Монастир Зографу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°18′21″ пн. ш. 24°09′37″ сх. д. / 40.30583° пн. ш. 24.16028° сх. д. / 40.30583; 24.16028

Гора Афонa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Монастир Зографу
Країна Греція Греція
Тип змішаний
Критерії i, ii, iv, v, vi, vii
Ідентифікатор 454
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1988
12 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Монастир Зографу (грец. Μονή Ζωγράφου — болгарський чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії дев'яте місце. Розташований на західному узбережжі півострова Айон-Орос, рівновіддалений від монастирів Хіландар та Констамоніту. Назва грец. Ζωγράφου означає мальовничий — обитель споруджено високо над морем, на скелі, понад прірвою.

Історія[ред.ред. код]

Монастир Зографу заснований в добу правління Лева Філософа трьома братами, уродженцями міста Охрід в Болгарії: Мойсеєм, Аароном та Іоанном. Вони розселилися спочатку в келіях, на окремих стовпах, але потім спорудили загальний храм, отримавши в молитві одкровення присвятити його імені великомученика Георгія. При цьому лик святого Георгія дивовожним чином зобразив на дошці, приготованій для іконопису. Свого покровителя засновники назвали живописцем «Ζόγραφος», а від імені ікони пішла назва власне монастиря, який відтак набув популярності — почали приходити прочани, залучені переказом про диво, особливо, коли із Палестини досягла столиці чутка про зникнення зображення святого Георгія, в монастирі поблизу Лода. Тамтешні монахи прийшли на Афон і визнали образ у Зографу тотожним із зображенням, що було у них. Лев Філософ і болгарський цар Іоанн теж приїзжали поклонитись чудотворному зображенню святого Георгія до Зографу і пожертвували значні внески на добудову обителі.

В добу правління візантійського імператора Михайла VIII Палеолога монастир Зографу, який відмовився приєднатися до унії, цілком розорено. 10 жовтня 1276 року у вежі монастиря латинянами спалено 26 преподобномучеників, що стали проти унії з Римською церквою. Монастир відновив вже молдавський воєвода Стефан тільки в 1502 році.

Не оминули монастир і балканські війни початку 20 століття. У липні 1913 року в ході Другої Балканської війни монастир Зографу, в якому перебував болгарський військовий загін, був взятий штурмом греками; болгарські ж солдати як військовополонені відвезені до Греції.

Реліквії[ред.ред. код]

Соборний храм, побудований лише 1801 року, і нині зберігає три ікони великомученика Георгія різного часу. Найдавніша чудотворна ікона святого Георгія поміщена біля колони правого крила храму, а дві копії з неї, що надійшли в обитель з інших місць, вважаються, за легендами про них, чудотворними також; друга ікона, за переказом, припливла морем з Аравії, а третя — дар Стефана Душана, знайдена ним завдяки видінню і супроводжували його в боях. Найвідомішою з ікон монастиря є ікона Пресвятої Богородиці, іменована Акафістною. Нарешті Зографське євангеліє, подароване ченцями обителі російському імператору Олександру II; останній передав його до Імператорської публічної бібліотеки.

Джерела[ред.ред. код]