Наґоя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наґоя
Flag of Nagoya.svg
Прапор
Наґоя (Японія)
Наґоя

35°10′53″ пн. ш. 136°54′22″ сх. д. / 35.1814556° пн. ш. 136.9063861° сх. д. / 35.1814556; 136.9063861

Japan Nagoya.png
Регіон Чюбу, Східномор'я
Префектура Айчі
Код 23100-2
Площа 326,43 км²[1]
(є невизначені кордони)
Населення 2 266 249 осіб
(Станом на 1 серпня 2011)
Густота 6940 осіб/км²
Зв'язок Офіційна сторінка
проект

Наґо́я (яп. 名古屋市, なごやし, МФА: [nagoja ɕi̥]?) — місто в Японії, в префектурі Айчі. Розташоване в західній частині префектури, на березі тихоокеанської затоки Ісе. Входить до списку міст державного значення Японії. Адміністративний центр префектури. Виникло на основі призамкового містечка 1610 року, столиці автономного уділу Оварі. В ранньому новому часі було резиденцією оварійських Токуґав, родичів японських сьоґунів. Отримало статус міста 1889 року. Площа становить 326,43 км². Станом на 1 серпня 2011 року населення складало 2 266 249 осіб, густота населення — 6940 осіб/км². Основою економіки є автомобілебудування, машинобудування, виробництво високоточної техніки, хімічна промисловість, харчова промисловість, комерція, туризм. Центр Наґойського промислового району. В місті розташовані Наґойський замок, синтоїстське святилище Ацута, Наґойський університет. За кількістю населення посідає 4 місце в країні після Токіо, Йокогами і Осаки. Батьківщина багатьох самурайських полководців, що стали загальнонаціональними героями, — Тойотомі Хідейосі, Като Кійомаси, Фукусіми Масанорі. Інша назва — Тюкьо́[2].

Географія[ред.ред. код]

Наґоя розташована у центральній частині острова Хонсю, у рівнині Міно-Оварі. Південь міста омивається водами затоки Ісе. Площа Наґої складає &&&&&&&&&&&&0326.0450000326,45 км².[3]

Наґоєю протікають дві великі річки, скеровані на південь: Сьонай з півночі і Темпаку зі сходу. Обидві впадають у затоку Ісе. Також центром міста, з півночі на південь, несуться води каналу Хорікава, викопаного на початку 17 століття, в часи будівництва Наґойського замку.

Рельєф Наґої умовно поділяється на три зони: східні пагорби, центральне плато та алювіальні рівнини півночі, заходу і півдня.

До східної зони входять міські райони Моріяма, Тікуса, Мейто, Темпаку і Мідорі. Її найвищою точкою є гора Тоґоку (198,3 м), що розташована на північному сході. Для цієї зони характерні пагорби, висотою 50 — 100 м над рівнем моря, які з'єднані із горами Мікава. У цій місцевості, у 5 — 13 столітті, видобували якісну глину, утворену вивітрюванням гори Санаґе, і виготовляли першоякісну японську кераміку. З 20 століття східні райони міста були перетворені на житлово-освітні масиви.

Центральна зона складається з міських районів Нака, Хіґасі, Сьова і Мідзухо, а також частини районів Мінамі й Ацута. Висота плато, на якому вона розташована, становить 10 −15 м над рівнем моря і плавно понижається з півночі на південь. Це плато поділяється на менші плато — Наґоя, Ацута і Мідзухо — завдяки долинам, утвореними річками Ямадзакі, Сьодзін та іншими, що протікають його територією. На ньому також існують малі долини, утворені ерозією самого плато. Ця місцевість була заселененою ще з палеоліту, а у 4 — 8 століттях виходила південною стороною до лагуни Аюті, яка згадується у антології стародавньої японської поезії «Манйосю». До 18 століття у південному районі Ацута існували порти, але згодом прибрежні зони були рекультивовані і плато втратило вихід до моря. З 20 століття центральна зона використовується під житлові і комерційні райони.

Зона півночі, заходу і півдня Наґої включає міські райони Кіта, Нісі, Накамура, Накаґава і Мінато а також частини районів Мінамі й Ацута. Ці місцевості утворилися внаслідок нагромадження алювію в долинах рік і їхніх гирлах. Найнижча точка цієї зони дорівнює 1,73 м нижче рівня моря. Берегова лінія південних і західні районів склалася завдяки змінам клімату, зниженню рівня моря та рекультиваційним роботам. Хоча зона зазанає сильної шкоди від води тайфунів і повіней, вона є зручною для іригації і вирощування рису. Через це у стародавню і середньовічну епоху тут існували маєтки з назвами Адзікі («маєток дешевої їжі») та Томіта («маєток багатих полів»). З 2-ї половини 20 століття дана зона використовується під житлові масиви та промислові підприємства. Тут розміщено міський порт.

Клімат Наґої вважається помірним, але влітку середня вологість становить понад 70%, що робить місто парким, а взимку з північного заходу дує сильний холодний вітер, перетворюючи префектурний центр на одне з найхолодніших місць регіону. У 2006 році середня температура повітря була зафіксована на позначці 15,9 °C, найвища — 37,5 °C, найнижча — −3,7 °C.[3]

Наґоя знаходиться на шляху тайфунів, що проходять Японським архіпелагом. Проте з 1980-х років їх частота зменшилась. Найбільший тайфун пронісся над містом 26 вересня 1959 року, в результаті чого загинуло 1 851 чоловік.[3]

Історія[ред.ред. код]

Замок Наґої з висоти пташиного лету.

Людські поселення на території сучасної Наґої існували з часів палеоліту. Вже на початку 1 тисячоліття по Р. Х. ці райони були відносно густозаселеними. До 17 століття регіон сучасного міста складався з декільнох населених пунктів, найбільшим з яких було містечко Ацута. Воно виникло при однойменному синтоїстському святилищі, другим за величиною після імператорської святині в Ісе. На заході від цього містечка знаходився порт Кувана — важливий транспортний пункт на шляху з тогочасної японської столиці Кіото до східних провінцій країни.

1610 року сьоґун і об'єднувач Японії Токуґава Ієясу почав капітальне будівництво замку Наґоя на Наґойському плато і завершив його за два роки. Велика частина мешканців сусіднього містечка Кійосу переселилася під цей замок, давши початок призамковому поселенню, що розвилося у містечко Наґоя. Відтоді цей замок і містечко стали центром провінції Оварі і уділу Оварі-хан — головного володіння однієї з трьох бічних гілок сьоґунського роду Токуґава. До середини 19 століття Наґоя залишалася 4-м за величиною містом Японії після Едо, Осаки та Кіото.

1871 року, в результаті адміністративної реформи новгого уряду Мейдзі була утворена префектура Наґоя. Її поділили на 6 районів, першим з яких був район містечок Наґоя та Ацута. П'ять років по тому префектуру Наґоя перейменували у префектуру Айті, а ще за два роки містечко Наґоя стало самостійним адміністративним районом.

1 жовтня 1889 року містечко Наґоя отримало статус міста. На той час воно займало площу 3,34 км², на якій мешкало близько 150 700 жителів.

З кінця 19 — в 1-й половині 20 століття завдяки бурхливому розвитку світової економіки Наґоя перетворилася на великий торгово-промисловий центр Японії. 1937 року в місті було проведено Пантихоокеанську Мирну Виставку, на якій були представлені досягнення японського та загальноазійського господарства. Проте під час Другої світової війну поступальний розвиток Наґої зупинився — 1/4 міста згоріла дощенту від варварських бомбардувань авіації США[4].

Після війни Наґою успішно відбудували. 1 вересня 1956 року її зарахували до міст державного значення Японії, а 1957 року пустили міське метро і з 1964 року — швидкісний потяг сінкансен. 1989 року, з нагоди набуття Наґоєю статусу міста, тут була проведена Всесвітня виставка дизайну.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Райони
Наґоя на карті Айті

Наґоя поділяється на 16 міських районів:

  1. Ацута
  2. Кіта
  3. Мейто
  4. Мідорі
  5. Мінамі
  6. Мінато
  7. Мідзухо
  8. Моріяма
  9. Нака
  10. Накаґава
  11. Накамура
  12. Нісі
  13. Сьова
  14. Темпаку: Айкава (相川)
  15. Тікуса
  16. Хіґасі: Айой (相生町)

Освіта[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Atsuta Shrine 01.JPG Святилище Ацута — найдавніша у місті синтоїстська святиня, будівництво якої, за легендами, датують 2 століттям по Р. Х. У ній вшановують Кусанаґі-но-цуруґі — божественний меч, одну з трьох священних реліквій Імператора Японії. Nagoya-Castle-1.jpg Наґойський замок — один із символів Наґої. До появи хмарочосів блиск золотих прикрас його даху виднівся за десятки кілометрів від самого міста. Замок постраждав під час Другої світової війни, але був відновлений мешканцями Наґої.
Osu Kannonji.jpg Осу Каннон — буддистський храм 12 століття секти Сінґон. Був знищений авіацією США у 1945 році, але відновлений у жителями 1970. Храм володіє найдавнішою копією японської стародавньої хроніки «Кодзікі». Arako kannon 11.JPG Арако Каннон — буддистський храм 8 століття, що належить секті Тендай. Його пагода є найстарішою спородую на території міста. Храм містить багато творів Енку, видатного японського скульптора 17 століття.
Okehazamakosenjou1.JPG Місце битви при Окехадзама — один з найвідвідуваніших районів міста. У 1560 році вихідець з Наґої, Ода Нобунаґа, блискавичною атакою розбив чисельно переважаючу армію сусіда-агресора, прославивши себе на всю Японію. KASADERA-Kannon 03.JPG Касадера Каннон — буддистський храм 8 століття секти Сінґон. Він постраждав під час релігійних реформ пеіоду Мейдзі. За переказами, паломництво закоханих чи наречених до цього храму дарує їм міцний союз.

Безпека[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Засоби масової інфомації[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Наґоя підтримує дружні відносини із 5 містами світу:[6]

Уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]