Харбін

Харбін 哈尔滨, 哈爾濱
Центральна площа
Основні дані
Країна	КНР
Регіон	Хейлунцзян
Населення	3 279 454
Площа міста	56.579 км²
Поштові індекси	150000
Телефонний код	86 451
Географічні координати	45°45′ пн. ш. 126°38′ сх. д.
Висота над рівнем моря	150 м
Міська влада
Веб-сторінка	www.harbin.gov.cn
Мер міста	Zhang Xiaolian

Харбін на карті Китаю

російський Софійський собор в Харбіні

Харбі́н (кит. Hāérbīn, 哈尔滨, 哈爾濱) — місто в Північно-Східному Китаї (Манчжурія) над рікою Сунгарі, адміністративний центр провінції Хейлунцзян (кит. Heilongjiang sheng, 黑龙江省, 黑龍江省). Великий промисловий і транспортний центр. Агломерація — 9.54 млн чол. (2005), з них 4.64 млн мешкають в межах міста.

Українці в Харбіні

До 1918

Українська церква св. Покрови

До 1945 в Харбіні існувала численна українська колонія (20 — 30 000). Харбін засновано 1898 у зв'язку з будовою китайської (манчжурської) залізниці, прокладеної Росією на території Манчжурії, що належала Китаєві. Населення Харбіну становили переважно росіяни, в основному службовці східно-китайської залізниці, а також інженери, серед них українці, які підтримували тісні зв'язки з Україною й українцями на Зеленому Клині. Українське життя виявлялося в діяльності аматорських (звич. при клубах залізничників) і професійних гуртків; по революції 1905 в Харбіні постав український клуб (1907).

Значне пожвавлення українського життя принесла революція 1917. Тоді засновано ряд установ, які брали активну участь в українському політичному житті Далекого Сходу, та підтримували тісний зв'язок з Києвом; у кінці 1917 вислано з Харбіну українську військову частину на Україну під командуванням Петра Твердовського, який восени 1918 повернувся до Харбіну як український консул; організовано українську школу й гімназію, українську православну парафію та низку українських установ, які були об'єднані в будинку українського клубу.

1918–1945

У 1922 — 31 українське життя у Харбіну загальмувалося з причини припинення зв'язків з Зеленим Клином, а також через труднощі, які чинила китайська адміністрація, опанована рос. впливами. Тоді значну ролю відогравало товариство «Просвіта», діяв тижневик «Українське Життя».

Умови для життя покращали від часу, коли японці 1931 організували буферну державу — Манчжоу-Го, і знову скупчилося в Українському Народному Домі в Харбіні 1935 постала Українська Національна Колонія як центр для всіх українців у Манчжурії. У 1932 — 37 pp. виходив «Манджурський Вісник» (редактор І. Світ), з 1934 українці мали свої радіопередачі.

Після окупації Манчжурії 1945 радянськими військами більшість українців була заарештована й вивезена, а українські установи ліквідовані. Кількість українців у 1930 — 40-их pp. можна визначити на бл. 15 000.

Персоналії

• Гнатів Михайло — активний діяч ОУН, керівник «Трускавецької боївки» ОУН, організатор вдалого замаху та керівника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка. Представник ОУН в Маньчжурії.
• Кощавцев Борис Петрович — радянський льотчик-випробувач.
• Купецький Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Очільник Української Далекосхідної Січі в Маньчжурії.
• Мон За Літ — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
• Мандрика Георгій Якимович — начальник 2-го Січового Запорізького корпусу Армії УНР. Помер та похований у Харбіні
• Світ Іван Васильович — український громадський діяч, автор досліджень про українців Азії
• Сніжний Йосип — член Української Центральної Ради, відомий бандурист і майстер бандур
• Файда Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Представник ОУН в Маньчжурії
• Яхно Павло — український громадський діяч

Див. також

• Зелений Клин
• Маньчжурія
• КНР
• Українська Національна Колонія Харбін

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

Посилання

• Офіційний сайт міста Харбін
• China Travel Guide — Harbin
• Satellite photo Google Maps