Лікінський автобусний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лікінський автобусний завод
ЛіАЗ
Тип ТзОВ
Спеціалізація машинобудування
Заснування 2 серпня 1937 
Закриття (ліквідація) працює досі
Штаб-квартира Росія Лікіно-Дульово, Московська область, Росія
Ключові особи Дворецький Олександр Васильович (генеральний директор)
Продукція автобуси
тролейбуси

Лікінський автобусний завод (акр.ЛіАЗ) — російській виробник автобусів, компанія, що випускає автобуси і тролейбуси великого класу, компанія заснована у 1937 році, а випускає автобуси з початку 1959 року. Компанія розташована у місті Лікіно-Дульово (Московська область), Росія. Генеральний директор — Дворецький Олександр Васильович.

З 2000 року компанія увійшла у компанію «Російські автобуси», з 2005 року входить у автомобілебудівну групу ГАЗ.

Історія[ред.ред. код]

Початок історії Лікніського автобусного заводу слід вважати 2 серпня 1937 року, коли у селі Лікіно-Дульово почав працювати Лікінський лісотехнічний завод облагороження деревини (ЛОЗОД); також цей завод займався важким машинобудуванням. У 1945 році завод було перейменовано у ЛіМЗ — Лікінський Машинобудівний Завод.

17 квітня 1958 року завод було перейменовано знову на назву, яку завод носить і досі — Лікінський автобусний завод: Мосраднархозові було доручено організувати на заводі виробництво автобуса ЗІЛ-158, який випускався на Заводі імені Лихачова з 1957 року. У 1959 році виробництво ЗІЛ-158 було перенесене на ЛіАЗ, а перший автобус, що був побудований на ЛіАЗі відправився на випробування у січні 1959 року.

ЗІЛ 158 випускався на Лікінському автобусному заводі з 1959 до 1970 року. Однак, найбільшим «дітищем» ЛіАЗа став ЛіАЗ 677, що став проектуватися ще з 1960 року. Цей автобус працював у багатьох країнах СНД, їх було випущено більше 200 тисяч екземплярів, однак у нього було дуже багато недоліків, за що отримував багато образливих прізвисьок, однак йому навіть було встановлено декілька пам'ятників.

ЛіАЗ 5256 старого варіанту

У 1977 році, у Львові «Львівавтобуспромом» було розроблено два автобуси: перший, це автобус ЛАЗ 5252, який випускався на Львівському автобусному заводі з 1992 по 2005 роки, а другий був прототипом ЛіАЗ 5256, який згодом став одним з наймасовіших з усіх ЛіАЗів, нині їх виготовлено понад 20000 екземплярів і більше 15 різноманітних модифікацій. Тоді ЛіАЗ 5256 був мало схожим на сучасний: він мав дуже кутоватий кузов та загалом був схожий на міські автобуси Ikarus. Виробництво автобусів ЛіАЗ 5256 почалося усередині 1980-х років.

З 2000 року Лікінський автобусний завод увійшов у компанію «Російські автобуси». У тому ж році почався тотальний рестайлінг ЛіАЗ 5256. З початком 21 століття, починають проектуватися і випускатися нові автобуси, які загалом нічим не гірші від зарубіжних аналогів; з кінця 2002 року випускається високопідлоговий двохсекційний автобус ЛіАЗ 6212; у 2004 році випущено перший екземпляр двосекційного (напівнизькопідлоговий у тягачі) ЛіАЗ 6213, який випускається серійно з 2007 року.

У 2004 році випущено дослідний 14-метровий автобус, який не має точно встановленого індексу: ЛіАЗ-62??, його випущено лише один екземпляр. З 2005 року Лікінський автобусний завод входить у автомобілебудівну групу ГАЗ. З 2006 року випускається напівнизькопідлоговий ЛіАЗ 5293.

На заводі постає питання щодо виробництва міських тролейбусів, яке ще стояло з початку 1990-х, однак тролейбуси не збиралися на ЛіАЗі повністю; найперший тролейбус ЛіАЗ 5280 з реостатно-контакторною системою управління та двигуном Динамо ДК-213 був зібраний повністю на ЛіАЗі лише у 2007 році. Він зроблений на базі ЛіАЗ 5256 з максиальною уніфікацією. З того ж року починають проектуватися і випускатися низькопідлоговий ЛіАЗ 52802 і напівнизькопідлоговий ЛіАЗ 52803.

З 1959 року Лікінський автобусний завод виготовив понад 260 тисяч автобусів. Нині випущено понад 200 екземплярів тролейбусів ЛіАЗ; компанія планує випускати до 500 тролейбусів на рік.

Модельний ряд[ред.ред. код]

Зняті з виробництва[ред.ред. код]

З 1959 року Лікінський автобусний завод випускав автобус ЗІЛ-158, часто його також можна зустріти як ЛіАЗ 158. Він був обладнаний карбюраторним двигуном та уміщував близько 70 пасажирів. Коробка передач та двигун автобуса було використані на найперших автобусах ЛАЗ 695. Випускався до 1970-го року.

З 1960 року почав проектуватися ЛіАЗ 677, який випускався з 1967 по 1994 рік. Він мав також бензиновий двигун (виробництва ЗІЛ) і уміщував близько 90—100 чоловік. Таких автобусів було випущено більше 200 тисяч екземплярів. Припинення його виробництва було зумовлене невідповідність сучасним вимогам; недоліки, як великі витрати пального (до 55 літрів пального), сильна загазованість салону через довгу і негерметичної (через корозію), довгої вихлопної труби, сильна спека на місці водія влітку (а двигун розміщений у нього спереду), низький рівень комфорту а у 1990-х роках автобус як технічно, так і морально застарів.

На початку 1990-роках випускався ЛіАЗ 5918, що працював як відеосалон та комп'ютерний центр. Масовою модель не була. Автобус випускався з двома дверима (передніми і середніми двостворчастими), без задніх дверей, виглядав у точності як ЛіАЗ 5256 старого зразку.

Міські автобуси великого класу[ред.ред. код]

ЛіАЗ 5256, яких випущено вже більше 20 тисяч екземплярів, випускається ще з середини 1980-х років. Автобуси старого зразку були мало схожі на теперішні, та мали купу недоліків, як холод у салоні (зимою), погана вентиляція, двигуни зачасту низької якості, погана робота підвіски і низький ресурс кузова; з початком 21 століття завод перейшов на виготовлення тримальних (готових кузовів на які кріпляться усі агрегати) кузовів з оцинкованої сталі (раніше була оцинкована жерсть), з повною антикорозійною обробкою. Хоча, багато колишніх проблем лишилося і у нових моделей ЛіАЗ 5256, тим не менше, автобус став значно надійнішим та комфортнішим, випущено більше 15 модифікацій, навіть з газобалонними двигунами, випускаються не тільки міські ЛіАЗ 5256, а і приміські версії. Кузови ЛіАЗ 5256 використовуються Голіцинським автобусним заводом для виробництва власних автобусів (наприклад, міжміський ЛіАЗ 5256R).

ЛіАЗ 5292 являє собою низькопідлоговий автобус з дизельним двигуном та автоматичною коробкою передач, комплектується багатьма якісними іноземними комплектуючими, випускаються також з газобалонним двигуном, модифікація ЛіАЗ 5292.57. Місткість автобуса становить близько 100 чоловік. Загалом зручний та комфортний міський 12-метровий автобус, можливе перевезення двох пасажирів у інвалідних візках. Випускається серійно з 2007 року, а у 2009 році було зроблено гібридну версію ЛіАЗ 5292. На базі ЛіАЗ 5292 побудовано тролейбуси ЛіАЗ 52802 і МТрЗ-5279.1.

ЛіАЗ 5293 являє собою 11.5-метровий напівнизькопідлоговий автобус місткістю до 100 чоловік з дизельним двигуном. Він має систему кнілінгу (щоправда, часто яка працює не так як необхідно) та може перевозити інвалідів у візках (1 місце з спеціальним кріслом). Випускається з 2006 року, на базі цього автобуса випущено ЛіАЗ 52803, напівнизькопідлоговий тролейбус. А загалом це досить сучасний автобус.

Двосекційні автобуси[ред.ред. код]

Перші двосекційні автобуси ЛіАЗ 6212 були випущені у 2001 році, а серійне виробництво почалося у 2002 році. Кілька автобусів ЛіАЗ 6212 було побудовано на базі ЛіАЗ 5256 старого зразку. ЛіАЗ 6212 являє собою високопідлоговий міський автобус, який може перевозити до 180 пасажирів (нормальна місткість). Чимало недоліків ЛіАЗ 5256 цей автобус перейняв, як досить погану роботу підвіски, кермо, що погано слухалося, однак ресурс кузова значно збільшився, комфорт салону покращився, і автобус став дійсно хорошим російським автобусом.

ЛіАЗ 6213 був уперше випущений у 2004 році. Це напівнизькопідлоговий автобус, у якому було ліквідовано більшість проблем ЛіАЗ 6212, однак він має високий рівень підлоги у причепі, і має вузькі проходи між рядами сидінь. Однак, він є низькопідлоговим у тягачі, ресурс кузова не менше ніж 15 років, автобус дорбе пристосований до російських доріг, має автоматичну коробку передач, комплектується якісними комплектуючими, вузол зчленування зроблений Hϋbner Gmbh, Німеччина. Кузов автобуса тримальний з оцинкованої сталі, уміщує він більше 175 пасажирів, має відкидний пандус для в'їзду інвалідних візків, також має електронні рейсовказівники, дуже високу стелю салону, хорошу систему опалення, вкрай потрібну зимою у російських містах.

Тролейбуси[ред.ред. код]

Першим тролейбусом, що був побудований на Лікінському автобусному заводі, став ЛіАЗ 5280, на базі ЛіАЗ 5256. Ще раніше, на початку 2000-них, Московський тролейбусноремонтний завод випускав тролейбуси МТрЗ-5280 на базі старого зразку ЛіАЗ 5256. ЛіАЗ 5280 може оснащуватися новою обробкою салону, як гнутими кольоровими поручнями та напівм'якими сидіннями, зустрічюаться як тролейбуси зі старою, так і з новою обробкою салону. Також може оснащуватися тонованими склопакетами. У тролейбуса є ряд недоліків, як низька підлога, велике споживання електроенергії через неекономічну ресотатно-контакторну систему керування, холод у салоні зимою і схильність до дрібних поломок. Максимальна швидкість тролейбуса становить 60 км/год, хоча швидкість тролейбуса майже ніколи не згадується у різних характеристиках.

Тролейбус ЛіАЗ 52802 є низькопідлоговим тролейбусом, що є базованим на 12-метровому ЛіАЗ 5292. Цей тролейбус оснащений IGBT-транзисторною системою управління, завдяки якій енергія, яку витрачає тролейбус зменшується усередньому на 30 відсотків. У тролейбуса комфортний салон та низький рівень підлоги на усіх входах крім останнього (там наявна маленька сходинка). Деякі з тролейбусів ЛіАЗ 52802 мають суцільне лобове скло і заварене заднє скло, двигун тролейбуса розміщено на задньому звісі під підлогою салону.

Тролейбус ЛіАЗ 52803 є напівнизькопідлоговим тролейбусом, що є базованим на 11.5-метровому ЛіАЗ 5293. Цей тролейбус може оснащуватися або реостатно-контакторною, або IGBT-транзисторною системою керування. У даного тролейбуса низький рівень підлоги на перших двох входах, сучасна оборобка салону з гнутими (переважно рожевого кольору) поручнями та напівм'якими сидіннями. Передні фари тролейбуса від Mercedes-Benz. Двигун тролейбуса розміщений на задньому звісі під підлогою; це може бути як двигун виробництва Динамо, так і асинхронний ТАД.

Подібні автобуси і тролейбуси, які випускаються на базі ЛіАЗів[ред.ред. код]

МТрЗ-5279.1 «СадКо», на базі ЛіАЗ 5292 і майже у точності такий, як ЛіАЗ 52802

У 1993 році на Сокольницькому вагоноремонтному заводі був побудований зчленований тролейбус на базі старого зразку ЛіАЗ 5256 та отримав назву СВАРЗ 6220. Тролейбус у 1990-х екзсплуатувався у Москві; з кінця 90-х років знаходиться у одному з Московських тролейбусних депо, де зараз іржавіє.

У 1995 році, в Україні, на Харківському авторемонтному заводі було випущено 6 екземплярів ХАРЗ 5259, який фактично був клоном ЛіАЗ 5256, окрім деяких комплектуючих.

У середині 1990-х років було побудовано кілька десятків екземплярів ЯАЗ-5267, які, однак якістю не були кращі за тодішні ЛіАЗ 5256 старого зразку.

На початку 2000-них Московський тролейбусноремонтний завод випускав тролейбуси МТрЗ-5280, які були побудовані на базі ЛіАЗ 5256 старого зразку.

На базі ЛіАЗ 5292 побудовано тролейбус МТрЗ-5279.1 (виробництво Московського тролейбусноремонтого заводу, МТрЗ), який отримав прізвисько «СадКо» (Садове Кільце), даний тролейбус є досить сучасним і нічим не поступається ЛіАЗ 52802. Тролейбус обладнаний IGBT-транзисторною системою керування і акумуляторними батареями, завдяки яким може проїхати не менше двох кілометрів без з'єднання з контактною мережею.

У грудні 2007 року, найперший з випущених двохсекційних автобусів ЛіАЗ 6213, був перероблений на тролейбус на МТрЗі, і отримав назву МТрЗ-6232. ЛіАЗ же до цього тролейбуса не має жодного відношення, тому неправильно було б його назвати ЛіАЗ 6213Т. МТрЗ-6232 має 17.9 метрів у довжину і комплектується транзисторною системою керування російського виробництва. Поки що, він випущений лише один, він зараз працює під номером 3690 у Москві, його «прописка» — Філевський автобусно-тролейбусний парк (ФАТП).

Голіцинський автобусний завод випускає міжміський автобус ГолАЗ-ЛіАЗ 5256, на базі нового варіанту ЛіАЗ 5256, випускаються і інші міжміські модифікації на базі нового варіанту автобуса, наприклад ЛіАЗ 52562.

Див. також[ред.ред. код]

Інші виробники автобусів Росії:

Інші виробники тролейбусів Росії:

Посилання[ред.ред. код]