Call of Duty 4: Modern Warfare

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття про четверту частину серії Call of Duty. Про версію для Nintendo DS див. Call of Duty 4: Modern Warfare (Nintendo DS) та Call of Duty: Modern Warfare (відеогра, 2019).
Call of Duty 4: Modern Warfare
Розробник США Infinity Ward
Видавець США Activision
Дистриб'ютор Steam, Humble Store[d][1], Microsoft Store і PlayStation Store
Жанр(и) шутер від першої особи
Платформа  Microsoft Windows
 macOS
 PlayStation 3
 Xbox 360
 Wii
Дата випуску 5 листопада 2007
Режим гри  однокористувацький
 багатокористувацький
Мова англійська[2], французька[2], німецька[2], італійська[2], іспанська[2] і російська
Вік. обмеження BBFC: 15 — 15 Certificate
CERO: C — Ages 15 and up
ESRB: M — Mature
PEGI: PEGI 16
USK: 18 — USK 18
Творці
Композитор(и) Стефен Бартон, Гаррі Греґсон-Вільямс
Технічні деталі
Рушій IW 3.0
Носій DVD, Blu-ray Disc
Call of Duty
Попередня гра Call of Duty 3
Наступна гра Call of Duty: World at War
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Call of Duty 4: Modern Warfare у Вікісховищі

Call of Duty 4: Modern Warfare (укр. «Поклик обов'язку 4: Сучасна війна», «Службовий обов'язок 4: Сучасна війна») — шутер від першої особи розроблений американською компанією Infinity Ward і виданий Activision для Mac OS X, PlayStation 3, Microsoft Windows, Xbox 360 та Wii. Гра вийшла в Північній Америці, Австралії та Європі в листопаді 2007 для Xbox 360, PlayStation 3 та Windows, у вересні 2008 для Mac а у 2009 була випущена для Wii під назвою Call of Duty: Modern Warfare – Reflex Edition. Ця гра стала четвертою в серії Call of Duty і першою в підсерії Modern Warfare, прямим продовженням сюжету гри є Call of Duty: Modern Warfare 2. Це перша гра серії, що відривається від тематики Другої світової, події гри відбуваються в наш час і пов'язані з боротьбою проти тероризму. Гра використовує власний рушій, що розроблявся протягом двох років. 10 листопада 2009 року гра була видана в Японії Square Enix.

Однокористувацька кампанія дає змогу пограти за деяких бійців служб США, Великої Британії і регулярних частин. Дії гри відбуваються в Росії, Азербайджані, Україні та на Близькому Сході. Музику до гри написали Гаррі Греґсон-Вільямс та Стефан Бартон.

За перші 24 години продажу було продано близько 600 000 копій гри. Всього було реалізовано понад 10 мільйонів копій гри. Гра стала однією з найкращих у серії Call of Duty.

У 2016 році було перевипущено нову версію гри з новим рушієм Call of Duty: Modern Warfare Remastered. Перезапуск підсерії Modern Warfare, Call of Duty: Modern Warfare, вийшов у жовтні 2019 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

Пролог[ред. | ред. код]

Російський ультранаціоналіст Імран Захаєв мріє захопити владу в Росії та приєднати до неї нові території. Захаєв знає, що США не дасть йому це зробити, тому він фінансує переворот на Близькому Сході, організований його союзником Халедом аль-Асадом, щоб відволікти увагу світу від Росії. Поки на Близькому Сході іде війна, Захаєв починає громадянську війну в Росії з метою захоплення влади. Незважаючи на це, розвідка США і Великої Британії розкривають плани Захаєва та відправляють свої війська в обидва регіони.

Початок гри проходить на військовій базі Креденхіл у Великій Британії. Тут проходять службу бійці підрозділу капітана Джона Прайса, до якого щойно приєднався новачок Джон «Соуп» МакТавіш,— готуються до десантної операції.

Історія розповідається від імені оперативників спецслужби SAS сержанта Джона «Соупа» МакТавіша, капітана (у двох місіях — лейтенанта) Прайса, безіменного оператора бомбардувальника AC-130H, невідомого бійця ОТГ-141 (в епілозі), американського морського піхотинця сержанта Пола Джексона та президента неназваної держави Близького Сходу Ясира аль-Фулані.

Соуп МакТавіш у складі підрозділу SAS капітана Прайса проникає на корабель терористів у Беринговій протоці. Підрозділ Прайса штурмом захоплює корабель. У одному з контейнерів у трюмі виявляється скриня з невідомим умістом і документи арабською мовою. Проте дізнатись, що в скрині не вдається, оскільки корабель атакують два винищувачі МіГ, швидше за все російських ВПС. Корабель починає тонути і загін ледве встигає покинути його на вертольоті SAS UH-60 Blackhawk. Далі Халед-аль-Асад захоплює владу на Близькому Сході і вбиває президента аль-Фулані в прямому ефірі центрального каналу.

Акт 1[ред. | ред. код]

Загін капітана Прайса вирушає на Кавказ для визволення з полону інформатора британських спецслужб, відомого під кодовим ім'ям Микола, що працює подвійним агентом серед російських ультранаціоналістів. За допомогою російських лоялістів під командуванням сержанта Комарова загін Прайса бере штурмом табір терористів і рятує Миколу, після чого всі евакуюються на вертольоті SAS. Проте вертольоту так і не вдається покинути територію, що знаходиться під контролем ультранаціоналістів, його збивають ворожі системи ППО. Тим, що вижили після аварії (Миколі, Гасу, Соупові, Прайсу і іще одному бійцю SAS) доводиться пробиратися через ворожу територію до місця евакуації. Через деякий час прилітає літак AC-130, який послало західне командування і прикриває героїв з повітря, розчищаючи вогнем шлях до зони евакуації. Загонові вдається дістатися до зони евакуації і покинути ворожу територію.

Тим часом Збройні Сили США починають масштабне вторгнення на Близький Схід, з метою повалення режиму аль-Асада. Морська піхота швидко просувається. У цих боях бере участь зі своїм загоном морпіхів під командуванням лейтенанта Васкеса сержант Пол Джексон. Армія США атакує столицю неназваної держави. Морпіхи знаходять у президентському палаці ядерну бомбу. Оголошується загроза вибуху і американські війська починають швидко покидати місто. Але вертоліт AH-1 Cobra, що супроводжує вертоліт із загоном Джексона на борту, збивають, і загін, розуміючи, що може не встигнути покинути місто до вибуху, намагається врятувати першого пілота вертольота капітана Пелайо (другий пілот Кітінг гине при падінні). Їм вдається, сівши поблизу, пробитися до місця аварії і врятувати пілота (її виносить на собі Джексон). Потім, у повному складі, загін знову сідає у вертоліт і той починає швидко покидати зону бойових дій. Відбувається ядерний вибух, і разом з іншими військами, що не встигли вчасно покинути місто, їх накриває вибуховою хвилею. Загін Джексона повністю гине. Самому Джексонові вдається вижити після аварії, але, вилізши із уламків вертольота, він помирає від одержаних ран і радіації, а столиця виявляється практично знищеною ядерним вибухом. Тим не менш, війна виграна і режим аль-Асада повалений.

Акт 2[ред. | ред. код]

Загін капітана Прайса вирушає до Азербайджану і за підтримки російського вертольота Мі-28 штурмом захоплює село, де швидше за все переховується аль-Асад. Загонові вдається знищити всіх терористів і захопити його. Під час допиту у аль-Асада дзвонить стільниковий, і Прайс, узявши слухавку, впізнає голос Імрана Захаєва. Після цього Прайс убиває аль-Асада пострілом у голову зі свого M1911. Потім дія переноситься на 15 років назад (зима 1996 року). Оперативники SAS лейтенант Прайс і капітан Макміллан проходять у Прип'ять, обійшовши патрулі терористів, і займають позицію на верхньому поверсі в готелі "Полісся". Терористи планують вивезення з ЧАЕС паливних стержнів для створення ядерної зброї. Задача бійців SAS убити лідера терористів, Імрана Захаєва, який буде брати участь у зустрічі терористів біля готелю через 3 доби після прибуття оперативників (можна порахувати в завантажувальному ролику). У вирішальний момент Прайс здійснює постріл у Захаєва, проте куля, міняючи напрямок через вітер, попадає Захаєву в руку і відриває її. Бійцям SAS доводиться тікати від переслідування, під час якого Прайс збиває вертоліт, але той, падаючи наносить рану Макмілланові, через що Прайсові доводиться нести капітана майже весь шлях до оглядового колеса, де вони чекають на вертоліт SAS, який евакуює бійців із ворожої території. Потім дія знову повертається у 2011 рік. Загін Прайса тримає позицію в селі, в якому ховався аль-Асад, їх атакують чисельніші сили ультранаціоналістів, але вертоліт, що вчасно прибув, забирає їх, і загонові вдається врятуватись. Тепер, коли стало відомо те, що Захаєв вижив і пов'язаний із подіями, що відбуваються найближчим часом, загін Прайса отримує завдання знайти знайти його і ліквідувати. Для цього вони повинні захопити в полон його сина Віктора — керівника ультранаціоналістів на півдні Росії. Проте коли йог конвой атакують SAS за підтримки морської піхоти США і лоялістів, Віктор намагається втекти. Бійці SAS і морпіхи переслідують його, одночасно подавляючи атаки бойовиків. Під кінець він потрапляє в глухий кут на даху будинку, і його настигає загін Прайса. Але, щоб не потрапити в полон, Віктор стріляє собі в голову, сказавши перед цим фразу: "Ви всі все одно незабаром здохнете".

Акт 3[ред. | ред. код]

Після загибелі свого сина Захаєв оголошує ультиматум Заходу. Якщо західні війська негайно не покинуть територію РФ, Захаєв завдасть ядерного удару по США. Американські війська і SAS дізнаються, що Імран Захаєв зі своїми бойовиками захопив російську військову базу на Алтаї, де зберігаються ядерні боєголовки, якими погрожує лідер сепаратистів. Вони вирішують вирушити на Алтай і захопити цю базу, взявши під контроль ядерні ракети. Під час приземлення на Алтаї, парашут американського солдата, штаб-сержанта Гріггса відносить убік від загону, і його беруть у полон бойовики. Прайс із загоном звільняють його і просуваються до бази, знищуючи всі патрулі на своєму шляху. Але, коли загони вже майже проникли на базу, ультранаціоналісти запускають ядерні ракети в бік США. Бійці SAS і американські солдати атакують базу ультранаціоналістів. Союзники захоплюють пункт управління запуском ракет і Соуп вводить коди скасування ракети. Захаєв, бажаючи помститися американцям і британцям за смерть свого сина, кидає всіх солдатів, що лишилися, в атаку на американців і британців. Загони захоплюють УАЗи і намагаються втекти від російських ультранаціоналістів, що переслідують їх і дістатись до точки евакуації. Але міст, по якому мали проїхати УАЗи, підриває вертоліт Мі-24, позбавляючи загін шляху для відступу. Загони Прайса і Гріггса опиняються в пастці: на мосту, що розвалюється вони намагаються сховатися від атакуючих загонів за поваленими машинами. У цей момент поруч із ними вибухає пошкоджений бензовоз. Соуп, прийшовши до тями, бачить, що більшість солдатів його загону мертві, а Гріггс, відстрілюючись намагається відтягнути його від палаючих машин, але гине від поранення в голову. У цей момент з'являється сам Захаєв у супроводі двох терористів, які вбивають бійців SAS і морпіхів, що вижили, сам Захаєв добиває Гаса пострілом у голову. Раптом підлітають вертольоти Мі-28H лоялістів Комарова і рятують Прайса і Соупа від смерті, відвертаючи увагу Захаєва і його людей. У цей момент поранений Прайс, що лежить недалеко від Соупа, кидає сержантові свій пістолет, із якого той убиває Захаєва і його охоронців. Останнє, що бачить Соуп перед втратою свідомості: Прайс лежить нерухомо, а лікар-лояліст робить йому непрямий масаж серця. Комаров рятує Соупа і вертоліт перевозить його в госпіталь.

Епілог[ред. | ред. код]

Бійці SAS, чиї імена не уточнюються, рятують важливу персону із рук терористів на борту літака. Один із них пристібує врятованого заручника до себе, і потім вони покидають літак, стрибаючи з парашутами, тоді як літак, у якому знаходилась бомба біля трупа одного із загиблих пасажирів, вибухає в повітрі.

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Велика Британія Сержант Джон «Соуп» МакТавіш — військовослужбовець 22-го полку SAS Великої Британії. Головний герой усіх частин Modern Warfare. В останній місії Call of Duty 4: Modern Warfare отримує важке поранення від бензобаку, але потім убиває Захаєва з пістолета, якого йому кинув Прайс. Бере участь у подіях ігор Call of Duty: Modern Warfare 2 і Call of Duty: Modern Warfare 3. В останніх трьох місіях Call of Duty: Modern Warfare 2 з'являється як головний персонаж.
  • США Сержант Пол Джексон (†) — морський піхотинець 1-ї роти Force Recon Корпусу морської піхоти США. Один з головних героїв. Наприкінці місії «Шок і тремтіння» його вертоліт розбивається від ядерного вибуху. Помер Джексон від радіації, після того як його вертоліт розбився.
  • Велика Британія Капітан Джон Прайс (у місіях 1996 року — лейтенант) — військовослужбовець 22-го полку SAS Великої Британії. Командир підрозділу, до якого належить «Соуп» МакТавіш. Наприкінці гри втрачає свідомість від сильних поранень. За нього можна грати тільки в місіях «Усі в камуфляжі» і «Вбити одним пострілом». Ураховуючи його вік, можна припустити, що Джон — онук капітана Прайса з Call of Duty і Call of Duty 2. Брав участь у подіях ігор Call of Duty: Modern Warfare 2 і Call of Duty: Modern Warfare 3, в останній місії третьої частини є головним персонажем.
  • США Оператор американського військового літака AC-130H.
  • Ясир аль-Фулані(†) — президент неназваної близькосхідної країни. Страчений Хеледом аль-Асадом.
  • Велика Британія Гас (браво 5)(†)

Гас був одним з інструкторів Соупа після його прийняття в SAS і перевіряв навички Соупа у стрільбі і рукопашному бою.

Під час операції на кораблі Гас разом з Уолкрофтом і Гріффіном був у другій групі, яка висадилася на палубу судна після першої, до того часу вже встигла зачистити житлові відсіки та капітанський місток. Об'єднавшись, загін провів зачистку палуби, а потім транспортних відсіків корабля. Після атаки ворожих літаків Гас разом з усіма був змушений евакуюватися на вертольоті.

Пізніше загін Браво-6, у складі якого служив Гас, був покинутий в Західній Росії, де йшла Громадянська війна, для порятунку інформатора британських спецслужб — Миколи, якиого було виявлено і взято в полон росіянами ультранаціоналістами. Однак для цього потрібно об'єднатися з росіянами лоялістами на чолі з сержантом Комаровим, так як тільки він знав про місцезнаходження британського шпигуна. Британцям довелося пройти через село, зайняте ультранаціоналістами, і знищити ворожу групу, перш ніж на околиці їх зустрів Комаров. Він повідомив, що для того, що б врятувати шпигуна, потрібно звільнити прилегле село, зайняте ворогом. Прайс погоджується, і вони беруться до справи.

Але навіть після того, як сили ультранаціоналістів були знищені, Комаров явно не поспішав повідомити місцезнаходження Миколи, і Прайс вирішує "вибити" з нього інформацію — він подає сигнал Гасу, і той дістає сержанта і робить вигляд, ніби збирається скинути його з кручі. Комаров, злякавшись, каже їм, що полонений знаходиться в одному з будинків села. Тепер загін Прайса починає діяти окремо від росіян і прямує до цього будинку. Щоб отримати перевагу в бою з охороною, капітан наказує Гасу підійти до електрорегулятора і відключити електрику в будинку. Після цього Прайс і Соуп починають штурм. Вони, користуючись приладами нічного бачення, без зусиль розстріляли бойовиків у повній темряві і виявили Миколу на другому поверсі. Вони йдуть до точки евакуації, де їх чекав вертоліт.

Пізніше брав участь у захопленні Віктора Захаєва. Далі допоміг звільнити Гріггса. Під час штурму ядерної бази, очолював групу 2, яка штурмувала центр управління. Під час втечі був "затиснутий" ультранаціоналістами разом з Прайсом, Соупом, Гріггсом та іншими бійцями на дорозі. Після вибуху бензовозу опинився ближче до місця прибуття Захаєва. Отримав кулю 50-го калібру в голову, і помер на місці.

Індивідуальні риси Громадянська війна в Росії. Гас (Браво-5) є досвідченим солдатом і правою рукою капітана Прайса у всіх завданнях. Йому належить рекорд проходження смуги перешкод на базі SAS у Креденхіллі — 19 секунд. Крім того, він досвідчений водій. Між Гасом і командиром склалися дружні стосунки. Гас знав Соупа ще до участі SAS у громадянській війні в Росії. Гас має запальний характер і почуття гумору, часто протестує проти рішення командування. До росіян він ставиться зневажливо, ділячи їх на поганих і хороших. Під час пошуків шпигуна Миколи Гас, роздратований діями Комарова, який сподівався використовувати британців у своїх цілях, не витримав і вибив усі відомості. Серед інших бійців Гас виділяється кілька вільній формі і улюбленою зброєю G36C, яку використовував тільки він. У ближньому бою він надає перевагу дробовикові W1200

Рецензії гри[ред. | ред. код]

Call of Duty 4: Modern Warfare отримала "загальне визнання" на версіях для PlayStation 3, Xbox 360 і ПК, а також "загалом схвальні відгуки" на версію для Wii, згідно з агрегатором рецензій Metacritic. Ігровий процес, за словами рецензентів, вивів жанр на "новий рівень занурення та інтенсивності, якого ми ніколи раніше не бачили".[3] GameSpot дав позитивну рецензію на Call of Duty 4: Modern Warfare, зазначивши, що "висока якість кампанії та приголомшливі багатокористувацькі можливості роблять Call of Duty 4 фантастичним пакетом."[4] Офіційний журнал Xbox Magazine високо оцінив однокористувацьку кампанію, а ще більше похвалив багатокористувацький режим, який робить гру "миттєвою класикою".[5] X-Play прокоментував, що "можливо, це не революція в жанрі шутерів, але вона дуже близька до його вдосконалення". GamePro стверджує, що "дивовижно глибокий багатокористувацький режим конкурує з Halo 3 за охопленням і масштабом".[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Humble Store
  2. ↑ а б в г д Steam — 2003.
  3. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare Review (Xbox 360). web.archive.org. 30 квітня 2008. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 21 червня 2023.
  4. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare Review. GameSpot (амер.). Процитовано 21 червня 2023.
  5. ↑ Call of Duty 4 | OXM ONLINE. web.archive.org. 14 березня 2008. Архів оригіналу за 14 березня 2008. Процитовано 21 червня 2023.
  6. ↑ Review: Call of Duty 4: Modern Warfare for Xbox 360 on GamePro.com. web.archive.org. 7 листопада 2007. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 21 червня 2023.
  7. ↑ Biessener, Adam. Call of Duty 4: Modern Warfare. Game Informer. Архів оригіналу за 16 лютого 2008. Процитовано 17 березня 2008.
  8. ↑ Reed, Kristan. Call Of Duty 4 review. EuroGamer. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 27 липня 2009.
  9. ↑ Call of Duty 4 – Review HD. Spike. 5 листопада 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  10. ↑ Williams, Bryn. Call Of Duty 4 rewview. GameSpy. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 27 липня 2009.
  11. ↑ Goldstein, Hillary. Call of Duty 4: Modern Warfare. IGN. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 2009-3- 13.
  12. ↑ McCaffrey, Ryan. Call of Duty 4: Modern Warfare. Official Xbox Magazine. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 14 березня 2009.
  13. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360). GameRankings. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 17 березня 2008.
  14. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (PlayStation 3). GameRankings. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 17 березня 2008.
  15. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (PC). GameRankings. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 17 березня 2008.
  16. ↑ Call of Duty: Modern Warfare: Reflex Edition (Wii). GameRankings. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 17 березня 2008.
  17. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360). Metacritic. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  18. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (PlayStation 3). Metacritic. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  19. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (PC). Metacritic. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  20. ↑ Call of Duty: Modern Warfare: Reflex Edition (Wii). Metacritic. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 13 березня 2009.
  21. ↑ 2007 Winners. Game Critics Awards. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 22 квітня 2008.
  22. ↑ GameSpot Editor's Choice. GameSpot. CNET Networks, Inc. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  23. ↑ Best Xbox 360 Game. GameSpot. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  24. ↑ Best of E3 2007 Awards. Spike. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  25. ↑ Call of Duty 4 award. GamePro. 27 грудня 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 8 січня 2008.
  26. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360 Game of the Year). IGN. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  27. ↑ Call of Duty 4: Modern Warfare. IGN. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  28. ↑ Game of the Month: November 2007 (Best First-Person Shooter). IGN Xbox 360. IGN Entertainment, Inc. 30 листопада 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  29. ↑ Berardini, Cesar A. (18 грудня 2007). BioShock Wins G4's X-Play Game of the Year Award. TeamXbox. IGN Entertainment, Inc. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  30. ↑ Video Game Awards 2007. Spike. 9 грудня 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2008.
  31. ↑ 11th Annual Interactive Achievement Awards. The Academy of Interactive Arts & Sciences. Архів оригіналу за 11 січня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
  32. ↑ BBC news article lists 2008 winners here [Архівовано 19 березня 2009 у Wayback Machine.]
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
TV Tropes · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Відеогри
Друга Світова війна
«Modern Warfare»
«Black Ops»
«Warzone»
Інші
Медіа
Фільми
Література
Студії
Основні
Інші
Рушії
Персонажі
Кіберспорт
Інше
символ † позначає 8-бітну; символ ‡ позначає 16-бітну гру
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Call_of_Duty_4:_Modern_Warfare&oldid=41905957