Миклухо-Маклай Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Миклухо-Маклай Микола Миколайович
Ім'я при народженні	Миклу́хо-Макла́й Мико́ла Микола́йович
Народився	17 липня 1846 (162 роки) с. Язиково-Рождественське, Новгородська губернія
Помер	14 квітня 1888 р.
Діяльність	мандрівник, антрополог, етнограф, географ
Дружина	Маргарет Робертсон
Діти	Олександр, Володимиром
Батьки	Микола Ілліч Катерина Семенівна

Миклу́хо-Макла́й Мико́ла Микола́йович (Миклуха-Маклай) (17 липня 1846, Язиково-Рождественське, Новгородська губернія - 2 (14) квітня 1888 р.) - російський мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст українського походження з козацького роду Миклух, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії

[ред.] Біографія

Народився в сім'ї інженера-залізничника.

Його батько, Микола Ілліч Миклухо-Маклай, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії. Прадідові, запорозькому козакові Степану було пожалувано дворянське звання за героїзм при штурмі Очакова (під час російсько-турецької війни).

1863 - вступив до Петербурзького университету, але 1864 року був виключений за участь у студентському русі.

Продовжив освіту в Німеччині. 1868 року закінчив Єнський університет.

1870-1880-ті рр. - займався переважно дослідженнями з антропології та етнографії корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (тепер Берег Миклухо-Маклая).

В лютому 1886 року Миклухо-Маклай залишив Австралію та в квітні прибув у Росію. Він домігся зустрічі з Олександром III в Лівадії, де запропонував царю заснувати поселення на Березі Маклая. Олександр III скерував новогвінейську справу до спеціальної комісії; комісія відкинула проект, і цар виніс вердикт "Вважати цю справу закритою. Миклусі-Маклаю відмовити".

Двічі (у 1886 та 1887 рр.) приїздив до Малина у маєток своєї матері Катерини Семенівни Миклухо-Маклай. Тут вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків. Цікавиться походженням древлян, їх історією. У навколишніх селах вивчав антропологічну будову місцевих мешканців. У Малині закінчив редакційну підготовку своїх „Подорожей”.

Останні дні життя Миклухо-Маклай провів в лікарні Вілліє при Военно-медичній академії. Помер на лікарняному ліжку о 9-й годині 30 хвилин в суботу 2 (14) квітня 1888 року. Похований на Волковому кладовищі (Санкт-Петербург).

Автор близько 160 наукових праць.

Був захисником колоніальних народів. Виступав проти расизму та колоніалізму.

Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря.

Щоденник подорожі Миклухо-Маклая “Серед дикунів Нової Гвінеї” був виданий українською мовою у Києві 1961 року.

Ім’ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР.

Пам'ять про видатного вченого і мандрівника свято зберігають у Малині. Ім’я Миклухо-Маклая носить міський парк відпочинку, а також одна із вулиць міста. В Малинському лісотехнікумі, який розміщений в будинку, в якому жив брат Миколи Миколайовича – Михайло Миколайович, діє музей, експонати якого розповідають про подвижницьке життя вченого, його родину та малинський період життя Миклухо-Маклая.

1986 - до святкування 140-річчня з дня народження вченого, у Малині було відкрито пам’ятник М.М.Миклухо-Маклаю, до речі, єдиний у Європі.

До Малина двічі (1980 та 1988 рр.) приїздив онук великого вченого Роберт Миклухо-Маклай, що мешкає в Австралії (там же працює „Товариство Миклухи-Маклая”).

[ред.] Посилання

• Біографія М.М.Миклухи-Маклая (рос.)
• Юлія Косинська, Олег Крук "Українське коріння Миколи Миклухи-Маклая"

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.