Федір II Коріятович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір II Коріятович
Dux Podoliae et dominius de Munkach gubernator castri Munkach
Fiodar Karyjatavič. Фёдар Карыятавіч.jpg
Князь подільський
Правління 1389-1393
Попередник Костянтин Коріятович
Юрій Коріятович
Олександр Коріятович
Наступник Спитко II Мельштинський
Інші титули Князь Мукачівський
Біографічні дані
Дата народження не відомо
Дата смерті 1414
Мукачеве
Дружина Ольга Коріятович
Другий шлюб Анастасія[1]
Діти Володимир, Жедевид-Іван, Марія, Анна
Династія Коріятовичі
Батько Коріят-Михайло Гедимінович
POL Kamieniec Podolski COA.svg

Федір II Корятович (Коріятович) (*? - †1414) — литовський князь з роду Коріятовичів, 8-й син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новогрудку (Новгород-Литовське князівство).

Дата народження[ред.ред. код]

Дмитро Данилюк, дослідник історії Закарпаття, говорить про Федора Корятовича як князя Карпатської Русі у 90-х роках XIV століття, дати його життя визначає так: ? - 1414. На думку Михайла Лучкая, Федір Корятович народився десь на початку XIV століття і в дев'яностих роках цього століття він не міг воювати із князем Литви Вітовтом Великим, бо тоді «міг би мати вже понад дев'яносто років».

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Пам'ятник Федору Коріятовичу в Мукачівському замку

Згадується в джерелах на межі XIII-XIV століть. Мав від батька волость у Новогрудському князівстві, Гомельське князівство. Йому підпорядковувася молодщий брат Василь — князь Бозький. Хоча, можливо, мова йде про іншого князя — Федора I Коріятовича, який народився раніше.

Князі Юрій, Олександр та Костянтин Корятовичі після битви на Синіх Водах (1362) стали володарями Подільського князівства. З 1377 року були ленниками Угорщини.

Близько 1389 року Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом — на той час князем Вітебським, що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації; надав свому слузі Бедришку села на Поділлі

Восени 1393 року молдовсько-подільські війська потерпіли поразку; Федір Корятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину, сподіваючись з допомогою Сигізмунда продовжити боротьбу. Поділля було залишено на воєводу Нестиса, якому на допомогу прибули молдовські та угорські загони. Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I і з 1393 р. став паном Мукачівської домінії на Закарпатті.

1395 року Вітовт забрав від нього різні міста, зокрема, Скалу[2]. У 1393-1414 роках був власником Бардіїва. Заснував монастир у Мукачеві (тут подібно був похований) і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля (деякі історики вважають це легендою[3]).

1402 року появився на Поділлі після втечі Свидригайла, при допомозі брата Василя, який утримав Бозьке князівство, пробував відновити свої права. Подільські старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти (пол. homagialne) Ягайлу (Василь склав 1 липня 1403 року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові). Зрікся дідицтва, пробачив королю та шляхтичам ув'язнення, отримав свободу.

У документі за 1408 рік титулувався «Dux Podoliae et comes comitatus de Beregh» всупереч підписаним у 1403 році актам.

Cім'я[ред.ред. код]

Діти:

  • Жедевид-Іван — ймовірно, посідав частину Поділля, за литовсько-руськими хроніками, один з очільників військ ВКЛ під Грюнвальдом 1410 року[4]
  • Марія — разом з сестрою отримала від Сігізмунда Люксембурзького дотацію у 1416 році[5]
  • Анна — дружина Петра Монтигердовича[1].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Князю Федору Коріятовичу в Мукачево.
  • На честь нього названо 45 курінь УПЮ імені князя Корятовича.

У Кінематографі[ред.ред. код]

Німа стрічка «Коріатович» (або «Чарівний перстень Карпат») була однією з перших робіт, відзнятих на чеській студії А-В (згодом Barrandov) в 1922 р. Спонсорами художнього фільму виступили монсеньйор Августин Волошин та губернатор Підкарпатської Русі (Карпатської України) Костянтин Грабар, лібрето до фільму написав поет Василь Пачовський. Прем'єра відбулась у Празі 9 листопада 1922 року за присутності президента ЧСР Томаша Масарика[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Krupska Anna. Montygierdowicz Piotr (Petrassius, Pietrasz, Petrasy), (zm. po r. 1456) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXI/4, zeszyt 91.— S. 675 (пол.)
  2. Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X (Rukszenice — Sochaczew).— S. 642. (пол.)
  3. Дмитро Дорошенко. Нарис історії України
  4. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… S. 383-384
  5. Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… S. 383
  6. Чеські художні фільми 1898-1970, народний архів фільмів

Джерела[ред.ред. код]

  • Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1947.— t. VI/4, zeszyt 29.— S. 383–384. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Костянтин Коріятович
Юрій Коріятович
Олександр Коріятович
Alex K Podolia.svg Князь подільський
1389-1393
Alex K Podolia.svg Наступник
Спитко II Мельштинський
Попередник
Федір I Коріятович
Coat of Arms of Mukacheve.jpg Князь Мукачівський
1396-1414
Coat of Arms of Mukacheve.jpg Наступник
Ольга Коріятович