Леопольд Штайнбац

Леопольд Штайнбац
Leopold Steinbatz
Народження	25 жовтня 1918; Відень
Смерть	23 червня 1942 (23 роки); поблизу Вовчанська, Харківська область; загиблий у бою
Країна	Перша Австрійська Республіка; Третій Рейх
Приналежність	Збройні сили Австрії; Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1937–1942
Звання	лейтенант
Формування	JG 52
Війни / битви	Друга світова війна:; Балканська кампанія Операція «Ауфмарш 25»; Операція «Маріта»; Операція «Меркурій»; Східний фронт Операція «Барбаросса»;
	Золотий німецький хрест

Леопольд Штайнбац (нім. Leopold Steinbatz; нар. 25 жовтня 1918, Відень — пом. 23 червня 1942, поблизу Вовчанська, Харківська область) — німецький військовий льотчик-ас. За час Другої світової війни здійснив більше за 300 бойових вильотів, здобувши 99 перемог у повітрі над противником. Лейтенант (посмертно, 1942) Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (посмертно, 1942).

Біографія[ред. | ред. код]

Леопольд Штайнбац народився 25 жовтня 1918 року у столиці Австро-Угорської імперії Відні. У 1937 році поступив на військову службу до австрійської армії, а після аншлюсу Австрії, коли збройні сили країни інтегрувались до Вермахту, вступив до Люфтваффе. У 1939 році був зарахований на курси підготовки льотного складу, після закінчення яких в листопаді 1940 року отримав звання унтер-офіцера та прибув для подальшого проходження служби до 9./JG 52. Часто літав у парі з майбутнім героєм та асом Германом Графом.

У квітні 1941 року III./JG 52^[1] переведений до Бухареста, де німецька армія готувалась до вторгнення в Югославію. У квітні-травні Штейнбатц брав участь у кампанії на Балканах, виконуючи головним чином вильоти на штурмовку наземних цілей. Однак, в основному головним завданням авіагрупи була повітряна охорона об'єктів нафтової промисловості в Плоєшті. У травні бився в Греції та за острів Крит. Потім залишався у складі групи фахівців-пілотів Люфтваффе, що займались підготовкою румунських льотчиків. У середині червня III./JG 52 переозброїлась на новітні Bf 109F.

З перших днів вторгнення до Радянського Союзу в червні 1941 року унтер-офіцер Штейнбатц на південному фланзі німецько-радянського фронту. Протистояв спробам радянських бомбардувальників бомбити нафтові поля біля Плоєшті. 4 серпня під час супроводження бомбардувальників Ju 87 здобув свою першу перемогу у повітрі, збивши І-16. Його рахунок став швидко зростати, і 29 листопада він збив 25-й літак.

З грудня 1941 року авіаційний підрозділ Штейнбатца забезпечував повітряне прикриття наземних військ Вермахту на півдні України, під Ростовом, у Криму. 8 січня 1942 року німецький ас збив три літаки, і число його перемог досягло 42-х. 22 січня фельдфебеля Штейнбатца спочатку нагородили Золотим Німецьким хрестом, а 14 лютого — Лицарським Хрестом.

5 травня він подолав рубіж у 50 перемог, а вже 20 травня здобув 75-ту перемогу в небі Східного фронту. Збивши 2 червня чотири літаки, обер-фельдфебель Штейнбатц довів свій рахунок до 91-ї перемоги і того ж дня нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям (Nr.96).

15 червня він здобув 99-у і, як виявилося, останню перемогу. У той же день він загинув, коли на зворотному шляху на свій аеродром його Bf-109F-4 W.Nr. 13357 був збитий зенітним вогнем і впав у лісі біля міста Вовчанськ, Харківська обл., Україна. Всього він здійснив близько 300 бойових вильотів.

23 червня Штейнбатца посмертно нагородили Лицарським Хрестом з дубовим листям та мечами (Nr. 14) і одночасно присвоїли звання лейтенанта.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
Bergström, Christer; Mikhailov, Andrey (2001). Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January–June 1942. Pacifica, * California: Pacifica Military History. ISBN 978-0-935553-51-2.(англ.)
Bergström, Christer; Dikov, Andrey; Antipov, Vlad; Sundin, Claes (2006). Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume 3, Everything for Stalingrad. Hamilton MT: Eagle Editions. ISBN 978-0-9761034-4-8.(англ.)
Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Weal, John (2001). Bf 109 Aces of the Russian Front. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-084-1.(англ.)
Зефиров М. В. Кто есть кто. Скорость. — М.: АСТ — 2010 г.(рос.)