Фідель Кастро
| Фідель Алехандро Кастро Рус Fidel Alejandro Castro Ruz |
|||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|
|||||||||
| Час на посаді: | |||||||||
| 16 лютого 1959 — 2 грудня 1976 | |||||||||
| Попередник | Хосе Миро Кардона | ||||||||
| Наступник | посада скасована | ||||||||
|
Голова Державної ради Куби
|
|||||||||
| Час на посаді: | |||||||||
| 2 грудня 1976 — 24 лютого 2008 | |||||||||
| Попередник | Освальдо Дортікос Торрадо | ||||||||
| Наступник | Рауль Кастро | ||||||||
|
|
|||||||||
| Народився | 13 серпня 1926 (86 років) Біран, провінція Орйєнте, |
||||||||
| Громадянство | |||||||||
| Політична партія | Комуністична партія Куби | ||||||||
| Дружина | 1) Мірта Діас Баларт 2) Делів Сото |
||||||||
| Релігія | Католицизм (1926—1962) Атеїзм (з 1962 року) |
||||||||
| Нагороди |
|
||||||||
Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (ісп. Fidel Alejandro Castro Ruz; *13 серпня 1926) — кубинський політичний діяч. Марксист. Один з основних лідерів кубинської революції. Кастро перебував на посаді прем'єр-міністра Куби з лютого 1959 по грудень 1976 року, а потім як Голова Державної ради Куби та Голова Ради міністрів Куби, до його відставки з посади в лютому 2008 року. Він був першим секретарем Комуністичної партії Куби з 1965 до 2008 року, доки не пішов у відставку за станом здоров'я. Вивчаючи право в Гаванському університеті, він почав свою політичну кар'єру, ставши визначною фігурою в кубинській політиці. Його політична кар'єра продовжилась з націоналістичної критики президента Фульхенсіо Батісти та Сполучених Штатів, їхнього політичного та корпоративного впливу на Кубу.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився 13 серпня 1926 року в Орьєнте на Кубі в родині заможного землевласника.
Батько — Анхель Кастро Архіз (ісп. Angel Castro Argiz, 1875 — 1956). Мати — Ліна Рус Гонсалес (ісп. Lina Ruz Gonzalez).
1942–1945 р. — навчання в коледжі Білені в Гавані.
1945–1949 р. — навчання на юридичному факультеті Гаванського університету, отримав ступінь доктора права.
1948 р. — протестував у складі прогресивних сил проти вбивства популярного лідера Ліберальної партії Колумбії X. Е. Гайтана.
1950–1952 р. — разом із двома колегами створює адвокатську контору, працює адвокатом і одночасно займається політикою.
1952 р. — висунутий від Партії народу Куби, Ортодокси, кандидатом у депутати Національного конгресу Куби. У зв'язку з державним переворотом вибори не відбулися.
10 березня 1952 р. — на Кубі відбувається державний переворот на чолі з генералом Батистою. Кастро починає підготовку до боротьби за скинення диктатури.
26 липня 1953 р. — очолив збройний виступ проти режиму Батисти. Повстання завершується провалом. Кастро був схоплений і відданий суду військового трибуналу. Цей день вважається початком Кубинської революції.
16 жовтня 1953 р. — виступ на суді зі своєю знаменитою промовою Історія мене виправдає. Суд присудив Кастро до 15 років тюремного ув'язнення.
Травень 1955 р. — Фіделя Кастро амністували.
Липень 1955 р. — еміграція в Мексику; початок підготовки нового повстання; знайомство з Ернесто Че Геварою. Заснування Руху 26 липня.
2 грудня 1956 р. — група революціонерів на чолі з Фіделем Кастро висадилася з невеликої яхти Гранма в провінції Ор'єнте. Згодом група перетворилася в Повстанську армію й розгорнула партизанську боротьбу проти диктатури.
1 січня 1959 р. — до влади на Кубі прийшли нові сили на чолі з Фіделем Кастро.
Лютий 1959 р. — Кастро став прем'єр-міністром Революційного уряду Республіки Куба.
16 квітня 1961 р. — заява про соціалістичний характер кубинської революції.
У 1962 році, Кастро був відлучений від церкви указом Папи Іоана XXIII на підставі Декрету проти комунізму папи Пія XII, за організацію комуністичної революції на Кубі[1][2].
З жовтня 1965 р. — перший секретар ЦК компартії Куби.
1979 р. — вибраний головою Nonaligned Nations Movement
1979 — 1982 р. — голова Руху неприєднання.
1976 р. — пост Головнокомандуючого й голови Державної ради Куби
Фідель Кастро через хворобу відійшов від керівництва Кубою в 2006, передавши повноваження глави держави своєму брату Раулю Кастро. З тих пір він майже не з'являвся на публіці, в західній пресі навіть з'являлися чутки про його смерть. 1 серпня 2006 року у зв'язку з курсом реабілітації після операції на кишечнику тимчасово передав керування країною своєму молодшому братові Раулю Кастро. 19 лютого 2008 року Фідель офіційно відрікся від влади на користь свого брата, Рауля Кастро.
У ніч з 18-го на 19-е червня 2008 року національне кубинське телебачення продемонструвало перші за останні 5 місяців кадри з Ф.Кастро. У короткому сюжеті, що транслювався без звуку, розповідалось про годинну зустріч кол. лідера зі своїм товаришем, президентом Венесуели Уго Чавесом[3].
19 квітня 2011 року на VI з'їзді Компартії Куби кубинський лідер Фідель Кастро вперше не був включений до складу політбюро, посаду першого секретаря партії офіційно зайняв його брат, 79-річний голова Державної ради Куби Рауль Кастро[4]
Нагороди [ред.]
Україна [ред.]
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (1999) — за особисту участь у здійсненні програми лікування та оздоровлення українських дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи[5]
- Орден «За заслуги» I ст. (26 березня 2010) — за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-кубинського співробітництва[6]
Примітки [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Fidel Castro |
- ↑ Кастро Фідель
- ↑ Кастро Рус Фідель
- ↑ «Україна Молода» за 19 червня 2008 року
- ↑ Ф.Кастро вийшов зі складу політбюро Компартії Куби
- ↑ Фіделя Кастро нагороджено українським орденом // День, № 66, 10 квітня 1999 р.
- ↑ Указ Президента України № 448/2010 від 26 березня 2010 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
|
|
|||||||
- Народились 13 серпня
- Народились 1926
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена білого лева
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого
- Кавалери ордена «За заслуги»
- Кубинські політики
- Персоналії:Куба
- Революціонери Куби
- Відлучені від християнських церков
- Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»
- Нагороджені орденом Золотої Зірки (В'єтнам)
