Орфей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орфей

Орфе́й (дав.-гр. Ὀρφεύς) — уславлений співець і поет. Син річкового бога — фракійського царя Еагра (за іншими міфами — син Аполлона) та музи Калліопи.

У міфології[ред.ред. код]

Спів Орфея та його гра на золотій арфі зачаровували не тільки людей, а й звірів, дерева, скелі; від його пісень заспокоювалося навіть розбурхане море. За переказом, Орфей — учасник походу аргонавтів, який своєю чудовою грою на кітарі та співом багато чим допомагав їм у скрутні хвилини. Коли його дружина німфа Еврідіка померла від укусу гадюки, Орфей нібито спускався за нею на той світ. Старий Харон не хотів везти його до Аїду, але почувши чарівну гру на кітарі, переправив співця через Стікс. Розчулений натхненною музикою, Аїд погодився відпустити Еврідіку. За однією версією, Персефона дозволила Орфеєві вивести Еврідіку на землю, але з умовою, що він не гляне на дружину, поки не ввійде з нею до свого будинку. Орфей порушив заборону і назавжди втратив її. Загинув співець від рук вакханок, бо, через тугу за Еврідікою відмовився брати участь в оргії. Згідно з іншою версією, Орфей загинув тому, що уникав жінок. Його голова та кітара нібито допливли до острова Лесбосу, де їх урочисто поховали. Тому греки вважали Лесбос батьківщиною ліричної поезії.

У мистецтві[ред.ред. код]

Міф про загибель Орфея подібний до переказу про Ліна, якого іноді вважали предком, учителем або братом співця. Перекази про Орфея були дуже популярні в античні часи. До нас дійшли зображення фрагментів міфу на вазах, фресках тощо. Християнство перших віків вважало Орфея миротворцем, про прихід якого сповіщав старозавітний пророк Ісайя. Міф про Орфея надихав багатьох драматургів (Есхіл, Евріпід), художників (Рубенс, Кардуччі, Роден, Доменікіно, Канова й ін.), композиторів (Ліст, Глюк, Гайдн, Оффенбах, Стравинський та ін.).

У сучасній мові Орфей — чудовий співець і музикант.

Тіло легендарного фракійського поета, пісняра, «винахідника музики» Орфея, згідно з давньогрецькими міфами, поховано на вершині гори Пангей — відомої рудної гори в Егейському світі.

У літературі[ред.ред. код]

Поет-неокласик Микола Зеров використав мотив Орфея і Еврідіки в «Сонетах для Гелени».[1]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]