Сефарди
Сефарди (івр. ספרדים) — субетнічна група євреїв, що сформувалася на Піренейському півострові та у Північній Африці після міграцій іудеїв у Римській імперії та, згодом, у Халіфаті. Історично, побутовою мовою сефардських євреїв була ладіно ( жудезмо, сефардська мова). У власній літургічній традиції використовується сефардський варіант вимови гебрейської.
Зміст |
Етимологія [ред.]
Стали називатися сефардами (на сучасному івриті - «іспанці») після їх вигнання з Іспанії і Португалії наприкінці 1492 а і після результату з Піренейського півострова згодом (у XVI - XVIII ст.). Традиційно користувалися мовою ладіно (сефардським), близьким до іспанському.
Походження [ред.]
Переселилися на південь і південний схід (країни Північної Африки), на схід (Палестина, Мала Азія, Балканський півострів, Апеннінський півострів), на північний схід (Південь Франції), на північ (Англія, Нідерланди), на захід (відпливли з Колумбом) Шаблон:Немає АІ. У північній Африці вигнані іспанські євреї асимілювалися в місцеві єврейські громади, в інших же країнах розселення іспанських євреїв асиміляція відбувалася в нові мовні культури, однак в Туреччині та Греції їхні нащадки продовжували залишатися ладіноязичнимі аж до середини XX століття.
З утворенням Держави Ізраїль в 1948 більшість ладіноязичних сефардів Туреччини та Греції іммігрувало в Ізраїль, відбувається процес їх асиміляції з іншими євреями Ізраїлю і забування мови ладіно. Сьогодні в Ізраїлі сефардами або євреями сефардського толку вважаються не тільки сефарди у вузькому сенсі слова, але і євреї-репатріанти з арабських країн, курдські, перські, афганські, середньоазійські, грузинські, кавказькі та Кочин ські євреї. Це пов'язано з тим, що дані євреї сповідують іудаїзм іспанського (сефардського) канону, що відрізняється від німецького (ашкеназского) і розвивалося незалежно від нього. Незважаючи на те що вигнані сефарди оселилися навколо басейну Середземного моря, сефардський канон поширився далеко за межі їхніх нових поселень. Нащадками вигнаних сефардів є і болгарські євреї, євреї західній частині Туреччини (турецькі євреї), грецькі євреї, югославські євреї, італійські євреї. Ці євреї мають право на іспанське громадянство відповідно до сучасних законах Іспанії.
Походження терміну [ред.]
Термін сефард походить від 'Сфарад' (Шаблон:Lang-он), що на іврит і означає «Іспанія». Золотий вік сефардської мови і культури припав на час мусульманського правління в Іспанії.
Після завершення Реконкісти в 1492 році сотні тисяч романомовних євреїв, що відмовилися прийняти християнство (див. Марран), були вигнані з країни.
Срібний вік сефардської культури розпочався після Вигнання з Іспанії. Сефардські євреї були запрошені турками-османами для заселення Балканських міст, захоплених після поразки Візантії. Пальму першості в цьому взяли Салоніки. Боячись поступового повернення в розграбоване місто греків і слов'ян - християн з сусідніх сіл, турки віддали перевагу заселити його євреями. Аж до початку XX століття євреї становили понад половину населення 100-тисячного міста, а його основною мовою став ладіно. Голокост в роки німецької окупації і масова еміграція залишилися євреїв в США і Ізраїль призвела до зникнення колись багатого і досить впливового національної більшості в Салоніках.
Відомі сефарди [ред.]
- Даніель Карассо
- Маймонід
- Барух (Бенедикт Спіноза)

