайтон, де вже мешкав старший брат батька — інженер та винахідник змінного трансформатора «Варіак» (1933) Едуард Карплус (1899–1979).[6][7]

Ступінь бакалавра мистецтв Карплус отримав у Гарвардському університеті 1950 року. Після цього він працював спільно з Лайнусом Полінгом в Каліфорнійському технологічному інституті, де 1953 року отримав ступінь доктора філософії. У 1953–1955 роках Карплус працював в Оксфордському університеті спільно з Чарльзом Кулсоном[en] від Національного наукового фонду. З 1995 року Карплус займає професорську посаду в Страсбурзькому університеті.[8][9]

Дослідження[ред.ред. код]

Дослідження Карплуса заторкують такі розділи науки, як фізична хімія, ЯМР-спектроскопія, хімічна кінетика, квантова хімія і, насамперед, метод класичної молекулярної динаміки щодо моделювання біологічних макромолекул. Крім цього Карплус проводив різні дослідження спін-спінової взаємодії та ЕПР. На честь Карплуса названо рівняння[en], що описує кореляцію між константою взаємодії та двогранним кутом в ЯМР-спектроскопії білків.

Нині Карплус займається дослідженнями властивостей молекул біологічних об'єктів. Його група займається розробкою програми CHARMM[en], пов'язаної з методом класичної молекулярної динаміки. Карплус є членом Міжнародної академії квантово-молекулярних наук. З 1955 року Карплус підготував понад 200 науковців в Іллінойському університеті в Урбані-Шампейн, Колумбійському та Гарвардському університетах.

Основні публікації[ред.ред. код]

  • M. Karplus (2006). «Spinach on the Ceiling: A Theoretical Chemist's Return to Biology». Annual Review of Biophysics and Biomolecular Structure 35 (1). с. 1–47. doi:10.1146/annurev.biophys.33.110502.133350. PMID 16689626. 
  • Karplus M, Kuriyan J. Molecular Dynamics and Protein Function. Proc. Natl. Acad. Sci. USA . 2005;102:6679-6685.
  • Gao YQ, Yang W, Karplus M. A Structure-Based Model for the Synthesis and Hydrolysis of ATP by F1 ATPase. Cell . 2005;123:195-205 .
  • Cui Q, Karplus M. Triosephosphate Isomerase: A Theoretical Comparison of Alternative Pathways. J. Am. Chem. Soc. 2001;123:2284-2290.
  • Dinner AR, Blackburn GM, Karplus M. Uracil-DNA Glycosylase Acts by Substrate Autocatalysis. Nature. 2001;413:752-755.
  • Karplus M. Aspects of Protein Reaction Dynamics: Deviations from Simple Behavior. J. Phys. Chem. B . 2000;104:11-27 .
  • Ma J, Sigler PB, Xu Z, Karplus. M. A Dynamic Model for the Allosteric Mechanism of GroEL. J. Mol. Biol. 2000;302:303-313.
  • Dinner AR, Sali A, Smith LJ, Dobson CM, Karplus M. Understanding Protein Folding via Free-Energy Surfaces from Theory and Experiment. TiBS. 2000;25:331-339

Родина[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]