Фарерська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фарéрська мова (føroyskt) — одна зі скандинавських мов. У фонетичному та морфологічному аспектах найбільш наближена до ісландської мови. Є офіційною мовою Фарерських островів (автономна область, що належить Данії). Загальна кількість людей, що говорять фарерською мовою становить приблизно 48 тисяч на Фарерських островах та 12 тисяч у Данії.

Умовні межі розповсюдження фарерських діалектів

Історія[ред.ред. код]

Самостійна фарерська мова виникла між IX та XIV ст. Починаючи з періоду Реформації Данія, під владою якої перебували Фарерські острови, заборонила викладання фарерською мовою у школах, а також її використання у церкві та в офіційних документах, насаджуючи скрізь данську мову. Утім, фарерці не відмовилися від рідної мови, продовжуючи користуватися нею у повсякденному спілкуванні, а також передаючи з уста в уста давні балади та казки. Це дозволило зберегти усну традицію фарерської мови, не зважаючи на те, що протягом 300 років писати фарерською заборонялося.

У 1846 році В. У. Гаммерсгайм (Hammershaimb) розробив писемність для фарерської мови, що існує досі.

У 1937 році фарерська мова заступила данську у шкільному викладанні, а в 1948 фарерська була визнана національною мовою. Але мовою ЗМІ та реклами фарерська стала лише у 80-х роках. Сьогодні данська вважається іноземною мовою, хоча 5% фарерців досі вивчають її як першу мову, та вона є обов'язковою для вивчення в школі починаючи з 3-го класу.

Факти мови[ред.ред. код]