Тюльпан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тюльпан
Tulip - floriade canberra.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілійні (Liliaceae)
Грядка тюльпанів
Маточка та тичинки тюльпана
Цибулинки тюльпанів

Тюльпан (Tulipa) рід багаторічних рослин родини лілійних. Численні види походять із Центральної Азії, Кавказу, Криму, Малої Азії, півдня Афганістану, Кашміру, Ірану, Іраку, Сирії, Палестини. У Західній Європі у дикому вигляді тюльпани зростають на Балканах, Піренеях, в Італії, на півдні Франції. На території України тюльпани зустрічаються у степовій зоні та серед скель Кримських гір, більшість з них є вразливими та зникаючими рослинами. Зокрема до Червоної книги України занесені такі види: тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla), Шренка (Tulipa schrenkii), скіфський (Tulipa scythica), двоквітковий (Tulipa biflora), бузький (Tulipa hypanica), дібровний (Tulipa quercetorum), гранітний (Tulipa graniticola). Більшість культурних сортів походить від центральноазійських видів.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Морфологічні особливості[ред.ред. код]

Тюльпан — трав'янистий цибулинний багаторічник. Висота рослин коливається залежно від виду і сорту від 10-20 до 65-100 см.

Коренева система
Складається із щорічно відмираючого додаткового коріння, розташованого на підковоподібній нижній частині донця. У молодих цибулин (до першого цвітіння) формуються столони — порожнисті структури, на дні яких розташована дочірня цибулина. Зазвичай столони ростуть вертикально вниз, рідше вбік.
Стебло

Представлене трьома формами: денце, столон і генеративний пагін, що несе квітки і листя. Стебло прямостояче, циліндричне, заввишки від 5-20 до 85-100 см

Листя

Подовжено-ланцетове, зелене або сизувате, з гладкими або хвилястими краями і легким восковим нальотом. Жилкування дугове. Нижній лист найбільший, верхній, так званий прапор-лист — найменший. У тюльпанів Кауфмана (T. kaufmanniana), Грейга (T. greigii), Микели (T. micheliana) та їх садових форм верхня бік листя прикрашений фіолетово-бурими, пурпуровими цятками або штрихами, смугами, що надає рослинам особливу декоративність. У дорослої квітучої рослини зазвичай 2-4(5) листів, які розташовані в нижній частині стебла. У молодих рослин (до першого цвітіння) єдиний лист розвивається до кінця вегетації. Зачатки листя закладаються в заміщуваній цибулині дорослої рослини в період вегетації, а зростання триває в наступному сезоні.

Квітка

Зазвичай одна, але є багатоквіткові види (T. praenstas, T. turkestanica) і сорти від них, на квітконосі яких 3-5 квіток і більше. Квітка правильна, двостатева, оцвітина з шести вільних листочків, тичинок шість, з подовженими пильовиками; товкачик з верхньою тригнізною зав'яззю, коротким стовпчиком і трилопатевим рильцем. Квітки видових тюльпанів частіше червоні, жовті, рідше білі. Забарвлення сортових тюльпанів найрізноманітніше: від чисто-білої, жовтої, червоної, пурпурової, фіолетової і майже чорної до поєднання двох, трьох або декількох барв. Часто основа пелюсток забарвлена в інший колір, що відрізняється від основного, що утворює так зване «дно» квітки. Форма квітки теж різноманітна: келихоподібна, чашовидна, овальна, лілієвидна, махрова (піоновидна), бахромова, зірчаста. Квітки великі, завдовжки до 12 см, діаметром від 3 до 10 см, а в повному розкритті у видових тюльпанів до 20 см. Квітки тюльпанів широко розкриваються на сонці і закриваються вночі і в похмуру погоду.

Плід

Багатосім'яна коробочка тригранної форми. Насіння плоске, трикутне, коричнево-жовте, розташоване горизонтально у два ряди в кожному гнізді коробочки.

Біологічні особливості[ред.ред. код]

За ритмом сезонного розвитку тюльпани відносяться до весняних ефемероїдів. Їх зростання і розвиток триває 80-120 днів: з початку квітня і до кінця червня, коли засихає наземна частина. Вегетація тюльпанів починається з відростанням листя у квітні, відразу після танення снігу. Цвітіння настає в середньому через 20-30 днів після початку вегетації. Тюльпани, що є типовими ефемероїдами, дуже чутливі до температури, менше до вологи і майже невибагливі до інших чинників, що впливають на зростання і розвиток рослин.

Тривалість цвітіння залежить від температури повітря. У більшості рослин вона становить 12-14 днів. В період цвітіння при тривалій дії температури понад 25 °C у тюльпанів спостерігається різке скорочення вегетації, йде відмирання квітконосного пагона і обкоркування зовнішньої луски у замінних цибулин. За нормальних температурних умов від кінця цвітіння до закінчення вегетації проходить 4-5 тижнів.

Стебло, квітка, листя і коріння — однорічні, тобто живуть одну вегетацію. Цибулина, на відміну від них, — 2,5 року, протягом цього часу формується її зміна — замінна, дочірня цибулина, а також дещо дрібніших цибулинок — діток. Розмножується тюльпан, окрім насіння, ще цибулинками — дітками, що розвиваються при основі стебел у землі.

Використання в декоративному садівництві[ред.ред. код]

Яскравість фарб, витонченість форми і простота обробітку зробили тюльпан одним з найулюбленіших садових квітів. Для озеленення садів і парків тюльпан є універсальним рослиною, сфера його використання дуже широка: тюльпани висаджують у квітниках і  бордюрах, під деревами і на альпійських гірках, оформляють ними балкони і садять в вазонах на вулицях. Велике розмаїття сучасних сортів може задовольнити найвибагливіші смаки квітникарів. Серед видів і сортів тюльпанів є такі, що ідеально підходять для висадки в квіткові бордюри та на альпійські гірки та ті, що будуть чудово виглядати на фоні високорослих багаторічників або декоративних чагарників.

Лише деякі декоративні рослини можуть змагатися з тюльпанами за різноманітністю форм квітки. Рослини з простою келихоподібною формою квітки добре виглядають у групових насадженнях під деревами, серед газону, з них можна створювати природні квіткові поляни.

Зазвичай тюльпани висаджують на клумби, в квітники, в бордюри або під деревами, на газоні. Традиційним і зручним стало поєднання тюльпанів з однорічними рослинами. Зазвичай на звільнені місця в квітнику висаджують підготовлену розсаду однорічних рослин, а коли літники закінчують свою вегетацію, на їх місце в жовтні знову садять тюльпани. Такий прийом часто використовується при оформленні скверів і парків, коли вся або більша частина клумби засаджується тюльпанами, а після їх відцвітання це місце займають однорічні рослини. Такий спосіб посадки непридатний для невеликих садів і дачних ділянок, але величезний килим з одноколірних тюльпанів на великих площах справляє сильне враження — це ефектний прийом, яким часто користуються озеленювачі.

Якщо Ви хочете зробити свій квітник більш різноманітним і  використовуєте в саду багаторічні рослини, то можна застосувати ущільнюючу посадку. У цьому випадку між зростаючими в квітнику кущами декоративних багаторічників залишають так звані кишені, які потім заповнюються тюльпанами. Тюльпани висаджують невеликими групами так, щоб по закінченні їх вегетації, коли листя тюльпанів жовтіє і в'яне, в квітнику не були помітні ці непривабливі місця.

У квітниках не обов'язково викопувати тюльпани кожен рік. Можна залишити їх на одному місці 2-3 роки. Під час висадки тюльпанів у квітниках або бордюрах слід уникати прямих ліній і строгих геометричних форм — краще садити їх групами з  неправильними обрисами країв. Традиційним і перевіреним є поєднання тюльпанів з такими рослинами, як фіалки і незабудки. Для цих цілей підбирають однотонні сорти фіалок, а до них за принципом контрасту або навпаки, тон в тон підбираються сорти тюльпанів. Небесно-блакитні незабудки можуть служити прекрасним тлом для червоних, білих або жовтих тюльпанів і завжди підкреслюватимуть їх строгість і елегантність. При ярусному розміщенні рослин краще використовувати високорослі, крупноквіткові тюльпани з класу Дарвінових гібридів або Тріумф-тюльпанів.

Для посадки на альпійській гірці або в рокарії ідеально підходять дикоростучі тюльпани, що відрізняються невеликою висотою, стійкістю до хвороб і, крім того, не потребують щорічної викопки. Рано квітнуть і прекрасно виглядають серед каміння тюльпани з класів Кауфмана, Фостера і Грейга.

Використовувати тюльпани можна не тільки для висадки у відкритий грунт, але і для посадки в контейнери, вазони, для оформлення балконів. Для цього з осені контейнери наповнюють грунтом і в них висаджують великі, здорові цибулини. Взимку контейнери з цибулинами зберігають у темному, холодному приміщенні. Можна зберігати ємності з цибулинами на балконі, але тоді їх потрібно ретельно укрити. У березні —  на початку квітня, коли на поверхні грунту з'являться перші сходи, контейнери виставляють на постійне місце. Після відцвітання тюльпанів на їх місце підсаджують інші рослини. Дуже важливо при вирощуванні рослин в контейнерах уникати перезволоження грунту, тому на дні кожної ємності потрібно зробити хороший дренаж.

Тюльпани — традиційні рослини для зимової вигонки і незамінні для зрізки.Багато видів тюльпанів розводяться як улюблені декоративні рослини, особливо популярні вони були в XVII столітті, коли і цінувалися досить дорого.

Історія культури[ред.ред. код]

Азійська батьківщина[ред.ред. код]

Перші відомості про тюльпани ми зустрічаємо в Персії. Серед таджиків, чия мова відноситься до іранської групи, існує щорічне свято тюльпанів Сайри лола. Тепер важко встановити, які види стали предками перших окультурених рослин, але можливо, це були дикорослі тюльпани Геснера (Tulipa gesneriana) і Шренка (Tulipa schrenkii) поширені в Малій та Середній Азії. З Персії тюльпани потрапили в Туреччину, де їх називали «лале» (тур. Lale). Ім'я Лале досі є найпопулярнішим жіночим ім'ям в країнах Сходу. У Туреччині уперше стали займатися селекцією цих рослин. До XVI століття було відомо вже близько 300 сортів тюльпанів. Європейці уперше познайомилися з тюльпаном у Візантії, тюльпан є одним із символів спадкоємиці Візантійської імперії — Туреччини.

Перші тюльпани в Європі[ред.ред. код]

У 1554 посланець австрійського імператора в Туреччині Огьє де Бюсбек відправив велику партію цибулин і насіння тюльпанів до Відня. Спочатку вони вирощувалися у Віденському саду лікарських рослин, директором якого був професор ботаніки Шарль де л'Еклюз (Charles de l'Ecluse, 1525–1609). Займаючись селекцією, Еклюз розсилав насіння і цибулини усім своїм друзям і знайомим. У 60-і роки XVI століття торговці і купці завезли їх в Австрію, Францію, Німеччину. З того часу почалося тріумфальне завоювання тюльпанами Європи. Спочатку тюльпани розводили при королівських дворах, вони стали символом багатства і знатності, їх почали колекціонувати. Пристрасними любителями тюльпанів були Рішельє, Вольтер, австрійський імператор Франц II, французький король Людовик XVIII.

Тюльпани в Голландії[ред.ред. код]

Див. також: тюльпаноманія

У Голландії перші екземпляри Tulipa gesneriana з'явилися в 1570, коли Еклюз на запрошення приїхав працювати в Голландію і разом з іншими рослинами захопив цибулини тюльпанів. Це послужило початком безумного захоплення тюльпанами цілого народу, відомого під ім'ям тюльпаноманії. За рідкісні екземпляри цієї квітки платили від 2 000 до 4 000 флорінів; існує розповідь про один екземпляр, за який покупець віддав цілую пивну в 30 000 флорінів. Ціни встановлювалися на харлемській біржі, де тюльпани стали предметом спекуляції. На початку XVII століття протягом трьох років здійснено було угод на тюльпани більш ніж на 10 млн флорінів. Багато промисловців кидали своє виробництво і бралися за розведення тюльпанів. В результаті відбувалися крахи, гинули стани і уряд вимушений був прийняти заходи проти цієї манії. І в суспільстві надмірне захоплення породило реакцію; з'явилися особи, що не переносили байдуже виду тюльпанів і що винищували їх нещадно. Остаточно припинилася ця манія, коли стали поширюватися англійські сади і різні нові квіти. Нині в Голландії можна насолодитися тюльпанами в парку Кекенхоф.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Вивчати дикорослі тюльпани в місцях їх природного зростання почали в XV столітті. У Греції, Італії і на півдні Франції виявлені тюльпан Дідьє (Tulipa didieri) і тюльпан зеленоквітковий (Tulipa viridiflora). Від них пішли оригінальні лілієцвітні тюльпани. У 1571 році перший опис садових тюльпанів зробив швейцарський ботанік К. Геснер. Пізніше, в 1773 році, садові тюльпани в його честь були об'єднані К. Ліннеєм під збірною назвою Tulipa gesneriana (Тюльпан Геснера).

Широке культивування диких видів почалося услід за відкриттям і вивченням їх в природі на початку XVIII століття. Проте справжня селекційна робота з тюльпанами почалася лише у кінці XIX століття. Величезна роль в цьому належить директорові Петербурзького ботанічного саду Э. А. Регелю (1815–1892). Зі своїх поїздок Центральною Азією він привіз до Петербургу багато видів і описав їх в книзі «Флора садів». Завдяки йому види середньоазіатських тюльпанів уперше потрапили в Голландію, Англію, Францію, Німеччину і Америку, де звернули на себе увагу селекціонерів, ставши пращурами більшості сучасних сортів.

Групи тюльпанів[ред.ред. код]

Відповідно до Міжнародного реєстру найменувань тюльпанів, прийнятого в Голландії в 1981 році, сучасна Єдина класифікаційна система тюльпанів розділена на 4 групи (залежно від термінів цвітіння), що включає 15 класів:

I група — ранньоквітучі

Клас 1. Прості ранні тюльпани – виникли в результаті відбору високорослих рослин  з першого класу європейських тюльпанів Дюк ван Толь. Для сортів цього класу характерними ознаками є ранні строки цвітіння,  здатність до вигонки в січні-лютому місяцях, висота рослин 25 см, квітки відносно теплих відтінків (жовті та червоні), чашоподібної або овальної форми. До класу відносяться більше 150 сортів, таких як Брілліант Стар, Крістмас Марвел, Кайзерскрон, Хедлі та інші.

Клас 2.  Махрові ранні тюльпани – характеризується відносно невисокими рослинами 15-25 см з махровими квітками  теплих відтінків з низьким, як правило, коефіцієнтом розмноження. Використовуються для вигонки в горщиках, для ландшафтного оформлення. Всього нараховується 124 сорти, серед яких Карлтон, Мурильйо максіма, Данте, Електра, Етна, Хітуна.

 II група — середньоквітучі

Клас 3. Тріумф-тюльпани – виникли від схрещування Дарвінових тюльпанів з Простими ранніми, а також з Брідерами і Котедж. Рослини цього класу є більш високорослими ніж Прості ранні, але цвітіння в них відбувається на кілька днів пізніше. Відрізняються відносно великою келихоподібною квіткою, більшою висотою (40 см), здатністю до вигонки в середні і пізні строки. Відомо близько 520 сортів. Сюди відносяться сорти Альбурі, Бандунг, Бліцард, Лакі Страйк, Корнефорос, Пілес Пінк, Фіделіо та інші.

Клас 4. Дарвінови гібриди – включає 92 сорти,  які відіграють велику роль в промисловому вирощуванні. Сорти Апельдорн, Голден Апельдорн очолюють список десяти найбільш вирощуваних сортів в Голландії (12,1 %  і 7,2 % займаної під тюльпанами площі). Характерними ознаками класу є: великий габітус всіх частин рослини, пружність листя, відносно ранні строки цвітіння, здатність до вигонки. Квітки переважно червоних тонів, інколи жовтих, кремових, двокольорових. Крім названих відомі такі  сорти як Джевел оф Спрінг, Ерік  Хофсьє,  Голланд Глорі, Тендер Бьюті, Конінгін Вільгельмін та інші.

III група — пізньоквітучі

Клас 5. Прості пізні тюльпани – характерними ознаками є високорослість рослин (60 см- і вище), квітки келихоподібної форми, обов’язково з квадратною основою і широкими закругленими пелюстками. Мають високий коефіцієнт розмноження. Забарвлення різноманітне. Широко використовуються сорти Діксіс Фейворіт, Деметр, Моуст Майлз, Світ Хармоні, Мунстрак, Едванс та інші.

Клас 6. Лілієквітні тюльпани – характерною рисою  сортів цього класу є витончена видовжена квітка з відігнутими  і загостреними на кінцях пелюстками. До класу відносять 63 сорти, до яких відносять Алладін, Марієтта, Ред Шайн, Уайт Тріумфатор, Жаклін та інші.

Клас 7. Бахромчаті тюльпани – характерноюознакою є наявність бахроми на краях листочків оцвітини. Походження бахроми пов’язане з мутаційним процесом, крім цього, ознака успадковується при схрещуванні бахромчастих тюльпанів з сортами інших класів. Вього зареєстровано 50 сортів. Найбільш відомими є Бургунді Лейс, Майя, Нью Лук, Уінгс, Фрінжид Бьюті, Фрінджид Апельдорн.

Клас 8. Зеленоколірні тюльпани –  виникли від дикорослого виду T. viridiflora, завдяки якому його сорти-гібриди мають екзотичний вигляд: зелена спинка листочків оцвітини в кольоровій облямівці – рожевій (Артист, Гренландія), білій (Коот Леді), червонуватій (Голлівуд), жовтій (Самурай).  Клас включає 33 сорти.

Клас 9. Рембрандт-тюльпани – об’єднує сорти  з строкатим забарвленням, незалежно від їх походження. До групи відносять 38 сортів.

Клас 10. Папужні  тюльпани – мають великі широко відкриті квітки з глибоко порізаними краями пелюсток переважно трьох кольорів: жовтого, червоного і зеленого. Висота рослин 40-, пізньоквітучі. До класу відносять 74 сорти, серед яких Блек Перрот, Ориндж Фейворіт, Тексас Голд, Тексас Флейм, Фарадей.

Клас 11. Махрові пізні тюльпани – сучасні сорти відрізняються квіткою півонієподібної форми, міцним високим квітконосом(45-).Відомими  сортами є Маунт Текома, Бонанза, Ніцца, Ерос.

IV група — види тюльпанів і їх гібриди

Клас 12. Тюльпан Кауфмана, його різновиди і гібриди – сюди відносяться сорти-клони від тюльпана Кауфмана, а також його гібриди з тюльпанами Грейга, Фостера та іншими видами. Висота рослин 12-. Квітки великі, келихоподібної форми. Забарвлення різноманітне. Деякі сорти погано розмножуються. Відмінною рисою є ранньоквітучість, зимостійкість і стійкість до більшості вірусних хвороб. Найбільш відомими сортами є Анцілла, Белліні, Дуплоза, Корона, Скарліт Бейбі, Шекспір.

Клас 13. Тюльпан Фостера, його різновиди і гібриди - включає в себе сорти-клони і гібриди тюльпана Фостера с іншими видами і сортами видів садових тюльпанів (Дарвінових, Тріумф, Мендель). Забарвлення квітки переважно червоного кольору, інколи жовте або рожеве.  Форма квітки подібна до Дарвінових гібридів. Зареєстровано 77 сортів, серед яких Істер Глорі, Істер Парад, Данс, Тулон, Хонороуз, Юромаст.

Клас 14. Тюльпан Грейга, його різновиди і гібриди – сорти відрізняються міцним листям, великими оцвітинами яскравого кольору і відігнутими назовні широкими пелюстками. До класу нараховують 205 сортів,  в тому числі Донна Белла, Ред Рідінг Худ, Рокері Мастер, Маргарет Хербст.

Клас 15. Дикорослі види тюльпанів, їх різновиди і гібриди – клас включає в себе всі коли-небудь інтродуковані види тюльпанів, іх різновиди та сорти, що мають габітус диких тюльпанів. Це переважно ранньоквітучі, невисокі рослини придатні до вирощування на альпінаріях, скельних садах.  Деякі види і різновиди використовуються в селекції.

Особливості вирощування[ред.ред. код]

Тюльпани відрізняються коротким періодом активного росту. В середньому він складає 90 - 110 днів. За цей час рослина не тільки формує стебло і квітку, але й формує цибулину. Майбутній розмір цибулини і наявність в ній поживних елементів залежить від життєдіяльності коренів в період інтенсивного росту,  а також від механічного і гранулометричного складу грунту, ступені його зволоженості.

Підготовка до садіння. При виборі ділянки треба пам’ятати про біологічні особливості тюльпанів. Ділянка має бути відносно рівною, тому що в весняно-осінній період в западинах може застоюватись вода, що може призвести до гниття цибулин або в подальшому до вимерзання.

Ділянка має бути добре освітленою. Нестача світла може призвести до витягування та викривлення стебел, рослини втрачають декоративність, цибулини не досягають нормальних розмірів, вироджуються.

Ділянка має бути захищена від дії сильних та холодних вітрів, що скорочують період цвітіння та викликають ламкість рослин.

Успіх вирощування тюльпанів в багатьому залежить від грунтово-кліматичних умов. Це рослини помірного клімату, не вимогливі до складу грунту.  Найкращими є лесовидні суглинки.  Кислі грунти годяться тільки після вапнування. Важкі глинисті грунти можна поліпшити внесенням великої кількості піску. Корисно додати в землю торф, компост і гнойовий перегній 2 - або 3-річної витримки. Свіжий гній застосовувати не можна ні перед посадкою, ні в підгодівлях, ні для мульчування - це часто призводить до опіку коренів і грибних захворювань, ліквідувати які вдається тільки за допомогою великих доз фунгіцидів, небезпечних як для здоров'я людей, так і для навколишнього середовища. У зв'язку з тим, що тюльпани дуже чутливі до надмірного зволоження, необхідний гарний дренаж ділянок і полів, щоб у весняні і осінні місяці на них не було застою води. Надмірне зволоження веде до ушкоджень кореневої системи, яка характеризується незначним числом коренів і відсутністю кореневих волосків. В умовах перезволоження коріння гинуть через нестачу кисню, і врожай цибулин різко скорочується. Для обробітку придатні ділянки, де немає , паводкових і дощових вод. При підготовці ділянок слід вносити річковий пісок і торф з рН-6 ,5-7, 0. Грунт повинен добре пропускати вологу і надлишок її має легко видалятися. Вирощування тюльпанів на легких грунтах значно скорочує витрати праці на посадку і прибирання цибулин. Грунт обробляють на глибину до , що сприяє оптимальному розвитку кореневої системи. Тому поступово, протягом кількох років, глибину оранки доводять до. Для запобігання зараження рослин грибними та бактеріальними захворюваннями тюльпани вирощують у сівозміні, повертаючи їх на колишнє місце не раніше ніж через 5-6 років.

Удобрення. При підготовці ділянки основні добрива (азоту, фосфору, калію ) вносять під пар або під попередню культуру. Точну кількість добрив розраховують за даними аналізу грунту.  Надмірно високі дози мінеральних добрив можуть призвести до засолення грунту, погіршення його структури, що негативно впливає на розвиток рослин. На малоструктурних землях для поліпшення структури грунту рекомендується за три роки до посадки тюльпанів вносити органічні добрива (150-200 т/га) у вигляді гною, компостів та ін. Оптимальним вмістом основних елементів живлення вважають наявність у грунті 80-90 мг фосфору, 9-12 мг азоту і 120-130 мг калію на повітряно-сухого грунту. При нестачі елементів живлення відсутню кількість вносять  з розрахунку обсягу грунту на глибину орного горизонту з урахуванням його механічного складу. Якщо добрива вносять без попереднього аналізу грунту, то потрібно враховувати їх кількість, внесену в попередні роки. Якщо попередники удобрювали інтенсивно, то дози фосфорних і калійних добрив зменшують. Якщо при підготовці грунту були використані органічні добрива,  то мінеральні добрива вносять в меншій кількості. На супіщаних грунтах мінеральні добрива вносять раніше, ніж на піщаних. При внесенні добрив враховують, що після посадки восени частина їх вимивається дощами (більш інтенсивно на легких грунтах), а частина елементів перетворюється на малодоступну для рослин форму і залишається невикористаною. Для підживлення через місяць після посадки цибулин проводять повторний аналіз та за нестачі окремих елементів вносять їх у вигляді підгодівлі восени або навесні ще по снігу.

Посадковий матеріал. У період росту особливу увагу приділяють вибракуванню хворих і потворних рослин. Екземпляри, що відстають у рості (зазвичай хворі), видаляють. Це відіграє значну роль, тому що одна хвора цибулина при посадці може заразити інші. В період зберігання цибулини сортують за розмірами. Висаджують цибулини за розміром. Це дає можливість здійснювати механічну обробку рослин в період вегетації та в збиральний період. Цибулини протруюють розчином ТМТД (0,4-0,6 %) на протязі 15-20 хвилин. Також можна використовувати Фундазол (0,2%), Топсін-М (0,2 %), Каптан (1%) на протязі 30 хвилин. Грунт можна обробити формаліном за 10-20 діб до висадки цибулин з нормою 250 мл 40%-го формаліну. Післяобробки грунт рекомендують мульчувати або накрити плівкою.

Посадка. Цибулини висаджують в добре зволожений грунт восени при температурі 6-. Для укорінення цибулин необхідно 15-20 днів, тому необхідно звернути увагу на те щоб рослини добре укорінились до настання перших заморозків. При настанні перших заморозків рекомендовано проводити мульчування грунту. Небажано вирощувати тюльпани на одній ділянці більше  4-5 років, тому що це сприяє нагромадженню в грунті хвороб і шкідників.

Догляд за тюльпанами. При появі перших проростків проводять уважний огляд. Рослини з ознаками хвороби або ті, що мають відхилення в рості і розвитку видалять разом з грудкою землі. До кінця танення снігу проводять перше підживлення (NPK в розрахунку 1:2:1 або 2:2:1, що залежить від вмісту азоту в грунті та передпосадкового обробітку).Друге підживлення проводять в період бутонізації, третє – під час массового цвітіння калієм і фосфором (з розрахунку 1:1 по 30-35 г/м2). В період цвітіння проводять достовірність сортової колекції. Для цього зіставляють декоративні ознаки квітучих тюльпанів з описами, наявними в довідниках. У сумнівних випадках рослину краще видалити з ділянки, щоб попередити сортове засмічення колекції.

У господарствах, де тюльпани вирощують для отримання посадкового матеріалу застосовують декапітацію рослин - на початку цвітіння обламують квіткові головки. Своєчасне видалення квіток зберігає запаси поживних речовин у цибулинах і підвищує їх врожайність. Зламані квіти треба прибирати з ділянки, так як вони можуть стати джерелом зараження грунту сірою гниллю та іншими хворобами.

Викопування цибулин. Голландські фахівці вважають, що слід викопувати тюльпани тоді, коли зовнішня луска стає світло-коричневою, але ще не висихає повністю. У цей період цибулини більш стійкі до фузаріозу. Цибулини викопують і складають у скриньки. Цибулини повинні лежати не щільним шаром, а так щоб було забезпечено їх добре провітрювання. На 1-2 доби скриньки з цибулинами залишають на відкритому повітрі в затінених місцях. Потім землю, відмерлі старі коріння і луски видаляють, сортують цибулини і поміщають у сховище.

Зберігання цибулин. У виробничих умовах існують спеціальні сховища, де підтримується необхідна температура, вологість і вентиляція повітря. Протягом перших 25-30 днів вологість має бути не більше 70 %. Необхідно інтенсивне провітрювання (10-15 разів на годину). Це запобігає появі плісняви і загнивання цибулин. Приміщення, де зберігаються цибулини, не повинно мати денних джерел світла.

Вигонка тюльпанів.  Для вирощування в теплиці важливий етап підготовки цибулин. Після викопування рослина переживає 3 періоди розвитку: спокій, укорінення цибулин і активну вегетацію. Перший тиждень після викопування їх потрібно зберігати при звичайній температурі (до 33°С), але пізніше потрібна більш низька температура – близько 17°С. До посадки цибулини потрібно зберігати при температурі не вище 12°С.

Субстратом для посадки цибулин може служити: чистий річковий пісок (саме їм користуються голландські квітникарі), торф, суміш річкового піску і торфу, вермикуліт, перліт, суміш річкового піску і садової землі. Субстрат повинен мати нейтральну реакцію (рН=6,5-7) і не містити солей, що ускладнюють розвиток кореневої системи. Товщина шару субстрату не повинна бути більше 8 см.

Висаджують тюльпани у скриньки в суміш землі, піску і перегною в рівних частинах. Щоб виростити тюльпани в теплиці, їм потрібно спочатку забезпечити температуру близько 12°С. Це найкраща температура для проростання та закладки квіткових бутонів. А після проростання і бутонізації її підвищують до 17-18°С. Коли цибулини почнуть проростати і дають паростки близько 5 см, скриньки переносять у теплицю. Строки вигонки в теплиці залежать від бажаних строків цвітіння. У середньому на вигонку потрібно 15-20 діб.

Зрізання та зберігання. Квіти зрізають у фазі бутонізації, коли бутон починає набувати забарвлення вранці до поливу зі всіма листками біля основи стебла і поміщають в приміщення при температурі 5-6 °С. Якщо зрізка вийшла недостатньо високою, і надалі не планується збереження цибулин після вигонки, висмикують рослини цілком, разом з цибулиною. Зрізавши дінці і очистивши стебло від цибулинних лусок, можна подовжити зрізку на 5 см-. В господарствах, де вирощується велика кількість рослин використовують спеціальне обладнання для зрізки та упакування тюльпанів.

Існує два способи зберігання зрізаних тюльпанів - сухий і у воді. При необхідності тривалого зберігання потрібно віддавати перевагу першому. І в тому, і в іншому випадку рослини продовжують зростання, тому рекомендовано залишати простір при укладанні зрізки в ящики.

Сухе зберігання: Зрізані квіти загортають у папір (10-50 шт) і поміщають в темний холодильник без води при температурі 2-3°С і вологості повітря 96-98%. В цих умовах квіти можуть зберігатися протягом 2 тижнів, повільно продовжуючи зростання, не втрачаючи при цьому декоративних якостей.  Перед роботою з квітами зрізи стебел оновлюють, знову загортають у папір і ставлять у воду.

Зберігання у воді: Витримати  рослини в холодній воді добу при температурі  8°С, а краще 0,1% розчині кальцієвої селітри. Стебла набувають міцність, а квіти зберігаються довше. Якщо квіти зацвіли рано, можна зберігати їх 1,5-2 тижні у воді зі снігом, в темряві при температурі  20°С.

Цікаві відомості[ред.ред. код]

Тюльпани допомогли їм вижити[ред.ред. код]

Упродовж останніх місяців Другої світової війни в Європі через блокаду нацистів були перекриті всі водні шляхи, якими перевозили їжу до головних міст західної частини Нідерландів.

Зазвичай людина потребує десь 1600–2800 калорій на день, але станом на квітень 1945 року, денний раціон деяких осіб, які проживали в Амстердамі, Делфі, Гаазі, Лейдені, Роттердамі та Утрехті, становив біля 500–600 калорій. Тому багато-хто в той час їли цибулини тюльпанів. Вони були дуже жорсткі. І хоч їх варили на малому вогні, вони не ставали м'якшими. Та все ж їх їли, ретельно пережовуючи. Через кілька днів після вживання цієї страви в людей боліло горло, і аби зменшити подразнення до цибулин додавали цукровий буряк, або моркву, якщо вони в них були.

Порція цибулин тюльпанів вагою 100 грамів містить 148 калорій, 3 грами білків, 0,2 грами жиру та 32 грами вуглеводів. Власне саме завдяки цим огидним на смак цибулинкам, багато людей в Нідерландах пережило голод.[1]

Галерея[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Сорти квіткових і декоративних культур / Пількевич А.В. – К., 1986. – 142с.
  • Морфологія плодів та насіння квіткових рослин світової флори / Й. Й. Сікура, А. Й. Сікура, В. В. Капустян. — Київ: Знання України, 2008. — Т. Кн. 4. — 80 с. — ISBN 978-966-316-213-3.
  • Агротехніка вирощування тюльпанів / К. В. Удод. Дипломна робота ОКР Бакалавр "Агротехніка вирощування тюльпанів в фермерському господарстві "Karma Wervershoof" (Нідерланди), Суми, 2014 - 62 c.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пробудись!, 22 грудня 2000, стор. 16
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]