Федір Коріятович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Коріятович
Федір Коріятович
Князь Подільський і господар Мукачівський
Початок правління: 1394
Кінець правління: 1414
Інші титули: Князь подільський і господар мукачівський, управитель Мукачівського замку (Dux Podoliae et dominius de Munkach gubernator castri Munkach)
Попередник:
Наступник: Ольга
Дата народження:  ?
Дата смерті: 1414
Місце смерті: Мукачеве
Дружина: Ольга, Анастасія[1]
Діти: Володимир, Жедевид-Іван, Марія, Анна
Династія: Коріятовичі
Батько: Коріат-Михайло Гедимінович

Федір Корятович (Коріятович) (? - 1414) — литовський князь з роду Коріятовичів, 8-й син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новогрудку (Новгород-Литовське князівство).

Дата народження[ред.ред. код]

Дмитро Данилюк, дослідник історії Закарпаття, говорить про Федора Корятовича як князя Карпатської Русі у 90-х роках XIV століття, дати його життя визначає так : ? - 1414. На думку Михайла Лучкая, Федір Корятович народився десь на початку XIV століття і в дев'яностих роках цього століття він не міг воювати із князем Литви Вітовтом Великим, бо тоді «міг би мати вже понад дев'яносто років».

Короткий життєпис[ред.ред. код]

пам'ятник Федору Корятовичу в Мукачівському замку

Згадується в джерелах на межі XIII-XIV століть. Мав від батька волость у Новогрудському князівстві, Гомельське князівство. Йому підпорядковувася молодщий брат Василь — князь Бозький.

Князі Юрій, Олександр та Костянтин Корятовичі після битви на Синіх Водах (1362) стали володарями Подільського князівства. З 1377 року були ленниками Угорщини.

Близько 1389 року Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом — на той час князем Вітебським, що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації; надав свому слузі Бедришку села на Поділлі

Восени 1393 року молдовсько-подільські війська потерпіли поразку; Федір Корятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину, сподіваючись з допомогою Сигізмунда продовжити боротьбу. Поділля було залишено на воєводу Нестиса, якому на допомогу прибули молдовські та угорські загони. Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I і з 1393 р. став паном Мукачівської домінії на Закарпатті.

1395 року Вітовт забрав від нього різні міста, зокрема, Скалу[2]. У 1393-1414 роках був власником Бардіїва. Заснував монастир у Мукачеві (тут подібно був похований) і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля (деякі історики вважають це легендою[3]).

1402 року появився на Поділлі після втечі Свидригайла, при допомозі брата Василя, який утримав Бозьке князівство, пробував відновити свої права. Подільські старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти (пол. homagialne) Ягайлу (Василь склав 1 липня 1403 року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові). Зрікся дідицтва, пробачив королю та шляхтичам ув'язнення, отримав свободу.

У документі за 1408 рік титулувався «Dux Podoliae et comes comitatus de Beregh» всупереч підписаним у 1403 році актам.

Cім'я[ред.ред. код]

Діти:

  • Жедевид-Іван — ймовірно, посідав частину Поділля, за литовсько-руськими хроніками, один з очільників військ ВКЛ під Ґрюнвальдом 1410 року[4]
  • Марія — разом з сестрою отримала від Сігізмунда Люксембурзького дотацію у 1416 році[5]
  • Анна — дружина Петра Монтигердовича[1].

Кінематограф[ред.ред. код]

Німа стрічка «Коріатович» (або «Чарівний перстень Карпат») була однією з перших робіт, відзнятих на чеській студії А-В (згодом Barrandov) в 1922 р. Спонсорами художнього фільму виступили монсеньйор Августин Волошин та губернатор Підкарпатської Русі (Карпатської України) Костянтин Грабар, лібрето до фільму написав поет Василь Пачовський. Прем'єра відбулась у Празі 9 листопада 1922 року за присутності президента ЧСР Томаша Масарика[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Krupska Anna. Montygierdowicz Piotr (Petrassius, Pietrasz, Petrasy), (zm. po r. 1456) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXI/4, zeszyt 91.— S. 675 (пол.)
  2. Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X (Rukszenice — Sochaczew).— S. 642. (пол.)
  3. Дмитро Дорошенко. Нарис історії України
  4. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… S. 383-384
  5. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… S. 383
  6. Чеські художні фільми 1898-1970, народний архів фільмів

Джерела[ред.ред. код]

  • Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1947.— t. VI/4, zeszyt 29.— S. 383–384. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Костянтин Коріятович
Юрій Коріатович
Олександр Коріятович
Alex K Podolia.svg Князь подільський
1389-1393
Alex K Podolia.svg Наступник
Спитко II Мельштинський
Попередник
 —
Coat of Arms of Mukacheve.jpg Князь Мукачівський
1394-1414
Coat of Arms of Mukacheve.jpg Наступник
Ольга