Гальштатська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Австрії
Austria Bundesadler.svg
Гальштатська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції
(Норік • Реція)
Карантанія
Східна марка
Ерцгерцогство Австрія
Священна Римська імперія
(Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
(Цислейтанія)
Перша Австрійська Республіка
Аншлюс
Окупація Австрії союзниками
Австрійська Республіка

Портал «Австрія»
1, 2 - бронзові фібули; 3 - бронзова голка; 4 - залізна сокира; 5 - трензель із бронзи й заліза; 6 - бронзовий меч; 7 - бронзовий казан; 8 - бронзове цебро; 9 - писана глиняна посудина; 10 - бронзова колісниця зі Штретвега
Креслення знахідок розкопки

Гальшта́тська культу́раархеологічна культура племен південної частини Середньої Європи в період раннього залізного віку (приблизно 900–400 до РХ). Названа за могильником, розташованим біля м. Гальштат (Хальштатт, Hallstatt, південно-західна Австрія).

Можна виділити дві основні області поширення Гальштатської культури:

Гальштатська культура відома також

В етнічному відношенні гальштатська культура вважається культурою різних народів: індоєвропейських іллірійців – в колишній Югославії; ретів і норіків – у Східних Альпах Австрії; паннонійців – в Угорщині; кельтів – в Чехії, Словаччині, Франції і Німеччині; фракійців – в Румунії, Болгарії і Україні.[1]

Для кожного з цих локальних типів Гальштатської культури характерні особливі форми поховального обряду. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Гальштатської культури (900–700 до РХ) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх. У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства. Житла Гальштатської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць. Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.

Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (т.зв. антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими плоскими полями і з гребенями, панцири з окремих бронзових пластинок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті с синіми вічками. Мистецтво племен Гальштатської культури було переважно прикладним й орнаментальним і тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.

З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800–600 до РХ); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали. Поховання Гальштатської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.

Гальштатська культура поступово змінювалася в західних районах латенською культурою.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. – К., 1996

Посилання[ред.ред. код]