Казанківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казанківський район
Kazankivskyi rayon coat.gif Kazankivskyi rh.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Миколаївська область
Код КОАТУУ: 4823600000
Утворений: 1923
Населення: 20 182 (на 1.08.2013)
Площа: 1349 км²
Густота: 15.2 осіб/км²
Тел. код: +380-5164
Поштові індекси: 56000—56067
Населені пункти та ради
Районний центр: Казанка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 17
Смт: 1
Села: 62
Селища: 8
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208, 9-13-52
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Скрипник Василь Васильович
Голова ради: Кузін Василь Іванович

Каза́нківський райо́н був створений 7 березня 1923 року. В межах нинішньої території з 1965 року. Районний центр: Казанка.

Загальні відомості[ред.ред. код]

До складу району входять — Казанківська селищна рада та 17 сільських, 71 населених пункти. Протяжність району з півночі на південь — 110 км, зі сходу на захід 35 км.

Казанківський район межує з Кіровоградською, Дніпропетровською та Херсонською областями, Ново бузьким та Березнегуватським районами Миколаївської області.

По території району проходить автомобільна траса Дніпропетровськ—Одеса, залізнична магістраль Херсон—Харків, аміакопровід, газопровід.

На території району проживає 22,2 тис. чоловік. Міське населення — 7,7 тис. чол. Сільське — 14,5 тис. чол. Центр району смт Казанка, лежить на берегах річки Висунь за 130 км від обласного центру м. Миколаїв. Відстань від залізничної станції Казанка — 9 км.

На території району споруджено чотири пам'ятні знаки на честь визволителів, учасників Березнегувато-Снігурівської операції.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

До послуг населення — центральна районна лікарня та відділення:

— Дитяче, терапевтичне, хірургічне, гінекологічне, стоматологічна поліклініка, пологове, центральна поліклініка, 20 фельдшерських-акушерських пунктів, 3 дільничні лікарні, амбулаторія в с. Миколаївка.

Діти навчаються в 20 школах: ЗОШ 1-3 ступенів — 16. 1-2 ступенів — 4, аграрному ліцею, гуманітарна гімназія.

Жителі району відвідують 23 бібліотеки з загальним книжковим фондом 297340 екземплярів, 23 клуби, історичний музей, музейні кімнати в с. Троїцько-Сафонове, Новоданилівка, аграрному ліцеї.

Промисловість[ред.ред. код]

Казанківський район сільськогосподарський, В аграрному секторі працюють:

ТОВ — 17, ПП — 11, СГВК- 8, СФГ — 234, інші форми господарювання — 4

Площа сільськогосподарських угідь становить 119853 га.

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільні шляхи загальнодержавного і місцевого значення протяжністю

Автомобільний зв'язок з містами: Миколаїв, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Луганськ, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Одеса, Кишинів, Первомайськ, Вознесенськ.

Залізничний зв'язок з містами — Миколаїв, Херсон, Харків, Полтава, Київ, Сімферополь, Севастополь, Львів, з населеними пунктами району: Великоолександрівка, Новоданилівка, селище Казанка.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Казанківському районі на обліку перебуває 12 пам'ятки архітектури, 48 — історії та 3 — монументального мистецтва.

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Природоохоронні території Казанківського району.

  • Степок — пам'ятник природи загальнодержавного значення, загальна площа 0,15 га
  • Володимирівська дача — лісовий заказник місцевого значення, загальна площа 1283 га
  • Володимирівський парк — Володимирівська лісництво, підсобне господарство. Пам'ятник садово-паркового мистецтва, загальна площа 5,5 га
  • Водоспад — Каширівська сільська територіальна громада, ландшафтний заказник місцевого значення, загальна площа 30,0 га
  • Мокра Балка — гідрологічний пам'ятник природи місцевого значення
  • Скобелівська балка — ботанічний заказник місцевого значення, загальна площа 10,0 га
  • Каширівка — комплексний пам'ятник природи місцевого значення
  • Марянівський — ботанічний заказник місцевого значення, загальна площа 0,20 га, — Лагодівська територіальна громада
  • Балка Пеньківська — гідрологічний пам'ятник природи місцевого значення, загальна площа 21,7 га, Казанківська територіальна громада
  • Рубанівський ставок — ботанічний пам'ятник місцевого значення, площа 15,0 га, Миколаївська територіальна громада
  • Попова дача — ландшафтний заказник місцевого значення, площа 15,0 га, Казанківська селищна територіальна громада

Природний потенціал[ред.ред. код]

Природні копалини, що розташовані на території району — великі залежі червоного граніту, який добувають, переробляють в селі Новоданилівка.

Основні породи дерев — акація біла, дуб звичайний, в'яз дрібно листковий, сосна кримська, гледичій, каштан, платан;

чагарники — клен татарський, смородина золотиста, бузина, ірга, скумпія, жимолость, обліпиха, іва, верба.

плодова порода дерев — горіх волоський, груша лісова, черешня, вишня, абрикос, яблуня.

Тваринний світ — зайці, дикі кабани, вовки, лисиці, косулі, їжаки, кроти, польові миші, ондатри, хом'яки.

Птиці — голуби, качки, дикі гуси, нирки, лисухи, куропатви, фазани, лебеді, яструби, коршуни, чорногузи, лелеки, білі чайки, горобці, шпаки, ластівки, сороки, горлиці, зозулі, дятли, жайворонки, сови, синиці.

Основні сільськогосподарські культури, що вирощуються на території району:

Зернові — озима пшениця, озимий ячмінь, жито, ярий ячмінь, кукурудза, технічні — цукровий буряк, соняшник, соя, овочево-баштанні культури — капуста, помідори, огірки, картопля, морква, кавуни, дині, гарбузи, цибуля, часник, квасоля, горох.

Історія[ред.ред. код]

Перші жителі нинішньої Володимирівки з'явилися в період інтенсивного заселення Північного Причорномор'я. Засновано село Володимирівка в серпні 1810 року переселенцями з Володимирівської губернії — звідси і назва села. За свідченнями архівних документів в 1816 році за селом було закріплено 7654 десятини землі.

В цей же час, відставний гвардії полковник Сафонов отримав 12606 десятин землі і в 1820 році переселив з Курської, Орловської, Сибірської губерній кріпосних селян, які стали першими жителями села Сафонове, названого прізвищем власника землі. Згодом до цієї назви приєдналась назва релігійного свята «Трійця», звідси і назва села Троїцько-Сафонове.

Село Дмитро — Білівка засновано в другій половині 18 століття і до 1850 року мало назву «Степанівка».

На початку 19 століття засновані села Олександрівка (до 1926 року мало назву Долгорукове), Миколо-Гулак(заселено переселенцями з Черкащини), Новофедорівка.

В 40-і роки 19 ст. Засновані села Каширівка, Миколаївка, Михайлівка.

Село Великоолександрівка виникло в зв'язку з будівництвом залізничної магістралі в 1873–1875 роках.

Село Новолазарівка засновано в 1885 році селянами — переселенцями з Тираспольського повіту.

В цей же час виникає село Скобелеве і заселяється відставними солдатами, яких поселили на казенних землях. Названо село на честь генерала М. Д. Скобелева, який відзначився в російсько-турецькій війні 1877–1878 років.

Наймолодшими селами району є Весела Балка, заснована в 1922 році переселенцями з Черкащини та село Червона Знам'янка, засноване в 1923 році теж переселенцями з Черкащини.

З 1 січня 1829 року за царським указом Казанку переведено на становище військового поселення. Майже 30 років тут панував жорстокий аракчеєвський режим. В селі стояв один з ескадронів Бузької уланської дивізії. Подальше будівництво і заселення Казанки проходило за схемою воїнських підрозділів — сотнями. Чоловіки відбували військову повинність протягом 25 років, їхні діти зараховувались у кантоністські школи. Вся влада в селі належала військовому командуванню. Життя селян регламентувалося військовими статутами. За найменшу провину їх жорстоко карали.

Після ліквідації в 1857 році-військовий поселень Казанка стала державним селом. Переважна більшість державних селян користувалася мізерними наділами, урожаї з яких не забезпечували їм навіть прохарчування. У 1860 році до Казанки дійшли чутки, нібито в Криму з'явився цар і всім роздає волю. Тисячі людей, кинувши все, подалися в Таврію. Але вже по дорозі до Кривого Рога їх зупинили. Всіх повернули назад і жорстоко покарали.

Багато прибулих селян, а також місцевих жителів йшли на будівництво залізниці Харків—Миколаїв, яка проходила поблизу села. В 1867 році була споруджена залізнична станція Казанка. З відкриттям руху поїздів (1873 року) економічне життя Казанки ще більше пожвавилося. Щорічно зі станції відправлялося до Миколаєва близько 2 млн пудів зерна. Швидко розвивалося борошномельне виробництво. В селі було 58 вітряних і один паровий млин. Кожного року відбувалось по три ярмарки, торгувало понад 50 крамниць. В 1884 році тут проживало 6144 чоловіка.

Школу у селі відкрито через піввіку після його заснування, в 1849 році. Навчалися в ній переважно діти заможних селян, і то в дуже обмеженій кількості. Так, 1861 року її відвідувало всього 30 учнів, 1862 року — 36, 1863 — 54, причому серед них не було жодної дівчинки. На початку XX нц. тільки кожний десятий житель міг читати і писати. Незважаючи на швидке збільшення населення, мережа навчальних закладів розширювалася дуже повільно. 1904 року в Казанці проживало 10 400 чоловік, а в двох церковнопарафіяльних школах, земському училищі і двокласному училищі Міністерства освіти навчався 431 чоловік, тобто 30% всіх дітей шкільного віку. В 1894 році єлисаветградські повітові збори ухвалили відкрити в Казанці бібліотеку, виділивши для цього 75 крб.. Однак цей задум так і не був здійснений. Зате в селі діяло дві православні церкви і один молитовний будинок.

Протягом цілого століття в Казанці не було навіть медичного пункту. Прийомний покій відкрився тут лише 1904року. Приміщення на чотири ліжка орендувалось у місцевого куркуля. Але вже через рік цей прийомний покій припинив своє існування. В губернській газеті «Юг» зазначалося, що Єлисаветградська повітова управа відмовилася відновити контракт по найму приміщення для казанківської приймальної палати, тому що його хазяїн став вимагати за оренду надбавки — 100 карбованців.

Перший вогник блакитного палива спалахнув в оселях мешканців с. Володимирівка у 1987 році, в мешканців смт Казанка — у 1989 році. Там розпочалася газифікація району. Сьогодні функціонує 3 автоматичних газорозподільних станції (АГРС), газифіковано 3170 індивідуальних помешкань в шести населених пунктах району: смт Казанці, с. Миколо-Гулак, Новоданилівка, с. Володимирівка, с. Олександрівка. Управління експлуатації газового господарства обслуговує сьогодні 48 км газопроводів високого тиску, 4.0 км — середнього тиску, 110,0 км низького тиску.

Газифіковано заклади освіти, культури, охорони здоров'я, бюджетні установи. На черзі — газифікація кінотеатру, дитячої музичної школи, будинку художньої творчості учнів, Олександрівської ЗОШ, населених пунктів Новофедорівської, Дмитрівської, Веселобалківської сільських рад.

Основним джерелом водозабезпечення степового краю є підземні води, які експлуатуються свердловинами, шахтними колодязями. У 1996 році було введено в експлуатацію 185 км Казанківського групового водоводу, який забезпечує питною водою 18 населених пунктів району. Побудовано 310 км розвідних мереж водопроводу, які знаходяться у комунальній власності територіальних громад.

Головним транспортним вузлом, в якому перетинаються транспортні комунікації, є смт Казанка. Існуюче розташування і густота автодорожньої мережі задовольняють потреби населення.

Район перетинає дві залізничні магістралі довжиною в межах району 40 км. Основне навантаження несе магістральний автошлях Кривий Ріг—Миколаїв довжиною 33 км. Довжина доріг по району 948 км, з них ґрунтових — 710,3 км. Основні роботи по обслуговуванню робіт несе філія «Казанківський райавтодор» ДП «Миколаївський облавтодор».

З введенням в експлуатацію у 2001 році Троїцько-Сафонівської дільничної лікарні, відновленням будівництва Казанківської ЗОШ № 1 відходять у минуле довгобуди. Люди, які присвятили своє життя наймирнішій професії на землі, вдихнули їм життя. Набирає потужності будівельна організація району — Казанківська МПМК, яка може виконувати значні обсяги будівельних робіт.

Нові школи, лікарні, газифіковані будинки — це умови гідного людського існування. А якщо село ще й благоустроєне об лаштованими оселями, ошатними громадськими будівлями з сучасним дизайном, впорядкованими вулицями, які потопають в зелених насадженнях і квітах, то можна впевнено сказати, що тут живуть і працюють справжні господарі. Саме такі люди, які дбають про своє село (вулицю) живуть в селах Дмитро-Білівської, Михайлівської, Новофедорівської, Червонознам'янської, Троїцько-Сафонівської сільських рад, які неодноразово ставали переможцями районного огляду-конкурсу на найкращий благоустрій населеного пункту.

Характерною ознакою сьогодення є поява об'єктів «європейського зразку», в яких гармонійно поєднано використання місцевих будівельних матеріалів і сучасних оздоблювальних виробів. Один з таких об'єктів — магазин «Престиж» ПП Мерзликіної А. І. в смт Казанка по вул. Миру, 209. Прекрасно вирішений інтер'єр готелю з рестораном «Ван» ПП Мкртчана Г. В. Саме за такими об'єктами наше майбутнє.

Посилання[ред.ред. код]