Сайгак
| Сайгак | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Saiga tatarica L, 1766 |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Сайгак, або сайга, або сугак (лат. Saiga tatarica L.) — рід і вид ссавців з родини бикових (Bovidae) ряду оленеподібних, або парнопалих (Cerviformes, seu Artiodactyla). Належить до групи родів «антилоп».
Довжина тіла до 140 см, хвоста — до 12,5 см, висота у холці — до 79 см, вага до 50 кг; у самців — широко розставлені роги, самки, — безрогі. Сучасне поширення виду обмежене Сер. Азією, пониззями Волги й Підкавказзям.
У минулому сайгак заселяв степи України на захід до самих Карпат (степ Пантелиха). Вид зник на теренах України (на всій ділянці на схід від Дону) у 19 ст. внаслідок прямого переслідування людиною, чому сприяло поширення вогнепальної зброї. Відновлення популяцій в Україні неможливе через відсутність необхідного обсягу степових ділянок та високий рівень браконьєрства.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

