Вальтер Герман Нернст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальтер Герман Нернст
нім. Walther Hermann Nernst
Walther Nernst 2.jpg
Народився 25 червня 1864(1864-06-25)
Брізе, Польща
Помер 18 листопада 1941(1941-11-18) (77 років)
Обер-Цібелле, Польща
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів фізична хімія
Заклад Лейпцизький університет
Геттінгенський університет
Гумбольдтський університет Берліна
Alma mater Цюрихський університет
Гумбольдтський університет Берліна
Грацький університет
Вюрцбурзький університет
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1920)
Nobel prize medal.svg

Вальтер Герман Нернст нім. Walther Hermann Nernst, (*25 червня 1864, Брізе — †18 листопада 1941, Обер-Цібелле) — німецький хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії у 1920 році.

Біографія[ред.ред. код]

Вальтер Герман Нернст народився в Брізені, містечку Східної Пруссії (тепер Вомбжезьно, Польща). Нернст був третьою дитиною в сім'ї прусського судді в цивільних справах Густава Нернста і Оттіліі (Нергер) Нернст. У гімназії у Грауденце він вивчав природничі науки, літературу та класичні мови й у 1883 році закінчив її першим учнем у класі.

З 1883 по 1887 роки Нернст вивчав фізику в ЦюріхськомуГенріха Вебера), БерлінськомуГермана Гельмгольца), ГрацькомуЛюдвіга Больцмана) та ВюрцбурзькомуФрідріха Кольрауша) університетах. Больцман, який надавав великого значення тлумаченню природних явищ, виходячи з теорії атомної будови речовини, спонукав Нернста зайнятися вивченням змішаного впливу магнетизму і теплоти на електричний струм. Робота, проведена під керівництвом Кольрауша, привела до відкриття: металевий провідник, нагрітий з одного кінця і розташований перпендикулярно до електричного поля, генерує електричний струм. За проведене дослідження Нернст у 1887 році одержав докторський ступінь.

Приблизно в цей же час Нернст познайомився з хіміками Сванте Арреніусом, Вільгельмом Оствальдом і Якобом Вант-Гоффом. Оствальд і Вант-Гофф тоді тільки що почали випускати «Журнал фізичної хімії», в якому вони повідомляли про зростаюче використання фізичних методів для вирішення хімічних проблем. У 1887 р. Нернст став асистентом Оствальда в Лейпцігському університеті, і незабаром його почали вважати одним із засновників нової дисципліни — фізичної хімії, попри те, що він був значно молодший Оствальда, Вант-Гоффа і Арреніуса.

У 1891 році Нернста було призначено ад'юнкт-професором фізики в Геттінгенському університеті. У 1894 році Нернст став професором фізичної хімії в Геттінгенському університеті і створив Інститут фізичної хімії та електрохімії Кайзера Вільгельма. Разом з групою вчених з різних країн, які приєдналися до інституту він займався там вивченням таких проблем, як поляризація, діелектричні константи і хімічна рівновага. У 1905 році Нернст покинув Геттінген, щоб стати професором хімії в Берлінському університеті. У тому ж році формулює Третій закон термодинаміки — відомий також як Теорема Нернста, та офіційно представляє його на доповіді 23 грудня 1905 року на засіданні Королівської Академії наук.

З 1922 по 1924 Нернст був президентом Імперського інституту прикладної фізики в Єні, проте, коли повоєнна інфляція позбавила його можливості здійснити в інституті ті зміни, які йому хотілося провести, він повернувся в Берлінський університет як професор фізики. У 1934 році Нернст вийшов у відставку і оселився в своєму будинку в Лузатіі, де у 1941 році раптово помер від серцевого нападу.

Нагороди[ред.ред. код]

У 1921 році ученому була вручена Нобелівська премія з хімії, присуджена в 1920 році «в визнання його робіт з термодинаміки». У своїй Нобелівській лекції Нернст повідомив, що «понад 100 проведених ним експериментальних досліджень дозволили зібрати цілком достатньо даних, що підтверджували нову теорему з тією безпомилковістю, яку допускає точність часом дуже складних експериментів». Нернст був членом Берлінської академії наук та Лондонського королівського товариства.

Родина[ред.ред. код]

У 1892 році Нернст одружився на Еммі Лохмейер, дочки відомого в Геттінгені хірурга. У них було двоє синів (обидва загинули під час першої світової війни) та донька.

Праці[ред.ред. код]

  • Теоретична хімія з позицій правил Авогадро та термодинаміки (нім. Theoretische Chemie vom Standpunkte der Avogadroschen Regel und der Thermodynamik). Штутгарт, 1893 рік.
  • З Артуром Шьонфлісом: Введення в матиматичний опис природничих наук (нім. Einführung in die mathematische Behandlung der Naturwissenschaften). Мюнхен, 1895 рік.
  • Теоретичні та експериментальні основи нових законів термодинаміки нім. Die theoretischen und experimentellen Grundlagen des neuen Wärmesatzes. Галле, 1918 рік.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992.