Малинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малинський район
Malinskii rayon gerb.png
Герб
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Flag of Ukraine.svg Україна
Область/АРК: Житомирська область Житомирська область
Код КОАТУУ: 1823400000
Утворений: 1938
Населення: 19 417 (на 1.01.2014)
Площа: 1406 км²
Густота: 14.2 осіб/км²
Тел. код: +380-4133
Поштові індекси: 11610—11656
Населені пункти та ради
Районний центр: Малин
Селищні ради: 2
Сільські ради: 25
Смт: 2
Села: 101
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 11603, Житомирська обл., м. Малин, пл. Соборна, 6а, 5-38-00
Веб-сторінка: Малинська районна рада,
Малинська РДА
Голова РДА: Ободзинський Геннадій Володимирович
Голова ради: Савченко Микола Іванович

Ма́линський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у Житомирській області України, один з північно-східних районів області з центром у місті Малині, що стоїть на річці Ірша (притоці Тетерева) за 103 кілометри на північний схід від Житомира та за 105 кілометрів на захід від Києва. Район складається з 2-х селищних та 25-и сільських рад[1]. Населення становить 19 609 осіб (на 1.08.2013). Площа — 1406 км². Утворено 1938 року.

Значну частину — 36 відсотків — території району займають ліси з дубово-сосновими та м'яколистяними насадженнями.

Сусідні райони[ред.ред. код]

Корисні копалини[ред.ред. код]

На території району зосереджена значна частина буто-щебеневої сировини України, на базі якої створені великі виробничі потужності. Запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадориту, граніту, габро), що мають великий попит у нашій країні та за кордоном, практично не обмежені.

Історія[ред.ред. код]

Територія, на якій лежить сучасний Малинський район, була заселена у VIII-ІХ століттях. Назву міста науковці пов'язують з іменем князя Мала — легендарної особи часів Київської Русі, керівника повстання древлян проти Київського князя Ігоря 945 року. В люстрації 1471 року Малин згадується як населений пункт, що належав українській шляхетській родині Немиричів. У XVII столітті Малин дістав Магдебурзьке право, тобто право широкої автономії в управлінні містечком.

7 — 10 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Нянівку, Березине, Іванівку, Писарівку, Пиріжки, Баранівку, Ксаверів, П'ятидуб теперішнього Малинського району проліг шлях Подільської групи (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

9—10 листопада 1921 р. під час того ж Листопадового рейду через Савлуки, Ксаверів, Скурати, Кам'янку, Владівку, Йосипівку, Чоповичі, Гуту-Логанівську, Устинівку, Фортунатівку теперішнього Малинського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

7 березня 1923 року постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини» створений Малинський район Малинської округи Київської губернії. Постановою ВУЦВК «Про новий адміністративно-територіальний поділ України» від 12 квітня 1923 року був затверджений новий поділ республіки на округи та райони[2][3].

28 жовтня 1924 року постановою ВУЦВК «Про ліквідацію Малинської Округи на Київщині»[4], відповідно до якої 13 березня 1925 року постановою ВУЦВК і РНК УРСР «Про точний розподіл території зліквідованої Малинської Округи на Київщині між Київщиною й Волинню» територія Малинського району була приєднана до Коростенської округи Волинської губернії[5][3].

Після ліквідації губерень з 15 червня 1925 року (постанова ВУЦВК «Про ліквідацію губерень і перехід на трьохступеневу систему управління» від 3 червня 1925 року) та округ з 15 вересня 1930 року район переходить у безпосереднє підпорядкування столичному центру — місту Харкову. Від 4 травня 1935 року район знову в складі Коростенського округу Київської області. 22 вересня 1937 року за постановою ЦВК СРСР було відновлено систему адміністративного поділу область — район, з Київської області виокремлена частина адміністративних районів, зокрема й Малинський, які було включено до складу новоствореної Житомирської області[6].

У 1938 році Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

У травні 1943 року Головна Команда УПА-Північ направила відділ УПА у тримісячний рейд по тимчасово окупованих Житомирської області і західної частини Київської області Української РСР. За час рейду відділ провів 15 успішних боїв з німецькими поліцейськими частинами та групами грабіжників. Цей відділ недалеко від с. Устинівка, Потіївского району, 25 липня розбив німецький військовий підрозділ, який було спеціально спрямовано на розгром цього спецвідділу УПА. З німецької сторони було понад сто вбитих, поранених і полонених.[7]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селишні ради і 25 сільських рад, які об'єднують 103 населених пунктів та підпорядковані Малинській районній раді. Адміністративний центр — місто Малин[8].

Сільське господарство[ред.ред. код]

Основою галузі є виробництво зерна, картоплі, м'яса, молока, льону-довгунця. Галузь об'єднує 20 колективних сільськогосподарських підприємств, 4 спільні відкриті акціонерні товариства, Поліську дослідну станцію ім. Засухіна, 2 підсобні господарства.

Транспорт[ред.ред. код]

Завдяки вигідному географічному положенню та розгалуженій мережі автомобільних шляхів і залізниці район має зручне транспортне сполучення з Києвом, Житомиром, Львовом, Берестям, Москвою, Санкт-Петербургом, а також з різними країнами Східної та Центральної Європи, Загальна довжина автомобільних шляхів району — 479 кілометрів.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість — важлива складова господарського комплексу району. Вона спеціалізується на виробництві паперу, чавунного та сталевого литва, меблів, швейних та архітектурних виробів, будівельних матеріалів, електротехнічних виробів, цінних паперів. З 22 підприємств району — 15 знаходиться в колективній формі власності. Основу промислового потенціалу складає відкрите акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика» — одне з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості України, яке спеціалізується на виробництві різних сортів електроізоляційних видів паперу та картону, інших видів технічного паперу. Машинобудівну, ливарну та металообробну галузі промисловості представляє відкрите акціонерне товариство дослідно-експериментального заводу «Малекс», яке виробляє запасні частини до сільськогосподарської техніки, нестандартизоване обладнання, чавунне та сталеве литво. Відкрите акціонерне товариство заводу «Прожектор» забезпечує виготовлення апаратури зв'язку, приладів електронної техніки. Підприємства лісової та деревообробної промисловості виробляють добротні меблі, столярні вироби, паркет. Функціонують також підприємства легкої, переробної, гірничодобувної, поліграфічної, харчової та інших галузей народного господарства.

Зовнішньоекономічні зв'язки[ред.ред. код]

Підприємства району підтримують торгово-економічні зв'язки з багатьма країнами світу. Найбільша питома вага експорту (80%) припадає на країни Європи. Основною експортною продукцією є папір, картон, щебенева продукція, апаратура зв'язку, вироби з дерева. Створені і функціонують 5 спільних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями, їх учасниками стали зарубіжні фірми з Росії, Італії, Німеччини. Можливе ефективне вкладання капіталу у виробництво високоякісного паперу, в розвиток гірничодобувної, лісової, деревообробної, електротехнічної галузей, у машинобудування, в переробну і харчову промисловість.

Персоналії[ред.ред. код]

  • Миклухо-Маклай Микола Миколайович (18461888) — український мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник народів Південно-східної Азії, Австралії та Океанії;
  • діячі культури — народна артистка України Р. С. Недашківська, заслужений діяч мистецтв УРСР С. А. Кириченко, мистецтвознавець В. С. Бойко;
  • письменники — Л. М. Письменна, К. Ф. Полонник, В. Н. Вайсблат, А. Н. Киричанський;
  • діячі науки — академік, директор інституту математики АН України А. М. Самойленко, професор, доктор медичних наук, член Міжнародної асоціації щелепно-лицевих хірургів Ю. Й. Бернацький, професори, доктори історичних наук Л. Ю. Беренштейн, М. І. Лавринович та В. А. Студінський, доктор психологічних наук Л. О. Рябченко, доктор філософських наук М. В. Дученко, доктор політичних наук Ю. С. Скороход;
  • воєначальники — генерали С. М. Міщенко, Ф. А. Мельниченко, А. І. Канюка.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Малинський район — склад адміністративно-територіальної одиниці
  2. 7 березня 2013 року виповнюється 90 років з часу утворення Малинського району // Малин. Все про місто
  3. а б До Київської губернії входив Малинський округ з окружним центром в м. Малин // Малин. Все про місто
  4. «Про ліквідацію Малинської Округи на Київщині» // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України за 1924 рік. — Харків: Друкарня УВО ім. М. Фрунзе, 1924. — с. 890—891
  5. «Про точний розподіл території зліквідованої Малинської Округи на Київщині між Київщиною й Волинню» // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. — Харків: Друкарня ПУ УВО ім. М. Фрунзе, 1925. — с. 213-215
  6. «Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795–2006. Довідник. Офіційне видання». — Житомир, 2007. — стор. 9-10
  7. Бойові дії УПА проти німецьких та радянських каральних військ
  8. Адміністративно-територіальний устрій Амвросіївського району на сайті Верховної Ради України

Посилання[ред.ред. код]