Миклухо-Маклай Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Миклухо-Маклай Микола Миколайович

Ім'я при народженні	Миклу́хо-Макла́й Мико́ла Микола́йович
Народився	17 липня 1846 (161 рік) с. Рождественське, Новгородська губернія
Помер	14 квітня 1888 р.
Рід діяльності	мандрівник, антрополог, етнограф, географ
Дружина	Маргарет Робертсон
Діти	Олександр, Володимиром
Батьки	Микола Ілліч Катерина Семенівна

Миклу́хо-Макла́й Мико́ла Микола́йович (Миклуха-Маклай) (17 липня 1846 р., с. Рождественське, Новгородська губернія - 14 квітня 1888 р.) - український мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії

[ред.] Біографія

Народився в с. Рождественське, Новгородська губернія 17 липня 1846 р. в сім'ї інженера колійника Миколи Ілліча.

Його батько, Микола Ілліч, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії. Прадідові, запорозькому козакові Степану було пожалувано дворянське звання за героїзм при штурмі Очакова (під час російсько-турецької війни).

В 1863 вступив до Петербзького университету, але в 1864 був виключений з нього за участь в студентському русі. Продовжує здобувати освіту в Німеччині. 1868 року закінчив Йєнський університет.

В 1870-80-х роках займався переважно дослідженнями з антропології та етнографії корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії (1870-1980), у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (тепер Берег Миклухо-Маклая).

В лютому 1886 року Миклухо-Маклай залишає Австралію та в квітні прибуває в Росію. З Одеси він відразу ж направився в Лівадію, де домігся зустрічі з Олександром III. Він запропонував царю заснувати поселення на Березі Маклая. Олександр III призначив новогвінейську справу спеціальній комісії; комісія відкинула проект, і цар виніс вердикт "Рахувати цю справу закритою. Миклусі-Маклаю відмовити".

Двічі у 1886 та 1887 роках приїздив до Малина у маєток своєї матері Катерини Семенівни Миклухо-Маклай. Тут вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків. Цікавиться походженням древлян, їх історією. Виїжджає в навколишні села, вивчає антропологічну будову місцевих жителів. В Малині закінчує редакційну підготовку своїх „Подорожей”.

Останні дні життя Миклухо-Маклай провів в лікарні Вілліє при Военно-медичній академії. Миклухо-Маклай помер на лікарняному ліжку в 9 годин 30 хвилин опівдні в суботу 2 квітня 1888 року (за старим стилем). Ховали його на Волковому кладовищі (Санкт-Петербург). На непомітній могилі поставили дерев'яний хрест з коротким написом.

Автор близько 160 наукових праць.

Був захисником колоніальних народів.

Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря.

Виступав проти расизму та колоніалізму.

Щоденник подорожі Миклухо-Маклая “Серед дикунів Нової Гвінеї” був виданий українською мовою у Києві 1961 року.

Ім’ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР.

Пам'ять про видатного вченого і мандрівника свято зберігають у Малині ім’я Миклухо-Маклая носить міський парк відпочинку, а також одна із вулиць міста. В малинському лісотехнікумі, який розміщений в будинку, в якому жив брат Миколи Миколайовича – Михайло Миколайович діє музей, експонати якого розповідають про подвижницьке життя вченого, його родину та малинський період життя Миклухо-Маклая.

В 1986 році, до святкування 140-річчня з дня народження вченого, у Малині було відкрито пам’ятник М.М. Миклухо-Маклаю, до речі, єдиний у Європі.

Двічі до Малина в 1980 та 1988 рр. приїздив онук великого вченого Роберт Миклухо-Маклай, що мешкає в Австралії. Там же працює „Товариство Миклухи-Маклая”.