Тягова підстанція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тя́гова підста́нція — у загальному випадку, електроустановка для перетворення та розподілу електричної енергії. Тягові підстанції призначені для зниження електричної напруги і подальшого перетворення струму (тільки для підстанцій постійного струму) для передачі його в контактну мережу для забезпечення електричною енергією електровозів, трамваїв і тролейбусів.

Види[ред.ред. код]

Тягові підстанції бувають постійного і змінного струму.

Тягові підстанції постійного струму будуються вздовж полотна залізниці на відстані 5-25 км для підстанцій постійного струму і 50—80 км для підстанції змінного струму. Це відстань залежить як від розмірів руху поїздів, так і від профілю шляху. Отримують електроенергію від підстанцій енергопостачальних організацій по повітряних і кабельних лініях електропередачі напругою 10—220 кВ. Електроенергія надходить у відкритий розподільний пристрій, на знижувальний трансформатор. З знижувального трансформатора електроенергія надходить на тяговий трансформатор, звідки вона подається на перетворювальний агрегат (випрямляч). З перетворювального агрегату випрямлений струм подається на основну та резервну системи шин і розподіляється в контактну мережу через швидкодіючі автомати.

Тягові підстанції змінного струму мають те ж призначення, що й підстанції постійного струму, за винятком того, що в них відсутні перетворювальні агрегати для випрямлення струму.

Історично склалося так, що тягові підстанції в Україні іноді були єдиними джерелами електричної енергії прийнятного рівня напруги для її подальшого розподілу, тому на всіх тягових підстанціях є розподільний пристрій для розподілу і транспортування електричної енергії напругою 35—0,4 кВ як залізничним, так і незалізничним споживачам.

У метро тягові підстанції мають номінальну вихідну напругу 825 В, а трамваїв та тролейбусів — 600 В в більшості міст, зокрема пострадянських, або 750 В в деяких містах Європи та Америки.