Вуса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Козака Мамая — довгі вуса

Вуса — волосся над верхньою губою у людей (відносяться до вторинних статевих ознак). Вуса є частиною волосяного покриву обличчя чоловіків.

Історія[ред.ред. код]

Бодгісаттва з вусами.
Богдан Хмельницький носив типові козацькі вуса.
Славнозвісні вуса Сальвадора Далі.
Анімований ріст вусів за 30 днів.

Мода на вуса або бритість - відображення суспільних поглядів на те, що прийнятно в зовнішності чоловіка. Мода змінювалася від епохи до епохи. Вона була різною в один і той же час для різних класів суспільства. Мода в Росії-України відчувала вплив сусідніх цивілізацій - Західної з одного боку і Східної (Південної) з іншого. Починаючи з епохи Петра I (приблизно з початку 1700 років) Росія почала відчувати переважний вплив Західної культури, яке раніше всього поширювалося на правлячі "освічені" класи, і з труднощами, значно пізніше, проникло інші, більш незалежні від влади класи суспільства. Тому доречно знати історію моди на волосатість особи в Західній Європі.

Пізніше Середньовіччя і ранній Ренесанс (14-15 ст.) Чоловічий ідеал - виглядати як юнак у будь-якому віці. Тому особа чоловіків абсолютно поголена. Це видно на портретах правителів держав тієї епохи, наприклад, Карла Сміливого, правителя герцогства Бургундського, мужнього воєнноначальника, змагався з королівством Французьким.

Від початку 16 століття (1500 рік) до кінця Ренесансу (1620) чоловічий ідеал - мужність. І так як волосся на обличчі завжди пов'язують з мужністю, з'являються великі, багаті бороди і вуса. Навіть ті, у кого не було густого волосся на обличчі і хто не міг відростити велику бороду, намагалися виглядати мужніше і носили штучні бороди. Як приклад - портрет італійця Іпполіто Рімінальді.


З початком епохи бароко (1620-1715) борода вийшла з моди. Вже наприкінці 1620 рр.. молоді і зрілі бородаті чоловіки викликали сміх, і тому, внаслідок соціального натиску і моди, борода зникла. Тільки літні чоловіки були бородаті (символ вікового статусу). У молодих - лише невеликі борідки на підборіддях і під нижньою губою, а також тонкі вуса. Так тривало приблизно до 1650-60 рр.. Волосатість особи витіснялася брітостью поступово. У 1630х входять в ужиток перуки. Одночасно з'являється новий чоловічий ідеал - жіночність.


Вже в 3-й чверті 17 ст. мода на безволосе чоловіче обличчя утвердилася повністю. Відомо, що король-сонце Людовік XIV був противником перук і голених осіб, але вони стали таким важливим символом статусу, що король виявився змушений поголитися. Сталося це в 1680 р. З цього моменту в Західній Європі починається майже 150-річний період відсутності вусів і борід (до середини 19 ст.). Це відноситься також до Росії, де в цей час запанував цар Петро, ​​який хотів насильно європеїзувати росіян, тому заборонив бороди, видав закон про податок на бороди в містах, причому селяни теж були повинні платити податок, якщо входили до міста неголеними. Однак, повністю запровадити європейську модель особи Петрові в Росії не вдалося. Характерно, що сам він носив вуса, що було деяким відступом від західноєвропейських норм того часу.


Наступні після бароко епохи (рококо та інші) до початку 19 ст. нічого нового не дали. Це був період тотальної бритості.


Західноєвропейський чоловік з вищих класів являв собою взірець гермафродита - голене обличчя, перуку, що мало відрізняється від жіночої зачіски, кольорові панталони, стрічки, мережива ... Туалет, вдягання модника за тривалістю, ретельності не відставали від жіночого. Чоловіки пудрилися. Вважалося вже не достатнім голити обличчя, треба було видалити волосся і на голові, замінивши їх штучними волоссям, більш шляхетного і красивого виду. З тих пір майстер по зачісках називається "перукар", тобто виробник перук.


Дух цього часу висловлює цілий інститут кастрації чоловіків, який розвинувся в західній Європі: хлопчиків з співочими голосами до початку статевого дозрівання кастрували, запобігаючи таким чином ломку голосу і зберігаючи цінні кадри співаків сопрано для капел в церквах, для оперних театрів. Зараз мало кому спадає на думку, що всі високі партії в операх Генделя або Сальєрі були написані для кастратів. Само собою зрозуміло, що зовнішність таких "чоловіків" була не чоловічий, але цілком в смаку того часу (вона була присутня перед очима кожен день - опера, церква і театр в той час дорівнювали за значенням сучасним кіно і телевізору). Кастрати захоплювали публіку технічною досконалістю виконання прикрас (пасажів, трелей) при загальному ніжному і м'якому звуці голосу. Саме ніжність і м'якість було те, чого не вистачало, чого вимагала аристократична душа. І вони їх сповна отримали від кастратів. Знаменитий кастрат-сопраніст Фаринеллі настільки полонив іспанського короля Філіпа V, що став його "улюбленцем" і залишив сценічну кар'єру. При Фердінанда VI Фаринеллі став міністром. Тільки в епоху Великої французької революції прийшло розуміння, що це - не нормально, і поступово в операх стали з'являтися сопрано і тенора натуральних співачок і співаків.

Після наполеонівських воєн в Англії і Франції з'являються (як велика рідкість) бороди і вуса, в Німеччині це відбувається на 20 років пізніше, приблизно наприкінці 1830-х. Проте вже на початку 19 століття з'являються освіжаючі тенденції: молодь уже не носить перуки, модників ("петіметр") висміюють у пресі (у Росії особливо постарався І. А. Крилов). Характерна фраза з мемуарів початку 19 століття: тільки недавно старого вдалося відмовити пудритися. Але тільки після революції 1848 року чоловіки почали масово відпускати бороди або вуса. До цього неголених чоловіків вважали також ще й політично підозрілими: напередодні революції 1848 р. борода і вуса були символами революційного духу (як це сприймали самі бунтарі) і політичної провокації (в сприйнятті того ж з боку влади). Серед численних попередніх європейських революцій революція 1848 року була єдиною, яка робилася мужніми бородатими і вусатими чоловіками, і яка призвела до встановлення мужній зовнішності як загальноприйнятого ідеалу. Після 1848 року у всіх країнах Європи вуса і бороди стали масовим феноменом. Так як Російська Імперія, керована німецької династією царів, до того часу вже давно була європеїзованою, мода Росії повністю повторювала західноєвропейську.

Та ж тенденція продовжується і в наші дні, тому про самостійної моді в Росії і Україні немає сенсу говорити - протягом 20-21 століть мода тут як і раніше повністю копіює західноєвропейські зразки.

Посилання[ред.ред. код]

Moustache

Див. також[ред.ред. код]



Вишивка Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.