Нахімов Павло Степанович
Нахі́мов Павло́ Степа́нович (23 червня (5 липня) 1802, с. Городок, Смоленська губернія — 30 червня (12 липня) 1855, Севастополь) — російський адмірал, герой Кримської війни. Походить з українського роду Нахимовських, засновник якого був з найближчого оточення гетьмана І. Мазепи.
У 1815 був зарахований до Морського кадетського корпусу. 1818 — мічман; почав службу на Балтійськом флоті. У 1822—1825 здійснив навколосвітнє плавання на фрегаті «Крейсер». Бойове хрещення прийняв у 1827, командуючи батареєю на кораблі «Азов» у Наваринському бою проти турецького флоту. За хоробрість отримав Георгіївський хрест і чин капітан-лейтенанта. 1832 року став командиром фрегата «Паллада». У 1836 командував лінійним кораблем «Сілістрія» на Чорноморському флоті, виконуючи відповідальні завдання. У 1845 його назначено контр-адміралом та командиром бригади кораблів. З 1852 — віце-адмірал.
У 1853, з початком Кримської війни, Нахімов, командуючи ескадрою, знайшов і знищив турецький флот у Синопській бухті. У грудні 1853 його призначили командуючим ескадрою, що захищала севастопольський рейд. Керував формуванням батальйонів з берегових і корабельних команд. У 1855 за відзнаку при обороні Севастополя був нагороджений орденом Білого орла. У лютому 1855 Нахімов став командиром Севастопольського порту й тимчасовим військовим губернатором міста. У березні — адмірал. В червні Павло Нахімов був смертельно поранений на Корніловському бастіоні Малахового кургану.
У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років засновані ордени та медаль Нахімова для нагородження хоробрих моряків.
