Польсько-український кордон
| Кордон Польщі та України | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |||
| Країни: |
 Польща Україна | ||
| Довжина: | 535 км | ||
| Тип: | зовнішній кордон ЄС | ||
| Встановлено: | 24 серпня 1991 | ||
| Остання зміна: | Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951) | ||
| Охороняють: |
Прикордонна служба Польщі (пол. Straż Graniczna) Державна прикордонна служба України | ||
| Прикордонні адміністративні одиниці: | |||
| |||
 Мультимедія на Вікісховищі | |||
Польсько-український кордон — кордон між Україною та Польщею, що існує формально з моменту набуття незалежності України від Радянського Союзу, тобто від 24 серпня 1991. До 1991 року нинішній польсько-український кордон був частиною польсько-радянського кордону й мав ідентичне розташування. Довжина кордону становить 535 км[1].
Польсько-український кордон є також зовнішнім кордоном Європейського Союзу.
Розташування кордону[ред. | ред. код]
Кордон з Україною простягається від Ужоцького перевалу, по долині Сян на схід від Літовищів та Устриків Долішніх, перетинає долину річки Стривігор, Перемишльські ворота, в районі Крилова досягає річки Буг, а потім проходить вздовж Бугу на Собібір. Відділяє польські Підкарпатське та Люблінське воєводства на заході від українських Закарпатської, Львівської та Волинської областей на сході.
Пункти перетину кордону[ред. | ред. код]
На польсько-українському кордоні знаходиться 12 пунктів перетину кордону — 6 автодорожніх і 6 залізничних. Планується створення ще чотирьох пунктів перетину кордону.
Автодорожні[ред. | ред. код]
- Ягодин — Дорогуськ
- Устилуг — Зосин
- Угринів — Долобичів
- Рава-Руська — Гребенне
- Краковець — Корчова
- Шегині — Медика (також діє пішохідний пункт пропуску)
- Смільниця — Коростенко
- Грушів — Будомир
Залізничні[ред. | ред. код]
- Ягодин — Дорогуськ
- Рава-Руська — Гребенне
- Володимир — Грубешів
- Хирів — Коростенко
- Мостиська — Перемишль
- Рава-Руська — Верхрата
Рух через кордон[ред. | ред. код]
Аналіз руху на польсько-українському кордоні протягом 1990-х років дозволяє зауважити певне зниження подорожей польських громадян в Україну, і збільшення подорожей українських громадян до Польщі. Наприклад, в 1995 році найбільший пункт перетину у Медиці перетнуло 3,4 млн чоловік. З цього числа у Польщу в'їхало 1,5 млн іноземців і 100 тисяч поляків, а виїхало з Польщі 1,7 мільйонів іноземців, і 100 тисяч поляків. Подібні співвідношення спостерігалися і на інших пунктах перетину[2].
В 1996 році українсько-польський кордон перетнули 10,6 млн осіб, що було на 10,4 % більше ніж у 1995 і на 60 % більше, ніж у 1996[3]. На початку 2000-х років польсько-український кордон перетинали до вісімнадцяти мільйонів осіб і до шести мільйонів транспортних засобів. Останніми роками в середньому українсько-польський кордон перетинають п'ятнадцять мільйонів осіб і більш ніж чотири мільйони транспортних засобів.[4]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- І. М. Мельникова. Договір між СРСР і республікою Польща про радянсько-польський державний кордон 1945 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 428. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Література[ред. | ред. код]
- О. Знахоренко. Польсько-радянська угода про державний кордон 1944 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- О. Знахоренко. Польсько-радянський договір про державний кордон 1945 // Українська дипломатична енциклопедія
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mały Rocznik Statystyczny Polski 2007. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 15 травня 2010.
- ↑ Anna Rogowska, Stanisław Stępień: Granica polsko-ukraińska w ostatnim półwieczu (1997)
- ↑ дані воєводського уряду в Перемишлі
- ↑ Посол України в Польщі Моцик: Польща ще досі усвідомлює, наскільки величезною є трагедія
