КАМАЗ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ВАТ «КАМАЗ»
Тип Відкрите акціонерне товариство
Заснування 1969
Штаб-квартира Росія Росія, Набережні Човни, Татарстан
Ключові особи Когогін Сергій Анатолійович (генеральний директор)
Галузь Автомобілебудування
Продукція вантажні автомобілі, силові агрегати, автобуси
Валовий дохід 96,348 млрд руб. (2008)
Операційний прибуток 6,296 млрд руб. (2008)
Чистий прибуток 1,065 млрд руб. (2008)
Співробітники 52 тис.
Сайт http://www.kamaz.net/

КАМАЗ (абревіатура утворена від рос. Камский автомобильный завод) — відкрите акціонерне товариство «КАМАЗ» — найбільший в Росії виробник вантажних та легкових автомобілів, тракторів та комплектуючих. Головні виробничі потужності КАМАЗу розміщені у місті Набережні Челни (Татарстан, Росія). Входить до десятки провідних світових компаній, які спеціалізуються на виробництві великих вантажівок.

Продукція[ред.ред. код]

Відкриття сервісного центру «КАМАЗ» в Туркменістані 4-5.07.2008

КАМАЗ виготовляє наступний ряд вантажних автомобілів:

Почесний знак «Ударник будівництва КАМАЗа»

Бойове застосування[ред.ред. код]

Афганістан (1979-1989)[ред.ред. код]

Вперше ідея озброїти вантажівки КАМАЗ прийшла в голову радянському командуванню в ході війни в Афганістані в 1979 -1989, адже постачання колонами по землі було одним з основних артерії для більшості підрозділів Радянської Армії по всій країні. Спочатку більшість водіїв автомобілів КАМАЗ просто навішували на дверцята бронежилети, що спочатку врятувало чимало життів. Однак кількість важкого озброєння у моджахедів безперервно зростала і незабаром для вантажівок в польових умовах з підручних матеріалів «кулібіни» стали придумувати справжні «лати».

Найчастіше замість вікон залишалися крихітні бійниці розмірів у кілька долонь, кузова перетворювалися на справжні металеві коробки, а на захист кабіни йшли цілі листи стали. Наступним етапом стало супровід машин спеціально збройними вантажівками, в кузовах яких встановлювали досить серйозне озброєння - від великокаліберних кулеметів «Утес» до зенітних установок ЗУ-23-2. Дуже часто йшло буквально все що було під рукою - навіть зняті з підбитих БМП кулемети ПКТ і КПВТ[2].

Чечня (1994-2004)[ред.ред. код]

Досвід проводки військових колон в Афганістані дуже знадобився вже російським військовим в ході майже безперервного з 1994 року конфлікту в Чеченській республіці. Причому якщо з початку конфлікту помилки були допущені приблизно схожі з афганськими, то на сьогоднішній день в російській армії існують спеціалізовані машини для супроводу.

Вже в ході війни був вироблений оптимальний склад військової колони, який складається з похідного охорони, загону забезпечення руху, бічних похідних застав, основний колони, замикання колони і тильної похідної застави. Згідно військовим повчанням колону повинні прикривати мотострілкові відділення на БМП (БТР, МТ-ЛБ), які слідують в загальній колоні через кожні 5-10 машин. Проте враховуючи, що щодня по дорогах Чечні пересуваються з різними цілями велика кількість різних за величиною колон (від 5-10 машин до 50-70 машин в одній колоні), то ясна річ, що танків, БМП, БТР або навіть МТ-ЛБ для їх супроводження та охорони не вистачає. Тому гантракі в цих умовах з'явилися практично панацеєю.

Причому в Чечні майже виключно для озброєння вантажівок використовувалися зенітні установки ЗУ-23-2. Установка озброєння вироблялася, як правило, силами військових ремонтних частин і підрозділів в міру необхідності і наявності відповідної техніки і озброєння. Вибір цієї системи озброєння був не випадковий - поряд з потужним вражаючою дією спарених автоматичних гармат, їх вогонь справляв на партизан сильний психологічний вплив. Це, у багатьох випадках, змушувало бойовиків в короткі терміни припиняти обстріл колони і здійснювати відхід з місця нападу[3].

При цьому проста конструкція, вогнева міць, уніфікація в технічному обслуговуванні, можливість руху від 5 до 90 км / год, супроводжуючи автоколону, повною мірою перекривали негативні сторони даної конструкції: відсутність броні, точної стрільби, обмежений сектор обстрілу, недостатня стійкість при стрільбі на ходу.

На момент закінчення активної фази операції в Чечні всі невеликі колони (від 5 до 10 машин) російської армії взагалі не мали в охороні ніякої бронетехніки, обмежуючись парою «тачанок». У більшості випадків ці машини на ніч виставляли на тимчасові вогневі позиції для посилення системи вогню військових комендатур або районів розташування військ (нічних стоянок колон) від нападів або обстрілів супротивника.

Розпад СРСР[ред.ред. код]

Що стосується застосування вантажних КАМАЗів в ході конфліктів на території колишнього СРСР, то тут можна відзначити два напрямки. Перше - це використання вантажівки в якості носія важкого озброєння (великокаліберного кулемета або, наприклад, малогабаритної РСЗВ) без якого або бронювання машини. Такі машини відзначені в Нагірному Карабаху, Абхазії, Придністров'ї. А в Таджикистані на КамАЗ-5511 взагалі встановили трофейну 23-мм авіаційну гармату.

І другий шлях - максимальне посилення захисту автомобіля. Найчастіше це полягає в простому наварювання товстих (від 5 міліметрів) листів заліза на кабіну, а також обварювання двигуна додатковими листами сталі. Хоча, природно, що стовідсоткової гарантії захищеності це не дає, навіть черга з кулемета калібру 7,62 все одно проб'є цю броню на солідній дистанції, а вже ракета з «Мухи» або РПГ-7 рознесе автомобіль. Але все ж захищеність значно підвищується.

Війна на Сході (2014)[ред.ред. код]

В ході бойових дій на Донбасі відмічено використання броньованих КАМАЗів перш за все в добровольчих батальонах - так, у складі батальона Азов трійка таких вантажівок брала участь у штурмі Маріуполя.

Галерея продукції[ред.ред. код]

Kamaz 55111.JPG Kamaz.JPG Kamaz lesovoz mims moscow.JPG IMG 2077 pantsir-s1.jpg
КАМАЗ в центрі Варшави
Панцир-С1 на 8x8 шасі КАМАЗ-6560

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]