Закон великих чисел
Закон великих чисел в теорії імовірностей стверджує, що емпіричне середнє (арифметичне середнє) скінченної вибірки із фіксованого розподілу близьке до теоретичного середнього (математичного сподівання) цього розподілу. В залежності від виду збіжності розрізняють слабкий закон великих чисел, коли має місце збіжність за ймовірністю, і посилений закон великих чисел, коли має місце збіжність майже скрізь.
Завжди знайдеться така кількість випробувань, при якій з будь-якою заданою наперед імовірністю частота появ деякої події буде як завгодно мало відрізнятися від її імовірності.
Зміст |
Форми ЗВЧ [ред.]
Нижче описано дві версії ЗВЧ: Слабкий закон великих чисел та Посилений закон великих чисел. Обидва закони стверджують, що з певною достовірністю середнє вибірки
прямує до математичного сподівання
де X1, X2, ... — скінченна послідовність н.о.р. випадкові величини зі скінченним математичним сподіванням E(X1) = E(X2) = ... = µ < ∞.
Слабкий закон великих чисел [ред.]
Нехай є нескінченна послідовність однаково розподілених і некорельованих випадкових величин
, визначених на одному імовірносному просторі
. Їх коваріація
. Нехай
. Позначимо
вибіркове середнє перших
членів:
.
Тоді
.
Посилений закон великих чисел [ред.]
Нехай є нескінченна послідовність незалежних однаково розподілених випадкових величин
, визначених на одному ймовірнісному просторі
. Нехай
. Позначимо
вибіркове среднє перших
членів:
.
Тоді
майже напевно.
Різниця між слабким і посиленим законами великих чисел [ред.]
Слабкий закон стверджує, що для великого числа n, середнє значення
правдоподібно є близько до μ. Отже, залишається можливість того, що
трапляється нескінченну кількість разів, хоча й на рідкісних інтервалах.
Посилений закон стверджує що це майже напевно не станеться. Зокрема, це означає що з імовірністю 1, для кожного ε > 0 нерівність
виконується для всіх достатньо велеких n.[1]
ЗВЧ Бореля [ред.]
Закон великих чисел Бореля, на честь Еміля Бореля, стверджує, що якщо повторювати експеримент багато раз за тих самих умов і незалежно від інших спроб, то частота певної події наближено дорівнює ймовірності випадання цієї події в кожному окремому експерименті; чим більша кількість повторень тим краще наближення. Точніше, якщо E — подія, p ймовірність цієї події і Nn(E) — число разів коли в експерименті випадає подія E в n перших спробах, тоді з ймовірністю 1:
Ця теорема строго формалізує інтуїтивне поняття ймовірності як граничної частоти випадання події в експерименті. Теорема є частковим випадком інших загальніших законів великих чисел в теорії ймовірності.
Література [ред.]
- Ширяев А. Н. Вероятность, — М: Наука. 1989. (рос.)
- Чистяков В. П. Курс теории вероятностей, — М., 1982. (рос.)



.