Пале-Рояль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пале-Рояль

48°51′48″ пн. ш. 2°20′13″ сх. д. / 48.8633333333607780° пн. ш. 2.33694444447217764° сх. д. / 48.8633333333607780; 2.33694444447217764Координати: 48°51′48″ пн. ш. 2°20′13″ сх. д. / 48.8633333333607780° пн. ш. 2.33694444447217764° сх. д. / 48.8633333333607780; 2.33694444447217764
Країна  Франція[1][2]
Розташування Quartier du Palais-Royald[2]
Тип королівський палацd[1]
Стиль класична архітектураd
Архітектор П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен
Дата заснування 1628
Адреса вулиця Валуаd, вулиця Монпансьєd і Площа Колеттd

Пале-Рояль. Карта розташування: Франція
Пале-Рояль
Пале-Рояль
Пале-Рояль (Франція)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
У парку Пале-Рояль
Один з інтер'єрів Пале-Рояль

Пале-Рояль (фр. Palais Royal — «королівський палац») — палац і парк, розташовані в Парижі навпроти північного крила Лувру.

Кардинальський палац[ред. | ред. код]

Palais-Royal, Paris

Попри свою назву, палац, що стоїть на площі, був побудований за проєктом Жака Лемерсьє для кардинала Рішельє і спочатку називався кардинальським. Після смерті Рішельє палац зайняла вдовуюча Анна Австрійська з юним Людовиком XIV, потім тут оселився кардинал Мазаріні.

Резиденція герцога Орлеанського[ред. | ред. код]

За Людовика XIV і його наступників палац правив міською резиденцією герцога Орлеанського, і в малоліття Людовика XV саме звідси принц-регент керував усією Францією. В одному з флігелів «Король-Сонце» поселив свою фаворитку герцогиню де Лавальєр; там вона народила двох позашлюбних синів короля.

Театр Комеді Франсез[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття палацові апартаменти були оновлені в стилі рококо. Ці інтер'єри були знищені в 1784 року, коли на місці частини палацу було зведено будівлю театру для розміщення Комеді Франсез. До цього тут існував театр Пале-Рояль, що був настільки ж тісно пов'язаний з життям і творчістю Мольєра, як лондонський «Глобус» — з творчістю Шекспіра.

Публічний сад[ред. | ред. код]

У ті ж передреволюційні роки власник палацу, герцог Орлеанський, згодом відомий як Філіпп Егаліте, відкрив сад для відвідування всіма охочими й спорудив на площі величні колонади з крамничками. Цей прояв популізму таки спрацював і приніс герцогу Орлеанському прихильність найширших верств паризького суспільства. Незабаром тут засяяли вогнями наймодніші клуби та кав'ярні міста.

Державні установи[ред. | ред. код]

Фасад палацу (будівля Державної ради).

1852 року площа була розширена під час реконструкції Парижа, здійсненої під керівництвом барона Османа. У часи Паризької комуни 1871 року палац згорів, але був відбудований вже через два роки й відтоді став осідком різних урядових установ — Державної ради, Конституційної ради та Міністерства культури. Відразу за палацом розташовані старі будівлі Національної бібліотеки.

1986 року на площі з'явилися сучасні інсталяції — так звані Колони Бюрена («Мистецтво перетворює місто»).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]