Депо
 |
Депо — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
Депо́ (фр. dépôt — «склад», «сховище»):
Особи[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
- Депо — підприємство на транспорті, яке забезпечує експлуатацію та ремонт рухомого складу залізниць, міського транспорту (трамваїв, тролейбусів), а також пожежних автомобілів.
- Залізничні депо розрізняють за видом рухомого складу, який обслуговують:
- Локомотивне депо — обслуговує локомотиви
- Моторвагонне депо — моторвагонний рухомий склад
- Електродепо метрополітену — електропоїзди метрополітену
- Електродепо — електропоїзди залізниць
- Вагонне депо — вагони
- Депо змішаного типу — одночасно обслуговує різні типи рухомого складу — електровози, тепловози, електропоїзди тощо
- Залізничні депо розрізняють за видом рухомого складу, який обслуговують:
- Орбітальне депо палива — автоматична станція із запасом палива, розташовуються на орбіті навколо Землі чи іншого тіла, що дозволяє будь-якому космічному апарату заправлятись в космосі.
Зупинні пункти[ред. | ред. код]
«Депо» — назва низки залізничних станцій та зупинних пунктів поїздів:
- Депо — платформа в Ярославлі.
- Депо — платформи в Москві:
- Депо — платформа на Курському напрямку Московської залізниці;
- Депо — платформа на Савеловському напрямку Московської залізниці.
- Депо — платформа Одеської дирекції Одеської залізниці на станції Одеса-Сортувальна у місті Одеса.
- Депо-Вузол — зупинний пункт Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці у місті Дніпро.
- Депо — колишній зупинний пункт Запорізької дирекції Придніпровської залізниці у місті Запоріжжя.
- Депо — зупинний пункт Запорізької дирекції Придніпровської залізниці у місті Мелітополь.
- Депо — зупинний пункт Херсонської дирекції Одеської залізниці у місті Миколаїв.
- Депо — зупинний пункт Рівненської дирекції Львівської залізниці у селі Старі Кошари Ковельського району Волинської області.
Топонім[ред. | ред. код]
 |
Цю назву мають декілька географічних об'єктів, сторінка містить посилання на статті про кожен з них. Якщо Ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
Депо — назва населених пунктів:
Медицина[ред. | ред. код]
- Депо (медицина) — загальне поняття, яке вказує на різноманітні керовані сховища в організмі (мікроелементів[1], білків[2], ліпідів[3], клітин, тканин тощо).
- Депо крові — органи-резервуари, в яких у вищих тварин і у людини може зберігатися до 50 % всієї крові (до них належать печінка, селезінка, легені, шкіра (підшкірні судинні сплетіння)).
- Депо (фармація) — місце накопичення фізіологічних та синтетичних речовин.
- Депо ін'єкція[en] — введення ліків, які повільно вивільняються (активуються) та виконують лікувальну дію впродовж тривалого проміжку часу (від 1 тижня до 6 місяців).
Інше[ред. | ред. код]
- Депо (банківська справа) — область банківського обліку.
- Депо премій (англ. risk premium depot) — частина страхової премії, що належить перестраховикові.
- Закинуте депо[en] — це магазин чи хата, розташовують на ізольованих островах, щоб забезпечити аварійні запаси та допомогу для дорослих та жертв корабельних аварій.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Депо // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 78. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- ↑ Фізіологія системи крові. Навчально-методичний посібник / Міщенко І. В., Павленко Г. П., Коковська О. В. — «Полтава» 2019. — 210 с. Електронне джерело [Архівовано 14 липня 2021 у Wayback Machine.] С.26
- ↑ Клінічна та лабораторна імунологія. Національний підручник / За ред. Кузнецової Л. В., Бабаджана В. Д., Фролова В. М. — Київ: «Поліграф плюс», 2012. — 922 с. ISBN 978-966-8977-08-4 (С.118)
- ↑ Біологічна хімія: Підручник. — Київ-Тернопіль: «Укрмедкнига», 2000. — 508 с. ISBN 966-7364-41-0 (с. 224—230)