Радомисльський повіт
| Радомисльський повіт | ||||
_(1796).gif) | ||||
_radomishl.PNG) | ||||
| Губернія | Київська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Радомисль | |||
| Створений | 1797 рік | |||
| Скасований | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 8 468 км² | |||
| Населення | 315 629 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
Ра́домисльський пові́т — адміністративно-територіальна одиниця у складі новоствореного Ізяславського намісництва Російської імперії (після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році). З 1795 року у складі Волинського намісництва[1]. З 1797 року у складі Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Радомисль.
Історія[ред. | ред. код]
Повіт займав північно-західну частину губернії і мав вкрай неправильний контур у вигляді двох чотирикутників, сполучених між собою одним з кутів і розташованих уздовж течії Тетерева. Природна межа — по Дніпру — була тільки з східної сторони, впродовж 85 верст (біля 90 км). На півночі повіт межував з Мінською, на заході — з Волинською губерніями, на сході — з Чернігівською губернією і Київським повітом і з Сквирським повітом на півдні. Площа повіту становила 775 081 десятин (8 468 км²).
За даними 1885 року в повіті налічувалось 818 населених пунктів, в тому числі 8 містечок і 330 сільських поселень[2].
У червні 1919 року на північно-східних теренах шляхом розукрупнення Радомисльського повіту створений Чорнобильський повіт[3].
У складі Радомисльського повіту залишилися такі волості: Брусилівська, Вишевицька, Водотиївська, Кичкирівська, Коростишівська, Малинська, Розважівська та Стремигородська. До цих волостей додалися нові — Горбулівська, Потіївська (Облітківська), Ставищенська та Чоповицька.
7 березня 1923 року повіт було ліквідовано, його територія увійшла до складу Малинського району Малинської округи, Коростишівського та Радомисльського районів Житомирської округи, Брусилівського району Київської округи.
Устрій[ред. | ред. код]
на 1861 рік[ред. | ред. код]
Волості: Брусилівська, Вепринська, Вільнянська, Вирлівська, Вишевицька, Водотійська, Ворсівська, Горбулівська, Городоцька, Дивинська, Заболоцька, Кам'янська, Кичкирівська, Коростишівська, Кочерівська, Красятицька, Кухарська, Коленцівська, Малинська, Мигальська, Мижиріцька, Нижилівська, Озерянська, Пинязевицька, Потіївська, Солов'ївська, Ставицька, Староселецька, Стремингородська, Унинська, Хабенська, Чайківська, Яновецька.[4]
кінець XIX ст.[ред. | ред. код]
Наприкінці XIX ст. в адміністративному відношенні повіт поділявся на 5 станів (16 волостей)[5], станові пристави вказані на 1891 рік[6]:
- перший — станова квартира у м. Брусилові (дві волості: Брусилівська, Водотиївська), колезький асесор Степан Васильович Литвиненко;
- другий — станова квартира у м. Коростишеві (дві волості: Коростишівська, Кичкирівська), колезький асесор Павло Павлович Чериванський;
- третій — станова квартира у м. Малині (три волості: Малинська, Вишевицька, Потіївська), титулярний радник Василь Антонович Лященко, у тому ж році приставом був призначений околоточний наглядач Київської міської поліції колезький реєстратор Шапко-Шапченко;
- четвертий — станова квартира у м. Іванкові (п'ять волостей: Іванківська, Красятицька, Розважівська, Хабенська та Мартиновицька), титулярний радник Антон Іванович Сисецький;
- п'ятий — станова квартира у м. Чорнобилі (чотири волості: Чорнобильська, Горностайпільська, Шепелицька, Прибірська), титулярний радник Андрій Георгійович Безпалов.
У мировому відношенні повіт поділявся на 2 дільниці. Місця проживання мирових посередників: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Чорнобиль.
У судово-мировому відношенні повіт поділявся на 5 дільниць. Місця проживання мирових суддів та знаходження камер: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Коростишів, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль. У 1865—1895 роках дільничним мировим суддею 3-ї дільниці в м. Малині у статському (цивільному) чині колезького секретаря був Сергій Миколайович Миклуха — старший брат Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая[7].
У судово-слідчому відношенні повіт поділявся на 3 дільниці. Місця проживання судових слідчих: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Чорнобиль.
У призовному відношенні, по відправленню військової повинності, повіт поділявся на 5 дільниць: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль.
У військово-кінському відношенні повіт поділявся на 17 дільниць. Повітове місто Радомисль становило 1-у дільницю, а волості — дільниці з 2-ї до 17-ї.
| № | Волості | Стан | Дільниці | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мирового посередника |
Судового слідчого |
Мирового судді |
Призовні, по відправленню військової повинності |
Військово- кінські | |||
| 1 | Брусилівська | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| 2 | Водотиївська | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | 3 |
| 3 | Вишевицька | 3 | 1 | 1 | 3 | 3 | 8 |
| 4 | Горностайпільська | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 16 |
| 5 | Іванківська | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 9 |
| 6 | Кичкирівська | 2 | 1 | 2 | 1* | 1 | 5 |
| 7 | Коростишівська | 2 | 1 | 2 | 2 | 1 | 4 |
| 8 | Красятицька | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 12 |
| 9 | Мартиновицька | 4 | 1 | 3 | 5 | 5 | 14 |
| 10 | Малинська | 3 | 1 | 1 | 3 | 3 | 6 |
| 11 | Потіївська | 3 | 1 | 1 | 3** | 3 | 7 |
| 12 | Прибірська | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 13 |
| 13 | Розважівська | 4 | 2 | 3 | 4 | 4 | 9 |
| 14 | Хабенська | 4 | 2 | 3 | 5 | 4 | 11 |
| 15 | Чорнобильська | 5 | 2 | 3 | 5 | 5 | 15 |
| 16 | Шепелицька | 5 | 2 | 3 | 5 | 5 | 17 |
| ˣ села Забілоччя, Кочерівка, Царівка, Хвощівка (розташовувалось поряд з Царівкою; сьогодні не існує) та Козіївка знаходились у складі 2-ї дільниці. ˣˣ села Велика Рача, Чудин знаходились у складі 2-ї дільниці. | |||||||
Населення[ред. | ред. код]
Мал. П'єра Де ля Фліза, 1848.
| Населення | 1888[5] | 1889[8] | ||
|---|---|---|---|---|
| Чоловіків | Жінок | Чоловіків | Жінок | |
| За суспільним станом: | ||||
| Дворяни потомствені | 597 | 641 | 592 | 640 |
| Дворяни особисті | 608 | 610 | 626 | 629 |
| Духівництво чорне | 1 | — | 1 | — |
| Духівництво біле | 284 | 301 | 296 | 325 |
| Почесні громадяни потомствені |
40 | 50 | 40 | 51 |
| Почесні громадяни особисті |
181 | 195 | 178 | 194 |
| Купці | 60 | 67 | 71 | 100 |
| Міщани | 28278 | 29747 | 27946 | 28935 |
| Селяни | 79842 | 86550 | 80561 | 86908 |
| Колоністи | 1559 | 1632 | 1962 | 2009 |
| Військові, крім тих що перебувають на дійсній службі |
4345 | 4650 | 3832 | 4569 |
| Іноземні піддані | 519 | 525 | 522 | 524 |
| Особи, що не належать до вказаних розрядів |
39 | 48 | 43 | 51 |
| За віросповіданням: | ||||
| Православні | 88630 | 95800 | 88700 | 95620 |
| Розкольники та штундисти |
2365 | 2348 | 2360 | 2374 |
| Католики | 9827 | 10603 | 9478 | 10039 |
| Протестанти (вкл. баптистів) |
1080 (110) |
1089 (113) |
1433 | 1504 |
| Євреї | 14450 | 15176 | 14699 | 15398 |
| Магометани | 1 | — | — | — |
| Всього | 116353 | 125016 | 116670 | 124935 |
| Загалом | 241369 | 241605 | ||
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 315 629 чоловік. З них 78,39 % — українці, 13,08 % — євреї, 3,87 % — росіяни, 2,27 % — німці, 1,94 % — поляки[9].
Маршалки шляхти[ред. | ред. код]
Виборними маршалками шляхти Радомисльського повіту були:
- Вайлав Ганський гербу Ґодзава (1807)
- Антон Микола Богданович гербу Могила (1809-1812)
- Онуфрій Галецький гербу Юноша (1817).
Релігія[ред. | ред. код]
У 1888 році мешканці повіту різних віросповідань користувались для відправлення своїх релігійних обрядів 159 церквами та іншими спорудами (монастирями, каплицями та ін.) — 10 кам'яними та 149 дерев'яними[5]: православні — 5 кам'яні, 93 дерев'яні; католики — 4 кам'яні, 6 дерев'яні; лютерани — 7 дерев'яні; євреї — 1 кам'яна, 34 дерев'яні; розкольники — 9 дерев'яні.
Скотарство[ред. | ред. код]
| Скотарство (голів) | 1888[5] | 1889[8] |
|---|---|---|
| Коні | 29799 | 28636 |
| Рогата худоба | 94717 | 96764 |
| Вівці прості | 73404 | 79539 |
| Свині | 64513 | 64944 |
| Кози | 17478 | 18467 |
| Віслюки та мули | 4 | — |
| Всього | 279915 | 288350 |
У 1889 році в повіті було два приватні кінські заводи у селах Межирічка та Нянівка. На першому у володінні полковника Антона Осиповича Злотницького знаходились коні упряжної породи — 1 арабський жеребець та 15 маток. На другому у володінні дворянина Фоми Людвиковича Гурковського знаходились коні арабської та російської породи — 3 жеребці (2 арабської, 1 російської породи) та 16 маток (1 арабської, 15 російської породи)[8].
Мапи[ред. | ред. код]
| Радомисльський повіт у складі різних адміністративно-територіальних утворень | ||
.jpg)
|
|
|
| У 1796 році на мапі Волинського (Ізяславського) намісництва |
У 1821 році на мапі Київської губернії |
На рубежі XIX—ХХ сторіччя на мапі Київської губернії |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦДІАК України, ф. 1508, оп. 2, спр. 1515, арк. 1. Указ Катерини ІІ сенату від 05 липня 1795 року
- ↑ Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза та И. А. Ефрона. — С.-Петербург, 1890—1907. — Словникова стаття «Радомисль» [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ До Київської губернії входив Малинський округ з окружним центром в м. Малин // Малин. Все про місто. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013.
- ↑ [Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 492 (рос. дореф.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 492 (рос. дореф.)]
- ↑ а б в г «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1890 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1890, «Довідковий розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, стор. 145. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Адреса-календарі та пам'ятні книжки Київської губернії за 1865—1895 роки. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ а б в «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, «Статистичний розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||
| |||||||
