Павло III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло III
(Paulus PP. III)
Tizian 083b.jpg
C o a Paulo III.svg
У миру Alessandro Farnese
Народився 29 лютого 1468
Челле-Лігуре
Початок понтифікату 13 жовтня 1534
Інтронізація 1 листопада 1534
Кінець понтифікату 10 листопада 1549
Попередник Климент VII
Наступник Юлій III


Портали: Католицтво

Павло ІІІ (Алессандро Фарнезе), 220-ий папа римський, народився 29 лютого 1468 року в містечку Каніно, яке розташоване на відстані 106 км на північний схід від Риму. Помер 10 листопада 1549 року у Римі. Його понтифікат тривав з 13 жовтня 1534 р. по 10 листопада 1549 р.

Походження та Кар'єра[ред.ред. код]

Алессандро Фарнезе походить з аристократичного роду Фарнезе. Він мав двох братів та двох сестер. Одній з сестер — Юлії Фарнезе, яка мала стосунки з Олександром VI він завдячує своїй церковній кар'єрі. Отримує освіту в Римі та Флоренції.

В 25 років не маючи духовного сану отримав ряд єпархій.

Мав трьох дітей, визнаних Римською Курією законними[1]. За часів Інокентія VIII апостольський протонотар в Римі. У 1493 Олександр VI під впливом свого зв'язку з його сестрою призначив Алессандро Фарнезе кардиналдияконом та скарбничим римської церкви. У 1509 р. папа Юлій II призначає його єпископом Парми. В 45 років тобто у 1519 році, кардинал Фарнезе отримав сан священика та зайнявся політикою. При папі Клементі VII стає єпископом Остії.

Останній Папа Епохи Відродження[ред.ред. код]

Конклав, який вибрав його папою оцінив його дипломатичні здібності. Кардинали розраховували, що досвідчений в дипломатичних справах Фарнезе зможе вміло поладнати справи з Францією та Габсбургами. Початок його понтифікату не вказував на те, що він буде проводити реформи. Непотизм процвітав. Павло ІІІ призначив трьох своїх онуків кардиналами (двоє з них були неповнолітніми), а сину Пьєтро Луїджі довірив посаду хорунжого католицької церкви. У 1545 році з областей герцогства Мілан створив Герцогство Парма, що залишалося в руках сім'ї Фарнезе до 1731 р.

Павло ІІІ прикладав багато зусиль по відбудові Риму та заключенню мирних договорів з Францією.

Церковна політика та Тридентський собор[ред.ред. код]

Папа Павло III та його онуки Александро та Отавіо Фарнезе

Павло ІІІ намагався притримуватися політики нейтралітету, однак у 1537 р. уклав союз з Венецією проти турків. До цього альянсу приєдналися пізніше Карл V і Фердинанд Австрійський.

29 травня 1537 року вийшла булла Sublimus Dei в якій заборонялося поневолення та рабство людей.

27 вересня 1540 р. підтвердив у своїй буллі "Regimini militantis ecclesiae" статут Товариства Ісуса заснованого Ігнатієм Лойолою. 21 липня 1542 року заснував Верховну Священну Конгрегацію Римської і Вселенскої Інквізиції (Licet ab initio die Congregatio Romanae et universalis Inquisitionis), що проіснувала до 1908 року.

Павло ІІІ продовжив будівництво Собору Святого Петра і задіяв для цього Мікеланджело Буонарроті.

У 1548 р. відновив розпущену раніше за умов Барселонського миру Швейцарську гвардію.

У 1545 році відкрився Тридентський собор, який мав виробити відповідь на реформацію Мартіна Лютера. При певній напрузі у стосунках з німецьким королем Карлом V собор був перенесений у Болонью і діяв частково та з перервами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Roberto Zapperi: Die Vier Frauen des Papstes. Das Leben Pauls III. zwischen Legende und Zensur, C.H. Beck Verlag, München (1997) (нім.)

Див. також[ред.ред. код]


Ключі св. Петра Це незавершена стаття про Папу Римського.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.