Роберт Ріттер фон Грейм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Ріттер фон Грейм
Robert Ritter von Greim
Роберт Ріттер фон Грейм
Роберт Ріттер фон Грейм
Народився 22 червня 1892(1892-06-22)
Німецька імперія Байройт, Баварія
Помер 24 травня 1945(1945-05-24) (52 роки)
Третій Рейх Зальцбург, Австрія
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Wehrmacht Вермахт
Вид ЗС Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ військова авіація
Роки служби 19111918
19341945
Звання Luftwaffe epaulette Generalfeldmarschall.svg Генерал-фельдмаршал Люфтваффе
Командування головнокомандувач Люфтваффе,
командувач 6-го повітряного флоту
Війни/битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Максиміліана Йозефа (Баварія)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни

Роберт Ріттер фон Грейм (нім. Robert Ritter von Greim; * 22 червня 1892, Байройт — 12 липня 1945, Зальцбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал Люфтваффе (1945). Кавалер Pour le Mérite (1918), Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎ та Мечами (1944). Останній головнокомандувач Люфтваффе Третього Рейху (квітень — травень 1945).

Біографія[ред.ред. код]

Роберт Ріттер фон Грейм народився 22 червня 1892 у містечку Байройт в Баварії в родині офіцера поліції, що мала походження з баварських дворян.

У 1912 році закінчив військове училище і був випущений офіцером в артилерію. Учасник Першої світової війни на Західному фронті, командував артилерійською батареєю. У 1916 році перейшов до військової авіації. Пройшовши прискорений курс навчання в авіаційному училищі, став льотчиком-винищувачем. До кінця війни входив до числа найкращих асів німецької авіації, маючи на своєму бойовому рахунку 28 збитих літаків противника. За бойові відзнаки відзначений рядом нагород, в тому числі Залізним хрестом 2-го і 1-го ступеня, а також вищим військовим орденом Німецької імперії — Pour le Mérite. Війну закінчив у чині гауптмана.

Після демобілізації кайзерівської армії перейшов на службу в рейхсвер (1919), але через рік у зв'язку з ліквідацією (відповідно до умов Версальського миру) німецької військової авіації звільнився з армії (1920). Став льотчиком на показових авіаційних виступах з демонстрацією фігур вищого пілотажу. У 1924 році вирушив військовим радників в Китай, де брав участь у створенні авіації армії Чан Кайши (19241927).

Після повернення з Китаю приєднався до нацистського руху, брав у ньому активну участь. Після приходу до влади в Німеччині нацистів вступив в рейхсвер і був направлений на службу в «секретні» люфтваффе (1934). Коли в лютому 1935 року Німеччина офіційно оголосила про створення ВПС (Люфтваффе), Грейм був проведений в майори і призначений командиром 1-ї винищувальної ескадри «Ріхтгофен». Незабаром став інспектором винищувальної і бомбардувальної авіації. У 1937 році призначений начальником Управління особового складу ОКЛ (Головне командування люфтваффе). З лютого 1939 року командир 5-ї авіаційної дивізії, генерал-майор.

У Польській кампанії 1939 Грейм не брав участь, тому що його дивізія входила до складу 3-го повітряного флоту (генерал Х. Шперрле), що прикривав західний кордон рейху. На початку 1940 року 5-а авіадивізія була розгорнута в 5-й повітряний корпус, його командиром став Грейм. Брав участь у Французькій кампанії 1940 року, за відміну в якій нагороджений Лицарським хрестом і підвищений в генерал-лейтенанти.

Після розгрому і капітуляції Франції 5-й авіаційний корпус, що складався в основному із з'єднань бомбардувальників, брав участь в «битві за Британію» (1940–1941), в ході якої зазнав великих втрат.

Військова кар'єра

Навесні 1941 року корпус Грейма був перекинутий на Схід, де увійшов до складу 4-го повітряного флоту (генерал А. Лер), призначеного для підтримки групи армій «Південь». На початку війни проти Радянського Союзу 5-й повітряний корпус воював в Україні, зазнав великі втрати і восени 1941 року був виведений до складу резерву ОКЛ. Надалі використовувався на різних ділянках Східного фронту (наприклад, на початку 1942 року діяв в Криму). У квітні 1942 року Грейм змінив генерала В. фон Ріхтгофена на посту командувача авіаційної оперативною групою «Ост», створеної замість 2-го повітряного флоту. У травні 1943 року ця оперативна група була перетворена на 6-й повітряний флот, командувачем якого було призначено фон Грейма. 6-й повітряний флот підтримував групу армій «Центр». У битві на Курській дузі влітку 1943 року він зазнав великих втрат.

З цього часу німецькі Люфтваффе остаточно втратили панування в повітрі, яким володіли з початку війни на Сході. Всю війну, за винятком короткої відрядження до Бельгії, Грейм провів на Східному фронті. Його заслуги в боях на Сході були відзначені дубовим листям і мечами до Лицарського хреста, а також військовими званнями генерала авіації та генерал-полковника. Очолюваний Грейм 6-й повітряний флот підтримував німецькі війська в боях на Смоленщині, в Білорусі, Східній Пруссії, Польщі і Померанії, а на завершальному етапі війни — на берлінському напрямку і в Чехословаччині. До весни 1945 року в його складі були зосереджені основні сили Люфтваффе.

24 квітня 1945 до штабу 6-го повітряного флоту, що знаходився в Мюнхені, надійшла телеграма від Гітлера. У ній містився наказ — Грейму негайно прибути до рейхсканцелярії для особистої доповіді фюреру. 25 квітня з великими труднощами і величезним ризиком Грейму вдалося прорватися на літаку в оточений радянськими військами Берлін, в якому йшли запеклі вуличні бої. Останній етап польоту, вже в самому місті, Грейм здійснив на старому навчальному літаку. На підльоті до урядового кварталу він був підбитий вогнем зенітної артилерії, а сам Грейм важко поранений в ногу (осколок зенітного снаряду розбив п'яту). Управління пошкодженим літаком перебрала на себе другий пілот відома німецька льотчиця Ганна Райч, віртуозно посадивши його на поритій вирвами вулиці поруч із рейхсканцелярією. Страждаючи від нестерпного болю і спливаючого кров'ю Грейма на руках внесли в імперську рейхсканцелярію. Після перев'язки та надання першої медичної допомоги його одразу ж прийняв Гітлер. Поранений генерал був вельми здивований, коли фюрер особисто повідомив йому, що рейхсмаршал Г. Ґерінґ виявився зрадником, а тому він, Гітлер, зміщує його з посади головнокомандувача Люфтваффе і позбавляє всіх інших постів. Замість Ґерінґа головнокомандувачем німецькими ВПС призначається Грейм, якому одночасно присвоювалося звання генерал-фельдмаршала (25 квітня 1945 року). 29 квітня, незважаючи на важке поранення, Грейм за наказом Гітлера вилетів в Плен — ставку гросс-адмірала К.Деніца, якого фюрер призначив своїм наступником.

Після падіння Берліна Грейм повернувся на південь Німеччини, де спробував очолити керівництво німецькими ВПС. Проте, зробити це було практично неможливо. Окремі розрізнені з'єднання Люфтваффе діяли на своїх ділянках фронту на власний розсуд, а Генеральний штаб ОКЛ продовжував зберігати вірність Ґерінґу і відмовився визнати нового головнокомандувача. 6-й повітряний флот очолював вже новий командувач. Тому Грейм виявився генералом без військ. До того ж через важке поранення його дієздатність була вкрай обмежена. Внаслідок всіх цих обставин вступити на посаду головнокомандувача Люфтваффе Грейму практично так і не вдалося, а його призначення на цей пост виявилося чисто номінальним.

23 травня 1945 Роберт Ріттер фон Грейм був заарештований американськими військами і відправлений в госпіталь в Зальцбурзі, де наступного дня покінчив життя самогубством, прийнявши ціанистий калій.

Роль Роберта Ріттера фон Грейма в історії[ред.ред. код]

Грейм був останнім з 25 фельдмаршалів Гітлера, отримавши це звання всього за 13 днів до падіння Третього рейху. Свою кар'єру військового льотчика він почав ще в роки Першої світової війни. Проявив себе, як один з найкращих асів німецької авіації. Будучи переконаним противником республіканського ладу, від служби в рейхсвері (армія Веймарської республіки) відмовився. Повернувся на військову службу тільки з приходом до влади нацистів, що покінчили з Веймарської республікою. Їх програма відродження німецьких ВПС привернула Грейма, і він поставив себе цілком на службу нацистському режиму.

В лавах Люфтваффе Грейм зробив блискучу військову кар'єру — за 11 років просунувся від капітана запасу до генерал-фельдмаршала ВПС. Як командир великого авіаційного з'єднання особливо відзначився під час Французької кампанії 1940 року, в ході «битви за Британію» 1940–1941 років і в боях на Східному фронті в 1941–1943 роках. У ролі командувача повітряним флотом Грейм довелося діяти в зовсім інших умовах, коли німецька авіація вже втратила панування в повітрі. Але й в цій обстановці він виявив багато необхідних для великого воєначальника якості, вміло здійснюючи керівництво авіаційними з'єднаннями. Особливо велику роль очолювана ним авіація зіграла в тих випадках, коли війська Червоної Армії здійснювали стратегічний прорив оборони німців, як це мало місце в Білорусі та Польщі, і потрібно було сповільнити темпи їх стрімкого наступу, щоб виграти час для створення в глибині нових оборонних рубежів. Льотчики 6-го повітряного флоту завзято билися з переважаючими силами радянської авіації в Східній Пруссії, Померанії, на підступах до Берліна і в Чехословаччині.

Грейм заслужено вважався одним з найкращих льотчиків і командирів люфтваффе, здатних виконати будь-яке завдання. Це він зайвий раз довів своїм безприкладним по сміливості польотом в оточений противником, палаючий вогнем Берлін, місто, над яким день і ніч кружляли сотні ворожих винищувачів. Прорватися туди на літаку, як вважали офіцери його штабу, було божевіллям.

Грейм був переконаним нацистом. Його віра в ідеали націонал-соціалізму межувала з фанатизмом, а Гітлера він буквально обожнював. В свою чергу і Гітлеру завжди імпонував це високий баварець з прусською виправкою, у відданості якого він ніколи не сумнівався. І вибір його в останні дні Третього рейху був далеко не випадковий. Фюрер був твердо переконаний, що навіть у самій безнадійній ситуації новий головнокомандувач Люфтваффе буде стояти до кінця. І він не помилився у своєму виборі. Тільки ось «стійкість» новоспеченого фельдмаршала вже нічого не могла змінити — дні Третього рейху були полічені, і розвал всіх його структур досяг самих верхів. Деякі історики вважають, що основною причиною, яка штовхнула Грейма на самогубство, був не стільки страх перед відплатою з боку переможців, скільки крах нацистської ідеї, без якої життя для Грейма втратила всякий сенс.

Нагороди генерал-фельдмаршала Роберта Ріттера фон Грейма[ред.ред. код]

Нагороди генерал-фельдмаршала Роберта Ріттера фон Грейма
Перша світова війна
Друга світова війна

Джерела[ред.ред. код]

  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940 — 1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
  • Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор Людвіг Вольф
Kommandeur einer Fliegerdivision.svg
командир 5-ої авіаційної дивізії

1 лютого — 11 жовтня 1939
Наступник:
переформована на 5 ПвК
Попередник:
сформований з 5-ої авд
Kommandierender General eines Fliegerkorps.svg
командир 5-го повітряного корпусу

11 жовтня 1939 — 1 квітня 1942
Наступник:
переформована на
Командування Люфтваффе «Ост»
Попередник:
сформоване з 5 ПвК
командувач
Командування Люфтваффе «Ост»

1 квітня 1942 — 6 травня 1943
Наступник:
переформоване на 6-й повітряний флот
Попередник:
Chef einer Luftflotte Version 1.svg
командувач 6-го повітряного флоту

6 травня 1943 — 24 квітня 1945
Наступник:
генерал-полковник
Отто Десслох
Попередник:
рейхсмаршал
Герман Ґерінґ

головнокомандувач Люфтваффе

24 квітня — 24 квітня 1945
Наступник: