Глем-метал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глем-метал
Стилістичні походження
Походження
Пізні 1970-ті, ранні 1980-ті Лос-Анджелес і Нью-Йорк
Типові інструменти
Популярність Найбільша: з 1983 по 1991[1]
Помірне відродження з початку 2000-х років
Регіональні сцени
США (Лос-Анджелес, Нью-Йорк), Великобританія, Європа, Канада, Швеція, Фінляндія

Глем-метал (також відомий як Хейр-метал[2] і поп-метал[3]) — піджанр хард-рока[2] та хеві-метала. Він поєднує в собі елементи панк-року, а також складні хуки та гітарні рифи, запозичивши в той же час естетику глем-року 1970-х.

Глем-метал виник наприкінці 1970-х — початку 1980-х років в США. Особливо сильний розвиток він отримав в Лос-Анджелесі на музичній сцені Sunset Strip під впливом таких груп, як Kix, Night Ranger, Motley Crue та Quiet Riot. Глем-метал був популярний в 80-х і початку 1990-х років в результаті діяльності багатьох гуртів, включаючи Poison, Cinderella та Bon Jovi.

Жанр стрімко втратив своє панування з 1991 по 1994 рік у часи підйому гранжа та випуску таких альбомів, як Nevermind гурту Nirvana, однак почав відроджуватися на початку нового тисячоліття багато в чому завдяки шведському слиз-металу та діяльності ретро-гуртів, таких як The Darkness і Steel Panther.

Зміст

Характеристики [ред.]

Twisted Sister — типові представники жанру

З точки зору музики глем-метал використовує традиційні пісні у жанрах хард-рок та хеві-метал, в яких також поєднувалися елементи панк-року[4], складні хуки та гітарні рифи[3][5]. Як і в багатьох метал-піснях 80-х років, в них часто фігурували шред-соло[6]. Для глем-металу характерно також широке використання гармоній, зокрема в метал-баладах, повільних емоційних піснях, якими зазвичай завершується альбом або концерт[7]. У глем-металі було багато комерційно успішних синглів, завдяки яким новий жанр відкрився для широкої публіки, що не хотіла знову приймати традиційний хеві-метал[8]. Лірика пісень глем-металу часто мала справу з любов'ю та хтивістю, успадкованої від блюзу, а також з піснями, що часто зачіпають особистість жінки[8].

Естетично глем-метал в значній мірі спирається на глем-рок 1970-х років[9], запозичивши від цього жанру дуже довгі начесані волосся, використання макіяжу, яскраві одяги та аксесуари (переважно бавовняні та шкіряні джинси, спандекс та пов'язки)[10]. Візуальні аспекти глем-металу привернули увагу музичних телевізійних програм, зокрема MTV, поява якого збіглася з підйомом жанру[11]. Глем-метал виконавці стали сумно відомими через свою розпусне життя в нічних вечірках, які широко висвітлювалися в бульварній пресі[12].

Історія [ред.]

Витоки [ред.]

Cheap Trick — гурт, що зробив сильний вплив на формування жанру

Музичний журналіст Стівен Девіс стверджує, що вплив стилю можна простежити у творчості таких гуртів, як Aerosmith, Kiss, Boston, Cheap Trick та New York Dolls[13]. Особливо великий вплив на жанр надали гурт Kiss, а також шок-рок виконавці, такі як Еліс Купер[14]. Остаточно зовнішній вигляд виконавців Хейр-метала був фактично оформлений фінським гуртом Hanoi Rocks[15].

Гурт Van Halen розцінювався критиками як найбільш впливовий на жанр, з'явившись з музичної сцени Лос-Анджелеса на Сансет Стріп(англ.)укр. в 1978 році, завдяки гітарним навичкам Едді Ван Халена[4]. Він популяризував техніку гри дворучного легато під назвою теппінг, наочно показавши її в пісні Eruption з альбому Van Halen[4]. Це звучання гітари та витівки співака Девіда Лі Рота на сцені, ймовірно, зробили вельми сильний вплив на глем-метал, хоча гурт ніколи не брав в повній мірі своє звучання, як естетику глему[16].

Часто відноситься до нової хвилі британського хеві-метала, гурт Def Leppard в 1981 році випустили свій другий альбом High 'N' Dry, який являв собою суміш глем-року з хеві-металом, визначивши тим самим звучання протягом всього десятиліття[17]. Наступний альбом гурту Pyromania, проданий у кількості 10 мільйонів копій і став «діамантовим» згідно з Американською асоціацією звукозаписних компаній, досяг другого місця в Billboard 200, а сингли «Foolin», «Photograph» і «Rock of Ages» сприяли появі на MTV[17][18][19]. Їй широко наслідували багато груп розвивалася тоді каліфорнійської сцени[5].

Перша хвиля (1981 — 1984) [ред.]

Гурт Kix на сцені в 1983 році

На початку 80-х років ряд груп з усієї території США почав рухатися до того, що стало б називатися глем-металом. Серед них була і гурт Kix з Західного Меріленда, яка випустила свій однойменний дебютний альбом у 1981 році[20]. З Сан-Франциско перший альбом групи Night Ranger Dawn Patrol потрапив в американський Top 40, однак їх справжнім проривом стала платівка 1983 року під назвою Midnight Madness, до якої увійшов сингл «Sister Christian»[21]. Нью-йоркська група Twisted Sister, спочатку утворилася як глем-рок гурт в 1972 році, випустив в 1982 році свій перший альбом під назвою Under the Blade[22].

Найбільш активною глем-метал сцена була в клубах на Сансет Стріп, серед яких були The Trip, Whisky a Go Go та Starwood[4]. Ці клуби почали уникати бронювання виступів панк-рок гуртів через страх насильства, і зосередилися на метал-гуртах, зазвичай на основі пропозиції «платити, щоб грати», створюючи яскраву сцену для хард-року[4][23]. Одна з перших груп, що вийшли з цієї сцени, стала Mötley Crüe, яка випустила 2 альбоми: Too Fast for Love 1981 року і Shout at the Devil в 1983[24]. Дебютний альбом американського колективу Quiet Riot під назвою Metal Health 1983 року став першою глем-метал платівкою, яка досягла першій позиції в чартах Billboard та допомогла відкрити двері успіху подальшим групам[25]. Збільшення числа лос-анджелісскіх груп були сприяло випуску інших дебютних альбомів 1984 року, в тому числі Out of the Cellar колективу Ratt[26] та однойменної платівки W.A.S.P.[27]. В цей же час група Black 'n Blue, сформована в Портленді, випускає свій однойменний дебютний альбом[28], а нью-йоркська гурт White Lion в 1985 році — пластинку Fight to Survive[29]. Всі ці гурти відіграли важливу роль у формуванні загального іміджу та звучання глем-металу[4].

Друга хвиля (1985–1991) [ред.]

Перший гурт в жанрі християнський метал Stryper на сцені 1986 року

До середини 80-х років почався великий успіх глем-металу в мейнстрімі. Лос-Анджелес продовжив стимулювати найважливішу глем-метал сцену навколо вулиці Сансет Стріп, такими гуртами, як London. London спочатку була утворена як глем-рок група в 70-х роках[30], однак свій дебютний альбом Non Stop Rock випустила лише в 1985 році[30]. Група примітна тим, що через її ряди пройшли майбутні учасники Mötley Crüe, Cinderella та Guns N' Roses[30]. Пенсильванія також не відставала від Лос-Анджелеса, випустивши такі успішні групи, як Poison з Гаррісбурга[31] та Cinderella з Філадельфії[32]. Ці групи 1986 року випустили 2 мультиплатинового альбому: Look What the Cat Dragged In та Night Songs, відповідно[31][32]. Група Stryper, Утворена 1983 року в окрузі Оріндж, здійснила своєї прорив в мейнстрім 1986 року завдяки платиновому альбому під назвою To Hell with the Devil, а також внесла християнську лірику пісень в хард-рок та глем-метал виконання[33]. У 1986 році група Van Halen разом з новим вокалістом Семмі Хагар випустила альбом 5150, який досяг першої позиції в США за три тижні, і було продано більше шести мільйонів копій[16]. Альбом The Final Countdown шведської групи Europe, який став неофіційним гімном глем-металу, потрапив в топ 10 багатьох держав, у тому числі і США, а заголовний сингл досяг першої позиції в чартах 26 країн[34].

Найбільш комерційно значущим релізом ери глем-металу став альбом Slippery When Wet гурту Bon Jovi з Нью-Джерсі, який являв собою суміш хард-року та поп-музики і провів в загальній складності майже вісім тижнів на вершині чарту Billboard 200[35]. Було продано більше 12 мільйонів копій цього альбому[35]. Ця платівка стала першим хард-рок альбомом, який породив три сингли, два з яких досягли номер один[35]. Альбом ознаменував собою розширення аудиторії глем-металу, залучаючи як жінок, так і чоловіків, ознаменувавши прорив на MTV і комерційний успіх серед інших груп в кінці десятиліття[36]. У середині-кінці 80-х років глем-метал гурти мали сильну ротацію на каналах, особливо в щоденних новинах MTV, а деякі колективи з'являлися на таких передачах, як Headbanger's Ball, яка стала однією з найпопулярніших програм з кількістю переглядів більш 1,3 мільйони на тиждень[11][37]. Гурти також отримали сильну ротацію на радіостанціях, таких як KNAC в Лос-Анджелесі[38]. У другій половині десятиліття, незважаючи на переважно негативні критичні рецензії та остереженія деяких відділів музичної індустрії[39], глем-метал став найбільш надійною формою комерційної поп-музики США[40].

Іззі Стредлін на сцені з Guns N' Roses 2006 року

Група Mötley Crüe 1987 року з альбомом Girls, Girls, Girls продовжила свій успіх[24], а Def Leppard з платівкою Hysteria досягла свого комерційного піку, останнім створивши хард-рок запис з 7 хіт-синглів[17]. 1987 року група Faster Pussycat випускає свій однойменний дебютний альбом, проте найбільшого успіху досяг колектив Guns N' Roses, спочатку сформувався в результаті з'єднання L.A. Guns та Hollywood Rose, який випустив бестселер під назвою Appetite for Destruction[41]. Альбом з більш сильним та жорстким звуком, ніж у більшості глем-метал платінок, породив три успішних хіт-сингла, включаючи пісню «Sweet Child o' Mine», який досяг першої позиції[41]. Перевага стилю було таким, що каліфорнійська хардкор група TSOL в цей період рушила в бік глем-металу[42][43].

В останні роки десятиліття найбільш помітні успіхи були у альбомів New Jersey[44], OU812[16] та Open Up and Say... Ahh!, останній з яких породив хіт-сингл «Every Rose Has Its Thorn», і було продано вісім мільйонів копій у всьому світі[31][45]. Групи Britny Fox з Філадельфії[46] та Winger з Нью-Йорка[47] випустили свій однойменний дебютний альбоми в 1988 році. 1989 року Mötley Crüe випустила свій найбільш комерційно успішний альбом, мультиплатиновий номер один під назвою Dr. Feelgood[24]. У тому ж році однойменний дебютні альбоми були випущені групами Danger Danger з Нью-Йорка[48] та Dangerous Toys з Остіна, для яких був характерний сатерн-рок[49]. Свої дебютні альбоми, Dirty Rotten Filthy Stinking Rich та Skid Row, відповідно, 1989 року також випустили групи Warrant[50] та Skid Row[51], останній з яких досяг шостій позиції в чарті Billboard 200[51]. Ці колективи стали одними з останніх великих груп, які з'явилися в еру глем-металу[51]. Глем-метал увійшов в 90-х роках як один з самих комерційно успішних жанрів поп-музики. 1990 року дебютні альбоми Stick It to Ya[52] та FireHouse груп Slaughter з Лас-Вегаса та FireHouse з Північної Кароліни, відповідно, досягли 18 і 21 місць в Billboard 100[53]. Вони, ймовірно, є піком комерційного досягнення глем-металу. Альбоми Guns N' Roses Use Your Illusion I, Use Your Illusion II[41] та Van Halen — For Unlawful Carnal Knowledge[16] лише закріпили 1991 року популярність глем-металу[16]. 1992 року Def Leppard, слідом за альбомами Hysteria та Adrenalize, які стали мультиплатиновим, створила чотири хіт-сингли, що займали перше місце в американських чартах протягом п'яти тижнів, а їх єдиний хард-рок альбом протягом року досяг тієї ж позиції, що і пісні[54].

Падіння популярності (1992–1997) [ред.]

W.A.S.P. на сцені в Ставангері 2006 року

фільм 1988 року під назвою «Занепад Західної Цивілізації Частина II:роки метала» охопив тему лос-анджелеської глем-метал сцени успішних та початківців груп. цей фільм підкреслив надлишки глем-металу, особливо сцену, в якій гітарист групи W.A.S.P. Кріс Холмс дав інтерв'ю, випиваючи горілку на надувному матраці в басейні в присутності матері[55][56]. Результатом всего увиденного стала отрицательна реакция на музыкальный жанр[55][56]. В начале 90-х популярность глэм-метала резко упала после почти десятилетнего успеха. Некоторые музыкальные критики и музыканты начали высмеивать проекты глэм-метала, называя их «волосатыми фермерами»[57][58], намекая на вскоре распространившийся термин хэйр-метал. Другой причиной снижения популярности стиля могло быть изменение позиций пауэр-баллад. Использование этих баллад, особенно в качестве хард-рокового гимна, считалось первоначальной формулой успеха, однако в конце 80-х и начале 1990-х годов аудитория потерял к ним всякий интерес[7][59].

Ще одним важливим чинником спаду став підйом гранжа з Сіетла завдяки таким групам, як Alice in Chains, Pearl Jam та Soundgarden. Це стало особливо очевидним 1991 року після успіху альбому Nevermind групи Nirvana, в якому поєднувалися елементи хардкор-панку, «брудне» звучання хеві-метала, використавши дисторшн, фузз та фідбек, а також похмура лірика пісень, показавши естетику та повну протилежність глем-металу з його пишнотою та виконанням[2][60]. Многие крупные лейблы были обескуражены неожиданным успехом гранжа и принялась набирать персонал в пользу молодых исполнителей, которые были более осведомлёнными в музыкальном плане[37]. Как следствие, MTV переключил своё внимание на новый стиль, в результате эфир глэм-метал групп был отведён на ночное время суток, и в конце 1994 года программа Headbanger's Ball прекратила своё вещание[37], в то время как станция KNAC перешло на испаноязычное радиовещание[38]. Учитывая нехватку полноценного присутствия на радио, глэм-метал группы не достигали своей аудитории. Другие альтернативные рок-группы, такие как Red Hot Chili Peppers и Jane's Addiction также способствовали падению глэм-метала[61].

Деякі артисти намагалися змінити своє звучання, в той час як інші боролися за свій оригінальний формат[2]. 1995 року група Van Halen випустила мультиплатиновий альбом Balance, який став останньою платівкою за участю вокаліста Семмі Хагар[16]. 1996 року Девід Лі Рот ненадовго повернувся в групу, його заміною став колишній учасник групи Extreme вокаліст Гері Чероні, який був незабаром звільнений після випуску провального в комерційному плані альбому 1998 року під назвою Van Halen III [16]. До 2004 року група Van Halen не брала участь в турне і не записувала платівки[16]. Діяльність оригінального складу Guns N' Roses протягом усього десятиліття зійшла нанівець. 1990 року був звільнений барабанщик Стівен Адлер, а 1991 року після запису Use Your Illusion I та Use Your Illusion II покинув групу гітарист Іззі Стредлін[41]. Напруженість у відносинах між іншими учасниками групи та вокалістом Ексл Роуз продовжилася після виходу 1993 року кавер-альбому The Spaghetti Incident?[41]. 1996 року групу покидає гітарист Слеш, а бас-гітарист Даф Маккаган[41]. Ексл Роуз залишився єдиним оригінальним учасником групи, який почав працювати з постійно змінним складом над записом нового альбому, який був завершений лише через десять років[41].

Примітки [ред.]

  1. ↑ O. Pierce, "Hair metal grows back on the 'Net", Seattle Times, 5 травня 2008.
  2. ↑ а б в г Hair Metal, Allmusic. Процитовано 6 липня 2010.
  3. ↑ а б Pop metal, Allmusic. Процитовано 6 липня 2010.
  4. ↑ а б в г д е R. Moore, Sells Like Teen Spirit: Music, Youth Culture, and Social Crisis (New York, NY: New York University Press, 2009), ISBN 0-8147-5748-0, pp. 105-6.
  5. ↑ а б C. Smith, 101 Albums that Changed Popular Music (Oxford: Oxford University Press, 2009), ISBN 0-19-537371-5, pp. 160-2.
  6. ↑ D. Bukszpan, The Encyclopedia of Heavy Metal (London: Barnes & Noble Publishing, 2003), ISBN 0-7607-4218-9, p. 63.
  7. ↑ а б G. T. Pillsbury, Damage Incorporated: Metallica and the Production of Musical Identity (New York, NY: CRC Press, 2006), ISBN 0-415-97374-0, p. 45.
  8. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Weinstein2000pp45-7 не вказаний текст
  9. ↑ P. Auslander, Performing Glam Rock: Gender and Theatricality in Popular Music (Ann Arbor, MI: University of Michigan Press, 2006), ISBN 0-7546-4057-4, p. 232.
  10. ↑ D. Bukszpan, The Encyclopedia of Heavy Metal (London: Barnes & Noble Publishing, 2003), ISBN 0-7607-4218-9, p. 60.
  11. ↑ а б R. Walser, Running with the Devil: Power, Gender, and Madness in Heavy Metal Music (Middletown, CT: Wesleyan University Press, 1993), ISBN 0-8195-6260-2, p. 13.
  12. ↑ R. Batchelor and S. Stoddart, The 1980s (London: Greenwood Publishing Group, 2007), ISBN 0-313-33000-X, p. 121.
  13. ↑ S. Davis, Watch You Bleed: The Saga of Guns N' Roses (New York, NY: Gotham Books, 2008), ISBN 978-1-59240-377-6, p. 30.
  14. ↑ P. Scaruffi, A History of Rock Music:1951-2000 (iUniverse, 2003), ISBN 0-595-29565-7, p. 274.
  15. ↑ B. Macdonald, J. Harrington and R. Dimery, Albums You Must Hear Before You Die (London: Quintet, 2006), ISBN 0-7893-1371-5, p. 508.
  16. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок AllmusicVanHalen не вказаний текст
  17. ↑ а б в V. Bogdanov, C. Woodstra and S. T. Erlewine, All Music Guide to Rock: the Definitive Guide to Rock, Pop, and Soul (Milwaukee, WI: Backbeat Books, 3rd edn., 2002), ISBN 0-87930-653-X, pp. 293-4.
  18. ↑ «American album certifications-Def Leppard-Pyromania». RIAA. Процитовано 17 листопада 2011.
  19. ↑ Pyromania: Def Leppard Allmusic. Процитовано 17 листопада 2011
  20. ↑ J. Franck, "Kix", Allmusic. Retrieved 7 липня 2010.
  21. ↑ S. T. Erlewine, "Night Ranger", Allmusic. Процитовано 7 липня 2010.
  22. ↑ E. Rivadavia, "Twisted Sister", Allmusic. Процитовано 7 липня 2010.
  23. ↑ A. Chapman and L. Silber, Rock to Riches: Build Your Business the Rock & Roll Way (Capital Books, 2008), ISBN 1-933102-65-9, p. 151.
  24. ↑ а б в V. Bogdanov, C. Woodstra and S. T. Erlewine, All Music Guide to Rock: the Definitive Guide to Rock, Pop, and Soul (Milwaukee, WI: Backbeat Books, 3rd edn., 2002), ISBN 0-87930-653-X, pp. 767-8.
  25. ↑ E. Rivadavia, "Quiet Riot", Allmusic. Retrieved 7 липня 2010.
  26. ↑ S. T. Erlewine and G. Prato, "Ratt", Allmusic. Retrieved 19 червня 2010.
  27. ↑ E. Rivadavia, "W.A.S.P.", Allmusic. Процитовано 19 червня 2010.
  28. ↑ W. Ruhlmann, "Black 'n Blue", Allmusic. Retrieved 19 June 2010.
  29. ↑ G. Prato, "White Lion", Allmusic. Retrieved 19 червня 2010.
  30. ↑ а б в D. Stone, «London»
  31. ↑ а б в B. Weber, «Poison», Allmusic. Retrieved 19 June 2010.
  32. ↑ а б W. Ruhlmann, «Cinderella», Allmusic. Retrieved 19 June 2010.
  33. ↑ G. Prato, «Stryper», Allmusic. Retrieved 19 June 2010.
  34. ↑ «RIAA — Gold & Platinum». RIAA. Архів оригіналу за 2012-11-20. Процитовано 24 червня 2008. 
  35. ↑ а б в L. Flick, «Bon Jovi bounce back from tragedy», Billboard, 28 вересня 2002, vol. 114, No. 39, ISSN 0006-2510, p. 81.
  36. ↑ D. Nicholls, The Cambridge History of American Music (Cambridge: Cambridge University Press, 1998), ISBN 0-521-45429-8, p. 378.
  37. ↑ а б в C. Marshall, «Where do all the Videos Go?», Billboard, vol. 113, No. 25 June 23, 2001, ISSN 0006-2510, p. 32.
  38. ↑ а б M. Moses and D. Kaye, «What did you do in the war daddy?», Billboard, vol. 111, no. 23, 5 June 1999, ISSN 0006-2510, p. 82.
  39. ↑ D. Weinstein, «Rock critics need bad music», in C. Washburne and M. Derno, eds, Bad Music: the Music we Love to Hate (London: Routledge, 2004), ISBN 0-415-94366-3, p. 297.
  40. ↑ S. Holden, «The Pop Life», New York Times, 27 December 1989. Retrieved 25 October 2009.
  41. ↑ а б в г д е ж S. T. Erlewine and G. Prato, «Guns N' Roses», Allmusic. Процитовано 19 червня 2010.
  42. ↑ B. Torreano, «TSOL» Allmusic. Процитовано 7 липня 2010.
  43. ↑ Garry Sharpe-Young, New Wave of American Heavy Metal (New Plymouth, New Zealand: Zonda, 2005), ISBN 0-9582684-0-1, p. 302.
  44. ↑ S. T. Erlewine, «Bon Jovi», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  45. ↑ «Poison Artist information», Billboard.com. Retrieved 18 June 2012.
  46. ↑ J. Ulrey, «Britny Fox», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  47. ↑ S. T. Erlewine, «Winger», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  48. ↑ G. Prato, «Danger Danger», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  49. ↑ G. Prato, «Dangerous Toys», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  50. ↑ S. T. Erlewine, «Warrant», Allmusic. Retrieved 20 June 2010.
  51. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок AllmusicSkidRow не вказаний текст
  52. ↑ S. Huey, «Slaughter», Allmusic. Retrieved 18 June 2010.
  53. ↑ S. T. Erlewine, «Firehouse», Allmusic. Retrieved 6 July 2010.
  54. ↑ «Def Leppard — the Band» BBC h2g2. Retrieved 18 June 2010.
  55. ↑ а б E. Danville and C. Mott, The Official Heavy Metal Book of Lists (Fayetteville, AR: University of Arkansas Press, 2009), ISBN 0-87930-983-0, p. 16.
  56. ↑ а б M. G. Hurd, Women Directors and their Films (London: Greenwood Publishing Group, 2007), ISBN 0-275-98578-4, p. 79.
  57. ↑ D. Thompson, (March 1994). «I Slept With Soundgarden and Other Chilling Confessions». Alternative Press. Процитовано 8 December 2006. 
  58. ↑ Magnuson, Ann (February 1992). «SUB ZEP?». Spin. Процитовано 8 December 2006. 
  59. ↑ C. Aaron, «Don't fight the power», Spin, vol. 17, No. 11, Nov 2001, ISSN 0886-3032, p. 90.
  60. ↑ «Grunge», Allmusic. Retrieved 18 June 2010.
  61. ↑ R. Moore, Sells Like Teen Spirit: Music, Youth Culture, and Social Crisis (New York, NY: New York University Press, 2009), ISBN 0-8147-5748-0, p. 117.
Альтернативний метал • Авангардний метал • Блек-метал • Вікінг-метал • Глем-метал • Готичний метал • Грайндкор • Грув-метал • Дарк-метал • Дез-метал • Дум-метал • Екстремальний метал • Індастріал-метал • Класичний метал • Краст-панк • Мелодійний дез-метал • Металкор • Неокласичний метал • Ню-метал • Павер-метал • Пост-метал • Прогресивний метал • Реп-метал • Симфо-метал • Сладж-метал • Спід-метал • Стоунер-метал • Треш-метал • Фанк-метал • Фолк-метал • Християнський метал
Регіональні сцени
Виконання

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глем-метал&oldid=12307262